Рішення

від 10.10.2023 по справі 683/2580/23

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/2580/23

2/683/879/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Бондарчук Л.А.

секретаря Борикіної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №686/2580/23,2/683/879/2023за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Самчики» Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» простягненнязаборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки при звільненні

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Дослідне господарство «Самчики» Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» про стягненнязаборгованості по заробітній платі в сумі 19262,30 грн, середнього заробітку за весь час затримки при звільненні за період з 05 квітня 2023 року по 21 липня 2023 року в сумі 27027 грн.

На обґрунтування позовних вимог вказував, що з 03 грудня 2021 року по 05 квітня 2023 року він перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Дослідне господарство «Самчики» Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» на посаді завідувача зерноскладом. 05 квітня 2023 року він звільнений із займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу №27-К від 05.04.2023. За цей період відповідач не виплатив йому заробітну плату. Згідно довідки 06.07.2023 заборгованість по заробітній відповідача перед ним становить 19262,30 грн.

Представник відповідача подала відзив, у якому зазначила, що 23 серпня 2023 року підприємство повністю розрахувалось по заборгованості із заробітної плати із ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною відомістю №12 від 23 серпня 2023 року. В частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати просила відмовити у зв`язку із пропуском позивачем тримісячного строку, встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України, оскільки позивач дізнався про заборгованість по заробітній платі у день його звільнення 05 квітня 2023 року, а до суду звернувся лише 25 липня 2023 року.

Представник позивача подала заяву до суду про розгляд справи у її відсутності, позов в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати підтримала та просила задоволити.

Представник відповідача в судове засідання направила заяву про розгляд справи у її відсутності, позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 5 квітня 2023 року наказом №27-к звільнено з посади завідувача зерноскладом ДП «Дослідне господарство«Самчики» Хмельницькоїдержавної сільськогосподарськоїдослідної станціїІнституту кормівта сільськогогосподарства ПоділляНаціональної академіїаграрних наукУкраїни»на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Згідно довідки №3 від 6 липня 2023 року заборгованість з виплати заробітної плати ДП «Дослідне господарство «Самчики» Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» перед ОСОБА_1 станом на 29 червня 2023 року становить 19262,30 грн.

Відповідно до платіжної відомості №12 від 23 серпня 2023 року, ОСОБА_1 перераховано 19262,30 грн на карткових рахунок.

Відповідно дост.21 ч.1 КЗпП Українитрудовий договір є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцемфізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавецьфізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ч.1ст.47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно зст.116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістомст.2 Закону України «Про оплату праці»середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Згідно з ч.2ст.233 КЗпП Україниіз заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013визначено, що положення частини другоїстатті 233Кодексу законівпро працюУкраїни у системному зв`язку з положеннями статей1,12Закону України "Про оплату праці"необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно зрішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 рокуположення частини першоїстатті 233 Кодексу законів про працю Україниу взаємозв`язку з положеннями статей116,117,237-1цьогокодексуслід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому

моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Встановлено, що відповідач, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум позивачу, розрахувався з ним під час вирішення спору в суді 23 серпня 2023 року, а отже, перебіг тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не пропущений позивачем.

Наведене цілком спростовує твердження представника відповідача у відзиві про пропуск строку 3-місячного строку звернення до суду з заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні і наявність підстав для відмови в частині цих вимог внаслідок пропуску цього строку.

За змістомст.117КЗпП Україниу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно розрахунку позивача за період затримки розрахунку з 5.04.2023 по 21.07.2023 року (78 робочих днів) середній заробіток складає 27027 грн.

Закондійсно покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.

Разом з тим, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має бути пропорційним та справедливим.

Так, відповідно до пункту 6 частини першої статті 3ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні.

Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України.

Велика Палати Верховного Суду в своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц вказала, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП Україниі таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом.

Зважаючи на неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості по зарплаті та її складових, розмір якої є більшим, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 10000 грн.

З урахуванням наведених вимог закону і встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 10000 грн середнього заробітку за весь час затримки при звільненні, та відмовити в позові в частині стягнення заробітної плати в сумі 19262,30 грн, оскільки заборгованість перед ним повністю погашена 23 серпня 2023 року.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 46289,30 грн, а задоволено на суму 10000 грн, тобто на 21,6% (10000 х 100 : 46289,30).

За таких обставин з відповідача на користь держави слід стягнути 231,90 грн судового збору (1073,60 х 21,6%).

Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Самчики» Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки при звільненні в сумі 10000 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Самчики» Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» на користь держави судовий збір в сумі 231,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Дослідне господарство «Самчики» Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України», місцезнаходження: с. Самчики, Хмельницького району, Хмельницької області, 31182, код ЄДРПОУ 30599603.

Суддя