Рішення

від 03.10.2023 по справі 450/1537/23

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1537/23 Провадження № 2/450/928/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібні історії», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»

про (предмет позову):

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібні історії» (код ЄДРПОУ 39389159) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 безпідставно набуті грошові кошти в загальному розмірі 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.),

стислий виклад позиції позивача та відповідача:

підстава позову (позиція позивача):згідно банківської виписки за період з 27.12.2022 р. по 28.12.2022 р. з карткового рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), 27.12.2022 р. невстановленою особою на невстановлений банківський рахунок було здійснено переказ грошових коштів в сумі 30 000.00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.). На переконання Позивача, незаконний переказ з її карткового рахунку грошових коштів в сумі 30 000,00 грн. було здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібні Історії». Таким чином, без її відома відповідач шляхом обману заволодів грошовими коштами позивача в загальному розмірі 30 000,00 грн., які просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібні історії» подав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представниктретьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

03.04.2023 року ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимогст. 15 ЦПК Українисуди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Звертаючись до суду із позовом про захист своїх прав як споживача та стягнення із відповідача безпідставно набутих грошових коштів із посиланням на вимогист. 1212 ЦК Українипозивач вказує, що згідно банківської виписки за період з 27.12.2022 р. по 28.12.2022 р. з карткового рахунку позивача, 27.12.2022 р. невстановленою особою на невстановлений банківський рахунок було здійснено переказ грошових коштів в сумі 30 000.00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.). На переконання Позивача, незаконний переказ з її карткового рахунку грошових коштів в сумі 30 000,00 грн. було здійснено відповідачем. На підтвердження наведеного, до матеріалів позовної заяви позивачем долучено копію виписки по картковому рахунку з 27.12.2022 року по 28.12.2022 року.

Відповідно дост. 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно частини першої, пункту 1 частини другої статті11, частин першої та другої статті509 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормамиглави 83 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна, набуття або збереження за рахунок іншої особи, відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

При цьому у відповідності до частин першої та другоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленогостаттею 1212 ЦК Україниу разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Згідно із частиною першоюстатті 177 ЦК Україниоб`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першоїстатті 1212 ЦК Українизвужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставістатті 1212 ЦК Українитільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Поруч з цим, суд звертає увагу на те, що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3ст. 129 Конституції Україниє змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до вимог ч. 1ст. 264 ЦПКпід час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч.3 ст.12та ч.1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6ст. 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).Статтею 80 ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, із представлених позивачем документів на підтвердження викладених у позові обставин, суд позбавлений можливості встановити та перевірити твердження позивача, викладені у позовній заяві, зокрема щодо існування між сторонами у вказаній справі будь-яких договірних відносин, тобто правових відносин речово-правового характеру безпосередньо як між власником та володільцем майна, оскільки позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження наведеного, до того ж ті, документи, які позивачем подано як докази містять розбіжності із даними, викладеними у позовній заяві.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Верховний Суд в постанові від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц зазначив, що процесуальний обов`язком суду є належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем не доведено, що незаконний переказ з карткового рахунку позивача грошових коштів в сумі 30 000,00 грн. було здійснено відповідачу, а тому вважати, що кошти набуті відповідачем немає достатніх правових підстав.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що: «добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності - ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Постановою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 судді дали тлумачення норм передбаченихст. 1212 ЦК України. Передбачені такою статтею позадоговірні зобов`язання виникають за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Тому предметом регулюванняглави 83 ЦК Україниє відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Верховний Суд зазначив, що вказані норми свідчать, «що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів».

Колегія суддів Верховного суду вказує «поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

В даномувипадку позивачзазначає,що наїї переконання,незаконний переказгрошових коштівз їїкарткового рахункув сумі30000,00грн.було здійсненоТовариством зобмеженою відповідальністю«Хлібні Історії». Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин на які вона покликається, зокрема, що «незаконний переказ з її карткового рахунку грошових коштів в сумі 30000.00 гр. було здійснено ТОВ «Хлібні Історії»»: та що «без відома ОСОБА_2 . Відповідач шляхом обману заволодів грошовими коштами Позивача».

Таким чином, вимога про стягнення вищевказаних коштів, як безпідставно набутих відповідачем, є необґрунтованою.

В ході судового розгляду справи стороною позивача суду не представлено жодних належних та допустимих даних щодо наявності між позивачем та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібні історії» будь-яких договірних відносин, в тому числі і відкриття позивачем у відповідача власного карткового рахунку та здійснення відповідачем безпідставного списання та збереження грошових коштів з такого банківського рахунку.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Разом з тим, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Тобто суд не може перебиратина себене притаманні для суду функції та самостійно збирати докази на підтвердження обставин сторони у справі.

Частиною 6ст. 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що кошти, які були сплачені на рахунок відповідача і такі набуті ним без достатньої правової підставі, а відтак у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібні історії» коштів в розмірі 30 000 грн., слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

В постанові Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи та обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

На підтвердження понесених витрат, стороною відповідача надано договір № 28-ц від 06.06.2023 року про надання правничої допомоги, укладений з АО «Спаєрлекс» в особі керуючого партнера Поронюка І.Б., копію ордеру серії ВС № 1209339 на надання правової допомоги, копія платіжної інструкції № 1211 від 20.06.2023 року на суму 5000 грн. за правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги № 28-ц від 06.06.2023 року.

На переконання суду така сума повністю відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, є співмірною зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом юридичних послуг та виконаних робіт в процесі її розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.259,263,265,268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібні історії» про (предмет позову): стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібні історії» (код ЄДРПОУ 39389159) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 безпідставно набуті грошові кошти в загальному розмірі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.), - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібні історії» (код ЄДРПОУ 39381959, місцезнаходження: 81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Глинська, буд. 16В) 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасникисправи:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібіні історії», ЄДРПОУ 39389159, м. Пустомити, вул. Глинська, буд. 16В; Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 4А, ЄДРПОУ 14305909.

Повний текст судового рішення складено 03.10.2023 року.

СуддяЄ. О. Данилів