Рішення

від 30.10.2023 по справі 320/8068/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2023 року Київ№ 320/8068/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я. В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська Сільгосптехніка» про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська Сільгосптехніка», в якій позивач просить:

- застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі майстерні (за планом літера Ж) та виробничо-складської будівлі (за планом Спортзал) Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська Сільгосптехніка» за адресою: Київська область, місто Бровари, вул. Воїнів-Афганців, 2, шляхом зобов`язання повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 02.04.2021 №171.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки відповідача співробітниками Головного управління ДСНС України у Київській області складений Акт за результатами планового заходу додержання нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 02.04.2021 №171, яким установлені факти порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська Сільгосптехніка» за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Воїнів-Афганців, буд. 2,вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту. Позивач вказує, що виявлені порушення становлять реальну загрозу життю та здоров`ю людей, а тому наявні усі правові підстави для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська Сільгосптехніка» за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Воїнів-Афганців, буд. 2, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 відкрито спрощене провадження без проведення судового засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, де повідомив, що 18.08.2021 товариство звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області з листом для проведення позапланової перевірки щодо додержання та виконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки підприємства. З огляду на те, що порушення вказані в акті від 02.04.2021 №171 усунуті, просив відмовити у задоволенні позову.

Від позивача надійшло клопотання про доручення матеріалів, відповідно до якого 22.09.2021 за результатами проведення позапланової перевірки відповідача щодо додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки було складено акт №1019 в якому залишилися не усунутими 23 порушення.

Представником відповідача подано клопотання про доручення документів до матеріалів справи та вказано, що позивачем було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки про що 02.10.2023 було складено акт №22.

Розглянувши подані документи і матеріали, відзив відповідача, подані сторонами клопотання, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) ДСНС України на 2021 рік, затвердженого наказом ДСНС України від 26.11.2020 № 633 «Про затвердження плану перевірок» (зі змінами від 30.11.2020 № 639) та наказу Головного управління ДСНС України у Київській області від 10.02.2021 № 139 «Про проведення планових перевірок», було здійснено планову перевірку щодо додержання (виконання) вимог нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська Сільгосптехніка» за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Воїнів-Афганців, буд. 2, про що зазначається в рапорті начальника Броварського РУ ГУ ДСНС України у Київській області М. Семинога.

10.02.2021 було видане посвідчення № 900 на проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання та виконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська Сільгосптехніка» за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Воїнів-Афганців, буд. 2, начальнику сектору забезпечення заходів з попередження НС у Броварському районі ЦЗД ГУ ДСНС України у Київській області полковнику служби цивільного захисту Богдановичу Ю.В.

02.04.2021 за результатами планової перевірки був складений акт №171 щодо додержання Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварська Сільгосптехніка» вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки та було виявлено 23 порушення.

Всі порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки зазначені в акті перевірки від 02.04.2021 № 171 створювали реальну загрозу життю і здоров`ю людей, які працювали, перебували на об`єкті, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі.

Враховуючи те, що під час проведення перевірки було виявлено ряд порушень правил техногенної і пожежної безпеки, які зазначені в Акті перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно рятувальних служб, у зв`язку з чим суб`єктом господарювання недотримані вимоги законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, керуючись ст. 68 Кодексу цивільного захисту України, Головне управління зобов`язане звернулося до адміністративного суду з позовом до суду про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська Сільгосптехніка» за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Воїнів-Афганців, буд. 2.

Позивач вважає, що застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська Сільгосптехніка» за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Воїнів-Афганців, буд. 2, шляхом заборони експлуатації будівлі майстерні (за планом літера Ж) та виробничо-складської будівлі (за планом Спортзал) зазначеного об`єкту направлені на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Відповідачем усунуто порушення вказані в Акті перевірки № 171 від 02.04.2021, що підтверджується Актом Броварського районного управління Головного управління ДСНС України у Київській області №22 від 02.10.2023, який складено за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

З огляду на що позивач просив задовольнити позов.

Вирішуючи спір по суті та вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів реагування визначених позивачем, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі Закон України №877-V).

Відповідно до статті 1 Закону України №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України №877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Пунктами 1 та 7 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 (далі - Положення №1052), визначено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, що утворюється для забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності, та який здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Пунктами 1, 3 та 4 частини 1 статті 7 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) передбачено, що цивільний захист здійснюється за такими основними принципами: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності; пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

За приписами пункту 21 частини 1 статті 20 КЦЗ України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

За правилами частини 3 статті 55 КЦЗ України, забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Згідно зі статтею 64 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Згідно зі статтею 66 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 67 КЦЗ України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Статтею 67 КЦЗ України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: - здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; - складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; - звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною 1 статті 68 КЦЗ України визначено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (частина 2 статті 68 ЦКЗ України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 70 КЦЗ України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення.

Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України №877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Пунктами 1, 3 та 4 частини 1 статті 7 КЦЗ України. передбачено, що цивільний захист здійснюється за такими основними принципами: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності; пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Пункт 4 розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року №1417, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за №252/26697: пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Визначення небезпечного чинника надано в пункті 26 статті 2 КЦЗ України та означає складову частину небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Як встановлено судом в ході судового розгляду, звернення до суду з даним позовом було обумовлене наявністю порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, вказаних в Акті перевірки від 02.04.2021 №171.

Застосовуючи у спірних правовідносинах поняття «порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей» суд зазначає таке.

Слід зазначити, що Кодекс цивільного захисту України та Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не містять в собі юридичне визначення «конкретних обставин, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей», переліку відповідних «небезпечних чинників», «порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки», наявність яких створює загрозу життю та здоров`ю людей.

Дана категорія понять є оціночною, у зв`язку з чим трактування «загрози життю та здоров`ю людей», що створюється певним порушенням у сфері пожежної безпеки, повинно визначатися контролюючим органом і оцінюватися судом в кожному конкретному випадку окремо.

Пунктом 33 частини 1 статті 2 КЦЗ України визначено термін пожежна безпека, за змістом якого це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 2 КЦЗ України, надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Відповідно до пункту 3.1 Національного класифікатору ДК 019:2010 «Класифікатор надзвичайних ситуацій», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року №457 (далі - Класифікатор), надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров`ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об`єкті, ведення там господарської діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 КЦЗ України, аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб`єкта господарювання загрозу життю або здоров`ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище.

Відповідно до пункту 25 частини 1 статті 2 КЦЗ України, небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків.

Також, розділом 4 Класифікатору встановлено, що надзвичайна ситуація техногенного характеру - це порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті унаслідок транспортної аварії (катастрофи), пожежі, вибуху, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин, раптового руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах телекомунікації, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічних аварій тощо.

У розділі 6 Класифікатору зазначені коди надзвичайних ситуацій унаслідок пожеж та вибухів.

Згідно з положеннями ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять», небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Відповідно до пункту 43 частини 1 статті 2 КЦЗ України техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 2 КЦЗ України небезпечний чинник - це складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Суд зазначає, що в контексті вищенаведених норм настання реальної загрози життю та здоров`ю людей у сфері пожежної безпеки слід пов`язувати з обставинами і небезпечними чинниками, які безпосередньо можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.

Заходи реагування застосовуються судом за позовом органу державного нагляду, останній же повинен обґрунтувати наявність підстав для цього, тобто вказати та довести, що виявлені порушення у сфері пожежної безпеки створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а також необхідність застосування конкретного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки.

Разом з тим, суд звертає увагу, що частиною 1 статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Основоположні права і свободи людини і громадянина закріплені, зокрема, в Першому Протоколі до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов`язана з використанням його властивостей. Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати дол. майна.

Згідно із статтею 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Суд вважає, що право відповідача на експлуатацію приміщення можна вважати «майном» в сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при цьому захід реагування у вигляді повної заборони експлуатації об`єкта, який позивач вимагає застосувати до відповідача, є обмеженням такого права, а тому воно повинно застосовуватись з урахуванням принципів обґрунтованості та пропорційності.

Суд зазначає, що повна заборона експлуатації обмежить конституційний обов`язок Відповідача на доступність дошкільної освіти та розвиток позашкільної освіти, право громадян на позашкільну та дошкільну освіту, а його працівників на працю, а тому необхідно встановити чи є захід реагування співрозмірним до мети його застосування і, чи буде пропорційним таке втручання у права відповідача, таким чином, чи матиме місце досягнення справедливого балансу між інтересами відповідача та публічними інтересами.

Метою застосування цього заходу є відвернення ймовірного настання для невизначеного кола осіб негативних наслідків виявлених порушень. Такі негативні наслідки полягають у завданні шкоди життю та здоров`ю людей, але їх настання є вірогідною подією.

У зв`язку з цим, враховуючи вчинення відповідачем дій для фактичного усунення виявлених порушень, суд, на момент ухвалення рішення, вважає обраний позивачем захід реагування таким, що не в повній мірі відповідає критеріям пропорційності, а отже не вбачає підстав для висновку про те, що саме у такий спосіб буде досягнуто справедливого балансу між публічними інтересами та інтересами відповідача.

Системно аналізуючи положення статей 68, 70 КЦЗ України, суд дійшов до висновку, що цими правовими нормами установлена можливість застосування як органом державного нагляду, так і судом різних заходів реагування за одні й ті самі порушення, при цьому критерієм їх розмежування є створення такими порушеннями загрози життю та здоров`ю людей і саме наявність такої загрози надає можливість для застосування адміністративним судом заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд чи окремих приміщень.

У контексті спірних правовідносин загрозу життю та здоров`ю людей створюють такі порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, які безпосередньо можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищення або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища (п. 32 ч. 1 ст. 2 КЦЗ України).

Саме такі порушення вимагають вжиття заходів реагування адміністративним судом у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем усунуто порушення вказані в Акті перевірки № 171 від 02.04.2021, що підтверджується Актом Броварського районного управління Головного управління ДСНС України у Київській області №22 від 02.10.2023, який складено за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Захід реагування у вигляді повного зупинення експлуатації об`єкта є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.12.2020 у справі №340/1451/20 (№ К/9901/22653/20), які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №810/4274/17, від 30.09.2020 у справі №580/34/19.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що зазначені в акті перевірки від 02.04.202021 №171 порушення, які зумовили звернення позивача до суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації об`єкта, усунуті.

Усунення виявлених позивачем порушень підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, які були надані відповідачем від 06.10.2023.

Враховую наведене вище, суд приходить до висновку, що захід реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі майстерні (за планом літера Ж) та виробничо-складської будівлі (за планом Спортзал) Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська Сільгосптехніка» (код СДРПОУ 00909472) за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Воїнів-Афганців, буд. 2, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта суперечить принципу державної політики.

При вирішенні позовних вимог, суд виходить із наступного.

Так, Інструкція про порядок та умови застосування запобіжних заходів посадовими особами Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, що затверджена наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 27.03.2006 за №170, містить поняття «про призупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць та зупинення робіт з будівництва, реконструкції, розширення об`єктів шляхом опечатування, опломбування, знеструмлення».

Однак такий наказ хоч і числиться чинним втім його дія не розповсюджується на дотримання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки. Також даний нормативно-правовий акт прийнятий на виконання Закону України «Про правові засади цивільного захисту», втім останній втратив свою чинність на підставі введення в дію Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 за №5403-VI.

Аналогічно поняття «щодо зупинення роботи (експлуатації) на відповідному об`єкті шляхом опечатування, опломбування, знеструмлення» мітиться також в Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій №130 від 21.10.2004. Втім, дію такого наказу скасована на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України за №166-р від 10.03.2017.

В свою чергу, приписами пункту 12 частиною 1 статті 67, частини 2 статті 68 і пункт 1 частини 1 статті 70 КЦЗ України, поряд з іншим, визначено право контролюючого органу на звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення (до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки) експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також зупинення надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку із усунення відповідачем порушень, і вжиттям ним заходів щодо повного забезпечення, дотримання вимог законодавства у сфері протипожежної безпеки.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У сукупності викладених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позовуГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (код ЄДРПОУ 38537963; адреса: вул. Межигірська, буд. 8, м. Київ, 04071) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська Сільгосптехніка» (код ЄДРПОУ 00909472; адреса: вул. Воїнів Афганців, буд. 2, м. Бровари, Київська обл., 07400) про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.