Ухвала

від 15.09.2023 по справі 761/30926/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/30926/23

Провадження № 1-кс/761/20169/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Промислова компанія «Газвидобування» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 320 201 001 100 000 64 від 16.11.2020,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту грошових коштів у сумі 243 875 348 грн, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ПК «ГАЗВИДОБУВАННЯ» звернувся представник власника майна адвокат ОСОБА_4 .

На обґрунтування клопотання його ініціатор зазначив, що Бюро економічної безпеки України за процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 320 201 001 100 000 64 від 16.11.2020, у якому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 30.05.2023 накладений арешт на грошові кошти у сумі 243 875 348 грн, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ПК «ГАЗВИДОБУВАННЯ», відкритих у АТ «ОТП БАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ «ПУМБ», ПАТ «МТБ БАНК» та АБ «ПІВДЕННИЙ» (справа № 761/18451/23).

Вказаний захід забезпечення застосований з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, визнане речовими доказами у цьому кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення проведення експертних досліджень під час досудового розслідування.

На думку ініціатора клопотання, такий арешт накладений необґрунтовано, зокрема, це майно не має доказового значення, тобто не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Піддавши критичній оцінці мотивувальну частину ухвали слідчого судді про накладення арешту, представник власника майна просив скасувати вищевказаний захід забезпечення кримінального провадження.

Заявник адвокат ОСОБА_4 на виклик суду в судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи завчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, аргументуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні досі триває, у зв`язку з чим необхідність у арешті вказаного майна зберігається.

Слідчий суддя, заслухавши думку прокурора, дослідивши наявні документи, дійшов висновку про таке.

У силу ст. 131, 132 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення. При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК арешт накладається з метою забезпечення речових доказів.

Частиною 1 статті 98 КПК визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у т.ч. гроші, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Факт того, що слідчий суддя, ухвалюючи 30.05.2023 рішення про задоволення клопотання прокурора (справа № 761/18451/23), застосував ініційований стороною обвинувачення захід забезпечення кримінального провадження, свідчить про встановлення слідчим суддею складових, які дозволили прийняти позитивне для прокурора рішення. Зокрема, слідчим суддею зазначено, що є достатні підстави вважати, що піддані арешту кошти набуті у результаті вчинення кримінального правопорушення.

Представник власника майна, звертаючись з клопотанням про скасування арешту, також не спростував висновків слідчого судді, не довів відсутність обставин, з наявністю яких стаття 132 КПК пов`язує можливість накладення арешту.

Слідчий суддя зазначає, що згідно ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Одним із завдань арешту майна є запобігання можливості приховування, зникнення, використання, передачі, відчуження майна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, у такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

Слідчий суддя, вирішуючи питання, чи є майно, щодо якого ініціювалося накладення арешту, речовим доказом, фактично зазначив, що воно має ознаки, наведені у ч. 2 ст. 167 КПК, тобто має властивості, передбачені ст. 98 КПК, оскільки до речових доказів кримінально-процесуальний закон відносить цінності, набуті кримінально протиправним шляхом.

Доводи прокурора, наведені під час розгляду клопотання про скасування арешту, є переконливими, підтверджують, що піддані арешту безготівкові кошти могли бути отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.

Водночас, як вбачається з матеріалів клопотання та долучених до нього документів, вони не містить належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.05.2023, якою накладено арешт на вказані грошові кошти, що дає слідчому судді підстави дійти висновку, що необхідність арешту на зазначене у клопотанні майно на теперішній час не відпала.

При цьому варто наголосити, що відповідно до вимог абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК обов`язок доведення, що у подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, законодавець покладає безпосередньо на особу, яка звернулась із клопотанням про скасування арешту майна.

Слідчим суддею вживалися заходи з метою перевірки тверджень представника заявника, однак адвокат ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився та не навів переконливих даних щодо того, що арешт накладено необґрунтовано чи необхідність у такому арешті майна на даний час відпала.

За правилами ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя частково погоджується з аргументацією представника ТОВ «Промислова компанія «Газвидобування» щодо порушення рішенням про накладення арешту прав власності цього підприємства.

У той же час, право власності не є абсолютним, статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об`єктом власності, можливе у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

У цьому випадку обмеження права власності ТОВ «Промислова компанія «Газвидобування» відбулося на підставі судового рішення, тобто у спосіб, передбачений законом.

Враховуючи викладене, на думку слідчого судді, відсутні правові підстави для задоволення клопотання про скасування арешту майна.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 132, 174, 395 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Промислова компанія «Газвидобування» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.05.2023 (справа № 761/18451/23) на грошові кошти у сумі 243 875 348 грн, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ПК «ГАЗВИДОБУВАННЯ», відкритих у АТ «ОТП БАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ «ПУМБ», ПАТ «МТБ БАНК», АБ «ПІВДЕННИЙ», відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1