Постанова

від 24.10.2023 по справі 922/1366/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/1366/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Дубаневич Олег Зенонович (поза межами приміщення суду) - Самопредставництво

1-го відповідача - Єфіменко Аліна Валентинівна (поза межами приміщення суду) - Довіреність №02-27/2084 від 17.10.2023, Самопредставництво.

2-го відповідача - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Вязовий Назарій" (вх№1901Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023

у справі №922/1366/23 (суддя Сальнікова Г.І., повний текст рішення підписано 18.08.2023)

за позовом Національного агентства з питань запобігання корупції, м.Київ

до відповідачів

1.Нововодолазької селищної ради, Харківська область, смт.Нова Водолага

2. Фермерського господарства "Вязовий Назарій", Харківська область, с.Сосонівка

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Національне агентство з питань запобігання корупції звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів: 1. Нововодолазької селищної ради, 2. ФГ "Вязовий Назарій", згідно вимог якої просить суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 27.04.2017, укладений між Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6324284703:00:000:0003, яка розташована в межах населеного пункту село Головнівка Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 27.04.2017, укладений між Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6324284704:00:000:0055, яка розташована в межах населеного пункту село Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 27.04.2017, укладений між Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6324284704:00:000:0056, яка розташована в межах населеного пункту село Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/1366/23 позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 27.04.2017, укладений між Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6324284703:00:000:0003, яка розташована в межах населеного пункту село Головнівка Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 27.04.2017, укладений між Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6324284704:00:000:0055, яка розташована в межах населеного пункту село Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 27.04.2017, укладений між Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6324284704:00:000:0056, яка розташована в межах населеного пункту село Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. Стягнуто з Нововодолазької селищної ради на користь Національного агентства з питань запобігання корупції витрати зі сплати судового збору у розмірі 4.026,00 грн; стягнуто з ФГ "Вязовий Назарій" на користь Національного агентства з питань запобігання корупції витрати зі сплати судового збору у розмірі 4.026,00 грн.

Другий відповідач ФГ "Вязовий Назарій" з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог у справі №922/1366/23, скасувати зазначене рішення і закрити провадження у справі стосовно договору оренди земельної ділянки від 27.04.2017, укладеного між Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6324284703:00:000:0003, яка розташована в межах населеного пункту село Головнівка Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області; договору оренди земельної ділянки від 27.04.2017, укладеного між Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6324284704:00:000:0055, яка розташована в межах населеного пункту село Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області; договору оренди земельної ділянки від 27.04.2017, укладеного між Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6324284704:00:000:0056, яка розташована в межах населеного пункту село Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. Судовий розгляд провести за відсутністю апелянта. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що на його думку оскаржене рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не прийнятий до уваги факт порушення процесуальних строків позовної давності.

Підставами скасування рішення скаржник вважає:

- порушення Національним агентством з питань запобігання корупції строку позовної давності. Так, позивач помилково зазначає, що строк позовної давності має рахуватися від моменту отримання НАЗК постанови Нововодолазького районного суду Харківської області про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, тобто - 13.05.2019, в той час як в даному випадку для визнання договорів оренди недійсними початком перебігу строку позовної давності необхідно вважати дату укладення договорів оренди, а саме 27.04.2017, що означає сплив позовної давності;

- НАЗК помилково посилається на те, що ним подавався позов до суду загальної юрисдикції як на поважну причину для поновлення строку позовної давності, оскільки такі посилання є неаргументованими і безпідставними.

- НАЗК не виконало належним чином покладені на нього обов`язки і з початку подавала позов до суду загальної юрисдикції, а саме 26.05.2020 НАЗК звернулося до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до Нововодолазької селищної ради об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_1 . З аналогічними позовними вимогами.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.09.2023 Господарського процесуального кодексу України головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду цієї апеляційної скарги визначено суддю Істоміна О.А., тоді як іншими членами колегії є Медуниця О.Є., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Вязовий Назарій"; встановлено строк до 05.10.2023 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи до 05.10.2023 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України; призначено справу до розгляду на 24.10.2023. Явку учасників справи визнано не обов`язковою.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.10.2023 Господарського процесуального кодексу України головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду цієї апеляційної скарги визначено суддю Істоміна О.А., тоді як іншими членами колегії є Попков Д.О., Стойка О.В., в зв`язку з відпусткою суддів Радіонової О.О. та Медуниці О.Є.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 24.10.2023 представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник першого відповідача - Нововодолазької селищної ради - в судовому засіданні повністю підтримав позицію Національного агентства з питань запобігання корупції та просить рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 залишити без змін, а апеляційну скаргу другого відповідача -Фермерського господарства "Вязовий Назарій" залишити без задоволення.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові та електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду).

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвала суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов`язковою та повідомляв, що їх нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представника другого відповідача у даному судовому засіданні.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

10.09.2015 відбулося засідання ХL сесії VІ скликання Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, на якому були прийняті рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення та передачі в оренду", відповідно до яких було затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, які розташовані в межах села Головнівка та села Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. Вирішено передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий №6324284703:00:000:0003, площею 3,7820 гектарів для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована в межах села Головнівка Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, земельну ділянку кадастровий №6324284704:00:000:0056, площею 5,7599 гектарів для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована в межах села Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, терміном на 49 років. Доручено сільському голові ОСОБА_2 укласти договори оренди та встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки згідно рішення ХХХVІ сесії VІ скликання від 23.01.2015.

07.10.2015 відбулося засідання ХLІ сесії VІ скликання Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, на якому було прийняте рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення та передачі в оренду", відповідно до яких було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована в межах села Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. Вирішено передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий №6324284704:00:000:0055, площею 9,6239 га для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована в межах села Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, терміном на 49 років. Доручено сільському голові ОСОБА_2 укласти договір оренди та встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки згідно рішення ХХХVІ сесії VІ скликання від 23.01.2015.

На виконання рішень Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 10.09.2015 та 07.10.2015, 27.04.2017 між Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області в особі сільського голови Вязового Андрія Михайловича (орендодавцем), що діє відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ОСОБА_1 (орендарем) були укладені три договори оренди земельних ділянок комунальної власності із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровими номерами 6324284703:00:000:0003, 6324284704:00:000:0055, 6324284704:00:000:0056 площами 3,7820 гектарів, 9,6239 гектарів та 5,7599 гектарів відповідно в межах населеного пункту с.Головнівка Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, терміном на 49 років, з орендною платою у грошовій формі, яка становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 35, 37 означених договорів передбачено, що дія договорів припиняється шляхом розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 01.11.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Братущак В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію зазначених договорів оренди земельної ділянки (індексні номери 37887111, 37886583, 37885545), що стало підставою для внесення записів про інше речове право (право оренди земельної ділянки) №23130847, №23130421, №23129970.

В межах реалізації повноважень з моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, позивачем було виявлено порушення Сосонівським сільським головою ОСОБА_2 вимог Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, за наслідками якого склало та надіслало до суду протоколи про вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, пов`язаних із корупцією, відповідальність за які передбачено ч.ч. 1 та 2 ст. 172 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За результатами розгляду справи №631/7/19 про вчинення ОСОБА_2 правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП, Нововодолазький районний суд Харківської області прийняв постанову від 06.05.2019, що набрала законної сили, якою визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень.

Наслідком порушення Сосонівським сільським головою ОСОБА_2 вимог Закону стало укладення 27.04.2017 Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області в особі Сосонівського сільського голови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договорів оренди земельних ділянок за кадастровими номерами 6324284703:00:000:0003, 6324284704:00:000:0055, 6324284704:00:000:0056.

Так, Нововодолазький районний суд Харківської області у зазначеній постанові між іншим встановив наступні обставини справи.

Рішенням І сесії VІІ скликання Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 18.11.2015, підписаним ОСОБА_2 як Сосонівським сільським головою, копію якого засвідчено селищним головою Єсіним О.О., було затверджено повноваження Сосонівського сільського голови. Зі вступної та резолютивної частин цього рішення вбачається, що ним в тому числі на підставі постанови Сосонівської сільської виборчої комісії №10 від 28.10.2015 "Про визнання ОСОБА_2 Сосонівським сільським головою в єдиному одномандатному виборчому окрузі на чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25.10.2015" були затверджені повноваження Сосонівського сільського голови Вязового Андрія Михайловича. Взято до уваги, що згідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", посадовій особі - Сосонівському сільському голові ОСОБА_2 присвоєно 7 ранг 4 категорії.

Орендар земельних ділянок з кадастровим номерами 6324284703:00:000:0003, 6324284704:00:000:0055, 6324284704:00:000:0056, громадянин ОСОБА_1 , є рідним сином Сосонівського сільського голови - Вязового Андрія Михайловича, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00019913751, сформованого 06.04.2018 о 16:47:09 годині та наданого Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Нововодолазьким районним судом Харківської області зроблено висновок, що під час укладання договорів оренди земельних ділянок у Сосонівського сільського голови Нововодолазького району Харківської області - Вязового А.М. був приватний інтерес, зумовлений наявністю сімейних відносин із сином ОСОБА_1 , який полягав у бажанні дати змогу близькій особі отримати матеріальну вигоду від використання наданих в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Крім того, зроблено висновок, що ОСОБА_2 усвідомлював про наявність у нього реального конфлікту інтересів, що виник під час вирішення питання про надання земельних ділянок в оренду, а також його наявність під час укладання договорів оренди вищевказаних земельних ділянок, а тому повинен був повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції з приводу наявного у нього конфлікту інтересів, але цього не зробив, що підтверджується службовою запискою, наданою Управлінням документального забезпечення та контролю Національного агентства з питань запобігання корупції 20.11.2018.

Також, Нововодолазький районний суд Харківської області дійшов висновку, що в момент підписання 27.04.2017 договорів оренди землі з ОСОБА_1 , у ОСОБА_2 також існував реальний конфлікт інтересів, оскільки такий не вичерпав свою дію лише винесенням відповідних рішень сільською радою.

Крім того, Нововодолазьким районним судом Харківської області у постанові зазначено, що будучи головою Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області ОСОБА_2 повинен був знати всі вимоги Закону України "Про запобігання корупції", який був доведений до відома громадян шляхом офіційного оприлюднення, антикорупційного законодавства та не допускати правопорушень, пов`язаних з корупцією. Проте, судом не встановлено обставин вжиття ОСОБА_2 заходів щодо урегулювання реального конфлікту інтересів під час укладання договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення зі своїм сином ОСОБА_1 .

Звертаючись до господарського суду позивач - Національне агентство з питань запобігання корупції - зазначив, що в даному випадку спірні договори укладено внаслідок порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", що є підставою для визнання їх недійсними згідно з частиною 2 статті 67 Закону України "Про запобігання корупції", та як наслідок, такими, що не відповідають положенням частини 1 статті 203 ЦК України. Обгрунтовуючи позовну заяву, Агенство зазначає, що Сосонівський сільський голова Нововодолазького району Харківської області Вязовий А.М. був наділений службовими повноваженнями щодо укладення спірних договорів оренди земельних ділянок від імені Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, у тому числі у сфері використання земельних ділянок комунальної форми власності. Орендарем за спірними договорами оренди земельних ділянок є ОСОБА_1 , який є сином Сосонівського сільського голови Вязового А.М., що встановлено Нововодолазьким районним судом Харківської області у постанові від 06.05.2019 по справі №631/7/19, яка набрала законної сили.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, визнав, що під час укладання спірних договорів оренди земельних ділянок у Сосонівського сільського голови Нововодолазького району Харківської області - Вязового А.М. був приватний інтерес, зумовлений наявністю сімейних відносин з сином ОСОБА_1 і факт допущення порушень ОСОБА_2 , який є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції", було встановлено Нововодолазьким районним судом Харківської області у постанові від 06.05.2019 по справі №631/7/19, яка набрала законної сили. За таких обставин укладені спірні договори оренди земельної ділянки суперечать вимогам Закону України "Про запобігання корупції", що є порушенням частини 1 статті 203 ЦК України, і вказана обставина згідно зі статтею 215 ЦК України та статтею 67 Закону України "Про запобігання корупції" є підставою для визнання їх недійсними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між відповідачами в ході виконання спірних договорів, суд зазначає, що такі містить ознаки договору оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203); правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, правовідносини, пов`язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України, Законами України Про оренду землі, Про приватизацію державного майна, Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), Про іпотеку, Про страхування, Про банки і банківську діяльність, Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності, Про запобігання корупції та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Так, відповідно до статті 67 Закону України Про запобігання корупції нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Орган або посадова особа надсилає до Національного агентства протягом трьох робочих днів копію прийнятого рішення про скасування або одержаного для виконання рішення суду про визнання незаконними відповідних актів або рішень.

Правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.

Отже, поряд із визначеною частиною 1 статті 215 ЦК України частина 3 статті 67 Закону України Про запобігання корупції встановлює особливу підставу визнання правочину недійсним - укладення правочину внаслідок порушення вимог Закону України Про запобігання корупції.

При цьому, вказаним Законом передбачено єдину обставину, яка підлягає встановленню судом для визнання правочину недійсним з підстав, визначених ч.3 ст.67 цього Закону, а саме, наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням вимог цього Закону та укладеним правочином.

В силу приписів ч.1 ст.3 Закону України Про запобігання корупції ОСОБА_2 , як сільський голова Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, - є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України Про запобігання корупції.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України Про запобігання корупції особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов`язані: повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

Згідно з ч.ч. 3, 5 ст.28 Закону України Про запобігання корупції Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз`яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів. У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов`язана звернутися за роз`ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі, якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

У світі існує чітке бачення того, що корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов`язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, яка набрала чинності для України з 01.01.2010, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (далі - Конвенція ООН проти корупції).

Частиною 1 статті 5 Конвенції ООН проти корупції передбачено, що кожна Держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє й здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності й непідкупності, прозорості й відповідальності.

Кожна Держава-учасниця прагне, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів (частина 4 статті 7 Конвенції ООН проти корупції).

Згідно із частиною 4 статті 8 Конвенції ООН проти корупції кожна Держава-учасниця розглядає, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, можливість запровадження заходів і систем, які сприяють тому, щоб державні посадові особи повідомляли відповідним органам про корупційні діяння, про які їм стало відомо під час виконання ними своїх функцій.

Статтею 19 Конвенції ООН проти корупції встановлено, що кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисного зловживання службовими повноваженнями або службовим становищем, тобто здійснення будь-якої дії чи утриманні від здійснення дій, що є порушенням законодавства, державною посадовою особою під час виконання своїх функцій з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи.

Статтею 34 Конвенції ООН проти корупції врегульовано щодо наслідків корупційних діянь, а саме з належним урахуванням добросовісно набутих прав третіх осіб кожна Держава-учасниця вживає заходів, відповідно до основоположних принципів свого внутрішнього права, щоб врегулювати питання про наслідки корупції. У цьому контексті Держави-учасниці можуть розглядати корупцію як фактор, що має значення в провадженні про анулювання або розірвання контрактів, або відкликання концесій або інших аналогічних інструментів, або вжиття заходів для виправлення становища, яке склалося.

Саме ці вимоги Конвенції ООН проти корупції знайшли своє відображення та уточнення у відповідних нормах Закону України "Про запобігання корупції".

Частиною 1 статті 65 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині 1 статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Факт допущення вказаних вище порушень ОСОБА_2 , який є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, було встановлено в межах розгляду іншої справи №631/7/19, яка розглядалась Нововодолазьким районним судом Харківської області.

У відповідності до ч.6 ст.75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що укладені між Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області та ОСОБА_1 договори оренди земельної ділянки від 27.04.2017, суперечать вимогам Закону України «Про запобігання корупції», що є порушенням частини 1 статті 203 ЦК України, і вказана обставина згідно зі ст.215 ЦК України та ст.67 Закону України «Про запобігання корупції» є підставою для визнання їх недійсними.

Стосовно доводів апелянта про те, що позивач не є суб`єктом звернення до суду в інтересах держави та не має право звертатися до суду з даним позовом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень Національного агентства належать здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб.

За приписами п.10 ч.1 ст.12 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, виданих (прийнятих) з порушенням встановлених цим Законом вимог та обмежень, визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що право на звернення Національного агентства з відповідним позовом до суду закріплено у відповідній нормі Закону, яка є чинною та не була визнана неконституційною Конституційним Судом України, суд апеляційної інстанції погоджується зазначає, що з урахування предмету та підстав позову, Національне агентство звернулось до суду з позовною вимогою про визнання недійним договорів оренди землі від 27.04.2017 у межах своїх повноважень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

Стосовно доводів апелянта про застосування до позовних вимог наслідків спливу позовної давності колегія суддів зазначає таке.

Так, згідно зі статею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Другий відповідач вказує, що початком перебігу позовної давності для заявлення вимог про визнання недійсними спірних договорів оренди є 27.04.2017, тобто дата їх укладення, посилаючись при цьому на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.03.2018 у справі №464/5089/15, в якому вказано: «для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатися про вчинення цього правочину».

З цього приводу колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо початку перебігу позовної давності в контексті спірних правовідносин, необхідно враховувати особливості їх виникнення.

Так, матеріали справи свідчать, що позивач не був стороною спірних договорів оренди, відповідно, станом на дату їх укладення, йому не могло бути відомо про факт вчинення таких правочинів. У межах реалізації повноважень з моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, позивачем було виявлено порушення Сосонівським сільським головою ОСОБА_2 вимог Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, за наслідками якого 20.12.2018 Агенство склало та надіслало до суду протоколи про вчинення останнім адміністративних правопорушень, пов`язаних із корупцією, відповідальність за які передбачено ч.ч.1 та 2 ст.172-7 КупАП. Проте, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є прямим підтвердженням факту вчинення особою того чи іншого правопорушення, а є доказом в розумінні ст.251 КУпАП та розглядається судом в сукупності з іншими матеріалами, за допомогою яких суд встановлює наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення.

За результатами розгляду протоколів Національного агентства від 20.12.2018, Нововодолазький районний суд Харківської області постановою від 06.05.2019 визнав винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, яка набрала законної сили 07.06.2019, що не заперечується сторонами та підтверджено матеріалами справи. Вказану постанову Позивачем було отримано 13.05.2019.

Отже, з моменту отримання вказаної постанови Нововодолазького районного суду Харківської області, позивачу в розумінні ч.1 ст.261 ЦК України стало відомо про особу, яка фактично порушила його права, як центрального органу виконавчої влади, що відповідальний за формування та реалізацію державної антикорупційної політики.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу ФГ «Вязовий Назарій» стверджує, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для поновлення пропущеного строку звернення Національного агентства з позовом про визнання недійсними спірних договорів оренди, посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.12.2020 №909/1165/19, згідно якого: «Не перериває перебігу такого строку (позовної давності) подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами».

Проте, слід зазначити, що позивач при зверненні до суду з позовом не посилався на застосування підстав для переривання строку позовної давності. У своєму позові Національним агентством було обгрунтовано поважність причин пропуску такого строку та висловлено прохання поновити пропущений процесуальний строк.

Національне агентство звернулося до суду загальної юрисдикції 26.05.2020 в межах встановлених ЦК України строків на подання позовної заяви, 19.06.2020. В подальшому, 12.12.2022 Нововодолазький районний суд Харківської області постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі №631/404/20 з мотивів того, що спірні правовідносини підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

Що ж до практики Верховного Суду, на яку посилається ФГ «Вязовий Назарій», колегією суддів встановлено, що в межах справ №909/1165/19 позивачем не було заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та його поновлення, а в даному ж конкретному випадку, Національне агентство у позовній заяві обгрунтувало поважність причин пропуску строку звернення до суду та просило поновити такий строк. З урахуванням викладеного, судова практика, на яку посилається другий відповідач в частині застосування переривання строку позовної давності, є нерелевантною до спірних правовідносин, а тому не може бути застосована судом під час розгляду апеляційної скарги у даній справі.

В той же час колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому заява другого відповідача про застосування строків позовної давності є необґрунтованою та безпідставною з огляду на таке.

11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 (з урахуванням внесених до неї змін згідно з постановою Кабінету Міністрів України "№1423 від 23.12.2022), дія карантину на усій території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020, була продовжена до 30.04.2023.

Отже на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені.

Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, який почав свій перебіг 13.05.2019 (день отримання Національним агенством постанови суду) станом на час звернення позивача до суду з позовом до господарського суду у квітні 2023 не сплинув, оскільки правовідносини сторін виникли в період дії карантину, а закінчення строку позовної давності для звернення до суду із позовом про стягнення неустойки також припадало на строк дії карантинних заходів.

Відтак, подавши позов у квітні 2023 року позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки на час звернення з позовом карантин не закінчився.

Крім того, колегія суддів також враховує, що Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тобто, наведеними приписами строк спеціальної позовної давності також продовжено на строк дії воєнного стану, який введено на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 з 24.02.2022, неодноразово продовжувався та триває й досі.

Таким чином, висновки, наведені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються - не можуть бути підставою для його скасування.

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, відповідачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга другого відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Вязовий Назарій" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/1366/23 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.10.2023

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка