Рішення

від 05.10.2023 по справі 921/532/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/532/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянув справу у порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд", вул. Чехова, 8 (Олени Теліги), м. Тернопіль

до відповідача Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, вул. Коперніка, 1, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості у розмірі 8 388 842,00 грн.

За участю учасників судового процесу:

від позивача:

Левкович Ю.В. - директор,

Фігурський М.А. - адвокат,

від відповідача: не з"явився.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмного забезпечення "EasyCon".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 8 388 842,00 грн.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023, для розгляду справи №921/532/23 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/532/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.09.2023.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 14.09.2023.

Протокольною ухвалою від 14.09.2023 підготовче засідання відкладено на 21.09.2023.

Ухвалою суду від 21.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/532/23 до судового розгляду по суті на 05.10.2023.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 05.10.2023 розпочато розгляд справи по суті.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, його вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 05.10.2023, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено договірні зобов`язання, що виникли на підставі договору про закупівлю робіт за №1298 від 03.11.2017 в частині несвоєчасного проведення розрахунків за виконані роботи.

В якості правових підстав позову позивач зазначає, зокрема статті Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

У судовому засіданні 05.10.2023 представниками позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просять суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Відповідач заперечує щодо позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №7377 від 12.09.2023), просить суд відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначає, про неможливість виконання взятих на себе договірних грошових зобов`язань у визначений строк та обсязі у зв`язку з відсутністю фінансування - бюджетних асигнувань.

Також, у відзиві відповідач просить суд розглядати справу без участі представника.

Фактичні обставини, встановлені судом.

03 листопада 2017 року між Управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради (як, Замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд" (як, Підрядник/позивач) укладено договір №1298, відповідно до умов якого Підрядник зобов"язується у період до 31.12.2019 виконати Замовникові роботи, зазначені в тендерній документації, а Замовник прийняти і оплатити такі роботи ( п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування робіт "Реконструкція шляхопроводу через залізничну колію на вул. Об"їзна в районі вул. Гайової в м. Тернопіль" (ДК 021 2015 код 45454000-4-Реконструкція) ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013.

Підрядник повинен виконати Замовнику передбачені цим Договором роботи, якість яких відповідає умовам і вимогам державних будівельних норм та інших нормативних документів ( п.2.1. Договору).

Згідно пункту 3.1 Договору очікувана вартість (ціна) цього Договору становить 168 996 262,00 грн.

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін (п.3.3 Договору).

Вартість Договору відповідно до бюджетних асигнувань на 2017 рік становить 4 000 000,00 грн (п.3.4 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що джерело фінансування робіт є кошти державних та місцевих бюджетів.

Замовник виконує своє зобов"язання по даному Договору лише при умові виникнення платіжних зобов"язань, у разі наявності та в межах бюджетних асигнувань (п.4.2 Договору).

Розрахунок вартості виконаних робіт здійснює Підрядник, Технагляд протягом 3-х робочих днів перевіряє правильність розрахунку і підписує його в частині фактично виконаних робіт ( форми КБ-2в) (п.4.3 Договору).

Згідно пункту 4.4 Договору, сторони домовились, що оплату за виконані роботи проводить Замовник - Підряднику на підставі підписаних Замовником, Технаглядом і Підрядником актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідок про їх вартість форми КБ-3 по мірі надходження коштів з міського бюджету, при умові відсутності затримки видатків Замовника обслуговуючим банком.

Відповідно до п. 5.1 та п.5.2 Договору строк (термін) виконання робіт до 31.12.2019. Місце виконання робіт - шляхопровід через залізничну колію на вул. Об"їзна в районі вул. Гайової в м. Тернопіль.

Пунктами 7.1 та 7.3 Договору зазначено, що Підрядник зобов"язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим Договором, а Замовник зобов"язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019 року (п.11.1 Договору).

Також, в період з 2017 по 2022 роки між сторонами укладено ряд Додатків за №1 - № 32 до договору № 1298 від 03.11.2017, якими внесено зміни, зокрема в пункти щодо календарного графіку виконання робіт, щодо плану фінансування робіт , щодо вартості договору відповідно бюджетних асигнувань, строку (терміну ) виконання робіт та чинності договору.

Зокрема, 31.12.2022 між сторонами укладено та підписано Додаток №32 до договору № 1298 від 03.11.2017, яким внесено наступні зміни, а саме п.п. 3.4 , 5.1 та 11.1 Договору викласти в наступній редакції:

3.4. Вартість Договору відповідно до бюджетних асигнувань на :

- 2017 рік становить - 1 390 000,00 грн,

- 2018 рік становить 580 000,00 грн,

- 2019 рік становить 16 142 000,00 грн,

- 2020 рік становить 117 687 514,00 грн,

- 2021 рік становить 79 624 715,80 грн,

- 2022 рік становить 19 694 014,00 грн,

- 2023 рік становить 8 388 842,00 грн,

- січень 2024 року становить 42 126 489,20 грн.

5.1. Строк (термін) виконання робіт до 31.12.2023.

11.1. Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.01.2024.

Вказані Договір та Додатки підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору з врахуванням Додатків ТОВ "Тернопіль Мостобуд", як Підрядником виконано роботи з реконструкції шляхопроводу через залізничну колію на вул. Об"їзна в районі вул. Гайової в м. Тернопіль, про що свідчать акт приймання виконаних будівельних робіт №81 за лютий 2023 року (форми КБ-2в), Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на суму 8 388 842,00 грн, розрахунок загальновиробничих витрат за №1-2, відомість ресурсів.

Будь яких претензій до виконаних робіт зі сторони Замовника до Підрядника не було.

Однак, відповідач відмовився прийняти/підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт та оплатити позивачу виконані роботи зазначені в Акті приймання виконаних будівельних робіт №81 за лютий 2023 року (форми КБ-2в) на суму 8 388 842,00 грн.

У зв"язку з чим, 23.06.2023 ТОВ "Тернопіль Мостобуд" звернулося з листом №2 до Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради щодо підписання документів на виконання робіт, долучивши при цьому відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, розрахунки загальновиробничих витрат та відомості ресурсів.

Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради своєю відповіддю №15488-Ю/2023 від 06.07.2023 повідомило ТОВ "Тернопіль Мостобуд", що не заперечують в частині фактичного виконання робіт. Також, повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд" про неможливість підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт та інших документів та проведення оплати з підстав, викладених у відповіді.

Як стверджує позивач, відповідачем не оплачено заборгованість у розмірі 8 388 842,00 грн.

10.07.2023 позивач звертався до відповідача з вимогою щодо виконання умов договору зокрема оплати за виконанні роботи на суму 8 388 842,00 грн.

Відповідачем листом № 16515-Ю/2023 від 17.07.2023 повідомлено позивача про неможливість проведення оплати з підстав, викладених у відповіді, посилаючись на обґрунтування викладенні у відповіді №15488-Ю/2023 від 06.07.2023, зокрема відсутність бюджетних асигнувань.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Визначаючи правову природу спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виходячи з аналізу положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з укладенням договору про закупівлю робіт, який за правовою природою є договором підряду та які регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Норми права, які застосував суд.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (стаття 632 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (статті 638 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (стаття 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Як визначено статтею 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов"язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (частина 4 статті 879 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Нормами статті 599 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини та матеріали справи, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 11 Цивільного кодексу України та стаття 174 Господарського кодексу України).

Встановлені обставини у даній справі, свідчать, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладеного договору №1298 від 03.11.2017 з відповідними Додатками , особливості укладення та виконання якого повинні відповідати положенням глави 33 Господарського кодексу України та 61 Цивільного кодексу України.

Взаємовідносини сторін виникли на підставі Договору №1298 від 03.11.2017, який за правовою природою є договором підряду.

Укладаючи договір підряду сторони погодили всі його істотні умови відповідно до вимог статті 628 Цивільного кодексу України.

Судом враховано, що пунктом 11.1 Договору з врахуванням Додатку №32 від 31.12.2022, встановлено, що Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.01.2024.

Доказів на підтвердження того, що договір №1298 від 03.11.2017 припинив свою дію, є розірваним, чи що Замовник (Відповідач) відмовився від договору, матеріали справи не містять і на наявність таких обставин жодна із сторін не посилається.

Згідно частини 2 статті 317 Господарського кодексу України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 листопада 2017 року між Управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради (як, Замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд" (як, Підрядник/позивач) укладено договір №1298, відповідно до умов якого Підрядник зобов"язався у період до 31.12.2019 виконати Замовникові роботи, зазначені в тендерній документації, а Замовник прийняти і оплатити такі роботи ( п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування робіт "Реконструкція шляхопроводу через залізничну колію на вул. Об"їзна в районі вул. Гайової в м. Тернопіль" (ДК 021 2015 код 45454000-4-Реконструкція) ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013.

Відповідно до п. 5.1 та п.5.2 Договору з врахуванням Додатку №32 від 31.12.2022 строк (термін) виконання робіт становить до 31.12.2023. Місце виконання робіт - шляхопровід через залізничну колію на вул. Об"їзна в районі вул. Гайової в м. Тернопіль.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України зазначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Підрядник повинен виконати Замовнику передбачені цим Договором роботи, якість яких відповідає умовам і вимогам державних будівельних норм та інших нормативних документів ( п.2.1. Договору).

Так, на виконання умов Договору з врахуванням Додатків ТОВ "Тернопіль Мостобуд", як Підрядником виконано роботи з реконструкції шляхопроводу через залізничну колію на вул. Об"їзна в районі вул. Гайової в м. Тернопіль, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт №81 за лютий 2023 року (форми КБ-2в), Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на суму 8 388 842,00 грн, розрахунком загальновиробничих витрат за №1-2 та відомістю ресурсів.

Однак, Відповідачем не підписано зазначені документи, також Замовник не зробив жодних відміток та зауважень стосовно робіт, які перелічені в Акті.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта.

Сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2021 у справі №910/16308/20.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Проте, відповідач свої обов`язки з прийняття робіт не виконав, акт та довідку залишив не підписаними без належних пояснень.

Згідно статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Вищенаведена правова норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов`язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (частина 4 статті 879 Цивільного кодексу України).

Отже, договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов`язок виконати певну роботу, і водночас замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Замовник, який в порушення вимог Цивільного кодексу України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов`язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення (за наявності таких), які унеможливили їх прийняття, не звільняється від обов`язку оплатити роботи, виконані за договором підряду, а тому нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18.

Судом встановлено і відповідачем не спростовано, що виконані позивачем роботи відповідають вимогам, встановленим договором.

Таким чином, виконання позивачем робіт за відсутності заперечень відповідача щодо якості таких робіт, надає позивачу "законне очікування", що виконані ним роботи за цим договором будуть оплачені. Невиплата замовником таких коштів виконавцю прирівнюється до порушення права останнього на "мирне володіння майном" (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

23.06.2023 ТОВ "Тернопіль Мостобуд" зверталося з листом №2 до Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради щодо підписання документів на виконання робіт, долучивши при цьому відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, розрахунки загальновиробничих витрат та відомості ресурсів.

Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради своєю відповіддю №15488-Ю/2023 від 06.07.2023 повідомило ТОВ "Тернопіль Мостобуд", що не заперечують в частині фактичного виконання робіт. Також, повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд" про неможливість підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт та інших документів та проведення оплати з підстав, викладених у відповіді.

Як зазначено в п. 6.4.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", які затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 при визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (примірна форма № КБ-2в) і "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (примірна форма № КБ-3), які наведено у додатку Т або У.

Зазначені типові форми підлягають обов`язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності (лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.03.2010 № 12/19-3-9-14-295 "Щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві").

Пунктом 3.4 Договору з врахуванням Додатку №32 від 31.12.2022 сторони визначили, що вартість Договору відповідно до бюджетних асигнувань на 2023 рік становить 8 388 842,00 грн.

Замовник виконує своє зобов"язання по даному Договору лише при умові виникнення платіжних зобов"язань, у разі наявності та в межах бюджетних асигнувань (п.4.2 Договору).

Згідно пункту 4.4 Договору, сторони домовились, що оплату за виконані роботи проводить Замовник - Підряднику на підставі підписаних Замовником, Технаглядом і Підрядником актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідок про їх вартість форми КБ-3 по мірі надходження коштів з міського бюджету, при умові відсутності затримки видатків Замовника обслуговуючим банком.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором №1298 від 03.11.2017.

Докази на підтвердження виконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов`язань за договором підряду в матеріалах справи відсутні.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктами 7.1 та 7.3 Договору зазначено, що Підрядник зобов"язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим Договором, а Замовник зобов"язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

10.07.2023 позивач звертався до відповідача з вимогою щодо виконання умов договору зокрема щодо оплати за виконанні роботи на суму 8 388 842,00 грн.

Відповідачем листом № 16515-Ю/2023 від 17.07.2023 повідомлено позивача про неможливість проведення оплати з підстав, викладених у відповіді, посилаючись на обґрунтування викладенні у відповіді №15488-Ю/2023 від 06.07.2023, зокрема вказує на відсутність бюджетних асигнувань.

Слід зазначити, що неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.10.2023 у справі №911/1981/20.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем було виконано роботи за договором підряду, а відповідач в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухилився від прийняття робіт, адже не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, та у порушення умов договору і вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, їх не оплатив.

Щодо доводів відповідача про неможливість виконання взятих на себе договірних грошових зобов`язань у визначений строк та обсязі у зв`язку з відсутністю фінансування, суд зазначає таке.

За приписами статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч.1 статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, тому з огляду на положення ч.2 статті 617 ЦК України та ч.2 статті 218 ГК України відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання за договором.

Така позиція також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка за ст.7 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" повинна застосовуватися судами разом з Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (п.20, 23).

Європейський суд з прав людини у пункті 48 рішення від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, доводи відповідача щодо неможливості виконати грошове зобов`язання по оплаті за виконані роботи через недостатність бюджетних асигнувань, суперечать позиції Європейського Суду з прав людини та вищенаведеній судовій практиці.

Крім того, за умовами п. 4.1 договору, джерело фінансування робіт є кошти державних та місцевих бюджетів.

Втім, жодних доказів відсутності у бюджеті міської ради грошових коштів, передбачених для розрахунків за договорами, відповідачем не надано.

Згідно із статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не надано.

Судом враховано, що Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства (стаття 1 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов`язання - це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Суд зауважує, що чинне законодавство розрізняє поняття "бюджетне зобов`язання" (стаття 2 Бюджетного кодексу України) та "господарське зобов`язання" (стаття 173 Господарського кодексу України).

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Виходячи з положень ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору. Сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Суд, вважає, що між сторонами у даній справі на підставі спірного договору виникли не бюджетні, а господарські (цивільні) відносини, які відповідно до частини 1 статті 1 ЦК України засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюються актами цивільного законодавства України, а отже враховуючи положення статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України відсутність у відповідача необхідних коштів не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання за договором.

Отже, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, наведені відповідачем обставини щодо відсутності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення розрахунку з позивачем за виконані ним підрядні роботи є безпідставними і до уваги судом не беруться.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18, Верховним судом у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги щодо стягнення боргу у розмірі 8 388 842,00 грн, який неоплачений станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та неспростовані відповідачем.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати.

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 125 832,63 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 125 832,63 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області ( міститься в матеріалах справи).

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 125 832,63 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 125 832,63 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, вул. Коперніка, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 35939939 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд", вул. Чехова, 8 (Олени Теліги), м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 36404316 - 8 388 842,00 грн боргу та 125 832,63 грн судового збору.

4. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Стягувач/Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд", вул. Чехова, 8 (Олени Теліги), м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 36404316 .

Боржник/Відповідач: Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, вул. Коперніка, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 35939939.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Позивачу: Товариству з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Мостобуд", вул. Чехова, 8 (Олени Теліги), м. Тернопіль.

Відповідачу: Управлінню житлово-комунальному господарству, благоустрою та екології Тернопільської міської ради, вул. Коперніка, 1, м. Тернопіль.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено та підписано "31" жовтня 2023 року.

Суддя Я.Я. Боровець