ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3869/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Алгоритм" (61177, м. Харків, пров. Пластичний, 9, код ЄДРПОУ 40224539) про стягнення 542 529,82грн без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 310 881,54грн, штрафні санкції в розмірі 124 352,61грн, 3% річних в розмірі 14 283,52грн та збитки від інфляції в розмірі 93 012,15грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу № 09/03/1458-МТР від 17.09.2021 в частині здійснення своєчасної поставки товару. В якості правових підстав, позивач посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Документальне підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть надані позивачем з врахуванням вимог ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 01.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, за клопотанням позивача справу № 922/3869/23 визнано малозначною та її розгляд ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу визначено строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 6 календарних днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Цією ж ухвалою відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.09.2023 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження юридичної особи відповідача.
Проте, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.09.2023 повернута на поштову адресу з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з п.п.3, 4, 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).
Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 99.2 Правил).
Відповідно до п.п.116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз ст.ст.120, 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 01.09.2023, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, від відповідача будь-яких заперечень, заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
17.09.2021 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Алгоритм" (відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 09/03/1458-МТР (далі - договір), відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач зобов`язався передати продукцію у власність позивача, а позивач прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.
Відповідно до п.1.2 договору асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені у додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору.
У п.3.2 договору сторони погодили, що оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених додатками, після отримання позивачем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу договору.
За умовами п.5.1 договору відповідач зобов`язався передати позивачу товар у строк та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до цього договору.
Датою постачання товару вважається дата передачі його позивачу у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару (п.5.3 договору).
Даний договір, відповідно до п.11.1 договору, набирає чинності з дати його підписання сторонами, але усі права та обов`язки сторін по договору виникають лише з моменту надання відповідачем позивачу банківської гарантії на суму 25% передоплати і протягом одного року, але у будь-якому разі, - до повного виконання взаємних зобов`язань сторонами.
Між сторонами складено та підписано Додаток № 1 до договору, в якому сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, кількість товару, його вартість, порядок та строки оплати та поставки товару.
Так, у Додатку № 1 до договору сторони погодили, що загальна вартість товару, що поставляється по цьому додатку складає 1 243 526,16грн. Товар поставляється відповідачем на умовах DDP - склад вантажоотримувача Інкотермс-2020 протягом 120 календарних днів з моменту передоплати.
Умови оплати сторони погодили у п.6 Додатку № 1 до договору, відповідно до якого позивач зобов`язався здійснити 25% передоплати за умови надання після підписання договору банківської гарантії на суму передоплати, 75% по факту поставки кожної партії продукції протягом 30 календарних днів. Термін дії банківської гарантії повинен перевищувати термін поставки товару по договору не менше ніж на 30 банківських днів та за необхідності пролонгується за рахунок відповідача. Банківська гарантія має містити посилання на номер договору між відповідачем та позивачем.
Позивач взяті на себе зобов`язання за договором виконав належним чином та перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 310881,54грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 07.10.2021 № 14102-П21 на суму 75 779,16грн, № 14103-П21 на суму 143 816,73грн, № 14104-П21 на суму 70 205,70грн, № 14105-П21 на суму 21 079,95грн, наявними в матеріалах справи.
Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, поставку товару позивачу у визначений умовами договору та додатком № 1 до нього строк не здійснив.
09.03.2022 позивач звернувся на адресу відповідача з листом № 01/01/09/03/12-02/13/147 про повернення авансового платежу в розмірі 310 881,54грн, та просив відповідача у разі неможливості повернення авансового платежу, повідомити про позицію ТОВ "Компанія "Алгоритм" щодо виконання договору № 09/03/1458-МТР від 17.09.2021 або його подальшого припинення.
Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
До теперішнього часу грошові кошти в розмірі 310 881,54грн відповідачем не повернуті.
На суму попередньої оплати позивач здійснив нарахування 3% річних в розмірі 14 283,52грн та збитків від інфляції в розмірі 93 012,15грн, а також штрафні санкції в розмірі 124 352,61грн за порушення строку постачання товару.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.
Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст.ст.627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).
В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст.664 Цивільного кодексу України).
Позивач, на виконання умов спірного договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в якості попередньої оплати в сумі 310 881,54грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 07.10.2021 № 14102-П21 на суму 75 779,16грн, № 14103-П21 на суму 143 816,73грн, № 14104-П21 на суму 70 205,70грн, № 14105-П21 на суму 21 079,95грн, наявними в матеріалах справи.
Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, після отримання суми попередньої оплати в розмірі 310 881,54грн товар не поставив, на вимогу позивача сплачену ним попередню оплату не повернув.
Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Суд зазначає, що правова природа попередньої оплати внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони не узгодять іншої її правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми. Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів, внаслідок не поставки відповідачем товару, - не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк виконання зобов`язання по поставці товару встановлений сторонами у Додатку № 1 до договору, а саме: відповідач зобов`язався поставити позивачу товар протягом 120 календарних днів з моменту здійснення позивачем попередньої оплати.
Таким чином, строк виконання зобов`язання відповідача з поставки товару на суму 1 243 526,16грн сплив 04.02.2022 (останній день поставки товару 03.02.2022).
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач договірні зобов`язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.
З огляду на встановлені факти та враховуючи те, що відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 1 243 526,16грн, не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати в розмірі 310 881,54грн, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 14 283,52грн за період з 04.02.2022 до 16.08.2023 та збитків від інфляції в розмірі 93 012,15грн за період з лютого 2022 року по липень 2023 року.
Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.
Оскільки суд дійшов висновку про те що підстава, на якій відповідач отримав суму авансу за договором відпала, а відповідно, в позивача виникло право вимагати повернення сплаченої ним суми авансу за договором, така сума є грошовим зобов`язанням в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши правомірність нарахування 3% в розмірі 14 283,52грн за період з 04.02.2022 до 16.08.2023 та збитків від інфляції в розмірі 93 012,15грн за лютий 2022 року по липень 2023 року, а також враховуючи те, що судом встановлено факт безпідставного користування відповідачем грошовими коштами в сумі 310 881,54грн, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем 3% річних та збитків від інфляції за час користування цими коштами, такий розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 10% штрафу в сумі 124352,61грн, суд керується наступним.
Приписами ч.1 ст.216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ч.2 ст.217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких, відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України віднесено штраф, який учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
У пункті п.6.9 договору сторони погодили, що за порушення строку постачання товару, його приналежностей, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару в порядку п.5.12, п.5.13 договору, відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити позивачу штраф у розмірі 5%, а в разі прострочення поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару, непоставленого вчасно.
У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.6 та ст.627 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.
З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення не грошового зобов`язання - порушення строків поставки товару.
Як підтверджено матеріалами справи, з боку відповідача мало місце прострочення поставки товару понад 30 днів, у зв`язку із чим, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 10% від вартості товару, що становить 124 352,61грн (1 243 526,16х10%=124 352,61).
Перевіривши розрахунок штрафу у сумі 124 352,61грн, такий розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, позов є цілком обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, які заявлялися позивачем у позовній заяві, то у відповідності до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України позивач звертаючись із позовом заявив, що докази на підтвердження понесених витрат будуть подані ним додатково за результатами по закінченню розгляду даної справи, а отже питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у даному рішенні судом не вирішується.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Алгоритм" (61177, м. Харків, пров. Пластичний, 9, код ЄДРПОУ 40224539) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) - суму попередньої оплати в розмірі 310 881,54грн, 10% штрафу в розмірі 124 352,61грн, 3% річних в розмірі 14 283,52грн, збитки від інфляції в розмірі 93 012,15грн, 8 137,95грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "30" жовтня 2023 р.
СуддяТ.А. Лавренюк
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 30.10.2023 |
Оприлюднено | 01.11.2023 |
Номер документу | 114527754 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Лавренюк Т.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні