Ухвала

від 30.10.2023 по справі 320/11605/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

30 жовтня 2023 року Київ № 320/11605/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ ІНТЕРРА» до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ ІНТЕРРА» до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали представником позивача направлено заяву про поновлення процесуального строку. В обґрунтування поновлення строку на звернення до суду позивач вказує, що директор товариства з 09.09.2022 перебуває у складі добровольчого формування №42 територіальної громади м. Києва «Легіон Оболонь». Крім того, договір про надання правової допомоги між товариством та адвокатом Добрянською О.Д. укладений 05.04.2023. Представник просила врахувати те, що у штаті товариства відсутній юрист, тому позивач був позбавлений можливості вчасно звернутися до суду з позовною заявою.

Вирішуючи питання про відкриття провадження з урахуванням заяви позивача про поновлення пропущеного строку суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша). Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Матеріалами адміністративної справи встановлено, що позивачем використовувалася процедура адміністративного оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наслідками розгляду скарги позивача, 24.11.2022 Комісією Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийняті рішення про залишення скарг без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін. Того ж дня, через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України позивача було повідомлено про рішення, прийняте за наслідками розгляду скарги.

З урахуванням викладеного вище, строк на оскарження позивачем до суду рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, становив три місяці, перебіг якого розпочався 25.11.2022 та закінчився 25.02.2023.

Разом з тим, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 11.04.2023, тобто через два місяця місяців після завершення тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною четвертою статті 122 КАС України.

Разом з тим, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі №186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.

В силу положень ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В заяві представник позивача просить поновити строк звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що директор товариства з 09.09.2022 перебуває у складі добровольчого формування №42 територіальної громади м. Києва «Легіон Оболонь». Крім того, договір про надання правової допомоги між товариством та адвокатом Добрянською О.Д. укладений 05.04.2023. Представник просила врахувати те, що у штаті товариства відсутній юрист, тому позивач був позбавлений можливості вчасно звернутися до суду з позовною заявою.

З приводу покликань представника позивача, що останній 09.09.2022 перебуває у складі добровольчого формування №42 територіальної громади м. Києва «Легіон Оболонь», то суд зазначає, що назване формування знаходиться на території м. Києва. Представником позивача не надано належних та допустимих доказів того, що позивач з 09.09.2022 перебуває за межами м. Києва та був позбавлений можливості звернутися до суду, зокрема за допомогою засобів поштового зв`язку чи з використанням підсистеми «Електронний суд».

При цьому не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Тобто, дотримання строку на звернення до суду це питання особистої організації позивача спрямоване на захист своїх порушених прав і не залежить від посади, місця роботи чи проходження служби.

З приводу покликань представника позивача, що лише 05.04.2023 між позивачем та адвокатом Добрянською О.Д. було укладено договір про надання професійної правничої допомоги та відсутністю юриста у штаті товариства, то суд зазначає наступне.

Право на правову допомогу це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги.

Важливу роль у забезпеченні реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина в Україні як демократичній, правовій державі відведено праву особи на правову допомогу, закріпленому у статті 59 Конституції України. Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер. У контексті частини першої цієї статті "кожен має право на правову допомогу" поняття "кожен" охоплює всіх без винятку осіб громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України.

Здійснення права на правову допомогу засноване на дотриманні принципів рівності всіх перед законом та відсутності дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 21, частини перша, друга статті 24 Основного Закону України). Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" надаються правові послуги з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 14 цього Закону право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та цим Законом мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України. Це дозволяє отримати правову базу та інституціональний механізм для реалізації закріпленого статтею 59 Конституції України права кожного на правову допомогу, зокрема, у випадках, коли вона відповідно до закону повинна надаватись безоплатно. Закон передбачає надання двох видів безоплатної правової допомоги первинної та вторинної. Таким чином, законодавець диференціює поняття «доступу до права» (англ. access to law, фр. acces au drоit) та «доступу до правосуддя» (англ. access to justice, фр. acces au justice), адже вони є різними як за своєю формою і змістом, так і за способом реалізації. Однак, ОСОБА_1 не реалізував свої можливості доступу до безоплатної правової допомоги. Поряд з цим уклав договір про надання професійної правничої допомоги з АО "Чучковських" в особі директора Чучковської О.В., отже реалізував своє право на правову допомогу закріплене статтею 59 Конституції України. Тобто, був забезпечений професійним адвокатом.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", який передбачає дотримання Правил адвокатської етики, адвокат має якісно, в обсязі та у строки надавати правову допомогу. Адвокат має необхідний професійний рівень та можливість забезпечити реалізацію права особи на захист. Зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов`язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва. Адвокат зобов`язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.

Тобто, відсутність у штаті товариства юриста не обмежувало позивача у праві звернутися за безоплатною правовою допомогою або за консультацією до адвоката, який був зобов`язана проінформувати клієнта щодо ведення дорученої йому справи, у тому числі щодо строків звернення до суду з адміністративним позовом та попередити про можливі наслідки.

Подана представником позивача заява про поновлення строку звернення до суду, не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду та взаємозв`язку таких причин із перебуванням директора у добровольчому формуванні, відсутністю у штатному розписі товариства юриста, укладенню договору про правову допомогу з адвокатом та подачу до суду позовної заяви, а доводи представника позивача не спростовують позиції суду щодо наявності підстав для застосування до спірних відносин законодавчо встановлених строків звернення до суду.

При цьому, дотримання строків на звернення до суду з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання позовної заяви є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Позивач, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання позовної заяви.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а тому, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та, як наслідок повернення позовної заяви.

За правилами передбаченими ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Одночасно суд роз`яснює, що в силу вимог частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 243, 246, 256 КАС України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ ІНТЕРРА» до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві разом із усіма доданими до неї документами без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Я.В. Горобцова