Ухвала

від 20.10.2023 по справі 705/1027/23

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/1027/23

2-др/705/6/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2023 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Піньковський Р.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сандугея Ігоря Вікторовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Халахур і Ко» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебувала цивільна справа № 705/1027/23 провадження № 2/705/1253/23 ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Халахур і Ко» про стягнення заборгованості.

Справу розглянуто у спрощеному провадженні без виклику сторін та 06.10.2023 судом прийнято рішення.

20.10.2023 на адресу суду надійшла письмова заява представника позивача про винесення додаткового рішення у справі, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 8000,00 грн., в обґрунтування зазначаючи про те, що з рішенням суду він ознайомився в електронному суді 10 жовтня 2023 року, в той же день коли воно було опубліковано.

Вирішивши справу по суті позовних вимог, судом не вирішено питання про судові витрати в частині витрат на оплату правової допомоги.

Так, позивачем понесено витрати на оплату правової допомоги адвоката, який представляв інтереси позивача в суді, згідно укладеного договору № 10/02/23 від 10 лютого 2023 року в додатку до якого зазначено, що клієнт має сплатити адвокату гонорар у розмірі 8000,00 грн.

У зв`язку з цим і виникла необхідність у зверненні до суду із заявою про винесення додаткового рішення у справі про стягнення судових витрат.

Дослідивши матеріали заяви та матеріали цивільної справи, суддя вважає, що заяву слід залишити без розгляду за наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Судом встановлено, що договір № 10/02/23 про надання правової допомоги укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Сандугеєм І.В. 10.02.2023. Також наявний додаток № 1 до вищевказаного договору, з орієнтовним розрахунком гонорару, копія яких додана як до матеріалів справи, так і до матеріалів заяви. У позовній заяві представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, при цьому не зазнаючи їх розмір та у позові вказував попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Будь яких заяв після отримання ухвали про відкриття провадження, у якій роз`яснено порядок розгляду справи, про те, що після винесення рішення позивачем чи його представником буде подана заява про розмір судових витрат, до суду не надходило.

Крім того, до заяви про ухвалення додаткового рішення, представник позивача також додає акт прийому-передачі наданих послуг з правової допомоги та детальний послуг виконаних робіт, датовані 10 жовтня 2023 року, тобто через 4 дні після винесення рішення у справі.

При тому, що на адресу суду заява про ухвалення додаткового рішення надійшла 20.10.2023, але представником позивача не ставиться питання про поновлення строку звернення до суду з такою заявою.

За вказаних обставин, поважних причин неподання заяви та доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу у визначені законом строки в заяві не наведено та судом не встановлено.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд.

Безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 755/5323/16-ц та у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 286/1130/13-ц.

Судом встановлено, що у передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу суду надані не були, такі докази надійшли до суду лише 20.10.2023 р. разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, тобто після п`яти днів з дня ухвалення рішення суду по суті пред`явлених позовних вимог, а питання про поновлення такого строку та зазначення поважності такого пропуску, не поставлено.

Зі змісту статті 12 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що складовою принципу змагальності сторін є, в тому числі, ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням стороною процесуальних дій, який несе кожна сторона.

Зі змісту абзацу 3 ч. 8 ст. 141 ЦПК України вбачається, що у разі неподання стороною доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України мають імперативний характер та зобов`язують суд залишити без розгляду таку заяву.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав залишити заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 126, 127, 137, 141, 259, 260, 294, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сандугея Ігоря Вікторовича про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р. В. Піньковський