Ухвала

від 30.10.2023 по справі 308/18499/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/18499/23

1-кс/308/5032/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчими Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м.Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді застави відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Водиця Рахівського району, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, одруженого мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.191Кримінального кодексу України -

в с т а н о в и в:

З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071140000062 від 03.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі КК України).

Досудовим розслідуванням встановлено, що 30.01.2019 Державним агентством лісових ресурсів України укладено контракт із ОСОБА_4 про наймання його на посаду директора державного підприємства «Великобичківське ЛМГ» Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства, на термін із 28.02.2019 по 27.02.2020.

16.11.2020 наказом Державного агентства лісових ресурсів №805-к, ОСОБА_4 призначено за вказаним контрактом на посаду директора ДП «Великобичківське ЛМГ», яке координується Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, як такого, що успішно пройшов спеціальну перевірку стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, з 18.11.2020 по 17.11.2025.

Державне підприємство «Великобичківське лісомисливське господарство» створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України від 26.05.1995 за №57 «Про створення державних лісогосподарських підприємств у Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях», зареєстроване розпорядженням голови Рахівської районної ради від 03.07.1995 за №114, засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і входить до сфери управління Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Статут (нова редакція) ДП «Великобичківське ЛМГ», затверджений наказом Державного комітету лісового господарства України від 04.10.2005 за №424 та зареєстрований державним реєстратором Рахівської РДА дата реєстрації 28.10.2005, номер запису 13171050001000340 (далі Статут від 04.10.2005 за №424).

Зміни до Статуту ДП «Великобичківське ЛМГ», затверджені наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.02.2012 за №46 та зареєстровані державним реєстратором Рахівської РДА 21.08.2012 під номером запису 13171050013000340.

У послідуючому Статут ДП «Великобичківське ЛМГ» (нова редакція), затверджений наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 15.06.2018 за №523, підписаний представником Державного агентства лісових ресурсів України та зареєстрований в реєстрі за №1493 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Так, згідно вказаних контрактів, директор ДП «Великобичківське ЛМГ» здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань передбачених законодавством, Статутом підприємства та вказаними контрактами.

Також, згідно вищенаведених укладених із ОСОБА_4 контрактів, останній зобов`язаний вживати заходів щодо запобігання корупції в ДП «Великобичківське ЛМГ», а також організовувати бухгалтерський облік та забезпечувати фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що згідно статуту Державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» (далі Статут), вказане Підприємство засноване на державній власності, та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Статуту, майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського віддання.

Згідно ст. 8 Статуту, органом управління Підприємства є його директор, та згідно ч. 4 зазначеної статті Статуту директор Підприємства: здійснює керівництво Підприємством; несе повну відповідальність за стан діяльності Підприємства; діє без довіреності від іменні Підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними та фізичними особами; розпоряджається коштами та майном Підприємства відповідно до чинного законодавства України; укладає договори; видає від імені Підприємства довіреності, в тому числі і на вчинення відповідних правочинів; відкриває в установах банків рахунки в національній та іноземних валютах; несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів; видає накази з питань діяльності Підприємства; організовує виробничо-господарську, соціально-побутову та інші діяльність Підприємства відповідно до мети та основних напрямків його діяльності; визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і затверджує штатний розпис Підприємства за погодженням з Управлінням; затверджує положення про структурні підрозділи Підприємства за поданням керівників цих підрозділів; застосовує заходи заохочення (преміювання) до працівників Підприємства; приймає відповідно до законодавства рішення про прийняття до матеріальної та/або дисциплінарної відповідальності працівників Підприємства; вирішує інші питання діяльності Підприємства відповідно до вимог законодавства та цього Статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органи, серед іншого, належать органи державної лісової охорони.

Відповідно до ст. 1 Положення про державну лісову охорону, затвердженого Постановою КМУ від 16 вересня 2009 року №976, державна лісова охорона діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства. Держлісоохорона має статус правоохоронного органу. Згідно додатку до вказаного Положення, керівник лісового господарства є посадовою особою Держлісохорони.

Таким чином, будучи директором ДП «Великобичківське ЛМГ», ОСОБА_4 постійно обіймає у державному підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, а тому, відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, є службовою особою, та відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є працівником правоохоронного органу.

Відповідно до п. п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», посадові та службові особи державної лісової охорони є суб`єктом відповідальним за корупційні правопорушення.

Також встановлено, що 05.05.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3, ч. 4 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 62021140050000123 від 12.07.2021, обвинувальний акт у якому у подальшому скеровано до Рахівського районного суду.

Окрім цього, встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 №2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого продовжувався відповідними Указами Президента України та який діє по теперішній час.

Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.

Водночас, ОСОБА_4 , незважаючи на обов`язок неухильно дотримуватися вищезазначених норм, будучи службовою особою та відповідно до вимог зазначеного законодавства і ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, знехтував вимогами законодавства, діючи умисно, розтратив чуже майно, що було йому ввірене як директорові Підприємства, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за наступних обставин.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 05.09.2023 між ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» (Продавець) та ДП «Великобичківське ЛМГ» (Покупець) в особі директора ОСОБА_4 укладено договір №28ПК-27737/22 купівлі-продажу товарів (далі Договір) з використання паливних карток: 7825390000649154, 7825390000649155, згідно якого ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» зобов`язується передати у власність (поставляти) ДП «Великобичківське ЛМГ» товари та надавати послуги з використанням вказаних паливних карток на АЗС. Також, відповідно до Акту приймання-передачі паливних карток до вказаного договору, 05.09.2022 ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» передало ДП «Великобичківське ЛМГ» у особі директора ОСОБА_4 вищезазначені паливні карти, якими в подальшому, в силу свого службового становища, останній повинен був розпоряджатися виключно в службових цілях та в інтересах очолюваного ним державного підприємства.

Відповідно до п. 1.2 вищевказаного договору, паливна картка пластикова картка, яка передається в користування покупцеві із використанням якої чи інша особа (Пред`явник ПК), які правомірно володіють нею, можуть замовляти та отримувати Товар на АЗС. Згідно п. 1.4 Договору, правомірне володіння паливною карткою будь-яке володіння та користування паливною карткою будь-якою особою з моменту її видачі покупцеві та до моменту її блокування в процесінговому центрі. За положеннями п. 1.5 Договору будь-яка особа, які покупець передав паливну картку і тим самим уповноважив її на вчинення дій по отриманню товарів та послуг з використанням паливної картки від імені та за рахунок покупця.

Відповідно до п.4.5 договору від 05.09.2022 №28ПК-27737/22 розрахунки за товари та послуги здійснюються покупцем в гривнях на умовах попередньої (авансової) оплати товарів шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця, на грошову суму, внесену як аванс (передоплата), покупець має право отримати товар та та/або послуги.

Отже, отримані в користування ДП «Великобичківським ЛМГ» вказані паливні картки ( НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ), згідно акту прийому-передачі від 05.09.2023 до вищезазначеного договору, містять інформацію про підприємство (користувача) для його ідентифікації, та надають йому можливість придбати будь-яку марку паливно-мастильних матеріалів, супутніх товарів та послуг, що реалізовуються на АЗС, виходячи з ліміту грошових коштів.

Надалі, державним підприємством «Великобичківське ЛМГ» на виконання вказаного договору 05.09.2022 №28ПК-27737/22, шляхом підписанням директором лісгоспу ОСОБА_4 платіжних доручень, перераховано на рахунок ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТЕНР» № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 220 000 грн. для використання вищевказаних паливних карток, зокрема 06.09.2022 перераховано 60000 гривень, 31.10.2022 110000 гривень та 14.12.2022 50000 гривень.

У подальшому, 28.10.2023 відповідно до наказу № 852 Державного агенства лісових ресурсів України «Про припинення ДП «Великобичківське ЛМГ» та затвердження складу Комісії з припинення», припинено Державне підприємством «Великобичківське лісомисливське господарство» код 22114678 шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарства підприємства «Ліси України», код 44768034. Також, згідно даного наказу, голові комісії з припинення наказано забезпечити проведення інвентаризації основних засобів нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів із документів та розрахунків ДП «Великобичківське ЛМГ».

Надалі, 27.12.2022 згідно наказу №295/к «Про звільнення із посади директора ДП «Великобичківське ЛМГ» ОСОБА_4 » припинено трудовий договір із ОСОБА_4 та звільнено його з посади директора державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» 27.12.2022 у зв`язку з реорганізацією підприємства за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до вищевказаних наказів, ОСОБА_4 після ознайомлення із даними наказами зобов`язаний перед звільненням здати комісії з припинення всі ввірені йому матеріальні цінності тобто активи, основні засоби, у тому числі ввірені йому паливні картки №7825390000649154, №7825390000649155.

Водночас, ОСОБА_4 27.12.2022, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, його наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та метою особистого протиправного збагачення, будучи службовою особою директором ДП «Великобичківське ЛМГ», будучи ознайомленим із всіма нормативними актами підприємства, грубо порушуючи вище вказані нормативно-правові акти, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч обов`язку здати паливні картки, які перебували у його віданні, знаходячись приміщенні ДП «Великобичківське ЛМГ», в селищі Великий Бичків, Рахівського району, умисно не передав до комісії з припинення ДП «Великобичківське ЛМГ» паливні картки 7825390000649154, 7825390000649155, чим привласнив майнові права вищевказаного державного підприємства на отримання товарів та послуг АЗС «ОККО» на підставі пред`явлення вказаних карток, після чого розпорядився правом на отримання вказаних товарів та послуг з цих карток на власний розсуд.

Так, 02.01.2023 о 09:45 ОСОБА_4 , знаходячись на території АЗС «ОККО», що в селищі Солотвино, вул. Спротивна, 98 Тячівського району Закарпатської області, діючи умисно, керуючись корисливими мотивами, використовуючи паливну картку № НОМЕР_1 , придбав на вказаній АЗС «ОККО» паливно-мастильні матеріали у вигляді: дизельне паливо у кількості 15 літрів на суму 802,50 грн. для заправки належного йому автомобіля марки «Renault Duster», що належить його дружині ОСОБА_7 , та бензин у кількості 80 літрів на суму 4200 грн., які помістив у каністри для подальшого власного використання.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений час та у невстановленому місці, однак не раніше 05.09.2022 та не пізніше 28.12.2022, ОСОБА_8 передав паливну картку № НОМЕР_2 своїй дочці ОСОБА_9 для подальшого її використання нею у власних цілях, після чого ОСОБА_10 у період із 28.12.2022 по 30.12.2022 шляхом використання зазначеної паливної картки, яку їй було передано ОСОБА_4 , придбала на АЗС «ОККО», які розміщені в м. Ужгороді по вул. Собранецька, 158а, вул. Баб`яка, 5 та в с. Минай, вул. Свободи, 1 Ужгородського району, дизельне паливно в кількості 721,99 літри на загальну суму 38 626,43 грн для заправки свого автомобіля марки «Renault Megane», державний реєстраційний знак НОМЕР_4 .

Крім цього, ОСОБА_4 у невстановлений час та у невстановленому місці, однак не раніше 05.09.2022 та не пізніше 28.12.2022, ОСОБА_11 , передав ввірену йому паливну картку №7825390000649154 своєю рідному братові ОСОБА_11 , який у свою чергу у період з 09:48 год. по 12:15 год. 02.01.2023, із використанням вказаної паливної картки, придбав на АЗС «ОККО», що розташоване в селищі Солотвино, вул. Спортивна, 98 Тячівського району Закарпатської області, дизельне паливо та бензин в загальній кількості 970,81 літри на загальну суму 51 598,51 грн.

Відповідно до висновку експерта судової економічної експертизи від 18.10.2023, документально підтверджено відпуск бензину та дизельного палива на АЗС ТОВ «ОККО-Бізнес» за паливними картами ДП «Великобичківське ЛМГ» (7825390000649154, 7825390000649155) згідно з договором від 05.09.2022 №28ПК-27737/22 за період із 27.12.2022 по 03.01.2023 на загальну суму 90 224,94 грн. (дев`яносто тисяч двісті двадцять чотири гривні 94 коп.).

Таким чином, 27.12.2022 ОСОБА_4 , знаходячись у приміщенні «Великобичківське ЛГ», у селищі Великий Бичків Рахівського району, будучи службовою особою директором ДП «Великобичківське ЛГ», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, його наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та метою протиправного збагачення себе та членів своєї родини, будучи обвинуваченим у кримінальному провадженні № 62021140050000123 від 12.07.2023 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України, тобто діючи повторно, у період дії воєнного стану, зловживаючи службовим становищем умисно не передав комісії з припинення державного підприємства «Великобичківське лісомисливське господарство» паливні картки №7825390000649154, №7825390000649155, які перебували у його віданні, та у такий спосіб привласнив шляхом зловживання службовим становищем майнові права на придбання товарів та послуг на АЗС «ОККО», належні державному підприємству Великобичківське лісомисливське господарство» на підставі договору купівлі-продажу товарів на підставі паливних карток від 05.09.2022 № 28ПК-27737/22, укладеного з ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР», та у подальшому у період з 28.12.2022 по 02.01.2023 за рахунок вищевказаного державного товариства ним, його братом та донькою придбано товарів на АЗС «ОККО» на суму 90 224,94 грн (дев`яносто тисяч двісті двадцять чотири гривні 94 коп.), чим державному підприємству ДП «Великобичківське ЛМГ» завдано матеріальної шкоди на зазначену суму.

За таких обставин, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, тобто привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, вчиненому в умовах воєнного стану.

Клопотання мотивоване тим, що необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді застави ОСОБА_4 викликана метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. З огляду на що слідчий просить задовольнити подане клопотання.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив таке задовольнити.

У судовому засіданні захисник заперечував проти задоволення поданого клопотання, зазначив, що у матеріалах клопотання відсутні дані, які б вказували на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Натомість зміст підозри та зібрані у справі докази підтверджують, що гр. ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора державного підприємства «Великобичківське ЛМГ» Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства, діяв лише на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Захисник вказує, що прокурором у даному кримінальному провадження було використано як доказ винуватості ОСОБА_4 акт перевірки незрозумілої форми, складаний не уповноваженими на таке складання особами, складання якого жодним нормативним та процесуальним законом не передбачена.

Також вказує, що поза увагою як процесуального прокурора у даному провадженні так і слідчого ДБР залишено ті обставини що у відповідності до наказу № №852 від 28.10.2023 було припинено державне підприємство «Великобичківський ЛГ» та створено ліквідаційну комісію, до складу якого ОСОБА_4 не входив.

За таких обставин ОСОБА_4 починаючи з 28.10.2022 був позбавлений організаційно- розпорядчих та керівних функцій на державному підприємстві.

Зазначає, що не враховано і ті обставини що головою ліквідаційної комісії було призначено ОСОБА_12 , який і був відповідальним за облік паливно-мастильних матеріалів на ДП «Великобичківський ЛМГ».

Висуваючи підозру ОСОБА_4 , сторона публічного обвинувачення прийшла до висновку що призначення ОСОБА_13 , на посаду директора філії Великобичківський ЛГ ДСГП «Ліси України» 27.12.2022 зобов`язувало ОСОБА_4 здійснити передачу ОСОБА_13 товаро-матеріальних цінностей що не відповідає дійсності, оскільки такий обов`язок був у голови ліквідаційної комісії ДП «Великобичківський ЛМГ».

Поза увагою органу досудового розслідування залишено як покази самого ОСОБА_4 , так і інших свідків сторони захисту які показали що паливні картки було отримано від ОСОБА_12 , який повернув паливно-мастильні матеріали, які позичав у ФОП ОСОБА_11 у попередні звітні періоди.

Виснував, що орган досудового розслідування та процесуальний керівник у даному кримінальному провадженні безпідставно прийшов до власного висновку, ґрунтуючись виключно на припущеннях та документах складених не уповноваженими особами. За таких обставин, у даному кримінальному провадженні відсутня обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 злочину, оскільки оголошена підозра не відповідає фактичним обставинам справи та вказує на відсутність доведених прокурором обставин визначених п.1 ч.1 ст.194 КПК України.

Крім того, вказав, що у клопотанні органом досудового розслідування зазначається, що існують ризики, що підзахисний ОСОБА_4 може вчинити спроби переховатися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Водночас, клопотання слідчого не містить у своєму змісті ні мотивованих ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України, ні доказів, які б підтверджували їх існування.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є необґрунтованим та безпідставним оскільки стороною обвинувачення на підтвердження реальності існування даного ризику до клопотання не долучено жодних матеріалів, які б підтверджували наявність реальних намірів підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.

Просив врахувати, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань ще 03.02.2023, тобто з моменту внесення відомостей пройшло понад 8 місяців, а з боку ОСОБА_4 не вживалось будь-яких спроб ухилитись від органу досудового розслідування та суду.

Також вказав, що слід врахувати і ті обставини що повідомлення про підозру ОСОБА_4 вручено 26жовтня 2023 року, а отже останній знав про те, що його підозрюють у вчиненні тяжкого злочину, однак жодним чином не намагався ані уникнути явці до органів слідства ані переховуватись від них.

Зазначені обставини вказують на можливість забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 без застосування будь-якого запобіжного заходу.

Щодо можливості незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та можливості знищення доказів, зазначив, що у відповідності до витягу з ЄРДР дане кримінальне провадження розпочато ще 03.02.2023, тобто досудове розслідування у провадженні здійснюється понад 8 місяців. Під час провадження у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування здійснювались допити свідків по обставинам кримінальному провадженні та витребовувалась як інформація, так і копії запитуваних документів, та будь-яких перешкод щодо проведення допитів чи отримання документів у органу досудового розслідування не було. Вказав, що ОСОБА_4 з 27.12.2022 звільнений з посади директора ДП «Великобичківський ЛГ» та на даний час є пенсіонером, а отже позбавлений можливості впливу як на працівників державного підприємства так і на перешкоджання органу досудового розслідування шляхом знищення документів. Відтак, орган досудового розслідування має в розпорядженні всі необхідні письмові докази, а отже посилання на ризик впливу на свідків та можливість знищення доказів з боку підозрюваного ОСОБА_4 є безпідставним та документально не підтвердженим, побудованим виключно на припущеннях сторони обвинувачення.

Поряд з цим зазначив, що 15 березня 2022 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду у кримінальному провадженні №620211400100000447 від 14.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.366,ч.3 ст. 191 КК України щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 09 травня 2022 року запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час було продовженого до 08 липня 2022 року.

За період дії запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_4 належно дотримувався процесуальної поведінки, що вказує на те, що такий запобіжний захід достатній для досягнення мети, щодо якої внесено клопотання.

В подальшому, такий запобіжний захід не був продовжений, а ОСОБА_4 належним чином продовжує виконувати свої процесуальні обов`язки.

Крім того, прокурором не враховано, що ОСОБА_4 на разі не працює, є пенсіонером та має на утриманні батька.

Підсумував, що прокурором та слідчим у даному кримінальному провадженні не наведено жодних правових підстав та доказів, які б вказували на обставини, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України як і не довів про існування таких ризиків. Стороною обвинувачення не було дотримано обов`язку доказування наявних у кримінальному провадженні ризиків, що були б достатніми для обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави. На підставі викладеного просив відмовити в задоволення клопотання у повному обсязі.

Підозрюваний підтримав свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовуються клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Як встановлено слідчим суддею, Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071140000062 від 03.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

26 жовтня 2023 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, тобто у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, вчиненому в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризиків.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177КПК України.

У Кримінальному процесуальномукодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, проте воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, §32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_14 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.191 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, зокрема, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 21.04.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 21.04.2023, актом перевірки від 03.05.2023 щодо розтрати майна ДП «Великобичківське ЛМГ», протоколом огляду предмета цифрових носіїв інформації на яких містяться відеозаписи з камер відеоспостереження АЗС «ОККО» від 11.05.2023, протоколом огляду предмета цифрових носіїв інформації на яких містяться відеозаписи з камер відеоспостереження АЗС «ОККО» від 11.05.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 31.08.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 07.06.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 07.06.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 08.06.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 23.10.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 23.10.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 23.10.2023, висновком судової економічної експертизи від 18.10.2023 та іншими матеріалами кримінального провадження, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбаченихчастинами третьоюабочетвертою статті 183цього Кодексу.

Слідчий суддявраховує,що запобіжнізаходи укримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантованіст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Також при обранні виду запобіжного заходу враховуються й вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно з висновком, викладеним ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, не арештований, а сторона обвинувачення повинна продемонструвати дані, які свідчать з достатнім ступенем переконливості, що арештованому необхідно знаходитися під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, зокрема, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом з тим, прокурором не доведено, що більш м`який запобіжний захід від такого запобіжного заходу, як застава, не здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

За вищевказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв`язки, є пенсіонером, має на утриманні батька, який потребує стороннього догляду, раніше не судимий, враховуючи, що стороною обвинувачення не надано доказів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді застави.

В той же час, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків з урахуванням початкової стадії досудового розслідування, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПКУкраїни.

Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання відмовити.

Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

-не відлучатися за межі Рахівського та Тячівського районів Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватись від спілкування з свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , експертом та спеціалістом у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії покладених на підозрюваного обов`язків - до 1 грудня 2023 року включно.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді доручити начальнику Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 31 жовтня 2023 року об 11 год. 55 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1