Рішення

від 30.10.2023 по справі 904/2349/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2023м. ДніпроСправа № 904/2349/23

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕК Гамма", м. Київ

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 10 936,77 грн., 3% річних у розмірі 184,28 грн., інфляційної складової у розмірі 681,82 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕК Гамма" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 10 936,77 грн., 3% річних у розмірі 184,28 грн., інфляційної складової у розмірі 681,82 грн.

Ухвалою суду від 16.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/2349/23 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що у період з 11.07.2018 по 31.01.2019 за Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕК Гамма" було зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру загальною площею 183,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Дніпро, пр. Лесі Українки (кол. пр. Пушкіна), 13, кв. 35 (надалі - нерухоме майно).

Позивач вказав, що у період з 11.07.2018 по 31.01.2019 поставив за вказаною адресою теплову енергію на загальну суму 10 936,77 грн.

Позивач зауважив, що між сторонами був відсутній письмовий договір про постачання теплової енергії за спірною адресою.

Разом з цим, позивач наполягає на тому, що відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

За розрахунком позивача, станом на 01.02.2019 у відповідача обліковувався борг з оплати послуг постачання теплової енергії у розмірі 10 936,77 грн. Період нарахування з 01.11.2018 по 31.01.2019.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання та не оплатив спожиту теплову енергію у встановлені строки.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 184,28 грн. за загальний період з 12.07.2018 по 01.02.2019 та інфляційну складову у розмірі 681,82 грн. за загальний період з липня 2018 року по січень 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач зазначив, що у нього на праві приватної власності у період з 11.07.2018 по 31.01.2019 перебувала квартира 35, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Пушкіна, буд. 13.

Відповідач вказав, що сума основної заборгованості у розмірі 10 936,77 грн., заявлена позивачем до стягнення, не обґрунтована належними та допустимими доказами.

Відповідач зауважив, що у наданому розрахунку суми заборгованості зазначено, що такий розрахунок здійснений щодо теплової енергії, поставленої за адресою: м. Дніпро, пр. Лесі Українки, 13-2, кв. 35. Тоді як нерухоме майно, що належало відповідачу, зареєстровано за адресою: м. Дніпро, пр. Лесі Українки, 13, кв. 35.

Також відповідач вказав про ненадання позивачем доказів досудового врегулювання спору.

Крім того, відповідач заявив про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 10936,77 грн., 3% річних у розмірі 184,28 грн., інфляційної складової у розмірі 681,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем своїх зобов`язань, як власника приміщення за адресою: м. Дніпро, пр. Лесі Українка, 13-2, кв. 35, з оплати теплової енергії, спожитої за вказаною адресою.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (який обсяг теплової енергії був поставлений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи була оплачена поставлена теплова енергія, у якому обсязі), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 130653315 від 12.07.2018, 11.07.2018 за Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕК Гамма" зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру загальною площею 183,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Дніпро, пр. Лесі Українки (кол. пр. Пушкіна), 13, кв. 35 (надалі - нерухоме майно).

В подальшому, за договором купівлі - продажу квартири від 31.01.2019 № 109, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕК Гамма" продало (передало у власність), а гр. ОСОБА_1 купила (прийняла у власність) квартиру АДРЕСА_1 , і сплатила за неї ціну, визначену договором.

З 31.01.2019 право власності на нерухоме майно перейшло до приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 154620500 від 31.01.2019.

Тобто, з 11.07.2018 по 30.01.2019 включно, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕК Гамма" було власником нерухомого майна, щодо якого виник спір з оплати теплової енергії.

Відносини, що виникли між сторонами цього спору у період перебування у власності відповідача нежитлового приміщення, регулювались, зокрема, ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV (що був чинний у спірний період) (надалі - Закон), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (надалі - Правила № 1198), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (надалі - Правила № 630). Надалі норми положень законодавства наводяться в редакціях, що були чинними станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, частиною 1 ст. 1 Закону встановлено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги, до яких відносяться: централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону, комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об`єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Відповідно до п. 3 Правил № 630, послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Аналогічні положення містяться і в п. 29 Правил № 1198: теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.

Згідно з п. 36 Правил № 1198, теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункти 24, 25 Правил № 630).

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, відповідач не надав до матеріалів справи належних та допустимих доказів того, що спірне нерухоме майно було відключено від мереж централізованого опалення.

За таких обставин, судом презюмується факт приєднання спірного нерухомого майна до мереж централізованого опалення.

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради є виконавцем комунальної послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання на території м. Дніпра.

Частиною 1 ст. 19 Закону встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 8. Правил № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).

Відповідно до п. 4 Правил № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пунктом 14 Правил № 1198 встановлено, що споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В матеріалах справи відсутні докази укладання між сторонами договору постачання теплової енергії. За таких обставин, поставка теплової енергії у спірне приміщення здійснювалась позивачем за відсутності письмового договору за господарським договором, укладеним у спрощений спосіб.

Згідно з п. 23 Правил № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Так, тариф на послугу з постачання теплової енергії встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Так, позивач зазначив, що станом на 01.02.2019 у відповідача обліковувався борг з оплати послуг постачання теплової енергії у розмірі 10 936,77 грн. Період нарахування з 01.11.2018 по 31.01.2019.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, власність зобов`язує.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 20 Правил № 630 встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Пунктом 21 Правила № 630 визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, зокрема, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Крім того, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16).

За таких обставин, відповідач має сплатити вартість теплової енергії, спожитої за спірною адресою, за період перебування нерухомого майна у його власності.

Так, у період з 11.07.2018 по 30.01.2019 включно позивачем було поставлено до приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпро, пр. Лесі Українки (кол. пр. Пушкіна), 13, кв. 35, теплову енергію на загальну суму 10 777,12 грн.

Нарахування позивачем 159,65 грн. вартості теплової енергії, спожитої 31.01.2019 є безпідставним. Оскільки, як було встановлено судом вище, 31.01.2019 спірне приміщення вже не перебувало у власності відповідача.

Підпунктом 1 п. 30 Правил № 630 передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Пунктом 18 Правил № 630 встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Оскільки між сторонами був відсутній письмовий договір, яким би були передбачені інші строки оплати спожитої теплової енергії, відповідач мав оплатити теплову енергію, спожиту у період у період з 11.07.2018 по 30.01.2019, у такі строки:

- 1 675,42 грн. (листопад 2018 року) до 20.12.2018 включно;

- 4 312,08 грн. (грудень 2018 року) до 21.01.2019 включно;

- 4 789,62 грн. (з 01.01.2019 по 30.01.2019) до 20.02.2019 включно.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання та не оплатив спожиту теплову енергію у встановлені строки.

Щодо заперечень відповідача про те, що у наданому розрахунку зазначено, що такий розрахунок здійснений щодо теплової енергії, поставленої за адресою: м. Дніпро, пр. Лесі Українки, 13-2, кв. 35. Тоді як нерухоме майно, що належало відповідачу, зареєстровано за адресою: м. Дніпро, пр. Лесі Українки, 13, кв. 35, слід зазначити таке.

У матеріалах справи (том 1 а.с. 5) наявний розрахунок поставленої позивачем теплової енергії. Споживачем, відповідно до розрахунку, є Легостаєва Марина Сергіївна (яка набула право власності на спірне майно за договором купівлі - продажу, укладеним з відповідачем). Адресою споживання визначено: АДРЕСА_2 (Тепловий р-н № 3). Особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Заперечуючи проти того, що наданий позивачем розрахунок є саме розрахунком теплової енергії, поставленої за адресою: м. Дніпро, пр. Лесі Українки, 13, кв. 35, відповідачем не було додано до матеріалів жодних доказів, зокрема:

- присвоєння відповідачу за спірною адресою іншого особового рахунку, аніж № 700-401335;

- доказів оплати теплової енергії, спожитої у спірному приміщенні;

- рахунків на оплату теплової енергії, спожитої у спірному приміщенні тощо.

За таких обставин, з комплексного аналізу матеріалів справи слід дійти висновку, що теплова енергія поставлялась саме за адресою: м. Дніпро, пр. Лесі Українки, 13, кв. 35. Неточності і розбіжності в облікових документах в цьому випадку не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Адже саме на відповідача покладено обов`язок своєчасного повідомлення постачальника про зміни, які стались в документах на приміщення, в яке здійснюється постачання теплової енергії.

Щодо заперечень відповідача про ненадання позивачем доказів досудового врегулювання спору слід зазначити, що обов`язок такого врегулювання/направлення досудових претензій у правовідносинах між виконавцем комунальної послуги та споживачем нормами чинного законодавства не встановлений.

А отже, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості є обґрунтованими у розмірі 10 777,12 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 184,28 грн. за загальний період з 12.07.2018 по 01.02.2019 та інфляційну складову у розмірі 681,82 грн. за загальний період з липня 2018 року по січень 2019 року.

Розрахунки 3% річних та інфляційної складової, надані позивачем, не відповідають чинному законодавству України. Так, позивачем:

- по-перше, здійснюється нарахування 3% річних та інфляційної складової на загальну суму боргу 10 936,77 грн. Тоді, як встановлено судом під час розгляду цієї справи відповідачем було спожито теплову енергію на суму 10 777,12 грн.;

- по-друге, здійснюється нарахування 3% річних та інфляційної складової на загальну суму боргу, що утворилась за 3 розрахункові місяці (з листопада 2018 по січень 2019) з липня 2018 року. Тобто у період, коли прострочення відповідача з оплати спожитої теплової енергії ще не існувало. Позивачем було проігноровано, що зобов`язання за кожним розрахунковим місяцем має різний строк виконання.

За розрахунком суду:

- 3% річних на суму боргу 1 675,42 грн. (листопад 2018 року) за період з 21.12.2018 по 01.02.2019 становлять 5,92 грн.;

- 3% річних на суму боргу 4 312,08 грн. (грудень 2018 року) за період з 22.01.2019 по 01.02.2019 становлять 3,90 грн.

Всього: 9,82 грн.

Перерахунок 3% річних на суму боргу 4 789,62 грн. (з 01.01.2019 по 30.01.2019) судом не здійснюється, оскільки прострочення відповідача з оплати виникло 22.02.2019, тоді як нарахування 3% річних здійснюється позивачем до 01.02.2019.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

А отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованими у розмірі 9,82 грн.

За розрахунком суду інфляційна складова на суму боргу 1 675,42 грн. (листопад 2018 року) за період січень 2019 становить 16,75 грн.

Перерахунок інфляційної складової на суму боргу 4 312,08 грн. (грудень 2018 року) та на суму боргу 4 789,62 грн. (з 01.01.2019 по 30.01.2019) судом не здійснюється за таких обставин.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

З урахуванням вищевикладеного, нарахування інфляційної складової на суму боргу, що утворилась у грудні 2018 року має починатись з лютого 2019 року; нарахування інфляційної складової на суму боргу, що утворилась у січні 2019 року має починатись з березня 2019 року.

При цьому, як було вказано вище, нарахування інфляційної складової здійснюється позивачем по січень 2019 року.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

А отже, вимоги позивача про стягнення інфляційної складової є обґрунтованими у розмірі 16,75 грн.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться розрахунком поставленої теплової енергії (том 1, а.с. 5), договором купівлі - продажу від 31.01.2019 (том 1, а.с. 27 - 30), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1, а.с. 31).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться розрахунком договором купівлі - продажу від 31.01.2019 (том 1, а.с. 42 - 43), витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1, а.с. 44 - 45).

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ДО ПОЗОВНИХ ВИМОГ:

Відповідач заявив про застосування строків позовної давності до позовних вимог. Відповідач наполягає на тому, що позивач пропустив трьохрічний строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено судом під час розгляду цієї справи, прострочення відповідача за оплати послуг виникло:

- на суму 1 675,42 грн. (листопад 2018 року) - 21.12.2018;

- на суму 4 312,08 грн. (грудень 2018 року) - 22.01.2019;

- на суму 4 789,62 грн. (з 01.01.2019 по 30.01.2019) - 21.02.2019.

Тобто, трьохрічний строк позовної давності за основним зобов`язанням мав сплити з 21.12.2021 по 21.02.2022 відповідно.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 09.05.2023.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 « Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

З урахуванням наведених приписів чинного законодавства, строк позовної давності, який не сплив на дату початку карантину 12.03.2020, був продовжений на строк дії такого карантину. Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (постанова від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20).

Крім того, слід звернути увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України про продовження строків позовної давності була прийнята 30.03.2020, тобто раніше, аніж мав сплинути річний строк позовної давності за позовними вимогами.

Станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом - 09.05.2023 дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), скасована не була.

А отже, позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 10 777,12 грн., 3% річних у розмірі 9,82 грн., інфляційної складової у розмірі 16,75 грн.

У задоволенні вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 159,65 грн., 3% річних у розмірі 174,46 грн., інфляційної складової у розмірі 665,07 грн. слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕК Гамма" (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 4-А, ідентифікаційний код: 37636007) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 29, оф. 504; ідентифікаційний код: 32688148) суму основної заборгованості у розмірі 10 777,12 грн., 3% річних у розмірі 9,82 грн., інфляційну складову у розмірі 16,75 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 456,78 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 159,65 грн., 3% річних у розмірі 174,46 грн., інфляційної складової у розмірі 665,07 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 30.10.2023.

Суддя М.О. Ніколенко