Рішення

від 31.10.2023 по справі 240/20826/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року м. Житомир справа № 240/20826/23

категорія 112040201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амс-Ком" про стягнення коштів,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із позовом, в якому просить: постановити судове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амс-Ком" на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені, у розмірі 54 153 (п`ятдесят чотири тисячі сто п`ятдесят три) грн. 71 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не вжив заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю, а отже обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконано, що є порушенням статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у зв`язку з чим до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця для осіб з інвалідністю, а також накладено пеню за простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою суду від 20.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.08.2023 через відділ документального забезпечення суду відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень зазначив, що Приватним підприємством «АМС- КОМ» за звітні І, II, III, IV квартали 2022 року було подано «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», в Додатку 1 до даного розрахунку, який має назву «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» вказано, що один працівник основний робітник з трудовою книжкою (ознака 1), а 8 працюють на умовах неповного робочого часу (ознака 1) (зовнішні сумісники) без трудової книжки. В підтвердження того, що зазначені особи є зовнішніми сумісниками, ПП «АМС-КОМ» надано копії наказів про прийняття на роботу зазначених працівників.

Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-66-В від 11.10.2023 у період з 18.10.2023 по 27.10.2023 головуюча суддя перебувала у щорічній відпустці.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Амс-Ком", код ЄДРПОУ 39227526, зареєстроване як юридична особа.

Згідно з інформацією, зазначеною в розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невикористанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2022 рік в ТОВ "Амс-Ком" складає 9 осіб, тоді як фактично не працевлаштував особу з інвалідністю, тобто встановлений Законом норматив не виконав у кількості 1 (одного) робочого місця для особи з інвалідністю.

З огляду на зазначені відомості Фондом зроблено висновок, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому у зв`язку із виявленим порушенням законодавчих вимог Фонд самостійно розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підлягали сплаті ТОВ "Амс-Ком" у розмірі 50 934,46 грн.

Відповідачем не було сплачено адміністративно-господарських санкцій до 17 квітня 2023 року, а тому, починаючи із 18 квітня 2023 року по 05 липня 2023 року нарахована пеня у розмірі 3 219,25 грн за 79 днів прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій.

Позивач вважає, що ТОВ "Амс-Ком" не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, як це передбачено статтею 19 Закону № 875-XII, що стало підставою звернення позивача до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі Закон № 875-XII).

Частиною першою статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини четвертої статті 19 цього Закону виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною шостою статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію, зокрема: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.ч. 12, 13 ст. 19 цього Закону Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (ч. 3 ст. 20 Закону № 875-XII).

Згідно з ч. 4 ст. 20 цього Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Частинами дев`ятою, десятою статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок щодо виконання нормативу та створення на підприємстві, зокрема, 1 робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю виникає лише для тих підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, в яких середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік складає від 8 до 25 осіб.

Так, за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачеві адміністративно-господарські санкції у розмірі 23144,07 грн., виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника відповідача, що підтверджується відповідним розрахунком суми адміністративно-господарських санкцій (а.с.3).

При цьому, згідно наведеного розрахунку, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік у відповідача становить 8 осіб (а.с.3).

З матеріалів справи, а саме наданих відповідачем копій Додатку 1 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за період з січня 2022 року по грудень 2022 року, судом установлено, що на Приватному підприємстві «Амс-Ком» у звітному періоді працювали один працівник основний робітник з трудовою книжкою (ознака 1), а 8 працюють на умовах неповного робочого часу (ознака 1) (зовнішні сумісники) без трудової книжки.

Разом з тим, як зазначено в матеріалах справи відповідачем, при заповненні та подачі "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску" було вказано, що один працівник основний робітник з трудовою книжкою (ознака 1), а 8 працюють на умовах неповного робочого часу (ознака 1) (зовнішні сумісники) без трудової книжки.

Однак, з Додатку 1 відомості про Середньооблікову кількість штатних працівників за звітний період (рядок 101) відображено не вірно кількість з замість 1.

На підтвердження того, що зазначені особи є зовнішніми сумісниками, ПП "Амс-Ком" надано: копії наказу №79 від 10.10.2019 згідно якого, ОСОБА_1 з 11.10.2019 прийнято на умовах неповного робочого часу за сумісництвом на посаду заступника директора з окладом згідно штатним розписом; наказ №78 вфд 10.10.2019 згідно якого, ОСОБА_2 з 11.10.2019 прийнято на умовах неповного робочого часу за сумісництвом на посаду заступника директора з окладом згідно штатним розписом; наказ №76 від 13.09.2019 згідно якого, ОСОБА_3 з 16.09.2019 прийнято на умовах неповного робочого часу за сумісництвом на посадуводія автотранспортних засобів з окладом згідно штатним розписом; наказ №59 від 07.09.2018 згідно якого, ОСОБА_4 з 10.09.2018 прийнято на умовах неповного робочого часу за сумісництвом на посаду заступника директора з окладом згідно штатним розписом; наказ №53 від 05.06.2018 згідно якого, ОСОБА_5 прийнятий на роботу до виконання обов`язків директора за сумісництвом з 05.06.2018 на умовах неповного робочого часу з окладом згідно зі штатним розписом; наказ №32 від 09.10.2017 згідно якого, ОСОБА_6 з 13.10.2017 прийнято на умовах неповного робочого часу за сумісництвом на посаду фахівця з окладом згідно зі штатним розписом; наказ №2 від 02.06.2014 згідно якого, ОСОБА_7 з 02.06.2014 прийнято на умовах неповного робочого часу за сумісництвом на посаду бухгалтера з окладом згідно зі штатним розписом з покладанням обов`язків ведення бухгалтерського обліку, звітності та з наданням права другого підпису на фінансових документах; наказ №31 від 09.10.2017 згідно якого, ОСОБА_8 з 13.10.2017 на умовах неповного робочого часу за сумісництвом на посаду фахівця з окладом згідно зі штатним розписом; наказ №14 від 07.11.2016 згідно якого, ОСОБА_9 прийнято на посаду провідного інженера з 18.11.2016 з окладом згідно зі штатним розписом.

Так, згідно п.2.1 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №286 від 28.09.2005р. (яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці; далі Інструкція №286) передбачено, що в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

За приписами п.п.2.6.1 п.2.6 Інструкції №286 визначено, що не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії, зокрема, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

При цьому, згідно п.1.8 Інструкції №286 встановлено, що показник середньооблікової кількості штатних працівників використовується для визначення кількості зайнятих працівників за сферами економічної діяльності та ведення спостереження за змінами мобільності робочої сили. Суть його визначення полягає у тому, що зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи), незалежно від терміну трудового договору та тривалості робочого часу.

Отже, із аналізу вищенаведених обставин вбачається, що майже всі особи, які працювали на підприємстві позивача в 2022 році були прийняті на роботу за сумісництвом, а не за основним місцем роботи, а, відповідно, суд приходить до висновку, що відповідач не мав обов`язку щодо створення на підприємстві 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році згідно ст.19 Закону № 875-XII, оскільки такі працівники мають враховуватися тільки один раз за місцем основної роботи.

Таким чином, із наведених, встановлених судом обставин та аналізу норм чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за вищенаведеним розрахунком у розмірі 54 153,71 грн., оскільки порушення вимог ст.19 Закону №875-XII,з боку відповідача, позивачем не доведено та спростовано вищенаведеними дослідженими копіями доказів, у зв`язку з чим нарахування позивачем відповідачеві адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є безпідставним та необґрунтованим.

Також, при вирішенні даної справи судом враховується і наступне.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч.1, ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, з наведених норм чинного законодавства України видно, що відповідач несе господарсько-правову відповідальність у вигляді застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій саме у разі вчинення правопорушення у сфері господарювання, а невід`ємним елементом правопорушення є наявність вини відповідача та причинний зв`язок між правопорушенням та його наслідками у вигляді не працевлаштування інвалідів і лише у разі, якщо відповідачем не було вжито усіх залежних заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, з наведених вище досліджених судом документів вбачається, що відповідач не вчиняв правопорушення у сфері господарювання щодо соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів, оскільки не мав обов`язку створити на підприємстві 1 робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022р., а отже, суд приходить до висновку про відсутність вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання.

До того ж, за помилку у Податковому розрахунку можуть бути застосовані фінансові, а не адміністративно-господарські санкції.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відповідачем не було допущено жодних із наведених вище порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських санкцій, і позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

В ухвалі суду у справі від 23.08.2023 вирішено відстрочити Житомирському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн. за подання позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амс-Ком" про стягнення коштів, до ухвалення судового рішення по даній справі.

Таким чином, судовий збір у розмірі 2684,00 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Домбровського, 38, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 20401066) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амс-Ком" (вул. Жуйка буд. 16, м. Житомир, 10001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39227526), про стягнення коштів - відмовити.

Стягнути з Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

31 жовтня 2023 р.