Рішення

від 31.10.2023 по справі 500/5235/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5235/23

31 жовтня 2023 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пуск і наладка" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуск і Накладка» до Тернопільської митниці Державної митної служби України, у якій позивач просить суд визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА403000/2023/000041/2 від 28.06.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: частини освітлювальних приладів (світильників) (плафони прозорі зі скла) в кількості 31152 штуки, уповноваженим представником позивача було подано електронну митну декларацію з вартістю товару згідно рахунку в сумі: 0,5931195дол. США/шт.

Позивач вказує, що після довготривалих консультацій між декларантом та митним органом, відповідач прийняв оскаржене рішення від 28.06.2023, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом визначення вартості згідно із статтею 64 Митного кодексу України до суми 3,76дол. США /кг аргументуючи тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару (транспортні (перевізні) документи; каталоги, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається); у коносаменті від 12.05.2023 №SZSY23050030 одержувачем (consignee) вказано ALFA FORWARDING LTD SP.ZO.O., а не TOB «ПУСК І НАЛАДКА» (Дистриб`ютор згідно зовнішньоекономічного договору від 01.03.2023 №001/2023); у копії митної декларації країни відправлення від 13.05.2023 №531620230160906658 відсутні відомості про одержувача; згідно пункту 2.1. зовнішньоекономічного договору від 01.03.2023 №001/2023 ціни визначаються прейскурантом, який до митного оформлення не було подано; до митного оформлення не було подано заявок, на підставі яких здійснювалось транспортне експедирування (згідно п. 2.1.1. Договору від 26.06.2023 №2103); до митного оформлення не було подано рахунок, що передбачено пунктами 3.2 та 3.3 договору від 26.06.2023 №2103; у довідці від 31.05.2023 №1617/2023/1 зазначено, що вартість доставки товару здійснена за маршрутом Нінгбо, Китай - Перемишль, Польща (митний склад DTA). У митного органу виникли сумніви щодо повнота включення до митної вартості товару усіх витрат, понесених покупцем до перетину митного кордону України (витрата на розвантаження/навантаження, зберігання на складі); не подано документів, які б підтверджували витрати за зберігання на складі, оскільки довідка виставлена перевізником 31.05.2023, а завантаження на транспортний засіб згідно CMR здійснено 26.06.2023; наявні розбіжності щодо місця завантаження судна: згідно з коносаментом - YANTIAN, а у довідці вказано Нінгбо; у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товару, оскільки остання є нижчою, ніж вартість товарів раніше оформлених митним органом.

Позивач з таким рішенням суб`єкта владних повноважень не погоджується, вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом, з огляду на що звернувся із даним позовом в суд.

Ухвалою суду від 21.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

07.09.2023, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на позовну заяву з додатками, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що на виконання зовнішньоекономічного договору продажу і поставки товару №001/2023 від 01.03.2023, укладеного між компанією «TENGHAI GROUP CO., LIMITED» (Китай) та TOB «ПУСК І НАЛАДКА» (Україна), згідно із рахунком-фактурою (інвойс) №ТН-2023-1 від 28.03.2023, позивачем на митну територію України ввезено товар.

Відповідач вказує, що під час здійснення митного контролю за поданою митною декларацією митницею опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання яких виявлено, невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості товару, визначеної за основним методом. У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, митним органом прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару. При цьому, відповідачем зазначено, що джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості №UА403000/2023/000041/2 від 28.06.2023 використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, згідно ЕМД від 22.05.2023 №U100130/2023/702511 на рівні 3,76 дол. США/кг.

Тернопільська митниця Держмитслужби вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару прийнято ним з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню (арк. справи 14).

Інших заяв по суті спору на адресу суду не надходило.

Суд ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд даної судової справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Суд зазначає, що розгляд даної судової справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючої судді у даній справі у відпустці, в порядку черговості.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів судової справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пуск і Накладка» (далі - ТОВ «Пуск і Накладка») зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з основним видом економічної діяльності « 27.40 Виробництво електричного освітлювального устатковання».

Між позивачем та компанією «TENGHAI GROUP CO., LIMITED» (Китай) укладено зовнішньоекономічний договір продажу і поставки товару №001/2023 від 01.03.2023 за умовами якого постачальник («TENGHAI GROUP CO., LIMITED» (Китай) зобов`язується поставити і передати Дистриб`ютору (позивачу) товар, в асортименті, кількості, терміни, за ціною і з якісними характеристиками, зазначеними в цьому контракті і специфікаціях, які є його невід`ємними частинами, а Дистриб`ютор зобов`язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього контракту (арк. справи 32-38).

На виконання вказаного зовнішньоекономічного контракту, згідно із рахунком-фактурою (інвойс) №ТН-2023-1 від 28.03.2023 (арк. справи 23), 28 червня 2023 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA403030016142U7, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Частини освітлювальних приладів (світильників): плафони прозорі зі скла, арт. BL017 - 31152 шт. Країна виробництва: CN, Фірма-виробник: TENGHAI GROUP CO., LIMITED. Торговельна марка: PIN.» (арк. справи 72).

Як слідує з матеріалів судової справи та з інформації, що міститься в графі 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення подано наступні документи: пакувальний лист №ТН-2023-1 від 28.03.2023; рахунок-фактура (інвойс) №ТН-2023-1 від 28.03.2023; автотранспортна накладна - CMR №б/н від 26.06.2023; декларація про походження товару №ТН-2023-1 від 28.03.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №040423/1721258L від 04.04.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №COB140623/2098 від 14.06.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1617/2023/1 від 31.05.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №456 від 26.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №001/2023 від 01.03.2023; договір про надання послуг митного брокера №б/н від 06.06.2023; договір (контракт) про перевезення №1 від 15.03.2023; договір (контракт) про перевезення №2093 від 26.06.2023; договір (контракт) про перевезення №2103 від 26.06.2023; копія митної декларації країни відправлення №531620230160906658 від 13.05.2023.

Під час здійснення митного контролю за МД №23UA403030016142U7 від 28.06.2023 митницею опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої, було направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів наступного змісту: у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні прошу у відповідності до частини другої статті 53 МКУ надати документи: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, у тому числі від морського портуНінгбо до митного кордонуУкраїни, у тому числі морськийконосамент на контейнер ТСLU7220520, зазначений у пакувальному листі №ТН-2023-1 від 28.03.2023; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до встановлених вищезазначених розбіжностей, прошу надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно вимог частини третьої та шостої статті 53 Митного кодексу України, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Уповноваженою особою декларанта, окрім тих документів, які вже були подані до митної декларації, додатково було надано: коносамент №SZSY23050030 від 12.05.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №Е/0166/2023/05 від 31.05.2023.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА403000/2023/000041/2 від 28.06.2023, у графі 33 якого зазначено:

«Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок про оплату транспортних послуг, заявка); - каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. АСУР згенеровано форми митного контролю щодо контролю митної за кодами МФ 105-2, 106-2, 117-2. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи також те, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. На запит митного органу декларантом надіслано додатково коносамент, рахунок-фактура про оплату наданих транспортно-експедиційних послуг. Листом від 28.06.2023 №1 повідомлено митний орган про відсутність додаткових документів. Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. За результатами опрацювання документів встановлено наступне. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 01.03.2023 №001/2023. Відповідно п. 4.3 Договору від 01.03.2023 №001/2023 «вантажоодержувачем товару є Дистриб`ютор»: згідно з преамбулою договору ТОВ «Пуск і наладка» є Дистриб`ютором. Однак у коносаменті від 12.05.2023 №SZSY23050030 одержувачем (consignee) вказано ALFA FORWARDING LTD SP. ZO.O. Відомості щодо одержувача товару відсутні в копії митної декларації країни відправлення від 13.05.2023 №531620230160906658. Відповідно до пункту 2.1 договору від 01.03.2023 №001/2023 ціни визначаються прейскурантом, який до митного оформлення не поданий.

Щодо аналізу транспортних документів встановлено, що виконання послуг транспортного експедирування здійснюється на підставі заявок, які є невід`ємною частиною договору і оформляються на кожне перевезення (пункт 2.1.1 договору від 26.06.2023 №2103). Проте заявки до митного оформлення не подані. Відповідно до пункту 3.2 договору від 26.06.2023 №2103 розмір вартості перевезення відображається в рахунку; пункту 3.3 розрахунок здійснюється на підставі рахунків. До митного оформлення рахунок не поданий. У довідці від 31.05.2023 №1617/2023/1 зазначено, шо вартість доставки товару здійснена за маршрутом Нінгбо, Китай - Перемишль. Польща (митний склад DTA). У митного органу виникають сумніви що повноти включення до митної вартості товару усіхвитрат, понесених покупцем до перетину митного кордону України, (зокрема, витрат на розвантаження/навантаження. зберігання на складі). Не подано документів, які б підтверджували витрати за зберігання на складі, оскільки довідка виставлена перевізником 31.05.2023, а завантаження на транспортний засіб згідно з CMR здійснено 26.06.2023. Наявні розбіжності щодо місця завантаження судна: згідно з коносаментом - YANTIAN; у довідці вказано Нінгбо. Таким чином, наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно з ЕМД від 22.05.2023 N914100130/2023/702511 на рівні 3,76 дол. США/кг» (арк. справи 14).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги, що відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України.

Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митними деклараціями, а також додатково подані документи, суд дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.

Так, пунктом 3.2. Контракту №001/2023 від 01.03.2023 обумовлено, що оплата за товар здійснюється на основі комерційного інвойсу (рахунку) виставленого постачальником 2 (двома) способами:

а) протягом 90 робочих днів після закінчення митного оформлення товару Дистрибутором в режимі Імпорт 40;

б) у вигляді попередньої оплати - протягом 20 (двадцята) банківських днів з моменту отримання Дистриб`ютором комерційного інвойсу (рахунку).

Відповідно до наданого позивачем інвойсу №ТН-2023-1 від 28.03.2023, вартість товару складає 18476,86 доларів США (арк. справи 23).

Згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №1677623998 від 04.04.2023, позивачем, на виконання Контракту №001/2023 від 01.03.2023, згідно інвойсу №ТН-2023-1 від 28.03.2023, перераховано оплату за товар у сумі 18476,86 доларів США (арк. справи 39).

Таким чином, як слідує з матеріалів справи, оплата імпортованого товару згідно вказаного інвойсу та зовнішньоекономічного договору, проведена в порядку передоплати, тобто на день митного оформлення імпортованого товару, останній було оплачено в повному обсязі, а контролюючому органу надано докази на підтвердження такої оплати, про що вказано у картці відмови №UА403030/2023/000373 та даний факт не було взято до уваги митним органом.

З метою додаткового підтвердженням ціни (вартості) імпортованого товару декларантом до митного оформлення подано: контракт №ТН-2023-1 від 28.03.2023, в якому визначено, хто є підписантами цього контракту; найменування та специфікація товару; кількість, ціна за штуку та загальна вартість; терміни поставки, умови страхування (110% повної вартості рахунку-фактури); експортна митна декларація країни відправлення №531620230160906658, згідно якої можливо ідентифікувати: відправника товару; номер угоди згідно якої експортується товар (ТН-2023-1); країна призначення (Польща) та країна походження (Китай); транспортний засіб, у якому експортується товар з Китаю (контейнер ТСШ7220520); митний код товару 9405910000; назва, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару.

Також суд враховує, що на виконання вимог статті 53 МК України та контракту №001/2023 від 01.03.2023 декларантом до митного оформлення було надано коносамент №SZSY23050030 від 12.05.2023, автотранспортну накладну (CMR) №б/н від 26.06.2023, пакувальний лист №ТН-2023-1 від 28.03.2023, T1 №MRN 23PL322080NS5Z8NM5, експортну митну декларацію країни відправлення №531620230160906658 від 13.05.2023, Договір №1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 15.03.2023, довідку про транспортні витрати №1617/2023/І від 31.05.2023, банківський платіжний документ від 14.06.2023 про оплату послуг, Договір №2093 перевезення вантажу від 26.06.2023, довідку №456 від 26.06.2023, Договір транспортного експедирування №2103 від 26.06.2023, банківський платіжний документ від 04.04.2023, що підтверджує оплату товару.

Щодо покликань митного органу на те, що у наданому коносаменті від 12.05.2023 №SZSY23050030 одержувачем (consignee) вказано ALFA FORWARDING LTD SP.ZO.O., а не позивача, який є Дистриб`ютором згідно зовнішньоекономічного договору від 01.03.2023 №001/2023, то суд їх оцінює критично та враховує, що у міжнародній практиці коносамент (Bill of Lading) - документ, який регулює правовідносини між перевізником та одержувачем вантажу, та свідчить про прийняття перевізником вантажу, відомості про який наведено в коносаменті, є одним з документів, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення. В коносаменті зазначається вантажовідправник (Shipper/Shippers) та його адреса, зазначається, а також вантажоотримувач та (або) особа, яка повинна прийняти вантаж. Цією особою може бути агент, експедитор чи інша особа, уповноважена вантажоотримувачем на митне оформлення товару та вивіз його з території порту.

Так, згідно умов Договору №1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 15.03.2023, укладеного між позивачем (клієнт) та ALFA FORWARDING LTD SP.ZO.O. (Експедитор) клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується організувати транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, а також інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за погодження сторін (арк. справи 40-45). Пунктом 2.1.1. вказаного договору визначено, що Експедитор зобов`язаний організувати перевезення вантажів клієнта на умовах, погоджених сторонами, а також надавати інші послуги за згодою сторін. При необхідності виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від імені клієнта договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та інших.

Таким чином, суд враховує, що позивач не позбавлений права отримувати вантаж (згідно зовнішньоекономічного договору від 01.03.2023 №001/2023) в тому числі шляхом використання транспортних організацій, контейнерних ліній, автомобільних перевізників, складів зберігання тощо.

Доводи відповідача стосовно того, що у копії митної декларації країни відправлення від 13.05.2023 №531620230160906658 відсутні відомості про одержувача суд також оцінює критично, оскільки експортна декларація - це документ, який першочергово підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення.

Щодо тверджень відповідача про те, що декларантом не подано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, то суд враховує, що згідно наданих суду доказів, при митному оформленні товару позивачем контролюючому органу було подано: Договір №1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 15.03.2023, згідно якого ALFA FORWARDING LTD.SP.ZO.O. - Експедитор, зобов`язується організувати транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, а також інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за погодженням сторін. До цього договору відповідачу було надано Довідку про транспортні витрати №1617/2023/1, якою підтверджено вартість доставки вантажу згідно Інвойсу №ТЦ-2023-1 від 28.03.2023 на адресу клієнта у сумі 3520,67 дол. США. Також суд враховує, що до митного оформлення декларантом було подано платіжний документ від 14.06.2023, згідно якого оплачено в повному розмірі вартість доставки.

Окрім цього, позивачем було укладено Договір транспортного експедирування №2103 від 26.06.2023, за умовами якого позивач - замовник, а ФОП ОСОБА_1 - Експедитор, який надає замовнику транспортно-експедиторські послуги з організації та забезпечення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом. Також, до цього Договору відповідачу було надано Довідку №456 від 26.06.2023, згідно якої вартість транспортно-експедиційних послуг по маршруту Перемишль, Польща-митний перехід Рава-Руська автомобілем МАН державний номер НОМЕР_1 складає 15000,00грн, в тому числі послуга перевантаження 200, грн. Пунктом 2.1.1. Договору транспортного експедирування №2103 від 26.06.2023 визначено, що замовник зобов`язаний надавати експедитору заявки не пізніше, ніж за 2 дні до дати завантаження. У заявці зазначається вся необхідна експедитору інформація щодо конкретного перевезення, яка дає йому можливість визначитись з остаточною ціною за свої послуги. На день митного оформлення ФОП ОСОБА_1 фактично надала транспортно-експедиційні послуги позивачу, що підтверджено Довідкою №456 від 26.06.2023, таким чином, покликання відповідача про ненадання позивачем до митного оформлення заявки, на підставі якої було здійснено транспортне експедирування, суд оцінює критично, оскільки, при наявності інших підтверджуючих документів відсутність саме заявки, на переконання суду, - не є підставою для коригування митної вартості імпортованого товару.

Суд враховує, що експедитор ФОП ОСОБА_1 , виставив рахунок позивачу за надані послуги перевезення лише 30.06.2023 №ЗВ-0000456, який було оплачено позивачем в повному обсязі 04.07.2023 згідно рахунку №ЗВ-0000456 від 30.06.2023 та платіжної інструкції №230 від 04.07.2023, які долучено до матеріалів судової справи.

При розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Так, Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі № 810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості. Такі висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові № 815/2552/16 від 15.02.2023.

Щодо спрацювання індикаторів ризиків при митному оформленні товару, ввезеного позивачем, то суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17, в якій касаційний суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі №810/3295/17, від 23.11.2022 у справі №810/2547/17).

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію АСМО «Інспектор» та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю ідентичних товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або, що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА403000/2023/000041/2 від 28.06.2023 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 8842,96грн.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, то згідно з частинами першою-другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 та від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 380/3142/20, від 02.02.2023 у справі №120/4765/21-а.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, а відтак витрати на правничу допомогу не підтвердженні.

За таких обставин відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених витрат в суді першої інстанції в сумі 6000 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пуск і наладка" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UА403000/2023/000041/2 від 28.06.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пуск і наладка" за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати на суму 8842 (вісім тисяч вісімсот сорок дві) гривні 96 коп. сплаченого судового збору.

В задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 31 жовтня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пуск і наладка" (місцезнаходження: вул. Польова, 3, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, 47728, код ЄДРПОУ: 22601817);

відповідач: - Тернопільська митниця (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46004, код ЄДРПОУ: 43985576).

Головуючий суддяМірінович У.А.