Рішення

від 31.10.2023 по справі 903/780/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 жовтня 2023 року Справа № 903/780/22 (903/1021/23)

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/780/22 (903/1021/23) за позовом Дочірнього підприємства «Автоскладальний Завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» до Комунального підприємства Сумської міської ради «Електроавтотранс» про розтлумачення умов контракту в межах справи №903/780/22 за заявою Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» в особі ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» Шимана Євгена Олександровича до Дочірнього підприємства «Автоскладальний Завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2023 Дочірнє підприємство «Автоскладальний Завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» подало до суду позовну заяву до Комунального підприємства Сумської міської ради «Електроавтотранс», в якій просить розтлумачити умови пп. (а) п.21.3 розд.21 Особливих умов Контракту №2019/S 248-611309 на постачання нових 12-метрових (± 0,5 м) низькопідлогових тролейбусів, включаючи запасні частини та витратні матеріали, обладнання та інструменти для технічного обслуговування та ремонту, супутні послуги на загальну суму 4 (чотири) мільйони євро, за виключенням митних зборів та податків з продажу, визначивши, наступне: «період дії гарантійних зобов`язань за загальною гарантією на тролейбуси загалом становить 24 (двадцять чотири) місяці після підписання акта приймання - передачі покупцем для кожного тролейбуса».

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що між сторонами Контракту (позивачем та відповідачем) виник спір внаслідок суперечливості положень Контракту, зокрема, Особливих умов Контракт (пп. (а) п.21.3 розд.21 Особливих умов Контракту (стор.26 Контракту) в частині формулювання та тлумачення позивачем та відповідачем загального гарантійного періоду, а відтак і гарантійних зобов`язань позивача як постачальника за Контрактом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 заяву передано для розгляду судді Гарбару І.О. на підставі п.8 ч.1 ст.20 ГПК України.

Ухвалою від 27.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Зобов`язано позивача до 02.10.2023 направити арбітражному керуючому Григор`єву Валерію Васильовичу копію позовної заяви з додатками (докази надати суду).

02.10.2023 позивач подав до суду докази надіслання копії позовної заяви з додатками арбітражному керуючому боржника.

Відповідач ухвалу суду отримав 06.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень №0690206347429.

Строк для подання відзиву - до 23.10.2023 включно.

12.10.2023 відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву.

Ухвала суду від 27.092023 надіслана також на офіційну адресу арбітражного керуючого Григор`єва В.В. ІНФОРМАЦІЯ_1.

У відповідності стаття 18 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що Єдиний реєстр арбітражних керуючих України формується державним органом з питань банкрутства у складі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У Єдиному реєстрі арбітражних керуючих України містяться відомості, зокрема, адреса електронної пошти.

Як вбачається з відомостей Єдиного реєстру арбітражних керуючих, адресою електронної пошти арбітражного керуючого Григор`єва В.В. є ІНФОРМАЦІЯ_1.

На цю електронну адресу арбітражному керуючому 27.09.2023 була направлена ухвала суду.

Позивач відзив отримав 23.10.2023, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту АТ "Укрпошта" №4001103217815.

Отже, строк для подачі відповіді на відзив до 26.10.2023.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 23.06.2020 за результатами проведення тендеру на закупівлю між Дочірнім підприємством «Автоскладальний завод №1» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» (далі-позивач) та Комунальним підприємством Сумської міської ради «Електроавтотранс» (далі - відповідач) укладено Контракт №2019/S248-611309 на постачання нових 12-метрових (± 0,5 м) низькопідлогових тролейбусів, включаючи запасні частини та витратні матеріали, обладнання та інструменти для технічного обслуговування та ремонту, супутні послуги на загальну суму 4 (чотири) мільйони євро, за виключенням митних зборів та податків з продажу (далі - Контракт, т.1, а.с.13-286).

Даний контракт укладено в рамках виконання проекту «Міський громадський транспорт України», що реалізується Європейським Інвестиційним банком в Україні.

Відповідно до Керівництва із проведення закупівель Європейського інвестиційного банку, проводилась відкрита процедура (тендер) - це офіційна процедура, коли тендерні пропозиції можуть подавати всі зацікавлені компанії. Інформація про них друкується в Офіційному віснику ЄС. Вони передбачають чіткі та всеохоплюючі тендерні документи, справедливі методики проведення тендеру, оцінки та присудження контракту.

Розробку Тендерної документації здійснював покупець (відповідач) спільно із уповноваженим консультантом банку.

На базі тендерної документації відповідача останнім розроблялися відповідні положення Контракту, зокрема, пп. (а) п.21.3 розд.21 Особливих умов Контракту (стор.26 Контракту).

Як слідує з доводів позивача, редакцію Контракту було запропоновано та підготовлено відповідачем переможцю тендера - позивачеві на базі тендерної документації позивача, що включала всі типові умови, вимоги та форми третьої особи - Європейського інвестиційного банку.

Відповідно до положень пп. 14.6 п. 14 «Розробка, виробництво та затвердження» розд. 3 «Технічні специфікації» Контрактної документації до Контракту «f» «Вимоги до закупівлі» (стор.118 Контракту) прийомка кожного тролейбуса після завершення гарантійного періоду подається на затвердження Покупцем після завершення гарантійного 2 річного періоду (або періоду повідомлення про недоліки, які визначено у документі про Умови контракту), коли досягнуті всі цілі експлуатаційної готовності та надійності, визначені експлуатаційною частиною Контракту».

Аналогічна норма міститься в пп. 14.6 п. 14 «Розробка, виробництво та затвердження» «Вимоги покупця» «Технічні специфікації» «h» Технічна пропозиція Постачальника, що була подана на тендер (стор.184 Контракту).

Відповідно до пп. (iv) п. 11.1 розд.11 Особливих умов Контракту (стор.21-22 Контракту):

(а) Оплата товарів, які поставляються з території країни Покупця, виконується в гривні за обмінним курсом, встановленим Національним Банком України на дату платежів наступним чином:

(iv) Після прийомки транспортного засобу після закінчення гарантійного періоду: 5 (п`ять) відсотків від Ціни Контракту отриманих товарів сплачується Покупцем в кінці загального гарантійного періоду (2 роки після поставки товарів) протягом 30 (тридцяти) днів після отримання відповідної частини позики Банку на рахунок Покупця та після отримання рахунку-фактури у супроводі Акта післягарантійної прийомки, який підписано Покупцем.

Відповідно до абз.11 п.19.1 роз. 19 Особливих умов Контракту (стор.25 Контракту) Кінцева прийомка тролейбусів Покупцем відбувається в кінці загального гарантійного періоду (2 роки після поставки тролейбусів). Акт післягарантійної прийомки включає положення форми, яка наведена у Розділі (е) "Форми Контракту". Кінцева прийомка проводиться персоналом Покупця у присутності представників Постачальника. Акт післягарантійної прийомки підписується членами комісії Покупця з прийомки і належним чином уповноваженим (-ими представником (-ами) Постачальника.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до пп. (а) п.21.3 розд.21 Особливих умов Контракту (стор.26 Контракту) гарантійні зобов`язання повинні покривати позиції, зазначені нижче з урахуванням вимог, описаних нижче: Гарантійні вимоги - мінімум 24 (двадцять чотири) місяці після підписання Акта приймання - передачі Покупцем для кожного тролейбуса або після проходження 200 000 км без обмеження кілометрів пробігу, з огляду на те, що трапиться пізніше.

Таким чином, суд приходить до висновку, що редакція пп. (а) п.21.3 розд.21 Особливих умов Контракту (стор.26 Контракту) суперечить пп. 14.6 п. 14 «Розробка, виробництво та затвердження» розд. 3 «Технічні специфікації» Контрактної документації до Контракту «f» «Вимоги до закупівлі» (стор.118 Контракту) та пп. 14.6 п. 14 «Розробка, виробництво та затвердження» «Вимоги покупця» «Технічні специфікації» «h» Технічна пропозиція Постачальника, що була подана позивачем на Тендер (стор.184 Контракту) та іншим положенням Особливих умов Контракту (пп. (iv) п. 11.1 розд.11 Особливих умов Контракту (стор.21-22 Контракту) та абз.11 п.19.1 роз. 19 Особливих умов Контракту (стор.25 Контракту), що передбачають загальний гарантійний період (2 роки після поставки тролейбусів) без жодного згадування про кілометраж.

Суд погоджується із аргументами позивача, що умови про проходження 200000 км «без обмеження кілометрів пробігу» є взаємовиключними і не можуть застосовуватися одночасно, а зазначення та врахування при тлумаченні гарантійної вимоги слова «мінімум» у випадку одночасного неврахування при тлумаченні речення словосполучення «або після проходження 200000 км без обмеження кілометрів пробігу, з огляду на те, що трапиться пізніше» призводить до виникнення правової невизначеності у питанні строку, зокрема, максимального строку гарантії.

Судом встановлено, що згідно актів приймання передачі, складених відповідно до умов Контракту, передача тролейбусів позивачем відповідачу відбулася у такі строки (терміни):

Тролейбус Y6LT70117ML100296 - 05.03.2021 року (акт приймання - передачі №1);

Тролейбус Y6LT70117ML100297 - 15.03.2021 року (акт приймання - передачі №2);

Тролейбус Y6LT70117ML100298 - 22.03.2021 року (акт приймання - передачі №3);

Тролейбус Y6LT70117ML100299 - 15.03.2021 року (акт приймання - передачі №4);

Тролейбус Y6LT70117ML100300 - 12.03.2021 року (акт приймання - передачі №5);

Тролейбус Y6LT70117ML100301 - 16.03.2021 року (акт приймання - передачі №6);

Тролейбус Y6LT70117ML100302 - 19.03.2021 року (акт приймання - передачі №7);

Тролейбус Y6LT70117ML100303 - 18.03.2021 року (акт приймання - передачі №8);

Тролейбус Y6LT70117ML100296 - 19.03.2021 року (акт приймання - передачі №9), (т.2, а.с.1-9).

Виходячи із загального гарантійного періоду (2 роки після поставки тролейбусів), позивач вважає, що гарантійні зобов`язання позивача за Контрактом припинилися ще у березні 2023 року, тобто по закінченню 24 місяців або ж 2-х років «після підписання Акта приймання - передачі Покупцем для кожного тролейбуса», а це у свою чергу, має наслідком:

1. Виникнення у сторін Контракту (позивача та відповідача) обов`язку здійснення кінцевої прийомки тролейбусів;

2. Виникнення у сторін Контракту (позивача та відповідача) складання та підписання Актів післягарантійної прийомки на кожен тролейбус;

3. Виникнення обов`язку у покупця (відповідача), зазначеного в пп. (іу) п. 11.1 розд.11 Особливих умов Контракту (стор.21-22 Контракту) в частині проведення остаточного розрахунку з постачальником (позивачем), що, відповідно, збільшує обсяг грошових коштів (ліквідаційної масі позивача (боржника у справі про банкрутство).

Таким чином, виходячи із загального гарантійного періоду (2 роки після поставки тролейбусів), гарантійні зобов`язання позивача за Контрактом припиняються у березні 2023 року, тобто по закінченню 24 місяців або ж 2-х років після підписання акта приймання - передачі покупцем для кожного тролейбуса.

Судом встановлено, що умови Контракту передбачають певні правові наслідки, пов`язані із сплавом гарантійних зобов`язань, а саме, спричиняють виникнення у сторін обов`язку здійснення кінцевої прийомки тролейбусів шляхом складання та підписання відповідних актів післягарантійної прийомки на кожен тролейбус, що в свою чергу, призводить до виникнення у відповідача як покупця за Контрактом обов`язку провести остаточні розрахунки з позивачем за тролейбуси.

Позивач листом-зверненням від 13.06.2023за вих.№51/01-23 поінформував відповідача про своє трактування гарантійних зобов`язань на тролейбуси, відповідно до якого період дії гарантійних зобов`язань за загальною гарантією на тролейбуси становить мінімум 24 (двадцять чотири) місяці після підписання акта приймання - передачі покупцем для кожного тролейбуса і що гарантійні зобов`язання позивача таким чином закінчилися у березні 2021 року, та запропонував відповідачеві підписати акти приймання-передачі тролейбусів та направити необхідні для оформлення оплат документи (т.2, а.с.10).

Відповідач листом від 04.07.2023 №1 у відповідь повідомив позивача про свою незгоду із таким трактуванням гарантійних зобов`язань позивача, небажання підписувати акти приймання-передачі тролейбусів, оскільки вбачає у цьому негативний вплив на його прав по Контракту (т.2, а.с.11).

Таким чином, між сторонами Контракту виник спір внаслідок суперечливості положень Контракту, зокрема, Особливих умов Контракту (пп. (а) п.21.3 розд.21 Особливих умов Контракту (стор.26 Контракту) в частині формулювання та тлумачення позивачем та відповідачем загального гарантійного періоду, а відтак і гарантійних зобов`язань позивача як постачальника за Контрактом, що, в свою чергу, не дозволяє сторонам Контракту (позивачеві та відповідачеві у справі) остаточно врегулювати права та обов`язки в частині гарантійних зобов`язань за Контрактом та пов`язані із цим правові наслідки, передбачені Контрактом; позбавляє позивача як постачальника за Контрактом можливості реалізувати пп. (iv) п. 11.1 розд.11 Особливих умов Контракту (стор.21-22 Контракту), тобто отримати від відповідача як покупця за Контрактом остаточні платежі (« 5 (п`ять) відсотків від Ціни Контракту отриманих товарів»), належні позивачеві (орієнтовно ця сума становить близько 4 270 000 грн), що спричиняє порушення його майнових прав та зменшує обсяг грошових коштів позивача (ліквідаційної маси боржника) за Контрактом та необхідність відновлення порушеного права шляхом звернення з позовом до суду; зумовлює необхідність офіційного неупередженого тлумачення відповідної умови Контракту судом з метою вирішення спору, що виник між сторонами.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що максимальний строк такої гарантії шляхом зазначення у Контракті не самого строку як такого, а кілометражу не відповідає поняттю строку та правилам обчислення його перебігу у розумінні стст. 251, 252, 254 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

2. На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

3. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

4. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає за необхідне застосовувати принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), на необхідність застосування якого в аналогічних спорах звертає увагу Верховний Суд (Постанова ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 березня 2021 року, Справа №910/9525/19).

Відповідно до згаданого принципу особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the dоminant influence of one party).

З урахуванням встановлених судом особливостей розробки умов Контракту, фактичних обставин та процедур його укладення суд приходить до висновку, що саме відповідач повинен нести ризики за значення понять, які підлягають тлумаченню на користь позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 213 ЦК України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (ч.1 та ч. 2).

У свою чергу, правила тлумачення змісту правочину визначено ч. 3 ст. 213 ЦК України, яка передбачає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

За змістом ч. 4 ст.213 ЦК України якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, у ч.3 та ч.4 ст.213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: а) мети правочину, б) змісту попередніх переговорів, в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.

Контракт є видом правочину (в даному випадку, двосторонній правочин), відтак, тлумаченню підлягають умови Контракту за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України.

Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору/його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину/його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючи умови угоди.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст договору/його частина у способи, встановлені ст. 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Суд враховує ту обставину, що Контракт в частині спірних положень, умови яких позивач просить розтлумачити, не виконувався внаслідок наявності спору при тлумаченні відповідних його умов, а саме, сторони не підписали акти післягарантійної прийомки тролейбусів та відповідач не перераховував позивачеві 5% від ціни Контракту у якості остаточного розрахунку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виконання та прийняття виконання Контракту сторонами в частині спірних положень Контракту фактично не відбулося.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту встановлений ст. 20 Господарського кодексу України та ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу країни, є ефективним та таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 КУзПБ та ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Умови пп. (а) п.21.3 розд.21 Особливих умов Контракту від 23 червня 2020 року №2019/S 248-611309 на постачання нових 12-метрових (± 0,5 м) низькопідлогових тролейбусів, включаючи запасні частини та витратні матеріали, обладнання та інструменти для технічного обслуговування та ремонту, супутні послуги на загальну суму 4 (чотири) мільйони євро, за виключенням митних зборів та податків з продажу тлумачити таким чином, що період дії гарантійних зобов`язань за загальною гарантією на тролейбуси загалом становить 24 (двадцять чотири) місяці після підписання акта приймання - передачі покупцем для кожного тролейбуса.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар