Рішення

від 31.10.2023 по справі 916/2435/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2435/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/2435/23

За позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перлина (65114, м. Одеса, вул. Тополева, буд. 14, код ЄДРПОУ 32642649)

про стягнення 30 727,62грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перлина про стягнення 50 727,62грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором №20/21-3232-ТЕ-23 від 21.09.2020р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2435/23. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

12.10.2023р. за вх. №36098/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначає про сплату суми основного боргу, на підтвердження чого надає платіжну інструкцію №1935 від 06.10.2023р. Крім того просить суд відповідно до ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України зменшити пеню на 50%, з урахуванням чого позовні вимоги задовольнити частково.

19.10.2023р. за вх. №37276/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтверджує факт сплати основного боргу в повному обсязі та заперечує проти зменшення пені.

Ухвалою суду від 31.10.2023р. провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 53 531,38грн. було закрито, в порядку ч.1 п.2 ст. 231 ГПК України.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" N 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

21.09.2020р. між АТ НАК "Нафтогаз України" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Перлина було укладено договір №20/21-3232-ТЕ-23 постачання природного газу, за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України (п.1.3 договору).

Пунктом 2.1 Договору Постачальник передає споживачу у жовтні 2020 квітні 2021р року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природнього газу у кількості 112,5 тис. куб. метрів.

Відповідно до п.3.8. Договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі.

Згідно п.4.2. договору ціна за 1000куб.м. природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.

Пунктом 5.1. Договору, оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами 100-відсотків проточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно п.7.2 Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за яким нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженим представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природнього газу до 30.04.2021р. (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

26.10.2020р. між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору постачання природного газу від 21.09.2020р. №20/21-3232-ТЕ-23.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 від 26.10.2020р. доповнено п.4.2. договору абзацом наступного змісту: Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року (включно) за цим договором складає 5 374,100 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ 6 448,920грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019р. №3013 124,16 грн, за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 5 498,26 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 6 597,91грн..

23.11.2020р. між сторонами була підписана додаткова угода №2 до договору постачання природного газу від 21.09.2020р. №20/21-3232-ТЕ-23.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №2 від 23.11.2020р. доповнено п.4.2. договору абзацом наступного змісту: Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року (включно) за цим договором складає 5 375,370 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ 6 450,444грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019р. №3013 124,16 грн, за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 5 499,53 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 6 599,44грн..

22.12.2020р. між сторонами була підписана додаткова угода №3 до договору постачання природного газу від 21.09.2020р. №20/21-3232-ТЕ-23.

Згідно додаткової угоди №3 від 22.12.2020р. доповнено п.4.2. абзацом наступного змісту: Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року (включно) за цим договором складає 6 103,100 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ 7 323,720грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019р. №3013 124,16 грн, за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 6 227,26 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 7 472,71грн..

29.01.2020р. між сторонами була підписана додаткова угода №4 до договору постачання природного газу від 21.09.2020р. №20/21-3232-ТЕ-23.

Згідно додаткової угоди №4 від 29.01.2020р. доповнено п.4.2. абзацом наступного змісту: Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року (включно) за цим договором складає 7 331,45 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ 8 797,74грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019р. №3013 124,16 грн, за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 7 455,61 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 8 946,73грн..

26.02.2021р. між сторонами була підписана додаткова угода №5 до договору постачання природного газу від 21.09.2020р. №20/21-3232-ТЕ-23.

Згідно додаткової угоди №5 від 26.02.2021р. доповнено п.4.2. абзацом наступного змісту: Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 лютого 2021 року по 31 березня 2021 року (включно) за цим договором складає 5 700,840 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ 6 841,008грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019р. №3013 124,16 грн, за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 лютого 2021 року по 31 березня 2021 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 5 825,00грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 6 990,00грн..

26.03.2021р. між сторонами була підписана додаткова угода №6 до договору постачання природного газу від 21.09.2020р. №20/21-3232-ТЕ-23, якою сторони виріши викласти п.7.2 у наступній редакції: «У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 13,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за яким нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення».

28.04.2021р. між сторонами була підписана додаткова угода №8 до договору постачання природного газу від 21.09.2020р. №20/21-3232-ТЕ-23, якою сторони доповнено п.2.1. абзацом наступного змісту: «Постачальник передає споживачу у період з 01 травня 2021р. до 20 травня 2021р. (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природнього газу у кількості 5 тис. куб. метрів.»; виклали п.11.1 договору в наступній редакції: «Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженим перстениками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природнього газу до 20.05.2021р. (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.».

Позивач вказує, що на виконання умов договору, передав в власність відповідача природній газ на загальну суму 889 620,45грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2020р., обсяг переданого газу: 4,40800 тис.куб.м, вартістю 29 083,60грн., Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2020р., обсяг переданого газу: 17,22000 тис.куб.м, вартістю 113 642,29грн., Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2020р., обсяг переданого газу: 22,39200 тис.куб.м, вартістю 167 328,97грн., Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2021р., обсяг переданого газу: 23,93200 тис.куб.м, вартістю 214 113,19грн., Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2021р., обсяг переданого газу: 22,31200 тис.куб.м, вартістю 155 690,88грн., Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2021р., обсяг переданого газу: 19,86100тис.куб.м, вартістю 138 828,38грн., Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2021р., обсяг переданого газу: 8,85900 тис.куб.м, вартістю 70 663,14грн.

Проте, як зазначає позивач, відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не в строк, визначений у Договору, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, п.5.1. Договору, з урахування чого сума простроченого та несплаченого основного боргу склала 20 000грн.

Разом з тим під час розгляду справи в суді, відповідачем відповідна сума основного боргу була сплачена, що мала наслідком закриття провадження по справі в цій частині відповідно до п.2 ч.1 ст. 231ГПК України.

Крім того, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором відповідно до положень ст. 625 ЦК України та умов договору п. 7.2 було нараховано останньому пеню в сумі 11 433,41грн., 3% річних в розмірі 4 042,45грн. та інфляційні витрати в сумі 15 251,76грн.

Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природнього газу від 21.09.2020р. №20/21-3232-ТЕ-23, щодо своєчасного розрахунку за отриманий природній газ, АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як встановлено судом 21.09.2020р. між АТ НАК "Нафтогаз України" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Перлина було укладено договір №20/21-3232-ТЕ-23 постачання природного газу, за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу" Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, АТ ,,НАК ,,Нафтогаз України як Постачальником виконано належним чином взяті на себе обов`язки за Договором та поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 889 620,45грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2020р., обсяг переданого газу: 4,40800 тис.куб.м, вартістю 29 083,60грн., Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2020р., обсяг переданого газу: 17,22000 тис.куб.м, вартістю 113 642,29грн., Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2020р., обсяг переданого газу: 22,39200 тис.куб.м, вартістю 167 328,97грн., Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2021р., обсяг переданого газу: 23,93200 тис.куб.м, вартістю 214 113,19грн., Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2021р., обсяг переданого газу: 22,31200 тис.куб.м, вартістю 155 690,88грн., Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2021р., обсяг переданого газу: 19,86100тис.куб.м, вартістю 138 828,38грн., Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2021р., обсяг переданого газу: 8,85900 тис.куб.м, вартістю 70 663,14грн.

Пунктом 5.1. Договору, оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами 100-відсотків проточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

В той же час відповідач оплату за отриманий природній газ здійснював не вчасно та не в повному обсязі, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 20 000грн.

Проте, під час розгляду справи в суді, відповідачем сума основного боргу яка позивачем зазначена в позовній заяві сплачена в повному обсязі, в зв`язку з чим провадження по справі в цій частині було зарито на підставі п.2 ст. 231 ГПК України.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 11 433,41грн., 3% річних в розмірі 4 042,45грн. та інфляційних витрат в сумі 15 251,76грн. господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно п. 5.1. Договору, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пені в розмірі 11 433,41грн., суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість.

Поряд з цим відповідач у своєму відзиві на позов просить суд зменшити розмір пені на 50 %., посилаючись на специфіку господарської діяльності відповідача, ступінь виконання боржником зобов`язань за договором, відсутності доказів завдання відповідачу збитків в результаті дій відповідача та врахувати майнові інтереси обох сторін.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Разом з тим, чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №911/867/19 та 25.02.2020 року у справі №904/2542/19).

При цьому, зменшення неустойки (пені та штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок наявний у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21, від 28.06.2022 року у справі №902/653/21).

Отже, суд враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).

Відтак з урахування вищенаведеного, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 50% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу. Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 5 716,71 грн. (11 433,41 грн. х 50%).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійснених позивачем розрахунків. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 4 042,45грн. та інфляційні витрати в сумі 15 251,76грн..

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи зменшення пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перлина (65114, м. Одеса, вул. Тополева, буд. 14, код ЄДРПОУ 32642649) задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перлина (65114, м. Одеса, вул. Тополева, буд. 14, код ЄДРПОУ 32642649) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в розмірі 5 716 (п`ять тисяч сімсот шістнадцять)грн. 71коп. інфляційні витрати в сумі 15 251 (п`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят одна)грн. 76коп., 3% річних в розмірі 4 042 (чотири тисячі сорок дві)грн. 45коп.. та судових збір в сумі 1 625 (одна тисяча шістсот двадцять п`ять)грн. 80коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31 жовтня 2023 р.

Суддя К.Ф. Погребна