Рішення

від 18.10.2023 по справі 904/1065/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2023м. ДніпроСправа № 904/1065/23За позовом Приватного підприємства "Учбові посібники"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОФЛ"

про стягнення боргу

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань Морозі А.О.

Представники:

Позивача Хоменко І.П.

Відповідача не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача борг у розмірі 89 664,83грн, з яких: 45 120,00грн. основний борг, 41 961,60 грн. пеня, 2 238,34 індекс інфляції, 344,89 грн. 3 % річних, також Позивач просить стягнути судовий збір - 2 684,00 та вартість адвокатських послуг 6 000,00грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2023 призначено справу №904/1065/23 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов`язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.

26.06.2023 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/1065/23 за правилами загального позовного провадження.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належно на адресу вказану в позові та ЄДР, хоча на адресу суду поверталися поштові відправлення № 4930022491115, № 4930022849800, № 4930022574622 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 ч.6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази (ч.1 ст. 232 ГПК України).

В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

За клопотанням Позивача судові засідання проводилися в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні досліджено надані Позивачем докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2021 сторони уклали Договір № 04 оренди й експлуатації приміщень орендованого нерухомого майна (далі Договір), за п. 1.1. якого Орендодавець (Позивач) надає складські приміщення у тимчасове користування за адресою: м. Київ, вул. Патріотів 103, з метою складання, зберігання, розвантаження тощо.

Площа приміщення складає 540 кв.м (п. 1.2. Договору).

Орендар приймає у користування приміщення у стані, придатному для їх експлуатації (п. 3.1. Договору).

За фактом передачі приміщення Орендодавець та Орендар складають та підписують Акт прийому-передачі приміщення (п. 3.2. Договору).

По закінченню строку дії Договору Орендар та Орендодавець складають та підписують Акт прийому-передачі приміщення (п. 3.3. Договору).

Розмір місячної орендної плати складає 20 500,00 грн. з урахуванням ПДВ 20 % - 3 416,67 грн. (п. 4.1. Договору).

Орендна плата сплачується Орендарем, згідно рахунку-фактури, виставленого Орендодавцем, по безготівковому розрахунку на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця (п. 4.2. Договору).

Договір починає діяти з моменту підписання та діє до 31.12.2021 року (п. 8.3. Договору).

Усі доповнення до цього Договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони оформлені письмо та підписані сторонами за Договором (п. 8.5. Договору).

01.01.2021 Орендодавець передав, а Орендар прийняв приміщення з устаткуванням, яке передано у тимчасове користування за адресою: м. Київ, вул. Патріотів 103, загальна площа приміщення складає 540 кв.м, що підтверджується Актом прийому-передачі приміщення від 01.01.2021.

18.08.2021 сторони підписали Додаткову угоду № 1 про врегулювання відносин електронного документообігу до Договору № 04 від 01.01.2021 (далі Додаткова угода), за п. 2.1. якої обмін Е-документами за цим Договором здійснюється з застосуванням положення Закону України "Про електронні довірчі послуги" від 05.10.2017 № 2155-VIII, Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 № 851-IV.

Сторони домовилися про те, що починаючи з 01.09.2021, при виконанні умов Договору будуть здійснювати підписання, вказаних в п. 1.7. Додаткової угоди документів в формі Е-документів, для підтвердження зазначених в них господарських операцій із використання програм обміну Е-документами в п. 1.2. цієї Додаткової угоди (п. 2.2. Додаткової угоди).

Е-документи вважаються підписаними і набирають чинності (є юридично значимими) з моменту підписання з використанням КЕП (ЕЦП) Стороною-одержувачем Е-документа, отриманого від сторони-відправника з нанесеним нею КЕП (ЕЦП) (п. 2.7. Договору).

Сторони підписали Акти надання послуг № 22 від 31.01.2022 на суму 22 560,00 грн., № 55 від 28.02.2022 на суму 22 560,00 грн., № 82 від 31.03.2022 на суму 22 560,00 грн., № 98 від 30.04.2022 на суму 22 560,00 грн., № 115 від 31.05.2022 на суму 22 560,00 грн., № 151 від 30.06.2022 на суму 22 560,00 грн., № 182 від 31.07.2022 на суму 22 560,00 грн., № 220 від 31.08.2022 на суму 22 560,00 грн., № 246 від 30.09.2022 на суму 22 560,00 грн. Акти надання послуг № 278 від 31.10.2022 на суму 22 560,00 грн., № 310 від 30.11.2022 на суму 22 560,00 грн., № 345 від 31.12.2022 на суму 22 560,00 грн., № 35 від 31.01.2023 на суму 22 560,00 грн. підписані лише Позивачем,

З даних актів вбачається, що вони підписані на підставі Договору № 04 від 31.12.2021, однак доказів укладання сторонами такого договору Позивач суду не надав.

09.12.2022 Позивач направив Відповідачеві Претензію № 1 від 06.12.2022 щодо невиконання умов Договору оренди й експлуатації приміщень орендованого нерухомого майна, у якій зазначив, що станом на 06.12.2022 борг Орендаря за Договором № 4 від 31.12.2021 становить 45 120,00 грн. та 109 108,00 грн. пеня.

Позивач наполягає, що Відповідач орендну плату за листопад грудень 2022 року не вніс, у зв`язку з чим в останнього виник борг перед Позивачем у розмірі 45 120,00 грн.

На прострочений борг Відповідача, з посиланням на п.5.1 Договору, за період з 11.07.2022 по 31.01.2023 Позивач нарахував 41 961,60 грн. пені, 344,89 грн. 3 % річних, 2 238,34 грн. індексу інфляції.

Всі нарахування проводилися окремо за кожним актом.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт надання Відповідачеві складських приміщень у користування, наявність/відсутність у Відповідача боргу перед Позивачем з оренди приміщень, обґрунтованість нарахування стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України),

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.

Так, 01.01.2021 сторони уклали Договір № 04 оренди й експлуатації приміщень орендованого нерухомого майна, за п. 1.1. якого Орендодавець надає складські приміщення у тимчасове користування за адресою: м. Київ, вул. Патріотів 103, з метою складання, зберігання, розвантаження тощо.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що по закінченню строку дії Договору Орендар та Орендодавець складають та підписують Акт прийому-передачі приміщення.

Позивач стверджує, що після закінчення строку дії Договору Орендар продовжував користуватись орендованим майном, а Орендодавець не висловлював стосовно цього претензій.

Однак, п. 8.3. Договору, передбачено, що Договір починає діяти з моменту підписання та діє до 31 грудня 2021 року. Можливість пролонгація Договором не передбачена.

В якості підтвердження користуванням Відповідачем орендованого приміщення, Позивач надав Акти надання послуг № 22 від 31.01.2022, № 55 від 28.02.2022, № 82 від 31.03.2022, № 98 від 30.04.2022, № 115 від 31.05.2022, № 151 від 30.06.2022, № 182 від 31.07.2022, № 220 від 31.08.2022, № 246 від 30.09.2022, у яких міститься посилання на Договір № 04 від 31.12.2021, тоді коли до матеріалів справи надано Договір № 04 від 01.01.2021.

Позивач заявляє до стягнення заборгованість за період листопад грудень 2022 року, тобто, після закінчення строку дії Договору, оскільки орендар продовжував користуватись орендованим майном.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч.2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма ч.2 ст. 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (ст. 6 ЦК України).

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст.614 ЦК України.

Таким чином, яким би (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч.2 ст.785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Дослідивши надані Позивачем докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд доходить висновку, що надані Позивачем докази на підтвердження користування Відповідачем орендованим нерухомим майном саме за Договором не надано, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з Відповідача орендної плати за спірний період за Договором.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Приватного підприємства "Учбові посібники" (03061, м. Київ, вул. Патріотів, 103, код 31058684) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОФЛ" (49005, м. Дніпро, пров. Біологічний, буд. 2-а, оф. 14, код 38433197) про стягнення боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Повне судове рішення складене 30.10.2023.

Суддя С.Г. Юзіков