Рішення

від 31.10.2023 по справі 908/2703/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/156/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2023 Справа № 908/2703/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/2703/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Цукор Запоріжжя (вул. Нижньодніпровська, буд. 8, м. Запоріжжя, 69091)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Далар Опт Груп (вул. Перемоги, буд. 131-В, м. Запоріжжя, 69005)

про стягнення 128 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

25.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 01/23-08/2023 від 23.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Цукор Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Далар Опт Груп про стягнення 128000,00 грн., які було отримано у вигляді передоплати за товар відповідно до договору поставки № 1709/П від 17.09.2021.

На підставі договору поставки № 1709/П від 17.09.2021 між сторонами протягом 2021-2022 років відбувались господарські операції щодо поставки продукції (солі) та оплати її позивачем. Протягом 2022 року позивачем було сплачено рахунки на користь відповідача в сумі 628000,00 грн. До початку 2022 року жодних конфліктних ситуацій чи проблем з виконання своїх зобов`язань сторони за договором не мали. На початку 2022 року на підставі рахунку позивачем було здійснено передоплату в розмірі 384000,00 грн. У березні 2022 року частину коштів у розмірі 192000,00 грн. постачальник (відповідач) повернув на рахунок позивача. Водночас, у серпні 2022 року на підставі заявки від 01.08.2022 відповідач здійснив передачу товару на суму 308000,00 грн. Покупець здійснив оплату в розмірі 244000,00 грн. На залишок здійсненої передоплати, тобто на суму 128000,00 грн., товар поставлено не було, а грошові кошти покупцю не повернуто. Строк дії договору поставки сплинув 31.12.2022. 16.08.2022 було направлено претензію відповідачу.

22.10.2023 в системі «Електронний суд» сформовано відповідь на відзив. Відповідачу було достеменно відомо про наявність вимоги від позивача щодо повернення коштів протягом 2022 та 2023 років, оскільки було направлено листи та велася комунікація між представниками підприємства. Відповідачем у березні 2022 року самостійно повернуто позивачу частину коштів у сумі 192000,00 грн., що спростовує твердження відповідача про неможливість повернення коштів за договором, а лише здійснення поставки товару відповідно до замовлень. На підставі рахунку № 49 від 15.08.2022 кошти в сумі 308000,00 грн. позивачем не перераховувались. У серпні 2022 на підставі заявки від 01.08.2022 постачальник здійснив передачу товару на суму 308000,00 грн. Покупець здійснив оплату в розмірі 244000,00 грн. На залишок здійсненої передоплати, тобто на суму 128000,00 грн., товар поставлено не було, а грошові кошти покупцю не повернуто. Документи стосовно витрат на надання правової допомоги (договір, акт, виписка банківської установи) будуть надані суду після прийняття рішення по справі протягом 3 (трьох) робочих днів. Просив суд питання судових витрат розглянути в додатковому рішенні в цій справі.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

19.10.2023 надійшов відзив на позов. У задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі. Просив відмовити у відшкодуванні понесених витрат на правничу допомогу повністю або частково. Відповідач визнав укладення договору поставки № 1709/П від 17.09.2021. Усупереч умовам договору, між сторонами специфікації до договору не укладалися. Відтак, істотні умови договору поставки (у тому числі строк поставки товару) сторонами не узгоджені. Відповідач претензію від 16.08.2023 не отримував; вказана претензія не є вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України та суперечить приписам даної статті щодо строків виконання зобов`язань; в претензії зазначена вимога щодо повернення грошових коштів, хоча договором такий обов`язок відповідача не передбачений. Відсутня вимога щодо виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару. За умовами договору, заявка на поставку товару передує рахунку. Позивачем надано заявки від 18.02.2022 та від 01.08.2022. Рахунок № 8 датується 20.01.2022, відтак, є незрозумілим, якої заявки він стосується, бо передує самій заявці. Рахунок № 49 від 15.08.2022 стосується заявки від 01.08.2022. У заявках та рахунках не вказано, якого договору стосуються ці документи та чи взагалі вони стосуються виконання сторонами зобов`язань за договором № 1709/П від 17.09.2021. Таким чином, неможливо встановити, що саме за вказаним договором відбувались розрахунки та поставка товару. Вважає, що застосування норм ЦК України та інших нормативних актів щодо договорів поставки, купівлі-продажу є незаконним. У даному випадку застосуванню до цих правовідносин підлягають інші норми матеріального права. Незрозумілим є позиція позивача відносно того, що листом від 17.03.2022 він вимагає повернення від відповідача 384000,00 грн. А згодом, 01.08.2022 на підставі рахунку № 49 від 15.08.2022 перераховує грошові кошти в сумі 308000,00 грн. на користь відповідача за поставку 22 т солі. Відповідно до позовної заяви судові витрати складаються також з витрат, пов`язаних з юридичним супроводженням справи, що складає орієнтовно 8000,00 грн. Вважає, що вказані витрати не підлягають стягненню або підлягають стягненню в значно меншому розмірі. У справі відсутні документи на підтвердження витрат. Окрім того, враховуючи незначну складність справи, а також наявності тільки одного документа позовної заяви, що склала адвокатка, то витрати є явно неспівмірними та завищеними.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2703/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.08.2023 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2703/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: - відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; - заперечень на відповідь на відзив з документами, що підтверджують надіслання заперечень і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання до суду: відповіді на відзив із документами, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

Копія ухвали суду від 30.08.2023, що надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб: вул. Перемоги, буд. 131-В, м. Запоріжжя, 69005, повернута 09.10.2023 до суду з відміткою поштового відділення зв`язку: за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач був повідомлений про судовий розгляд справи телефонограмою суду від 03.10.2023.

16.10.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами даної справи в приміщенні Господарського суду Запорізької області.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, останнім днем строку розгляду даної справи є 27.10.2023.

Одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи, що відповідачем не була отримана ухвала суду від 30.08.2023 про відкриття провадження у справі у поштовому відділенні зв`язку, відзив надійшов до суду лише 19.10.2023. Відповідь на відзив, що надійшла від позивача 23.10.2023, надіслана відповідачу 23.10.2023.

Відповідач має право подати заперечення на відповідь на відзив у встановлений судом строк протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, дотримуючись рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, права відповідача на подання заперечення на відповідь на відзив, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини та приймає до розгляду відзив відповідача та відповідь на відзив.

Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Рішення по суті ухвалено судом 31.10.2023.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують

17.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Далар Опт Груп (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Цукор Запоріжжя (покупець, позивач) укладено договір поставки № 1709/П, за умовами якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлені договором строки у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (пункт 1.1).

Згідно п. 1.2, найменування, асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна, загальна вартість товару вказуються в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід`ємною частиною (далі специфікації).

За умовами п. 3.2 договору, товар поставляється партіями відповідно до заявок покупця в терміни, узгоджені сторонами в специфікаціях.

Поставка товару, згідно п. 5.1, здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця. У заявці зазначається: номер заявки, дата, найменування та фасування товару, кількість товару та бажані строки і умови поставки.

Згідно п. 5.4, постачальник на підставі отриманого замовлення покупця протягом 3-х робочих днів оформлює і передає (виставляє) покупцеві рахунок, завірений печаткою постачальника, в якому вказує найменування, фасування, кількість, ціну, загальну вартість товару і направляє такий рахунок разом з проєктом специфікації покупцеві, факсом або в електронній формі. Рахунок є пропозицією постачальника про узгодження вартості окремої партії товару за даними, зазначеним у такому рахунку, а специфікація є пропозицією про узгодження інших істотних умов поставки.

Покупець на підставі отриманого (виставленого) рахунку постачальника протягом 5-ти робочих днів оформлює і підписує специфікацію та направляє її постачальнику. Узгодження сторонами істотних умов поставки за цим договором відбувається в момент підписання сторонами зазначеної специфікації.

У разі, якщо постачальник не може поставити товар, зазначений у заявці, він зобов`язаний протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання заявки повідомити про це покупця (п. 5.7).

Згідно п. 8.2, умови та строки оплати визначаються сторонами і вказуються в специфікаціях. Покупець має право здійснити оплату повної вартості товару до настання термінів оплати.

Згідно п.п. 11.2, 11.6, строк цього договору закінчується 31.12.2022. У разі якщо жодна із сторін не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору не сповістила іншу сторону про бажання розірвати цей договір або переукласти його на інших умовах, строк дії договору автоматично пролонгується на один рік на тих самих умовах.

Відповідач у відзиві визнав укладення договору поставки № 1709/П від 17.09.2021.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 8 від 20.01.2022 на суму 768000,00 грн. за товар: сіль поварена харчова виварена екстра «Полісся», фасована у мішки 50 кг, у кількості 192 т. Вказаний рахунок не містить підпису особи, що виписала даний рахунок.

20.01.2022 позивач перерахував відповідачу 384000,00 грн., зазначивши в призначенні платежу, що оплата здійснюється на підставі вказаного рахунку.

Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявкою вих. № 1802-2 від 18.02.2022, згідно якої просив відвантажити в березні 2022 року 4 вагони продукції (сіль «Екстра» у кількості 259,40 т та сіль «Екстра» виварена таблетована у кількості 10,00 т).

Доказів поставки товару за вказаною специфікацією матеріали справи не містять та сторонами не подані.

Листом від 17.03.2022 вих. № 24 позивач просив відповідача повернути 384000,00 грн. передплати за сіль, згідно платіжного доручення № 393 від 20.01.2022.

18.03.2022 відповідач перерахував позивачу 192000,00 грн. з призначенням платежу: «Повернення коштів зг. листа 24 від 17.03.2022».

Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявкою вих. № 0108-1 від 01.08.2022, згідно якої просив відвантажити в серпні 2022 року 22 т солі з доставкою на його склад за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стартова, 1Е.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 49 від 15.08.2022 на суму 308000,00 грн. за товар: сіль фасована у п/п мішках, у кількості 22 т. Вказаний рахунок не містить підпису особи, що виписала даний рахунок.

У матеріалах справи наявна копія видаткової накладної № 52 від 15.08.2022, згідно якої позивачем отримано сіль фасовану у п/п мішках, у кількості 22 т, на суму 308000,00 грн. Видаткова накладна підписана лише з боку позивача, відповідачем видаткова накладна не підписана. У видатковій накладній міститься посилання на рахунок № 49 від 15.08.2022.

15.08.2022 позивач перерахував відповідачу 244000,00 грн. з призначенням платежу: «Сіль по рах. 49 від 15.08.22».

Таким чином, усього позивач перерахував на рахунок відповідача суму 628000,00 грн. (384000,00 грн. по рахунку № 8 від 20.01.2022 та 244000,00 грн. по рахунку № 49 від 15.08.2022). Товар, згідно матеріалів справи, був поставлений відповідачем позивачу на суму 308000,00 грн. Відповідач, згідно листа позивача, повернув останньому кошти в сумі 192000,00 грн. Таким чином, у розпорядженні відповідача залишаються кошти в сумі 128000,00 грн., перераховані позивачем по рахунку № 8 від 20.01.2022.

16.08.2023 позивач листом з описом вкладення надіслав на адресу місцезнаходження відповідача претензію, згідно якої просив протягом 3-х робочих днів з моменту отримання даної претензії повернути ТОВ Цукор Запоріжжя кошти у розмірі 128000,00 грн., які було отримано відповідачем у вигляді передоплати за товар відповідно до договору поставки № 1709/П від 17.09.2021.

Згідно доданої до матеріалів справи роздруківки з сайту «Укрпошти» щодо поштового відправлення № 6907500172310 (претензії), вказане поштове відправлення 18.08.2023 знаходилось у точці видачі/доставки.

Відповідь на вказану претензію в матеріалах справи відсутня.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України, цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, зобов`язання за договором повинні бути виконані, незважаючи на інші обставини.

У відповідності до вимог частин 1 та 2 статті 202 Господарського кодексу України, зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Судом встановлено, що позивач, згідно рахунку відповідача від 20.01.2022 № 8 на суму 768000,00 грн., перерахував останньому 384000,00 грн.

Надалі, листом від 17.03.2022 вих. № 24 позивач просив відповідача повернути йому 384000,00 грн. передплати. Частина суми в розмірі 192000,00 грн. на підставі вказаного листа була повернута відповідачем позивачу.

Відповідач поставив позивачу товар на суму 308000,00 грн.

Відповідач виставлення рахунків, отримання від позивача коштів у загальній сумі 628000,00 грн. та повернення позивачу 192000,00 грн., а також поставку товару на суму 308000,00 грн. не заперечив.

Відповідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Щодо не укладення між сторонами специфікацій, про що зазначено у відзиві, суд зазначає, що за умовами пункту 5.4 договору, саме постачальник (відповідач) оформлює і передає (виставляє) покупцеві рахунок, завірений печаткою постачальника, разом з проєктом специфікації. Рахунок є пропозицією постачальника про узгодження вартості окремої партії товару за даними, зазначеним у такому рахунку, а специфікація є пропозицією про узгодження інших істотних умов поставки.

Доказів того, що відповідач передавав позивачу відповідні проєкти специфікацій разом з рахунками №№ 8, 49 у матеріалах справи відсутні.

Також саме на відповідача покладається обов`язок скріпити (звірити) рахунок на оплату печаткою.

Щодо відсутності посилання в рахунках та заявках покупця на договір № 1709/П від 17.09.2021, який покладений у підставу позову, суд зазначає, що в рахунках №№ 8, 49 відповідач посилається на «основний договір». Будь-якого іншого договору, що укладався між сторонами та на підставі якого відповідач виставляв дані рахунки, окрім договору № 1709/П від 17.09.2021, сторонами суду не надано. Відповідачем також не заявлено про укладення іншого договору з позивачем.

Відтак, суд приходить до висновку, що оплата та поставка товару здійснювалась саме на підставі договору № 1709/П від 17.09.2021, що покладений у підставу позову.

Разом з тим, оскільки сторонами не надано суду відповідної специфікації до даного договору щодо узгодження термінів поставки продукції, що була оплачена позивачем на підставі рахунку № 8 від 20.01.2022, суд виходить із того, що сторонами не узгоджено та не визначено строку та порядку поставки товару по вказаному рахунку.

Позивачем не доведено, що заявка від 18.02.2022 щодо поставки товару в березні 2022 стосується саме цієї оплати, оскільки вказана заявка складена після виставлення рахунку № 8 від 20.01.2022, а за умовами договору рахунок на оплату виставляється після заявки покупця на товар.

При цьому, позивач просив відповідача листом від 17.03.2022 повернути йому 384000,00 грн. передплати. Частина суми в розмірі 192000,00 грн. була повернута відповідачем. Частина суми в розмірі 64000,00 грн., згідно позовної заяви, була зарахована в оплату за поставлений товар по видатковій накладній № 52 від 15.08.2022, що не заперечив відповідач.

Таким чином, сума в розмірі 128000,00 грн. відповідачем позивачу не повернута та доказів поставки товару на вказану суму суду не надано.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, сторонами не визначено строку та порядку передання товару, за який було здійснено попередню оплату в сумі 384000,00 грн.

Згідно приписів ст.ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріали справи не містять доказів передання відповідачем позивачу товару в обсязі, який був оплачений. У матеріалах справи відсутнє будь-яке листування сторін щодо можливого передання товару, який був оплачений 20.01.2022.

Позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою повернути суму в розмірі 128000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Щодо неотримання відповідачем претензії суд зазначає, що претензія була надіслана на адресу місцезнаходження відповідача та саме на нього покладається обов`язок вчасно отримувати поштову кореспонденцію, що надіслана на належну адресу.

Відповідач доказів повернення суми 128000,00 грн. не надав, не обґрунтував законності утримання в себе вказаної суми, не довів належними доказами, що вказана сума була перерахована позивачем відповідачу поза межами дії договору поставки № 1709/П від 17.09.2021.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення 128000,00 грн. заборгованості визнається судом обґрунтованою.

6. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у сумі 2684,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

Оскільки позивачем у позовній заяві не заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд наразі не вирішує дане питання. У відповіді на відзив заявлено про подання документів стосовно даних витрат після постановлення рішення в даній справі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Далар Опт Груп (вул. Перемоги, буд. 131-В, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 39428110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цукор Запоріжжя (вул. Нижньодніпровська, буд. 8, м. Запоріжжя, 69091, код ЄДРПОУ 38191515) 128000 (сто двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 31 жовтня 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко