Рішення

від 31.10.2023 по справі 560/12777/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/12777/23

РІШЕННЯ

іменем України

31 жовтня 2023 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Головчинецький гранітний кар`єр" до Державної служби України з безпеки на транспорті , відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Головчинецький гранітний кар`єр" звернулось в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати постанови відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.06.2023 № 348992 та №348993.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що прийняті постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій є протиправними та такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про автомобільний транспорт».

Ухвалою від 17.07.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 03.10.2023 суд залучив відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті як співвідповідача по справі №560/12777/23.

Представник Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач 1) подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 Про проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Вказує, що відповідно до пункту 16 Порядку №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг" габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу (підпункт 5-1 пункту 2 Порядку №879). Тобто зазначеними нормами закону не передбачено обов`язку проведення габаритно-вагового контролю виключно у спосіб зважування транспортного засобу при наявності необхідних даних у товарно-транспортній документації.

Про розгляд акту №027038 та акту №027064, призначеного на 21.06.2023, позивача було інформовано листом-повідомленням №41676/40/24-23від 07.06.2023, рекомендованим листом. Про отримання такого листа позивач не заперечує.

Виходячи із вищенаведеного, проведення перевірки здійснювалось згідно вимог Порядку №1567, а оскаржувана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, з урахуванням документів наданих під час перевірки.

На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій вказує, що відповідач, визначаючи факт встановленого порушення без фактичного зважування, при цьому, використовуючи лише відомості зазначені у ТТН, які вказані відправником вантажу, діяв протиправно.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є основним підтверджуючим документам щодо здійснення габаритно-вагового контролю, на підставі показників якої складається акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів.

Товаро-транспортна накладна є лише первинним документом, що містить відомості про господарську операцію, та не може вважатися документом, яка визначає масу вантажу під час зважування.

Доказом фактичної маси автомобіля може бути лише зважування у облаштованих відповідно до вимог закону стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю. При цьому, вагове обладнання повинно бути сертифіковане і повірене станом на дату його застосування.

Представник відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті подав до суду відзив на позовну заяву (відповідач 2), у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що в контексті пункту 22.5 Правил дорожнього руху затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Звертає увагу, що позивача було в належний спосіб повідомлено про розгляд справи шляхом надсилання йому виклику на розгляд справи на його адресу, про що свідчить чек Укрпошти, список згрупованих поштових відправлень.

На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

При проведенні рейдової перевірки відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області співробітниками відповідача 30.05.2023 зупинено для перевірки належний ТОВ «Головчинецький гранітний кар`єр» транспортний засіб д/н НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

За результатами перевірки складено Акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №027038, №027064 від 30.05.2023.

В Актах зафіксовано порушення здійснення перевезення вантажу та вказано, що порушено вимоги п.22.5 ПДР, затверджених ПКМУ №1306 від 10.10.2001.

Зокрема, у Актах зазначено, що 30.05.2023 під час проведення перевірки автомобілів позивача встановлено, що водії здійснювали перевезення вантажу із села Головчинці до міста Хмельницький, про що свідчать товарно-транспортні накладні від 30.05.2023.

На час перевірки при перевезенні вантажу автодорогою місцевого значення повна маса спорядженого транспортного засобу становить 37,7 т при дозволеній 24 т, що на 57% перевищує дозволену. Порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.22.5 ПДР, затверджених ПКМУ №1306 від 10.10.2001».

За результатами зафіксованих порушень відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області складено постанови від 21.06.2023 №348992 та № 348993 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000 грн. за кожне порушення.

У постановах зазначено, що в усіх випадках було порушено вимоги п.22.5 ПДР, затверджених ПКМУ №1301 від 10.10.2021, за що передбачено відповідальність абз.17 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Постанови позивач отримав 28.06.2023, що підтверджується трекінгом поштового відправлення та копією конверта.

Позивач, вважаючи вищевказані постанови про застосування адміністративно- господарських санкцій такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про автомобільний транспорт», звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин сьомої, чотирнадцятої статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-ІII "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3 Порядку №1567).

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) визначає Порядок «Проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі», затвердженого постановою КМ України №1567 від 08.11.2006.

Згідно із пунктами 2, 4 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 11, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку №1567 12. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

30.05.2023 посадовими особами відповідача 2 було проведено рейдову перевірку.

Як визначено пунктом 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої та одинадцятої статті 8 цього Закону автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення.

З актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №027038 та №027064 вбачається, що порушення, яке стало підставою для винесення спірних постанов, зафіксоване на ділянці автомобільної дороги А/Д 0-231705, 5 км, с. Печеськи. Зазначений відрізок дороги належить до доріг місцевого значення.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 №363 (далі - Правила перевезення №363).

Правилами перевезення №363 на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Відповідно до пунктів 2.5 та 2.7 Правил перевезення №363 за способом вантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, навалочними і наливними, а в залежності від маси, габаритів одного вантажного місця та специфіки вантажі підрозділяються на такі, перевезення яких здійснюється: за цими правилами і за спеціальними правилами (великовагові, великогабаритні, небезпечні). За цими правилами здійснюються перевезення вантажів, маса і габарити яких в транспортному положенні разом з транспортним засобом не перевищують обмеження, що встановлені Правилами дорожнього руху України.

Згідно з пунктом 27.1 Правил перевезення № 363 великовагові і великогабаритні вантажі при вантаженні, перевезенні та розвантаженні потребують не тільки додержання підвищеної обережності, застосування спеціальних пристроїв і кріплення, а також відповідних умов на маршруті перевезення і спеціальних узгоджень та дозволів.

Перевезення цієї категорії вантажів автомобільними транспортними засобами здійснюється з особливостями, встановленими Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30.

Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила №30) рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР №1306) передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема: а) зовнішніх габаритів; б) фактичної маси; в) навантаження на вісь.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами".

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Суд встановив, що вантаж, який перевозився позивачем у день проведення рейдової перевірки, є подільним (гранітний відсів).

Водночас, позивач, посилаючись на вищезазначене положення п. 22.5 ПДР про заборону перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових параметрів, стверджує, що дозвіл на рух такого вантажу не видається, тому до перевізника може бути застосована лише відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні встановлено порушення вагових параметрів.

Суд вважає таке твердженням хибним, з огляду на наступне.

Відповідно до абз.17 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу передбачено відповідальність у вигляду штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Словосполучення «при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу» абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону треба розуміти так, що є випадки, коли дозвіл видається та не видається.

Подільний вантаж можна перевезти за декілька разів, щоб уникнути загрози пошкодження дорожнього полотна, тому видавати дозвіл на перевезення такого вантажу з перевищенням вагових параметрів недоцільно.

Якщо перевізник перевищив габаритно-вагові параметри щодо подільного вантажу, дозвіл на перевезення якого не видається, то переміщення вантажу поза межами норми відбувається також без відповідного дозволу (його немає, бо не може бути). Однак, це не звільняє порушника від відповідальності, передбченої санкцією статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Стосовно доводів позивача щодо обов`язковості заходів зважування при здійсненні габаритно-вагового контролю, суд зазначає наступне.

Фактичною підставою для притягнення товариства з обмеженою відповідальністю "Головчинецький гранітний кар`єр" до відповідальності відповідно до абз. 17 статті 60 Закону №2344-ІІІ стало встановлення посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР, а саме факту перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм більш як на 57% та 57,5%.

Зокрема, такі висновки зроблено в актах перевірки від 30.05.2023 №02764 та №027038.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах, врегульовано Порядком № 879 "Про здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні", затвердженим Постановою КМУ від 27 червня 2007 р.

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пунктом 16 Порядку №879 чітко визначено, що габаритно ваговий контроль, включає документальний та/або точний контроль. При цьому пунктом 5-1 даного Порядку визначено, що являє собою документальний габаритно-ваговий контроль.

Під час проведення рейдової перевірки 30.05.2023 проводився саме документальний контроль, який не передбачає зважування автомобіля, а визначає масу автомобіля на підставі додавання власної маси автомобіля та маси вантажу, за наявності для цього даних у товаро транспортних накладних.

У цьому випадку, відповідачем такий контроль було здійснено на підставі даних, наявних у свідоцтві про реєстрацію транспортних засобів, ТТН від 30.05.2023, та виявлено перевищення від нормативу на 57% та 57,5% відповідно до встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.

Так, повна маса транспортних засобів склала 37,7 т та 37,8 т при допустимій нормі 24т для доріг місцевого значення (п. 22.5 ПДР).

За змістом Закону України «Про автомобільний транспорт», Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997 товаро-транспортна накладна є обов`язковим документом, що повинен оформлятися при перевезенні вантажу та призначеним для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Таким чином, ТТН та зазначені в них дані щодо маси вантажу є належним доказом, на підставі якого під час здійснення документального габаритно-вагового контролю визначається загальна маса транспортного засобу, що і було зроблено відповідачем.

Ці обставини належним чином були зафіксовані в акті перевірки та акті перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, та не були спростовані позивачем належними та допустимими доказами ні під час розгляду справи відповідачем, ні під час судового розгляду справи.

Щодо доводів позивача про те, що довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є основним підтверджуючим документам щодо здійснення такого контролю, суд зауважує, що така довідка видається лише за умови проведення точного габаритно-вагового контролю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 348992 та №348993 від 21.06.2023 винесені відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті правомірно та з дотриманням норм чинного законодавства.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Головчинецький гранітний кар`єр" до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Головчинецький гранітний кар`єр" (вул. Зарічна, 48/2,с. Головчинці,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,31533 , код ЄДРПОУ - 03576829) Відповідач:Державна служба України з безпеки на транспорті (вул. Перемоги, 14,м. Київ,03170 , код ЄДРПОУ - 39816845) Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Соборна, 75,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 39816845)

Головуючий суддя В.К. Блонський