Рішення

від 30.10.2023 по справі 620/7967/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2023 року Чернігів Справа № 620/7967/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Заяць О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «БМ-АГРО-ТРАНС» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БМ-АГРО-ТРАНС», у якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БМ-АГРО-ТРАНС» (код ЄДРПОУ: 43736074) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Чернігівській області, Ніжинський район, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок: UA278999980313111230000025303, ККДБ: 50070000, код ЄДРПОУ: 37972475) 37331,15 грн. адміністративно-господарських санкцій та 1702,02 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, чим порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.

Ухвалою суду від 06.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами. Ухвалою судді надано термін для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, зважаючи на те, що ним було працевлаштовано інваліда ОСОБА_1 на посаду диспетчера автомобільного транспорту, а отже відповідачем був виконаний норматив щодо кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Під час визначення у поданій звітності, а саме у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за звітний період, відповідачем помилково не було зазначено, що працівник ОСОБА_1 є інвалідом. З моменту отримання повідомлення позивача від 28.04.2023 №04-103/1091 щодо сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, відповідач відразу виявив наявну в нього помилку в поданій звітності та намагався вчинити усі можливі дії з її виправлення.У зв`язку з чим, були подані коригування у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за звітний період за 3 та 4 квартал 2022 року. Відповідач вказав, що відсутність обов`язкових складових елементів для застосування адміністративно-господарських санкцій, якими є наявність самого правопорушення та вини, повністю виключають можливість застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

У відповіді на відзив позивач заперечував щодо доводів відповідача та вказав, що ОСОБА_1 відпрацював менше 6-ти місяців, необхідних для зарахування для виконання нормативу відповідачем.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач не визнав позовні вимоги та вказав, що в нього у 2022 році особи з інвалідністю працювали у січні, лютому, березні, квітні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні місяці, а отже більше ніж півроку, тому обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем у 2022 році виконано.

У додаткових запереченнях позивач вказав, що відповідачем не зазначено персональних даних такої особи та не надано жодних доказів працевлаштування особи з інвалідністю, яка працювала у відповідача протягом січня - квітня 2022 року (наказ про прийняття на роботу, наказ про звільнення з роботи, паспорт, довідка МСЕК, яка підтверджує наявність інвалідності у особи та за наявністю пенсійне посвідчення).

У запереченнях відповідач вказав, що ним подавались Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 та 2 квартал. Відповідно до податкових розрахунків за 1 та 2 квартал, у відповідача у січні, лютому, березні, квітні 2022 року працювала інша особа з інвалідністю, а ніж ОСОБА_1 , про що було зазначено у цих розрахунках. Вказав, що у нього у 2022 році особи з інвалідністю працювали у січні, лютому, березні, квітні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні місяці, а отже більше ніж півроку, тому обов`язок з працевлаштування осію з інвалідністю відповідачем у 2022 році виконано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ-АГРО-ТРАНС» згідно з вимогами чинного законодавства України несе обов`язок по обов`язковому працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, сформованого в автоматизованому режимі відносно відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 9 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа. Середня річна заробітна плата штатного працівника становить 74662,3 грн; сума адміністративно-господарського штрафу 37331,15 грн /а. с. 4/.

Відповідно до розрахунку пені, нарахованої за несплачену вчасно суму адміністративно-господарських санкцій, розмір пені становить 1702,02 грн /а. с. 6/.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами встановлює Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон).

Статтею 17 Закону встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 19 Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць.

Частиною першою статті 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Згідно проведеного позивачем розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік 9 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1 особа.

Відповідач на спростування позиції позивача надав Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 та 2 квартал.

Згідно з наказом від 01.07.2021 № 18 ОСОБА_2 прийнято на посаду диспетчера автомобільного транспорту з 02.07.2021, про що направлено повідомлення до ГУДПС у Чернігівській області.

Довідка до акта огляду МСЕК серії АВБ № 069705 підтверджує встановлення ОСОБА_2 третю групу інвалідності по загальному захворюванню.

Відповідно до наказу товариства з обмеженою відповідальністю «БМ-АГРО-ТРАНС» від 17.08.2022 № 41 на роботу було прийнято ОСОБА_1 на посаду диспетчера автомобільного транспорту з 18.08.2022.

Також між працівником ОСОБА_1 було укладено трудовий договір № 00026 від 18.08.2022.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 12.11.2013 та витягу з акта огляду МСЕК до довідки МСЕ-ЧНВ №178257 ОСОБА_1 було призначено 3 групу по інвалідності (загальне захворювання) - довічно та призначено пенсію по інвалідності.

На повідомлення позивача від 28.04.2023 № 04-103/1091 щодо сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, відповідач подав коригування у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за звітний період за 3 та 4 квартал 2022 року.

Суд зазначає, що обов`язком роботодавців щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю в силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» фактично є укладання трудового договору з особою з інвалідністю, яка самостійно звернулася до роботодавця або була направлена до нього державною службою зайнятості. В силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця - обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», зокрема, створено робоче місце для особи з інвалідністю та працевлаштована така особа, тобто вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення адміністративно-господарського правопорушення.

Посилання відповідача на положення підпункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 та листи Мінсоцполітики від 26.03.2007 № 1/6-172, від 27.01.2009 № 1/6-30/06, суд відхиляє з огляду на те, що норми статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», який має вищу юридичну силу по відношенню до Інструкції № 286, як підзаконного акту, встановлюють норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо середньооблікова чисельність працівників облікового складу за рік становить 9 осіб, - у кількості одного робочого місця, що у спірних правовідносинах доведено відповідачем.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини першої статті 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки у матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов`язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні по створенню кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд доходить переконання, що відповідачем вжито усі належні заходи для недопущення вчинення ним господарського правопорушення.

Отже, в контексті цієї спірної ситуації не вбачається вини відповідача у не працевлаштуванні осіб з інвалідністю та як наслідок, в його діях відсутній склад правопорушення, пов`язаного із невиконанням нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Враховуючи викладене, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875-XII, в сумі 37331,15 грн відносно відповідача відсутні. Як наслідок відсутні також підстави і для стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1702,02 грн.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку, що у задоволенні адміністративного позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач: Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Вячеслава Радченка, 14,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14017, код ЄДРПОУ: 14220194.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ-АГРО-ТРАНС», вул.Академіка Амосова, 11, кв.62,м.Ніжин,Чернігівська область,16600, код ЄДРПОУ: 43736074.

Повний текст рішення суду складений 30 жовтня 2023 року.

Суддя О.В. Заяць