ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" жовтня 2023 р. Справа № 911/1022/23
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", м. Київ
доПриватного підприємства "Бриз Дніпра", Київська область, Обухівський район, м. Українка
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаВиконавчого комітету Української міської ради, Київська область, Обухівський
район, м. Українка
про стягнення 27949,39 грн.
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Бриз Дніпра" (відповідач) про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 27949,39 грн.
Ухвалою господарського суду від 11.04.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; роз`яснено відповідачу, що відзив на позовну заяву подається до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження (частина перша статті 251 ГПК України), у зазначений строк відповідач має подати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копії відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до частини сьомої статті 252 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу заперечення у порядку, передбаченому статтями 166, 167, 251 Господарського процесуального кодексу України.
08.05.2023 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позов.
15.05.2023 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Крім того, 15.05.2023 р. до суду від позивача надійшло клопотання про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Виконавчого комітету Української міської ради.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2023 р. клопотання позивача від 11.05.2023 р. № 08-03-13/1-04/3448 про залучення до участі у справі третьої особи задоволено; залучено до участі у справі Виконавчий комітет Української міської ради в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Відповідно до частини восьмої ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною четвертою ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
10.05.2018 р. між Виконавчим комітетом Української міської ради (далі-орендодавець) та ПП "Бриз Дніпра" (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, відповідно до умов якого, орендодавець на підставі рішення 41-ї сесії Української міської ради VII скликання від 10.05.2018 р. "Про надання дозволу на передачу в оренду ПП "Бриз Дніпра" майна комунальної власності для виконання робіт з саночистки та благоустрою міста" передає в оренду майно комунальної власності, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно, зокрема сміттєвоз з боковим завантаженням СБМ 304/2 на базі МАЗ -5340 С5, шасі № НОМЕР_1 , 2017 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , первісною вартістю 2496000,00 грн. з ПДВ, вартістю для передачі в оренду 2080000,00 грн. без ПДВ, у кількості одна одиниця.
Відповідно до п. 5.5. вказаного договору орендар зобов`язується, в тому числі здійснювати повне утримання майна, переданого в оренду.
Орендодавцем виконано взяті на себе зобов`язання передано в оренду орендарю, а останнім прийнято в користування, зокрема сміттєвоз з боковим завантаженням СБМ 304/2на базі МАЗ -5340 С5, шасі № НОМЕР_1 , 2017 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , первісною вартістю 2496000,00 грн. з ПДВ, вартістю для передачі в оренду 2080000,00 грн. без ПДВ, у кількості одна одиниця, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим відтисками їх печаток актом приймання-передачі майна комунальної власності, переданого в оренду від 10.05.2018 р. (копію якого додано до позову).
07.08.2019 р. між Виконавчим комітетом Української міської ради (далі - страхувальник) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі ПАТ "HACK "ОРАНТА") укладено договір (поліс № АО/6284260) (далі - договір страхування), згідно якого забезпеченою є цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "СБМ МДКЗ 14-01", д.р.н. НОМЕР_2 .
Строк дії договору страхування до 07.08.2020 р.
Судом встановлено, що наказом ПП "Бриз Дніпра" від 03.06.2019 р. № 1-транспорт було закріплено в тому числі за ОСОБА_1 транспортний засіб сміттєвоз з боковим завантаженням СБМ 304/2 на базі МАЗ -5340 С5, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
28.11.2019 р. 17 год. 15 хв. на 27 кілометрі 970 метрів автодороги Н-01 сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення двох транспортних засобів, за участю: Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 та СБМ МДКЗ 14-01, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що на момент ДТП перебував в трудових відносинах з ПП "Бриз Дніпра" (відповідач) та безпосередньо виконував свої службові обов`язки, що підтверджується подорожним листом від 28.11.2019 р. № 20428.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 06.12.2019 р. у справі № 372/4365/19 (провадження № 3-1475/19) визнано винним ОСОБА_1 , водія транспортного засобу СБМ МДКЗ 14-01, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Так, згідно зі змістом наведеної постанови " ОСОБА_1 28.11.2019 року о 17 год. 15 хв. на 27 кілометрі+970м автодороги Н-01, керуючи автомобілем СБМ 304-2, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , перед виїздом не перевірив, не забезпечив технічно справний стан, не будучи уважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, не відповідно реагуючи на її зміну, не стежив за технічним засобом транспортного засобу, не пройшовши обов`язковий технічний контроль, внаслідок розриву заднього лівого колеса, допустив автомобіля VOLKSWAGEN POLO, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 . Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, власникам транспортних засобів завдано матеріальної шкоди. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. п. 2.3, 31.3 Правил дорожнього руху України, скоївши тим самим правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. При розгляді справи в судді Яковенко О.Ю. вину визнав. Факт вчинення вказаного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП, письмовими поясненнями, іншими матеріалами справи. Обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність не встановлені." (згідно відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Згідно із рахунками від 03.12.2019 р. № 2310318347-1 та від 20.12.2019 р. № 2310319814-1 та рахунками-актами виконаних робіт від 24.12.2019 р. № 2310318347 та від 30.12.2019 р. № 2310319814, складеними ТОВ "Атлант-М Лепсе" на замовлення ТОВ "Перша лізингова компанія", вартість ремонту транспортного засобу Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 40842,37 грн., з ПДВ.
Як свідчать надані матеріали, ПрАТ "АСК "Інго Україна" на виконання генерального договору страхування від 07.06.2007 р. № 47-07, з урахуванням його умов, було здійснено страхове відшкодування в сумі 28459,39 грн. на користь потерпілої особи, що підтверджується платіжним дорученням від 24.01.2020 р. № 1054.
В подальшому, 04.03.2020 р. до ПАТ "HACK "Оранта" зі заявою звернулось ПрАТ "АСК "Інго Україна" (яке здійснило страхове відшкодування власнику транспортного засобу Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ) щодо виплати страхового відшкодування, у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов договору.
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "СБМ МДКЗ 14-01 д.р.н. НОМЕР_2 була застрахована в ПAT "HACK "Оранта" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПАТ "HACK "Оранта" виплатило страхове відшкодування за даним страховим випадком у розмірі фактично завданих збитків (з врахуванням франшизи), а саме: 27 949 (двадцять сім тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 39 кой., що підтверджується платіжним дорученням від 10.04.2020 р. № 17632.
Звертаючись до суду з даним позовом до ПП "Бриз Дніпра" про стягнення 27 949,39 грн., ПАТ "НАСК "Оранта" вказує, що сплативши страхове відшкодування страховику потерпілої особи, до позивача перейшло право регресної вимоги на підставі статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки винним у ДТП є водій транспортного засобу сміттєвоза з боковим завантаженням СБМ 304/2на базі МАЗ -5340 С5, шасі № НОМЕР_1 , 2017 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , а дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Відповідач відносно задоволення позову заперечив, вказавши на те, що він не є страхувальником транспортного засобу сміттєвоза з боковим завантаженням СБМ 304/2 на базі МАЗ-5340 С5, шасі № НОМЕР_1 , 2017 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , а відтак, на його думку, позов заявлено до неналежного відповідача. Крім цього, відповідач також вказує на те, що з примірника постанови суду, наданої на підтвердження вини водія вказаного транспортного засобу сміттєвоза з боковим завантаженням СБМ 304/2 на базі МАЗ -5340 С5, не вбачається встановити державні реєстраційні номери транспортних засобів.
Позивач, в свою чергу, у відповіді на відзив вказує на, зокрема те, що згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/6284260 (що укладений між позивачем та Виконавчим комітетом Української міської ради) забезпеченою є цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "СБМ МДКЗ 14-01" д.р.н. НОМЕР_2 . Також, позивач зазначає, що як було ним з`ясовано при врегулюванні даного спору - водій транспортного засобу "СБМ МДКЗ 14-01", д.р.н. НОМЕР_2 ( ОСОБА_1 ) на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди (що стала причиною здійснення позивачем страхового відшкодування) перебував у трудових відносинах з відповідачем, про що свідчить, зокрема, наданий представником відповідача дорожній лист вантажного автомобіля (дод. № 2; крім того він наявний в додатках до позовної заяви). Відповідно до ст. 1172 ЦК України - юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Крім того, представником Виконавчого комітету Української міської ради було письмово повідомлено позивачу (з наданням відповідних підтверджуючих документів) про те, що з 10.05.2018 р. транспортний засіб "СБМ МДКЗ 14-01", д.р.н. НОМЕР_2 , згідно договору оренди було передано відповідачу, а згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведені позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке:
Частиною першою статті 16 Закону України "Про страхування" (положення чинні на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування" (в наведеній редакції) страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" (в наведеній редакції) передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та частиною першою ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вирішуючи питання про особу, яка має відповідати за компенсацію позивачу сплаченого ним страхового відшкодування на користь ПрАТ "АСК "Інго Україна", суд виходив з такого:
Згідно з частиною першою і частиною другою ст. 1187 ЦК України (редакції чинної на дату виникнення спірних правовідносин) джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Водночас, частиною першою статті 1172 ЦК України (в зазначеній редакції) передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Аналіз наведених правових норм дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом, у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту), укладеного із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 426/16825/16-ц).
Судом також враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05.01.2022 р. № 214/7462/20 (№61-21130сво21), відповідно до якої під час вирішення спору з аналогічними спірними правовідносинами Верховний Суд встановив, що обов`язок з відшкодування майнової шкоди має бути покладено на особу, як на володільця джерела підвищеної небезпеки, що є роботодавцем водія, вину якого встановлено та в якої, відповідно, на дату виникнення спірних правовідносин, у користуванні на праві оренди перебував відповідний транспортний засіб.
Крім того, відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Як встановлено вище, станом на дату здійснення дорожньо-транспортної пригоди зіткнення двох транспортних засобів, за участю: Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 та СБМ МДКЗ 14-01, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , останній перебував у трудових відносинах з ПП "Бриз Дніпра" (відповідач) та безпосередньо виконував свої службові обов`язки, що підтверджується подорожним листом від 28.11.2019 р. № 20428. Крім цього, на дату виникнення спірних правовідносин у користуванні ПП "Бриз Дніпра" (відповідач) на праві оренди, на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 10.05.2018 р. перебував транспортний засіб СБМ МДКЗ 14-01, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , доказів, які б свідчили про припинення дії даного договору, повернення орендованого майна, а саме, вказаного транспортного засобу матеріали справи не містять.
Також, як свідчать матеріали справи, постановою Обухівського районного суду Київської області від 06.12.2019 р. у справі № 372/4365/19 (провадження № 3-1475/19) визнано винним ОСОБА_1 , водія транспортного засобу СБМ МДКЗ 14-01, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, оскільки " ОСОБА_1 28.11.2019 року о 17 год. 15 хв. на 27 кілометрі+970м автодороги Н-01, керуючи автомобілем СБМ 304-2, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , перед виїздом не перевірив, не забезпечив технічно справний стан, не будучи уважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, не відповідно реагуючи на її зміну, не стежив за технічним засобом транспортного засобу, не пройшовши обов`язковий технічний контроль, внаслідок розриву заднього лівого колеса, допустив автомобіля VOLKSWAGEN POLO, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, власникам транспортних засобів завдано матеріальної шкоди. Своїми діями, згідно встановлених вказаною постановою, що набрала законної сили, обставин, водій ОСОБА_1 порушив п. п. 2.3, 31.3 Правил дорожнього руху України, скоївши тим самим правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.".
Пунктом 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, в тому числі якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Як встановлено за результатами дослідження наданих доказів, дорожньо-транспортна пригода зіткнення двох транспортних засобів, за участю: Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 та СБМ МДКЗ 14-01, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що перебував у трудових відносинах з ПП "Бриз Дніпра" (відповідач), відбулась у зв`язку з несправним технічним станом транспортного засобу СБМ МДКЗ 14-01, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що призвело до розриву заднього лівого колеса під час руху.
За таких обставин, з урахуванням того, що ПП "Бриз Дніпра" (відповідач) є володільцем транспортного засобу СБМ МДКЗ 14-01, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належних доказів протилежного або доказів, що станом на момент ДТП (28.11.2019) володільцем цього транспортного засобу була інша особа, відповідач суду не надав, а відтак, з урахуванням встановлених вищенаведених обставин справи, суд дійшов до висновку, що відповідач є відповідальною особою за спричинену дорожньо-транспортною пригодою шкоду та згідно з положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача (ПАТ "НАСК "Оранта") як страховика, що сплатив страхове відшкодування потерпілій особі.
Вирішуючи питання про розмір завданого позивачу матеріального збитку, суд приймає до уваги наступне.
Згідно з п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 р. у справі № 924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.
Зокрема, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, положеннями статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах у справі № 910/6094/17 від 02.05.2018 р., у справі № 910/5001/17 від 12.03.2018 р., у справі № 910/20199/17 від 01.06.2018 р., у справі № 910/22886/16 від 01.02.2018 р., у справі № 910/171/17 від 02.10.2018 р..
Згідно з п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, тощо.
Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Із матеріалів справи вбачається, що коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2017 року випуску дорівнює 0, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди строк його експлуатації не перевищував 7 років.
Також, судом враховано, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт. При цьому реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із рахунками від 03.12.2019 р. № 2310318347-1 та від 20.12.2019 р. № 2310319814-1 та рахунками-актами виконаних робіт від 24.12.2019 р. № 2310318347 та від 30.12.2019 р. № 2310319814, складеними ТОВ "Атлант-М Лепсе" на замовлення ТОВ "Перша лізингова компанія" вартість ремонту транспортного засобу Volkswagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 40842,37 грн., з ПДВ. Водночас, ПрАТ "АСК "Інго Україна", як свідчать матеріали справи, на виконання генерального договору страхування від 07.06.2007 р. № 47-07, з урахуванням його умов, було здійснено страхове відшкодування в сумі 28459,39 грн. на користь потерпілої особи, що підтверджується платіжним дорученням від 24.01.2020 р. № 1054. В подальшому, оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "СБМ МДКЗ 14-01 д.р.н. НОМЕР_2 була застрахована в ПAT "HACK "Оранта" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПАТ "HACK "Оранта" виплатило страхове відшкодування за даним страховим випадком у розмірі фактично завданих збитків (з врахуванням франшизи), а саме: 27 949,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.04.2020 р. № 17632 та, врахувавши те, що ПП "Бриз Дніпра" (відповідач) на відповідну претензію не відреагував, звернулось до суду з даним позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу вказаної суми страхового відшкодування.
За таких обставин, з огляду на встановлені судом обставини спору, з урахуванням того, що відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд дійшов до висновку, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 27949,39 грн.
Судом критично оцінено доводи відповідача, викладені у відзиві, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи та не є підставою для звільнення його від наведеної майнової відповідальності, заподіяної під час ДТП.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.
Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Врахувавши положення статті 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Приватного підприємства "Бриз Дніпра" (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, буд. 8-Б; код ЄДРПОУ 39239505) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; код ЄДРПОУ 00034186) 27 949 (двадцять сім тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) гривень 39 копійок страхового відшкодування в порядку регресу та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок судового збору.
3.Видати накази.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання 30.10.2023 р.
Суддя А.В. Лопатін
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 30.10.2023 |
Оприлюднено | 01.11.2023 |
Номер документу | 114544718 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди |
Господарське
Господарський суд Київської області
Лопатін А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні