Постанова

від 25.10.2023 по справі 927/675/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р. Справа№ 927/675/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Кравчука Г.А.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп"

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023

у справі №927/675/15 (суддя Белов С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс-плюс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 ,

про стягнення 1 117 439,32 грн,

без участі представників учасників справи, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (далі - Фінансова компанія) звернулось до Господарського суду Чернігівської області із заявою про видачу дубліката наказу Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2015 у справі №927/675/15 та поновлення строку для його пред`явлення.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2023 у справі №927/675/15 вказану заяву повернуто Фінансовій компанії без розгляду на підставі частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

19.06.2023 Фінансова компанія повторно звернулася до Господарського суду Чернігівської області із заявою про видачу дубліката наказу Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2015 у справі №927/675/15 та поновлення строку для його пред`явлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у задоволенні вищезазначеної заяви Фінансової компанії відмовлено.

Постановляючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з недоведеності Фінансовою компанією поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання та недоведеності обставин, які б перешкоджали правопопереднику вжити відповідні заходи у встановлений законом строк; у задоволенні заяви в частині видачі дублікату наказу відмовлено, оскільки правонаступник стягувача звернувся до суду із вимогою про видачу дублікату наказу поза межами строку для пред`явлення до виконання такого виконавчого документа.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Фінансова компанія звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про задоволення вищевказаної заяви.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права та без урахування правових позицій Верховного Суду про застосування відповідних норм права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку починається заново, у зв`язку з його пред`явленням до виконання з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем повідомлення про повернення виконавчого документа без виконання), при цьому час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується та не позбавляє стягувача на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження"; в учасника виконавчого провадження немає обов`язку щоденно відслідковувати відомості з автоматизованої системи виконавчого провадження; про постанову про повернення виконавчого документа №51023597 від 08.06.2016 Фінансова компанія дізналася лише 29.03.2023, після отримання листа Відділу №70614 від 29.03.2023, тому строк пред`явлення наказу до виконання починається заново з 29.03.2023 і становить три роки, тобто до 29.03.2026 (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №905/3245/16, від 19.11.2018 у справі №905/857/18, від 23.02.2021 у справі №910/5349/18, від 20.07.2021 у справі №910/20594/15); факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органу примусового виконання рішення свідчить про його втрату; строк для пред`явлення до виконання наказу був пропущений стягувачем з причин, які не залежали від його волі; ненаправлення документів виконавчого провадження є достатньою підставою для визнання причин пропуску поважними та поновлення судами пропущеного строку (пункт 73 постанови Верховного Суду від 24.10.2022 у справі №910/18480/20); відмова стягувачу в поновленні пропущеного процесуального строку фактично позбавить Фінансову компанію права на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, що суперечить принципу обов`язковості виконання судових рішень.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023 апеляційну скаргу Фінансової компанії передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., ОСОБА_2

Враховуючи, що суддя ОСОБА_2 перебував у відпустці 10.07.2023, питання щодо подальшого руху даної апеляційної скарги вирішувалося після виходу судді ОСОБА_2 з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/675/15. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Фінансової компанії на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/675/15 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.

20.07.2023 матеріали справи №927/675/15 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Службовою запискою головуючого судді та розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 13.07.2023 №708/0/15-23 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/675/15.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2023 апеляційну скаргу у справі №927/675/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Кравчука Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2023 апеляційну скаргу Фінансової компанії на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/675/15 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

15.08.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, яка була передана головуючому судді після виходу з відпустки 25.08.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фінансової компанії на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/675/15; учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 15.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 розгляд апеляційної скарги Фінансової компанії призначено на 25.10.2023;

Учасники апеляційного провадження правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Разом із цим, відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвал суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

У судове засідання 25.10.2023 учасники справи явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляли, проте про дату, час та місце розгляду даної заяви були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що останні про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції не повідомляли та не заявляли клопотань про відкладення розгляду заяви, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення заяви у даній справі без заслуховування пояснень позивача, відповідача та третьої особи, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви без участі вказаних осіб.

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 255 ГПК України ухвала суду першої інстанції про відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при постановлені оскаржуваної ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, у травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - Банк) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс-плюс" (далі - Товариство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 , про стягнення 1 117 439,32 грн, а саме 1 048 525,55 грн заборгованості по основній сумі кредиту, 48 537,99 грн заборгованості по нарахованих та несплачених відсотках, 1 297,75 грн заборгованості за комісією, 13 980,34 грн заборгованості по пені від прострочених зобов`язань за кредитом, 1 547,66 грн заборгованості по пені від прострочених зобов`язань за відсотками, 227,98 грн заборгованості по пені від прострочених зобов`язань за комісією, 699,02 грн 3% річних від прострочених зобов`язань за кредитом, 77,38 грн 3% річних від прострочених зобов`язань за відсотками, 40,34 грн 3% річних від прострочених зобов`язань за комісією, 1910,94 грн інфляційних втрат за несвоєчасне погашення відсотків та 594,37 грн інфляційних витрат, посилаючись на несвоєчасне погашення комісії згідно кредитного договору про надання відновлювальної кредитної лінії з вільним режимом кредитування №02/13/2411-004 від 20.06.2013.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 у справі №927/675/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015, позов Банку задоволено повністю та стягнуто на його користь з Товариства 1048525,55 грн заборгованості по основній сумі кредиту, 48 537,99 грн заборгованості по нарахованих та несплачених відсотках, 1297,75 грн заборгованості за комісією, 13 980,34 грн заборгованості по пені від прострочених зобов`язань за кредитом, 1547,66 грн заборгованості по пені від прострочених зобов`язань за відсотками, 227,98 грн заборгованості по пені від прострочених зобов`язань за комісією, 699,02 грн 3% річних від прострочених зобов`язань за кредитом, 77,38 грн 3% річних від прострочених зобов`язань за відсотками, 40,34 грн 3% річних від прострочених зобов`язань за комісією, 1910,94 грн інфляційних втрат за несвоєчасне погашення відсотків та 594,37 грн інфляційних витрат за несвоєчасне погашення комісії, а також стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету 22 348,79 грн судового збору.

03.08.2015 Господарським судом Чернігівської області на виконання вказаного рішення видано відповідні накази.

14.09.2020 на адресу Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Фінансової компанії про заміну стягувача (Банка) у наказі від 03.08.2015 у справі №927/675/15 на його правонаступника - Фінансову компанію.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2020 замінено Банк на його правонаступника - Фінансову компанію у виконавчому документі від 03.08.2015 №927/675/15 про стягнення з відповідача 1048525,55 грн заборгованості по основній сумі кредиту, 48 537,99 грн заборгованості по нарахованих та несплачених відсотках, 1297,75 грн заборгованості за комісією, 13 980,34 грн заборгованості по пені від прострочених зобов`язань за кредитом, 1 547,66 грн заборгованості по пені від прострочених зобов`язань за відсотками, 227,98 грн заборгованості по пені від прострочених зобов`язань за комісією, 699,02 грн 3% річних від прострочених зобов`язань за кредитом, 77,38 грн 3% річних від прострочених зобов`язань за відсотками, 40,34 грн 3% річних від прострочених зобов`язань за комісією, 1910,94 грн інфляційних втрат за несвоєчасне погашення відсотків та 594,37 грн інфляційних витрат за несвоєчасне погашення комісії.

17.04.2023 було здійснено запит до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Управління) щодо надання інформації стосовно примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2015 у справі №927/675/15 про стягнення з Товариства на користь Банку 1 117 439,32 грн боргу.

Листом від 08.05.2023 за №19246/18414-23-23, який був отриманий заявником 22.05.2023, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції за №1669/Б, Управління повідомило Фінансову компанію про те, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження та інформації, наданої Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ ДВС), на виконанні у відділі перебувало зведене виконавче провадження № 49376308, до складу якого входили: виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу №927/675/15, виданого 03.08.2015 Господарським судом Чернігівської області про стягнення з Товариства на користь Банку боргу у розмірі 1117439,32 грн та виконавче провадження №48741301 з примусового виконання наказу №927/675/15, виданого 03.08.2015 Господарським судом Чернігівської області про стягнення з Товариства на користь держави судового збору у розмірі 22 348,79 грн. Вищевказані виконавчі провадження були завершені 29.11.2017 на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому повідомлено, що надати більш детальну інформацію, а також підтвердження направлення виконавчих документів стягувачу, на сьогодні неможливо, оскільки матеріали вищевказаних виконавчих проваджень знищені у зв`язку зі спливом терміну їх зберігання.

Згідно з листом-відповіддю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 24.05.2023 за № 60-5906/23 наказ у справі №927/675/15 у Фонду відсутній, оскільки не передавався і від органів Державної виконавчої служби не надходив.

При цьому згідно з інформацією, наявною в Автоматизованій системі виконавчого провадження, станом на 30.06.2023 виконавчий лист в органах державної виконавчої служби чи у приватних виконавців на виконанні не перебуває.

У зв`язку з втратою наказу від 03.08.2015 №927/675/15 та пропущенням строку для пред`явлення його до виконання, Фінансова компанія, як правонаступник Банку, звернулася до суду з вказаною заявою.

Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України та статті 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду. Подібний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12.

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою в межах строку, встановленого для пред`явлення його до виконання. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11.

Відповідно до частини 1 статті 329 ГПК України та частини 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Отже, поновленим може бути лише пропущений встановлений законом строк.

Разом із цим, як у заяві (т. 1, а.с. 217), так і в апеляційній скарзі (т. 2, а.с. 21, 22), Фінансова компанія суперечить сама собі. Спершу заявник зазначає про звернення до суду першої інстанції із заявою в межах трирічного строку для пред`явлення наказу до виконання, водночас, вказує про поважність причин пропущення ним строку для пред`явлення наказу до виконання.

Як зазначалось вище, 03.08.2015 Господарським судом Чернігівської області видано накази на примусове виконання рішення від 21.07.2015 у справі №927/675/15, строк пред`явлення яких визначено протягом одного року.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції від 06.06.2015) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Судом першої інстанції встановлено, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документу від 29.11.2017 в матеріалах справи №927/675/15 відсутні та не були надані заявником.

Проте відповідно до інформації, наявної в Автоматизованій системі виконавчого провадження (т. 1, а.с. 223), виконавче провадження НОМЕР_1 було відкрито 18.09.2015, а станом на 13.06.2023 - завершене.

Відповідно до листа №19246/18414-23-23 від 08.05.2023 Управління (т. 1, а.с. 221, 222) виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу №927/675/15, виданого 03.08.2015 Господарським судом Чернігівської області, про стягнення з Товариства на користь Банку боргу у розмірі 1 117 439,32 грн, було завершено 29.11.2017 на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

05.10.2016 набрав чинності Закону України "Про виконавче провадження" у новій редакції.

Відповідно до пунктів 5-7 Розділу XIII "Прикінцевих та перехідних положень" вказаного Закону виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (у новій редакції) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 1 частини 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з частиною 5 статті 12 вказаного Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених вищезазначеною статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (частина 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження").

У справі, що розглядається, на момент набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (05.06.2016) строк пред`явлення наказу Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2015 не закінчився (був встановлений до 01.08.2016, але був перерваний пред`явленням до виконання). Оскільки стягувачем за наказом Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2015 у справі №927/675/15 не є ні держава, ні державний орган, то з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 та частини 1 статті 12 цього Закону, на цей наказ поширюється вимога щодо строку його пред`явлення до виконання - впродовж трьох років.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У вказаній статті чітко визначено перелік документів виконавчого провадження, які надсилаються виконавцем сторонам та іншим учасникам рекомендованим поштовим відправленням, зокрема і постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Як зазначено у частині 8 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Частиною 11 Правил надання послуг поштового зв`язку визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Із аналізу Правил надання послуг поштового зв`язку вбачається, що Кабінет Міністрів України визначив в окрему категорію поштових відправлень рекомендовані листи.

У статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 законодавець чітко визначив категорію (рекомендований лист) поштового відправлення, якою надсилається постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до частини 2 Правил надання послуг поштового зв`язку зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - це документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Статтею 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи вказані норми, колегія суддів дійшла до висновку, що належним доказом надіслання органом виконавчої служби постанови про повернення виконавчого документа стягувачу є квитанція, касовий чек або інший розрахунковий документ пошти про оплату рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №910/20594/15.

Проте у матеріалах даної справи відсутні докази направлення постанови від 29.11.2017 ВП НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа стягувачу рекомендованим листом у порядку, визначеному статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" або ж отримання як Банком, так і Фінансовою компанією такої постанови разом із наказом Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2015, що позбавило стягувача можливості бути обізнаним про вчинення відповідних дій державним виконавцем та в подальшому реалізувати своє право на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Матеріалами справи підтверджується повідомлення Фінансової компанії про винесення 29.11.2017 державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу тільки 22.05.2023, шляхом отримання листа Управління від 08.05.2023 №19246/18414-23-23.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Отримавши постанову виконавця про повернення виконавчого документу, стягувач стає обізнаним про відсутність примусового виконання судового рішення, що надає йому можливість реалізувати свої правомочності стягувача, вжити заходи щодо подальшого виконання чинного рішення суду.

Враховуючи те, що строк пред`явлення виконавчого документу у цій справі переривався пред`явленням до виконання, рішення суду виконано не було, а Фінансова компанія дізналася про винесення постанови про повернення виконавчого документу 22.05.2023, перебіг строку пред`явлення такого документа до виконання починається заново з 22.05.2023 (отримання стягувачем інформації про вчинення державним виконавцем відповідної дії - винесення постанови про повернення виконавчого документу), а не з дати винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувану (29.11.2017), і становить три роки, тобто до 22.05.2026.

Частина 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 не може тлумачитися як така, що передбачає обчислення нового строку пред`явлення виконавчого документу до виконання після повернення з дати винесення відповідної постанови виконавцем, а не з дати отримання стягувачем відомостей про повернення виконавчого документу/постанови про повернення виконавчого документу, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) обмежуються права стягувача на повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання після переривання такого строку. У разі виникнення певних недоліків виконавчого провадження в частині своєчасного направлення стягувачу постанови про повернення виконавчого документу разом з наказом, втрати поштового відправлення з відповідними постановою та наказом, нівелюється можливість виконання рішення суду за відсутності вини та впливу стягувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №910/20594/15.

Фінансова компанія із заявою про видачу дублікату наказу Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2015 та про поновлення строку для пред`явлення його до виконання звернулася до суду 19.06.2023, в межах трирічного строку, передбаченого частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", тобто до спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, а тому заява вважається такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що не було враховано судами попередніх інстанцій.

Як було зазначено раніше, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2020 замінено Банк на його правонаступника - Фінансову компанію у виконавчому документі від 03.08.2015 №927/675/15.

Колегією суддів враховано, що за частиною 2 статті 52 ГПК України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Разом із цим, як було встановлено раніше у матеріалах даної справи відсутні докази направлення постанови від 29.11.2017 ВП НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа стягувачу рекомендованим листом у порядку, визначеному статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" або його отримання Банком, й заявник позбавлений можливості надати будь-які інші докази у зв`язку зі знищенням вищевказаних виконавчих проваджень за спливом терміну їх зберігання.

Однак, навіть припустивши, що Фінансова компанія мала б дізнатися про винесення зазначеної постанови державного виконавця 30.08.2020 (дата укладення договору про відступлення прав вимоги №GL48N718070_Ur_4, на підставі якого ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2020 замінено стягувача - Банк, на його правонаступника - Фінансову компанію у наказі №927/675/15 від 03.08.2015), то у будь-якому випадку вважається, що правонаступник звернувся до суду з даною заявою в межах трирічного строку, визначеного частиною 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім цього, відповідно до пункту 102 Розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Дійшовши помилкових висновків про сплив строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, суд першої інстанції зосередився на дослідженні обставин пропуску такого строку, з`ясуванні наявності поважних причин для його поновлення, чого вчиняти необхідності не було.

Колегія суддів зазначає, що поновленим може бути лише пропущений встановлений законом строк.

Оскільки строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 Фінансовою компанією не було пропущено, заява останньої в цій частині не підлягає задоволенню.

Звернення стягувача до суду першої інстанції з заявою про видачу дубліката наказу у цій справі перш за все обумовлено фактом втрати цього наказу.

Колегія суддів відзначає, що для мети отримання дублікату наказу, виданого на виконання чинного рішення, відповідно до приписів підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу наказу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документу, який йому було видано, та, як наслідок, відсутність у нього можливості звернутися до органів виконання, оскільки його прагненням є виконання чинного судового рішення.

За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви Фінансової компанії про видачу дубліката виконавчого документа (судового наказу) у справі №927/675/15 є помилковим.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Фінансової компанії про видачу дубліката наказу Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2015 у справі №927/675/15 та поновлення строку для його пред`явлення.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі, не беруться судом до уваги, оскільки не впливають на вирішення, поданої Фінансовою компанією заяви.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, зважаючи на встановлене вище, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, нез`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фінансової компанії підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції від 27.06.2023 - частковому скасуванню.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що заява була подана Фінансовою компанією до суду першої інстанції у 2023 році.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2 684,00 грн.

Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" чітко встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/675/15, Фінансова компанія сплатила 2 684,00 грн.

Разом із цим, частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 у справі №927/675/15, яке набрало законної сили 01.08.2015, не було виконано ні в примусовому, ні в добровільному порядку відповідачем, колегія суддів вважає, що подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/675/15 відбулося внаслідок саме неправильних дій боржника (Товариства).

Отже, за результатами розгляду даної скарги, відповідно до приписів частини 9 статті 129 ГПК України, на користь Фінансової компанії з Товариства підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284, 329 Господарського процесуального кодексу України, підпунктом 19.4 пункту 19 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/675/15 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2023 у справі №927/675/15 частково скасувати, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про видачу дубліката наказу Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2015 у справі №927/675/15 та поновлення строку для його пред`явлення задовольнити частково.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2015 у справі №927/675/15, стягувачем за яким є правонаступник Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (49089, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Автотранспортна, будинок 2, офіс 205; ідентифікаційний код 40696815).

3. В іншій частині заяви - відмовити".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс-плюс" (14000, Чернігівська область, місто Чернігів, проспект Перемоги, будинок 100; ідентифікаційний код 38647219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (49089, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Автотранспортна, будинок 2, офіс 205; ідентифікаційний код 40696815) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати дублікат наказу та наказ про стягнення судового збору на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №927/675/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 30.10.2023.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Кравчук