Рішення

від 21.09.2023 по справі 935/595/23

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/595/23

Провадження № 2/935/303/23

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2023 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Василенка Р.О., із секретарем - Криворучко Я.В., за участю представника позивача - Горкуши М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до суду з позовом про конфіскацію земельної ділянки, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.04.2018 року набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:18:000:0123, площею 0,0463 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 та протягом року не виконав покладеного на нього обов`язку щодо відчуження цієї земельної ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Вказує, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:18:000:0123 зареєстроване за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.01.2018 року.

Водночас, перебування у приватній власності ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки суперечить ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України у зв`язку з тим, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. У зв`язку з чим, просить суд конфіскувати у ОСОБА_1 у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області вказану вище земельну ділянку та стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача Горкуша М.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з наведених в позові підстав та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду, причина неявки суду невідома. Відзив чи будь-яких заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази на засадах змагальності, в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Самойленко А.Г., реєстровий №155, слідує, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянин російської федерації, на підставі заповіту від 07.12.1999 року, реєстровий №2-2576 успадкував майно своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається із земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1822510100:18:000:0123, площею 0,0463 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:18:000:0123, площею 0,0463 га, зареєстроване за ОСОБА_1 18.01.2018 року, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12.01.2023 №320071309.

На момент успадкування спірної земельної ділянки та державної реєстрації права власності, ОСОБА_1 був іноземцем (громадянином російської федерації), що підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами: інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.01.2023 №320071309, копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.01.2023 №НВ-1800033982023, де вказані реквізити національного паспорту іноземця ОСОБА_1 , серії та номер: НОМЕР_2 , виданий 19.06.2004 року відділом внутрішніх справ Усть-Камчатського району, Камчатської області, російської федерації.

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм Земельного кодексу України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог ст. 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 354 Цивільного кодексу України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:18:000:0123 для ведення особистого селянського господарства, а саме з 18.01.2018 року по даний час, не відчужив її, тому є підстави для її конфіскації у власність держави.

При цьому суд ураховує, що обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка належить ОСОБА_1 , є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Зазначений спосіб захисту визначений частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ст. 348 ЦК України, якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

У даній справі огляду на характер спірних правовідносин та досліджені судом обставини не вбачається невідповідності такого заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 , як конфіскація земельної ділянки, критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Відповідач будучи іноземним громадянином мав достатню кількість часу для відчуження належної йому земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Однак, у відповідності до ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, протягом року з дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку(18.01.2018 року) не виконав вказаного обов`язку, що порушує вимоги земельного законодавства України, тому з урахуванням вказаного вище суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 21.04.2023 року клопотання представника позивача задоволено та відстрочено Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області сплату судового збору до ухвалення судового рішення. Враховуючи викладене, із позивача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 2684 грн.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому суд стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 2684 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12,13,81,141,258,259,263-265,268 ЦПК України, на підставі ст.ст. 22, 81, 140, 143, 145 ЗК України, ст.ст. 319, 321, 346, 354 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області земельну ділянку з кадастровим номером: 1822510100:18:000:0123, площею 0,0463 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності громадянину російської федерації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ЄДРПОУ 39765513, на користь держави судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ЄДРПОУ 39765513, судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн..

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, ЄДРПОУ 39765513, місцезнаходження: вул. Довженка, 45, м. Житомир, Житомирської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , російська федерація.

Повне судове рішення складено 02.10.2023 року.

Суддя Роман ВАСИЛЕНКО