Рішення

від 30.10.2023 по справі 911/1654/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1654/22

Розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРУХТПОСТАЧ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМТРАНСБУД»

про стягнення 55 001,40 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

Без виклику сторін.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БРУХТПОСТАЧ» (далі позивач, ТОВ «БРУХТПОСТАЧ») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМТРАНСБУД» (далі відповідач, ТОВ «ДЕМТРАНСБУД») суму основного боргу в розмірі 55 001,40 грн. переплата за Договором купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 05/06 від 01.07.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 05/06 від 01.07.2020 року (далі - Договір) ним було сплачено відповідачу кошти в загальному розмірі 625 724,05 грн. Однак, ТОВ «ДЕМТРАНСБУД» передав ТОВ «БРУХТПОСТАЧ» у власність товар на загальну суму 570 722,65 грн. Враховуючи, що відповідачем у повному обсязі не було поставлено товар на суму сплачену позивачем за Договором просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМТРАНСБУД» грошові кошти у розмірі 55 001,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2022 року відкрито провадження у справі № 911/1654/22, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним грошових коштів, які є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

встановив:

01 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕМТРАНСБУД» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БРУХТПОСТАЧ» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 05/06.

Згідно пункту 1.1. Договору продавець зобов`язується продати та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів (далі по тексту - Товар).

Відповідно до пункту 2.2. Договору сторонами було передбачено, що продавець постачає Товар за свій рахунок на умовах «склад покупця» у пункти поставки, що зазначені у додаткових угодах до цього договору. Приймання Товару від продавця здійснюється покупцем шляхом оформлення приймально-здавальних актів.

Право власності на Товар від продавця та покупця за цим договором переходить на підставі приймально-здавальних актів на території цехів та дільниць покупця, що зазначені в додатковій угоді до договору (пункт 3.1. Договору).

За положеннями пункту 3.1. Договору визначено, що ціни на Товар є договірними та узгоджуються у додаткових угодах, що є невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до положень пунктів 3.3. та 3.4. Договору визначено, що оплата за Товар проводиться покупцем за цінами, що діють на момент здачі Товару платіжними дорученнями на підставі приймально-здавальних актів. У разі зменшення ціни на Товар, за який перерахована попередня оплата, покупець зобов`язаний письмово попередити про це продавця за 5 (п`ять) календарних днів до фактичного відвантаження Товару продавцем. Продавець зобов`язаний письмово повідомити покупця про свою згоду або відмову постачати Товар за зміненою ціною. У разі відвантаження Товару після повідомлення без письмового узгодження, ціна, запропонована покупцем, вважається такою, що узгоджена обома сторонами.

Даний Договір заключений на термін з 01 липня 2020 року по 01 липня 2022 року. Якщо ні одна із сторін за 20 днів до закінчення строку дії договору в письмовій формі не повідомить другу сторону про розірвання договору, строк його дії автоматично продовжується на наступний календарний рік (пункт 4.6. Договору).

Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи на виконання положень укладеного Договору позивач здійснив відповідачу оплату на суму 625 724,05 грн., що підтверджується: платіжним дорученням № 492 від 02 липня 2020 року на суму 40 000,00 грн.; платіжним дорученням № 498 від 06 липня 2020 року на суму 40 000,00 грн.; платіжним дорученням № 506 від 08 липня 2020 року на суму 35 000,00 грн.; платіжним дорученням № 529 від 15 липня 2020 року на суму 9 020,05 грн.; платіжним дорученням № 537 від 21 липня 2020 року на суму 40 000,00 грн.; платіжним дорученням № 586 від 31 липня 2020 року на суму 11 704,00 грн.; платіжним дорученням № 608 від 04 серпня 2020 року на суму 40 000,00 грн.; платіжним дорученням № 625 від 12 серпня 2020 року на суму 40 000,00 грн.; платіжним дорученням № 671 від 28 серпня 2020 року на суму 50 000,00 грн.; платіжним дорученням № 681 від 01 вересня 2020 року на суму 50 000,00 грн.; платіжним дорученням № 711 від 11 вересня 2020 року на суму 50 000,00 грн.; платіжним дорученням № 715 від 16 вересня 2020 року на суму 50 000,00 грн.; платіжним дорученням № 731 від 18 вересня 2020 року на суму 50 000,00 грн.; платіжним дорученням № 757 від 29 вересня 2020 року на суму 30 000,00 грн.; платіжним дорученням № 790 від 09 жовтня 2020 року на суму 50 000,00 грн. та платіжним дорученням № 810 від 16 жовтня 2020 року на суму 40 000,00 грн.

У той же час, між Товариством з обмеженою відповідальністю «БРУХТПОСТАЧ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕМТРАНСБУД», на підтвердження передачі відповідачем та отримання позивачем Товару за Договором на загальну суму 570 722,65 грн. були підписані наступні видаткові накладні: № РН-0000003 від 06 липня 2020 року на суму 34 234,20 грн. з ПДВ; № РН-0000004 від 07 липня 2020 року на суму 53 199,30 грн. з ПДВ; № РН-0000005 від 14 липня 2020 року на суму 36 586,55 грн. з ПДВ; № РН-0000007 від 27 липня 2020 року на суму 26 896,10 грн. з ПДВ; № РН-0000008 від 30 липня 2020 року на суму 24 807,90 грн. з ПДВ; № РН-0000012 від 11 серпня 2020 року на суму 30 069,00 грн. з ПДВ; № РН-0000014 від 13 серпня 2020 року на суму 25 853,10 грн. з ПДВ; № РН-0000015 від 18 серпня 2020 року на суму 23 212,00 грн. з ПДВ; № РН-0000016 від 26 серпня 2020 року на суму 29 236,00 грн. з ПДВ; № РН-0000017 від 31 серпня 2020 року на суму 27 532,00 грн. з ПДВ; № РН-0000020 від 10 вересня 2020 року на суму 57 111,60 грн. з ПДВ; № РН-0000023 від 15 вересня 2020 року на суму 32 974,50 грн. з ПДВ; № РН-0000024 від 17 вересня 2020 року на суму 50 758,50 грн. з ПДВ; № РН-0000026 від 23 вересня 2020 року на суму 31 831,80 грн. з ПДВ; № РН-0000027 від 29 вересня 2020 року на суму 23 439,00 грн. з ПДВ; № РН-0000028 від 08 жовтня 2020 року на суму 28 255,50 грн. з ПДВ; № РН-0000029 від 13 жовтня 2020 року на суму 34 725,60 грн. з ПДВ.

Отже, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами ТОВ «ДЕМТРАНСБУД» поставив Товар за Договором ТОВ «БРУХТПОСТАЧ» на загальну суму у розмірі 570 722,65 грн. Позивачем здійснено оплату (з урахуванням майбутніх поставок Товару) на загальну суму 625 724,05 грн. Різниця між сплаченими коштами та поставленого Товару складає 55 001,40 грн. Доказів поставки на вказану суму Товару або повернення даної суми позивачу - відповідачем не надано.

Окрім того, 28.01.2022 року позивач звернувся до відповідача з вимогою у якій він просив протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання даної вимоги повернути грошові кошти у сумі 55 001,40 грн. або в цей же строк здійснити поставку Товару на суму 55 001,40 грн.

Вказана вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Предметом спору у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМТРАНСБУД» грошових коштів, які останній отримав за непоставлений позивачу товар в рамках виконання Договору купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 05/06 від 01.07.2020 року.

Вході розгляду спору відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 6 Цивільного кодексу Україні (далі ЦК України) сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України та 202 ГК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно положень статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до норм ч.1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На переконання суду, з аналізу положень частини 2 статті 693 ЦК України, слід вбачати, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, вимогою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 по справі № 910/5444/17, від 20.02.2019 по справі № 912/2275/17, від 27.08.2019 по справі № 911/1958/18).

Окрім того, наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням (аналогічні висновки містяться в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2019 по справі № 904/524/18; від 27.08.2019 по справі № 911/1958/18 та від 06.11.2019 по справі № 911/2355/18).

У даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.

За змістом статей 509, 524, 533-535 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (аналогічні висновки узгоджуються з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 по справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 по справі № 910/11965/16).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалися на розрахункові рахунки відповідача попередні оплати (аванси), за майбутній Товар, який ТОВ «ДЕМТРАНСБУД» зобов`язувалося поставити на умовах укладеного між сторонами Договору.

У той самий час, під авансом (попередня оплата) слід розуміти, що це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 по справі № 910/12382/17).

Поряд з цим, позивач помилково вказує, що до спірних правовідносин має застосовуватись положення про безпідставно набуте майно, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Суд зазначає, що зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 по справі № 910/13271/18; від 23.01.2020 по справі № 910/3395/19; від 23.04.2019 року по справі № 918/47/18 та від 01.04.2019 по справі № 904/2444/18).

У разі, якщо між сторонами у справі існують договірні відносини, договір, на підставі якого виникли між сторонами такі відносини, не розірваний ні в судовому порядку, ні в односторонньому порядку однією із сторін та після закінчення строку його дії залишилися невиконаними зобов`язання сторін, кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, є такими, що набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 910/9072/17; а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 по справі № 913/703/20; від 26.02.2019 по справі № 913/632/17, від 06.02.2019 по справі № 916/3130/17 та від 19.10.2021 по справі № 903/533/21).

Оскільки між сторонами укладено договір та оплата проводилась в рамках цього Договору, а тому підстав для застосування ст. 1212 ЦК України у даному випадку не має.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, здійснення позивачем на виконання його умов перерахування коштів відповідачу в якості попередньої оплати за майбутні поставки Товарів, отримання цих коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕМТРАНСБУД», неповернення відповідачем позивачу попередньої оплати, а також отримання відповідачем вимоги позивача про їх повернення або виконання зобов`язання в натурі, чого ТОВ «ДЕМТРАНСБУД» виконано не було, суд дійшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення коштів в розмірі 55 001,40 грн.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи 09.02.2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано заяву, в якій останній просить суд під час ухвалення рішення по справі № 911/1654/22 вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Суд, розглянувши подану позивачем заяву, перевіривши долучені до неї документи, проаналізувавши положення чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно положень частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

На виконання даних положень процесуального законодавства позивачем до позовної заяви долучено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат у розмірі 12 481,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем долучено: Договір № 01/21 від 01.01.2021року про надання юридичної (правової) допомоги; замовлення № 1/22; додаткову угоду № 1 від 01.07.2022 року до Договору про надання юридичної (правової) допомоги № 01/21 від 01.01.2021 року; звіт № 1/22 від 13.09.2022 року до Договору про надання юридичної (правової) допомоги № 01/21 від 01.01.2021 року (акт про надані послуги) та платіжне доручення № 2258 від 15.09.2022 року.

Відповідачем своїм правом, визначеним частиною 5 статті 126 ГПК України, на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката - не скористався.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 статті 123 ГПК України).

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Суд зазначає, що відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 19 вказаного Закону № 5076-VI закріплено види адвокатської діяльності, перелік яких не є вичерпним, при тому, що вказаною статтею (абзацом 10) закріплено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності не заборонені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення цієї глави 63 можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (аналогічні висновки містяться у пункті 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц; у пункті 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 по справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року по справі № 922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відтак, суд вказує, що з аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та/або погодинної оплати.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 4.1. Договору про надання юридичної (правової) допомоги № 01/21 від 01.01.2021 року передбачено, що вартість послуг, що надаються адвокатським об`єднанням, залежить від категорії її складності, що визначена в додатку № 1 до даного Договору, та становить 200 грн. за одну годину роботи по І категорії складності; 400 грн. за одну годину роботи по ІІ категорії складності; 600 грн. за одну годину роботи по ІІІ категорії складності; 800 грн. за одну годину роботи по ІV категорії складності; 1000 грн. за одну годину роботи по V категорії складності, якщо інший порядок розрахунків не передбачений додатковою угодою сторін.

Додатковою угодою № 1 до Договору про надання юридичної (правової) допомоги № 01/21 від 01.01.2021року сторони погодили викласти пункт 4.1.1. Договору про надання юридичної (правової) допомоги № 01/21 від 01.01.2021 року у наступній редакції: «вартість послуг, що надаються адвокатським об`єднанням Товариству з обмеженою відповідальністю «БРУХТПОСТАЧ» по аналізу документів та підготовці позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМТРАНСБУД» про стягнення грошових коштів, а також представництву позивача в суді першої інстанції сторони погодили у фіксованому розмірі, а саме 7 000,00 грн., якщо інший порядок розрахунків не буде передбачений додатковою угодою сторін».

Отже, сторонами було погоджено фіксований розмір оплати гонорару адвоката.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Зі звіту № 1/22 від 13.09.2022 року до Договору про надання юридичної (правової) допомоги № 01/21 від 01.01.2021 року (акт про надані послуги) підтверджується надана правова допомога, а саме:

- аналіз наданих позивачем документів, підготовка правової позиції для підготовки позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМТРАНСБУД» про стягнення грошових коштів, збір додаткових доказів, аналіз судової практики у подібних правовідносин - 2:30 години х 800 грн./год. 2 000,00 грн;

- підготовка позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМТРАНСБУД» про стягнення грошових коштів - 5:30 годин х 800 грн./год. 4 400,00 грн;

- підготовка та завірення додатків до позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМТРАНСБУД» про стягнення грошових коштів, направлення позову до суду - 1:00 година х 200 грн./год. 200,00 грн.

Після підписання звіту № 1/22 від 13.09.2022 року до Договору про надання юридичної (правової) допомоги № 01/21 від 01.01.2021 року (акт про надані послуги) ТОВ «БРУХТПОСТАЧ» здійснило на банківський рахунок адвокатського об`єднання «КИРИЛЮК І ПАРТНЕРИ» оплату у розмірі 7 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2258 від 15.09.2022 року.

Поряд з цим, суд зазначає, що однією з гарантій забезпечення права особи на правову допомогу є повна і справедлива компенсація всіх понесених витрат на правову допомогу.

Сторона, яка змушена звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів, перебуває у становищі, коли її права та/або інтереси порушуються (не визнаються, оспорюються) іншою стороною спору, у зв`язку з чим позивачу необхідний судовий захист.

Для такого захисту, зумовленого протиправною поведінкою іншої сторони (відповідача), позивачу необхідно витрачати свій час та кошти, докладати зусиль для захисту своїх порушених прав/інтересів.

Тому цілком розумно та справедливо, коли особа, на користь якої вирішено спір, у повній мірі отримує від винної сторони (сторони, яка порушує права та призвела до виникнення спору) компенсацію своїх витрат, понесених для того, щоб захистити свої права/інтереси, які, відповідно, порушуються/не визнаються, оспорюються саме відповідачем.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану.

За таких обставин, надаючи оцінку співмірності витрат позивача на оплату послуг адвоката зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, документального підтвердження та обґрунтованості та з урахуванням ціни позову у справі, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у повному обсязі на суму 7 000,00 грн.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМТРАНСБУД» (07201, вулиця Проскури, будинок 73, селище міського типу Іванків, Іванківський район, Київська область; ідентифікаційний код 43287570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРУХТПОСТАЧ» (04050, місто Київ, вулиця Сім`ї Хохлових, будинок 8, офіс 9, ідентифікаційний код 42003428) 55 001 (п`ятдесят п`ять тисяч одну) грн. 40 коп. основного боргу, 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін