Постанова

від 31.10.2023 по справі 400/1462/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/1462/20

Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,

повний текст судового рішення

складено 30.06.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю

представника позивача Петровского Д.О.

представників апелянта Єгорова О.П.

Літвиненко С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 № 00003700501, № 00003720501,-

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення № 00003700501 від 26 березня 2020 року;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення № 00003720501 від 26 березня 2020 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу про не підтвердження показників податкових декларацій Товариства є безпідставними та помилковими.

Позивач доводив, що усі проаналізовані контролюючим органом господарські операції з контрагентами Товариства за вказаний період є реальними та підтверджуються належним чином оформленою первинною документацією.

Управління вимоги адміністративного позову заперечило, та у відзиві зазначило (т. 35, арк. 186-198), що надані контролюючому органу до перевірки документи по контрагентам не містять документального підтвердження реальності проведення господарських операцій.

Відповідач звертав увагу суду, що Товариством не надано ані під час перевірки, ані разом із запереченнями на акт перевірки первинні документи в повному обсязі, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій, а надані Товариством документи не можуть вважатися достовірними. З огляду на це, за правовою позицією відповідача, вказані господарські операції мають ознаки фіктивності.

Також, відповідач у додаткових поясненнях (т. 36, арк. 144-160) акцентував увагу суду про наявність кримінальних проваджень по деяким контрагентам позивача, що додатково може свідчити про обґрунтованість висновків контролюючого органу за результатами проведеної перевірки.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області задоволено частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року скасовано, а справу № 400/1462/20 направлено на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 № 00003700501, № 00003720501 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано прийняте 26.03.2020 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області податкове повідомлення - рішення № 00003700501.

Визнано протиправним та скасовано прийняте 26.03.2020 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області податкове повідомлення - рішення № 00003720501.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" (просп. Героїв України, 87-В, кв.29, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код: 31096185) судовий збір у сумі 21 020 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

14.08.2023 року до апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року залишити без змін.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 09.01.2020 року по 18.02.2020 року посадовими особами ГУ ДПС в Миколаївській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Магістраль-Юг, за результатами якої складено акт перевірки від 25.02.2020 року № 218/14-29-05-01/31096185.

Згідно висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, не можливо підтвердити витрати ТОВ Магістраль-Юг, а також податковий кредит по розрахунках з контрагентами, а наведена у первинних документах інформація є недостовірною, що вказує на відсутність реальності господарських операцій.

Зокрема, перевіркою встановлено порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8654687,00 грн., в т.ч.: за 2017 рік у сумі 1365623,00 грн.; за 2018 рік у сумі 4021832,00 грн.; за 1 квартал 2019 року у сумі 658610,00 грн.; за 1 півріччя 2019 року у сумі 1468324,00 грн. (в т.ч. за 2-й квартал 2019 року у сумі 808714,00 грн); за три квартали 2019 року у сумі 3267232,00 грн. (у т.ч. за 3-й квартал 2019 року у сумі 1798908,00 грн.);

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 9610726 грн., в тому числі: за травень 2017 року на суму 107,00 грн.; за червень 2017 року на суму 24143,00 грн.; за липень 2017 року на суму 57640 грн.; за серпень 2017 року на суму 1833,00 грн.; за вересень 2017 року на суму 121400,00 грн.; за жовтень 2017 року на суму 568426,00 грн.; за листопад 2017 року на суму 552322,00 грн.; за грудень 2017 року на суму 488281,00 грн.; за січень 2018 року на суму 27013,00 грн.; за березень 2018 року на суму 805644,00 грн.; за травень 2018 року на суму 75000,00 грн.; за червень 2018 року на суму 69132,00 грн.; за липень 2018 року на суму 11803,00 грн.; за серпень 2018 року на суму 185962,00 грн.; за вересень 2018 року на суму 65344,00 грн.; за жовтень 2018 року на суму 1041806,00 грн.; за листопад 2018 року на суму 141182,00 грн.; за грудень 2018 року на суму 1776805,00 грн.; за січень 2019 року на суму 326529,00 грн.; за лютий 2019 року на суму 154651,00 грн.; за березень 2019 року на суму 239484,00 грн.; за квітень 2019 року на суму 32271,00 грн.; за червень 2019 року на суму 575883,00 грн.; за липень 2019 року на суму 413434,00 грн.; за серпень 2019 року на суму 1041371,00 грн.; за вересень 2019 року на суму 813260,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач подав заперечення, до яких додатково долучив підтверджуючі первинні документи.

За результатами розгляду вказаних заперечень ГУ ДПС у Миколаївській області винесено рішення від 23.03.2020 № 1419/10/14-29-05-01-07, яким висновки акту перевірки залишено без змін.

У зв`язку із залишенням заперечень на акт перевірки без задоволення 26 березня 2020 року контролюючим органом прийнято та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення:

- № 00003700501, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 8654687,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 2163671,00 грн.;

- № 00003720501, яким позивачу занижено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9610726,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 2402681,50 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Приписами пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 185.1. статті 185, пунктом 187.1. статті 187, пунктом 188.1. статті 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 201.1., 201.4., 201.6. статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Разом з тим, п. 200.1. статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1. статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до пункту 198.2., 198.3, 198.6. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.2 Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податкового кредиту.

При цьому, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників податків.

До того ж, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

У зв`язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що предметом розгляду цієї справи є правомірність прийняття ГУ ДПС у Миколаївській області податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 року № 00003700501, № 00003720501. При цьому, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту перевірки № 218/14-29-05-01/31096185 від 25.02.2020 року про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Магістраль-Юг» (код за ЄДРПОУ 31096185) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017р. по 30.09.2019р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2021 року зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки відсутності можливості фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів та отримання/надання послуг, зокрема, відсутність основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів, руху товарів за кожною окремою господарською операцією. Також Верховний Суд зазначив про те, що судами при розгляді справи не було надано оцінку господарських операцій безвідносно до кожної господарської операції по укладеним договорам.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Головним Управлінням ДПС у Миколаївській області не доведено порушень позивачем, зафіксованих у висновках акту перевірки.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 ТОВ «МАГІСТРАЛЬ - ЮГ» задекларовано дохід у сумі 124 920 994 грн. за здійснені господарські операції, зокрема, але не виключно з надання послуг по ремонту суден та тепловозів, реалізацією запчастин та складових, отриманням відсотків банку.

За період з 01.01.2017 по 30.09.2019 ТОВ «МАГІСТРАЛЬ - ЮГ» у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства відображено фінансовий результат до оподаткуванню у сумі 17 387 519 грн.

Також матеріалами справи підтверджено, що за вказаний період ТОВ «МАГІСТРАЛЬ ЮГ» задекларувало взаємодію з наступними контрагентами: ТОВ "ІВ-НІК" (код ЄДРПОУ 41599548), ТОВ "ФАНТЕК КОМПАНІ" (код за ЄДРПОУ 41549151), ТОВ "ІНВЕСТ СІТІ ГРУПП" (код ЄДРПОУ 41480252), ТОВ "ЖАНВЕС-ГРУПП" (код ЄДРПОУ 40885262), ТОВ "КОСТПРОМ" (код ЄДРПОУ 41323082), ТОВ "АРІМА" (код ЄДРПОУ 42451161), ТОВ "НИКСА С" (код ЄДРПОУ 42463936), ТОВ "САРБИС" (код ЄДРПОУ 41421548), ТОВ "НІКПРАЙМ" (код ЄДРПОУ 41447849), ТОВ "НЕДА 1" (код ЄДРПОУ 42454286), ТОВ "ЛОРКАН" (код ЄДРПОУ 41585315), ТОВ "АКРО-МЕТР" (код ЄДРПОУ 41526899), ТОВ "АВТОТЕХСЕРВИС ЮГ" (код ЄДРПОУ 42451112), ТОВ "ОЛІВІО ГРУП" (код ЄДРПОУ 41564803), ТОВ "ПЕЛІШОР" (код ЄДРПОУ 42207557), ТОВ "СУПЕРТЕН" (код ЄДРПОУ 42193136), ТОВ "БІЗНЕС-МАРІН" (код ЄДРПОУ 39474517), ТОВ "КВАДРУМ ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 42719383), ТОВ "ТІАРА КОМПАНІ ГРУП" (код ЄДРПОУ 41747949), ТОВ "ДУНАЙ-КРАФТ" (код ЄДРПОУ 42019768), ТОВ "ПРОКСІТЕХНОТОРГ" (код ЄДРПОУ 42871215), ТОВ "МАГНУМ" (код ЄДРПОУ 41552777), ТОВ "КОМСНАБ ЛІДЕР" (код ЄДРПОУ 39915639), ПП "ОД-ТОРГ" (код ЄДРПОУ 42486056), ПП "ТРАЙГОН_ХЕРСОН_ПІВДЕНЬ" (код ЄДРПОУ 40852132), ТОВ "АЛЬ-ТРЕЙД-ЮГ" (код ЄДРПОУ 41715105), ТОВ "ОНІКС ПРО" (код ЄДРПОУ 41670955), ТОВ "БРОУН 2018" (код ЄДРПОУ 41957160), ТОВ "ЕКСЕЛІОН" (код ЄДРПОУ 41552782), ТОВ "ЗЕ-ЛАЙТ" (код ЄДРПОУ 41422616), ПП "А-ОПТОРГСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 40821214), ТОВ "ЮЖСТИЛЬ" (код ЄДРПОУ 41526878), ТОВ "УКГРАНД 1" (код ЄДРПОУ 41447828), ТОВ "ІНТІС" (код ЄДРПОУ 37629670), ТОВ "АРТ ЗАВОД" (код ЄДРПОУ 41489061), ПП "ФАЕРСТАР" (код ЄДРПОУ 42486014), ТОВ "ПРИМАВЕРА ТРАСТ" (код ЄДРПОУ 43049898), ТОВ "МОНГА" (код ЄДРПОУ 42861505), ТОВ "ИЗУМ-РУД" (код ЄДРПОУ 41719534), ТОВ "ВЕРТИ-КАЛЬ" (код ЄДРПОУ 41528110), ПП "АГАТ ВЕСТ" (код ЄДРПОУ 42376177), ПП "ГАББРО-ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 42376198), ПП "ДІНОЛЮКС" (код ЄДРПОУ 42290802), ПП "КВАРЦИТ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 42444189), ПП "НЕОТРАВЕРТИН" (код ЄДРПОУ 42376140), ПП "ОЛДМАРКЕТ" (код ЄДРПОУ 42358823), ПП "РОКЕТ- ОПТ" (код ЄДРПОУ 42358797), ПП "САТУРНСІТІ" (код ЄДРПОУ 42267250), ПП "СІЛВЕРФІШ" (код ЄДРПОУ 42290776), ПП "ЦИТРИН-ОПТ" (код ЄДРПОУ 42442637), ПП "ТОПАЗ-СТОУН" (код ЄДРПОУ 42441675), ПП "ТРІОБАЗАЛЬТ" (код ЄДРПОУ 42444173).

Згідно наявних в матеріалах справи доказів та наданих пояснень сторонами під час судового розгляду справи між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» (за договором: покупець)та ТОВ «ІВ-НІК» (за договором: постачальник)було укладено договір поставки № 16/10 від 16 жовтня 2017 року, за яким постачальник зобов`язується систематично постачати і передавати у власність покупця товар згідно рахунків-фактури і видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах та порядку, передбачених договором.

Згідно пункту 2.1. договору, товар повинен відповідати стандарту якості, технічним умовам, іншій документації, яка висувається до якості товару. Покупець має право проводити контроль товару постачальника. Кількість, асортимент, ціна товару зазначається в рахунку-фактурі, що видається на кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору (п. 2.2. договору).

За змістом п. 3.1 договору поставки, постачальник зобов`язаний надати разом з товаром наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, зареєстрованої відповідно до п. 201.1 ПК України.

Відповідно до пункту 4.1. договору поставки товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості відповідно до даних, зазначених у накладній відвантаження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції робить висновок, що договором поставки чітко передбачено документальне підтвердження реального руху матеріальних цінностей за укладеним договором. Однак, з матеріалів справи слідує, що доказів здійснення поставки відсутні, як і відсутні сертифікати відповідності, посвідчення якості, або інші документи, які б підтверджували якість та походження товару зазначеного у первинних документах виписаних ТОВ «ІВ-НІК» на адресу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ».

Також колегією суддів враховується те, що посадовими особами контролюючого органу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» 09 лютого 2020 року було вручено лист про надання пояснень та документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «ІВ-НІК», однак будь-яких пояснень та документів на запит податкового органу надано не було, про що складено акт від 18.02.2020 №196/14-29-05-01/31096185.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності цієї господарської операції є обґрунтованим та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» з ТОВ «ФАНТЕК КОМПАНІ», то колегія суддів враховує, що під час перевірки позивачем контролюючому органу не було надано відповідний договір про взаємодію між суб`єктами господарювання, а надано лише видаткову та податкову накладну. При цьому, у видатковій накладній від 17.10.2017 №ВН-0000003 відсутній запис щодо номеру та дати довіреності, за якою отримувався товар у ТОВ «ФАНТЕК КОМПАНІ». Вказане є суттєвим, оскільки матеріальні цінності, які передаються від одного суб`єкта господарювання до іншого передбачають зокрема те, що товар має бути переданий від одного належного суб`єкта і отриманий іншим належним суб`єктом за договором, що відповідає принципам виконання договірних зобов`язань, які закріплені у статті 526 ЦК України.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує і ту обставину, що посадовими особами контролюючого органу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» 09 лютого 2020 року було вручено лист про надання пояснень та документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «ФАНТЕК КОМПАНІ», однак будь-яких пояснень та документів на запит податкового органу надано не було, про що складено акт від 18.02.2020 №196/14-29-05-01/31096185.

Також колегією суддів з матеріалів не встановлено, що ТОВ «ФАНТЕК КОМПАНІ» має достатні основні засоби, технічні та трудові ресурси для здійснення цієї господарської операції з ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ», що ставить під сумнів реальність її проведення.

Щодо взаємовідносин ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» з ТОВ «ІНВЕСТ СІТІ ГРУПП», колегія суддів встановила наступне.

21 серпня 2017 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» (за договором: покупець) та ТОВ «ІНВЕСТ СІТІ ГРУПП» (за договором: постачальник) укладено договір поставки № 21/08, за яким постачальник зобов`язується систематично постачати і передавати у власність покупця товар згідно рахунків-фактури і видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах та порядку, передбачених договором.

Згідно пункту 2.1. договору, товар повинен відповідати стандарту якості, технічним умовам, іншій документації, яка висувається до якості товару. Покупець має право проводити контроль товару постачальника. Кількість, асортимент, ціна товару зазначається в рахунку-фактурі, що видається на кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору (п. 2.2. договору).

За змістом п. 3.1 договору поставки, постачальник зобов`язаний надати разом з товаром наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, зареєстрованої відповідно до п. 201.1 ПК України.

Відповідно до пункту 4.1. договору поставки товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості відповідно до даних, зазначених у накладній відвантаження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції робить висновок, що договором поставки чітко передбачено документальне підтвердження реального руху матеріальних цінностей за укладеним договором. Однак, з матеріалів справи слідує, що достатніх у своїй сукупності доказів для підтвердження реальності господарської операції позивачем не надано та до того ж не спростовано доводів відповідача про фіктивність діяльності вказаного контрагента. Крім того, судом під час розгляду справи не встановлено наявність достатніх основних засобів, технічних та трудових ресурсів у ТОВ «ІНВЕСТ СІТІ ГРУПП».

При цьому суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, процесуальне законодавство одночасно покладає обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Також колегією суддів враховується те, що посадовими особами контролюючого органу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» 09 лютого 2020 року було вручено лист про надання пояснень та документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «ІНВЕСТ СІТІ ГРУПП», однак будь-яких пояснень та документів на запит податкового органу надано не було, про що складено акт від 18.02.2020 №196/14-29-05-01/31096185.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності цієї господарської операції є обґрунтованим та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги.

Щодо взаємовідносин ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» з ТОВ «ЖАНВЕС-ГРУПП», колегія суддів встановила наступне.

02 липня 2018 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» (за договором: покупець) та ТОВ «ЖАНВЕС-ГРУПП» (за договором: постачальник) укладено договір поставки № 33, за яким постачальник зобов`язується систематично постачати і передавати у власність покупця товар згідно рахунків-фактури і видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах та порядку, передбачених договором.

Згідно пункту 2.1. договору, товар повинен відповідати стандарту якості, технічним умовам, іншій документації, яка висувається до якості товару. Покупець має право проводити контроль товару постачальника. Кількість, асортимент, ціна товару зазначається в рахунку-фактурі, що видається на кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору (п. 2.2. договору).

За змістом п. 3.1 договору поставки, постачальник зобов`язаний надати разом з товаром наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, зареєстрованої відповідно до п. 201.1 ПК України.

Відповідно до пункту 4.1. договору поставки товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості відповідно до даних, зазначених у накладній відвантаження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції робить висновок, що договором поставки чітко передбачено документальне підтвердження реального руху матеріальних цінностей за укладеним договором. Однак, з матеріалів справи слідує, що достатніх у своїй сукупності доказів для підтвердження реальності господарської операції позивачем не надано та до того ж не спростовано доводів відповідача про фіктивність діяльності вказаного контрагента. Крім того, судом під час розгляду справи не встановлено наявність достатніх основних засобів, технічних та трудових ресурсів у ТОВ «ЖАНВЕС-ГРУПП».

Також колегією суддів враховується те, що посадовими особами контролюючого органу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» 09 лютого 2020 року було вручено лист про надання пояснень та документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «ЖАНВЕС-ГРУПП», однак будь-яких пояснень та документів на запит податкового органу надано не було, про що складено акт від 18.02.2020 №196/14-29-05-01/31096185.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності цієї господарської операції є обґрунтованим та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги.

Щодо взаємовідносин ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» з ТОВ «КОСТОПРОМ», ТОВ «АРІМА» колегія суддів встановила наступне.

20 квітня 2018 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» (за договором: покупець) та ТОВ «КОСТОПРОМ» (за договором: постачальник) укладено договір поставки № 04/20, а також 01 листопада 2018 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» (за договором: покупець) та ТОВ «АРІМА» (за договором: постачальник) укладено договір поставки № 01/11, за якими постачальники зобов`язуються систематично постачати і передавати у власність покупця товар згідно рахунків-фактури і видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах та порядку, передбачених договором.

Згідно пункту 2.1. договору, товар повинен відповідати стандарту якості, технічним умовам, іншій документації, яка висувається до якості товару. Покупець має право проводити контроль товару постачальника. Кількість, асортимент, ціна товару зазначається в рахунку-фактурі, що видається на кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору (п. 2.2. договору).

За змістом п. 3.1 договору поставки, постачальник зобов`язаний надати разом з товаром наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, зареєстрованої відповідно до п. 201.1 ПК України.

Відповідно до пункту 4.1. договору поставки товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості відповідно до даних, зазначених у накладній відвантаження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції робить висновок, що договором поставки чітко передбачено документальне підтвердження реального руху матеріальних цінностей за укладеним договором. Однак, з матеріалів справи слідує, що достатніх у своїй сукупності доказів для підтвердження реальності господарської операції позивачем не надано та до того ж не спростовано доводів відповідача про фіктивність діяльності вказаного контрагента. Крім того, судом під час розгляду справи не встановлено наявність достатніх основних засобів, технічних та трудових ресурсів у постачальників.

При цьому суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, процесуальне законодавство одночасно покладає обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Також колегією суддів враховується те, що посадовими особами контролюючого органу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» 09 лютого 2020 року було вручено лист про надання пояснень та документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «КОСТОПРОМ», ТОВ «АРІМА», однак будь-яких пояснень та документів на запит податкового органу надано не було, про що складено акт від 18.02.2020 №196/14-29-05-01/31096185.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності цих господарських операцій є обґрунтованим та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги.

Що ж стосується господарських взаємовідносин між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» та ТОВ «НИКА С», то колегія суддів враховує наступне.

Так, 20 листопада 2018 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» (за договором: замовник) та ТОВ «НИКА С» (за договором: виконавець) укладено договір № 20/11, за яким виконавець зобов`язується на свій ризик та своїми силами виконати ремонтні роботи на буксирі «Володимир Іванов», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до пункту 1.2. договору, виконавець зобов`язується у встановлений цим договором строк виконати роботи в обсязі за цінами, обумовленими в попередньому кошторису (попередній ремонтній відомості) додатку №1, який є невід`ємною частиною договору, якщо інше не буде погоджено додатковою угодою сторін.

На момент укладення договору вартість робіт і матеріалів виконавця згідно попередньої ремонтної відомості (додаток №1 до цього договору) становить 512430,00 (п`ятсот дванадцять тисяч чотириста тридцять грн. 00 коп.) грн., в т.ч. ПДВ 85405,00 грн.

Обсяги та вартість додаткових робіт оформляються сторонами шляхом укладання додаткових угод, які є невід`ємною частиною договору.

За змістом пункту 3.3. договору, остаточна вартість ремонтних робіт визначається виходячи з фактично виконаного обсягу робіт за цінами, обумовленими в додатку №1 і додаткових угодах до цього договору, якщо такі виконувались, та оформляється виконавчою ремонтною відомістю. Витрати, пов`язані з ремонтом і наглядом за прийманням робіт класифікаційним товариством, несе замовник (пункт 3.4. Договору)

Згідно п.2 Додаткової угоди №1 від 23.11.2018 р., на момент підписання даної додаткової угоди вартість робіт і матеріалів Виконавця збільшується на 388343,28 грн. (триста вісімдесят вісім тисяч триста сорок три грн. 28 коп.) в тому числі ПДВ 64723,88 грн.

Згідно п.3 термін виконання робіт 25 (двадцять п`ять) календарних днів (у тому числі вихідні та святкові дні) з моменту підписання договору.

Згідно п.2 додаткової угоди №2 від 26.11.2018 р., на момент підписання даної додаткової угоди вартість робіт і матеріалів Виконавця збільшується на 218880,00 грн., в тому числі ПДВ 36480,00 грн.

Згідно п.3 термін виконання робіт 27 (двадцять сім) календарних днів (у тому числі вихідні та святкові дні) з моменту підписання договору.

Згідно п.2 додаткової угоди №3 від 28.11.2018 р., на момент підписання даної додаткової угоди вартість робіт і матеріалів виконавця збільшується на 187387,91 грн., в тому числі ПДВ 31231,32 грн.

Згідно п.3 термін виконання робіт 29 (двадцять дев`ять) календарних днів (у тому числі вихідні та святкові дні) з моменту підписання договору.

Згідно п.2 додаткової угоди №4 від 30.11.2018 р., на момент підписання даної додаткової угоди вартість робіт і матеріалів виконавця збільшується на 125000,00 грн., в тому числі ПДВ 20833,33 грн.

Згідно п.3 термін виконання робіт 30 (двадцять сім) календарних днів (у тому числі вихідні та святкові дні) з моменту підписання договору.

Згідно п.2 додаткової угоди №5 від 03.12.2018 р., на момент підписання даної додаткової угоди вартість робіт і матеріалів Виконавця збільшується на 100000,00 грн., в тому числі ПДВ 16666,67 грн.

Згідно п.3 термін виконання робіт 32 (тридцять два) календарних днів (у тому числі вихідні та святкові дні) з моменту підписання договору.

Згідно п.2 додаткової угоди № 6 від 05.12.2018 р., на момент підписання даної додаткової угоди вартість робіт і матеріалів виконавця збільшується на 77520,00 грн., в тому числі ПДВ 12920,00 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції робить висновок, що укладеним договором чітко передбачено документальне підтвердження реальність проведення цієї господарської операції, обсяг якої пролонгувалася шляхом укладання додаткових угод. Однак, з матеріалів справи слідує, що достатніх у своїй сукупності доказів для підтвердження реальності господарської операції позивачем не надано та до того ж не спростовано доводів відповідача про фіктивність діяльності вказаного контрагента. Крім того, судом під час розгляду справи не встановлено наявність достатніх основних засобів, технічних та трудових ресурсів у контрагента позивача.

При цьому колегія суддів акцентує увагу на тому, що покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, процесуальне законодавство одночасно покладає обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Також колегією суддів враховується те, що посадовими особами контролюючого органу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» 17січня 2020 року було вручено лист про надання пояснень та документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «НИКА С», однак будь-яких пояснень та документів на запит податкового органу надано не було, про що складено акт від 18.02.2020 №196/14-29-05-01/31096185.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності цієї господарської операції є обґрунтованим та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відтак відсутні підстави вважати, що виявлене порушення не підтверджено.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 29 вересня 2017 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» та ТОВ «САРБИС» укладено договір поставки № 29/09, за яким постачальник зобов`язується систематично постачати та передавати у власність покупця товар, відповідно до рахунків-фактур і видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену цим договором ціну (пункт 1.1. договору).

Згідно пункту 2.1. договору, товар повинен відповідати стандарту якості, технічним умовам, іншій документації, яка висувається до якості товару. Покупець має право проводити контроль товару постачальника. Кількість, асортимент, ціна товару зазначається в рахунку-фактурі, що видається на кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору (п. 2.2. договору).

За змістом пункту 3.2. договору, постачальник зобов`язаний передати покупцеві документи на відвантажений товар, а саме: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Товар вважається поставлений постачальником та прийнятий покупцем по кількості, вказаної у видатковій накладній (пункт 4.1. договору).

Судова колегія враховує, що до перевірки не було надано технічний паспорт, сертифікат відповідності, інші документи, які підтверджують походження ТМЦ. При цьому, надані позивачем у листі від 16.11.2018 року № 1306 пояснення з приводу відсутні та ненадання документів суд апеляційної інстанції сприймає критично, оскільки за відсутності вказаних документів походження товару у контрагента-постачальника ТОВ "САРБИС", наявність відповідних гарантійних зобов`язань по товару.

Також, як встановлено судом до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні на перевезення товару від постачальника, однак надані пояснення позивача не є достатньо обґрунтованими з урахуванням того, що у ТОВ "САРБИС" відповідно до форми №20-ОПП відсутні складські приміщення та згідно ЄРПН не встановлено придбання послуг оренди складських приміщень. До перевірки не надано жодних документів щодо наявності у товариства обладнання, яке може завантажувати/розвантажувати товар та відповідного персоналу, який може провести таке завантаження та розвантажування. Згідно даних ЄРПН ТОВ "САРБИС" не залучає сторонні організації для транспортування товару, складських приміщень. Платник податку не декларує наявність власних основних засобів та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності (навантаження товару, перевезення на склад покупця).

Отже, на переконання судової колегії, такі недоліки в документації можуть свідчити про недостовірність даних, наведених у первинних документах, що не здатне у своїй сукупності підтвердити реальність господарської операції, а відтак виявлене порушення контролюючим органом слід вважати підтвердженим.

Стосовно правовідносин між ТОВ МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» (замовник) та ТОВ «НІКПРАЙМ» (виконавець), то матеріалами справи підтверджено, що 20 грудня 2017 року підприємствами укладено договір № 2012, за яким виконавець зобов`язується на свій ризик та своїми силами виконати роботи з ремонту буксира «ДОКЕР», прапор Україна, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У пункті 1.2. договору зазначено, що виконавець зобов`язується у встановлений цим договором строк виконати роботи в обсязі за цінами, обумовленими в попередньому кошторису (попередній ремонтній відомості) додатку №1, який є невід`ємною частиною договору, якщо інше не буде погоджено додатковою угодою сторін.

За змістом пункту 3.1. договору, на момент укладення договору вартість робіт і матеріалів виконавця згідно попередньої ремонтної відомості (додаток №1 до цього Договору) становить 300000,00 (триста тисяч) грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ за ставкою 20% 50000,00 грн.

До вартості робіт включено вартість матеріалів (резина, пароніт, мастила та інше), а також стандартні комплектуючі (підшипники, сальники, ущільнення торцові, стандартні ГТВ). Кошторис на виконання робіт, передбачених попередньою ремонтною відомістю є попереднім.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що роботи, які не зазначені у попередній ремонтній відомості, роботи, що випливають з результатів дефекації, та роботи, що заявлені на вимогу класифікаційного товариства або замовника, письмово узгоджуються сторонами перед початком їх виконання із зазначенням вартості та термінів виконання. Обсяги та вартість додаткових робіт оформляються сторонами шляхом укладання додаткових угод, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 3.3. договору, остаточна вартість ремонтних робіт визначається виходячи з фактично виконаного обсягу робіт за цінами, обумовленими в додатку №1 і додаткових угодах до цього договору, якщо такі виконувались, та оформляється виконавчою ремонтною відомістю. Витрати, пов`язані з ремонтом і наглядом за прийманням робіт класифікаційним товариством, несе Замовник (пункт 3.4).

Також, пунктом 3.5. договору визначено, що замовник має право скасувати деякі з раніше заявлених ремонтних робіт повідомленням про це виконавця у строк не менше, ніж за 1 день до початку виконання таких робіт. В цьому випадку термін виконання робіт підлягає зменшенню пропорційно зменшенню вартості робіт, якщо інше не буде погоджено сторонами.

Датою закінчення виконання робіт є день підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт та акту прийому-передачі судна з ремонту (пункт 5.3. договору).

Отже, суд апеляційної інстанції робить висновок, що укладеним договором чітко передбачено документальне підтвердження реальність проведення цієї господарської операції, обсяг якої не змінювався. Однак, з матеріалів справи слідує, що достатніх у своїй сукупності доказів для підтвердження реальності господарської операції позивачем не надано та до того ж не спростовано доводів відповідача про фіктивність діяльності вказаного контрагента. Крім того, судом під час розгляду справи не встановлено наявність достатніх основних засобів, технічних та трудових ресурсів у контрагента позивача.

При цьому колегія суддів акцентує увагу на тому, що покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, процесуальне законодавство одночасно покладає обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Також колегією суддів враховується те, що посадовими особами контролюючого органу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» 17 січня 2020 року було вручено лист про надання пояснень та документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «НІКПРАЙМ», однак будь-яких пояснень та документів на запит податкового органу надано не було, про що складено акт від 18.02.2020 №196/14-29-05-01/31096185.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності цієї господарської операції є обґрунтованим та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відтак відсутні підстави вважати, що виявлене порушення не підтверджено.

Крім того, 09 листопада 2018 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» (за договором: покупець) та ТОВ «НЕДА1» укладено договір поставки, за яким продавець зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність покупця товар, згідно рахунку-фактури і видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах і в порядку, передбаченому Договором.

Товар має відповідати по якості стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює умови до якості товару. Продавець несе відповідальність за якість товару. покупець має право контролю товару у продавця. Кількість, асортимент, ціна товару вказана в рахунку-фактурі, який видається на кожну партію товару і є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1. та 2.2. договору поставки).

Продавець, відповідно до пункту 3.1. договору, зобов`язується надати разом з товаром наступний пакет документів на відвантажений товар: рахунок-фактура, видаткову накладну, податкову накладну, зареєстровану в ЄРПН згідно п.201.1 Податкового кодексу України.

Судова колегія звертає увагу на те, що переміщення матеріальних цінностей за своєю суттю є складною господарською операцією, яка не може бути формально підтверджена лише одним чи декількома документами, оскільки для передачі товару від одного контрагента до іншого відбувається низка господарських процесів: формування товару на відправку, його пакування, завантаження, перевезення, вивантаження, перевірка цілісності та кількості.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи відсутність придбання товарів вказаних в вищезазначених первинних документах та враховуючи відсутність прав на нерухоме майно, відсутність основних засобів (виробничих, складських приміщень), транспортних засобів, достатньої кількості трудових ресурсів, або інших документів, а також наявність ознаки суб`єкта фіктивного підприємництва контрагента позивача, судова колегія вважає правильними висновки контролюючого органу, що реальність господарської операції сумнівна.

Крім того, колегією суддів встановлено, що 16 квітня 2018 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» та ТОВ «ЛОРКАН» укладено договір поставки № 16/04, за яким постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність покупця товар, відповідно до рахунків-фактур і видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену цим договором ціну (пункт 1.1. договору).

Згідно пункту 2.1. договору, товар повинен відповідати стандарту якості, технічним умовам, іншій документації, яка висувається до якості товару. Покупець має право проводити контроль товару постачальника. Кількість, асортимент, ціна товару зазначається в рахунку-фактурі, що видається на кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору (п. 2.2. договору).

За змістом пункту 3.2. договору, постачальник зобов`язаний передати покупцеві документи на відвантажений товар, а саме: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Товар вважається поставлений постачальником та прийнятий покупцем по кількості, вказаної у видатковій накладній (пункт 4.1. договору).

Судова колегія враховує, що до перевірки не було надано технічний паспорт, сертифікат відповідності, інші документи, які підтверджують походження ТМЦ. При цьому, надані позивачем у листі від 16.11.2018 року № 1306 пояснення з приводу відсутні та ненадання документів суд апеляційної інстанції сприймає критично, оскільки за відсутності вказаних документів походження товару у контрагента-постачальника ТОВ "ЛОРКАН", наявність відповідних гарантійних зобов`язань по товару.

Також, як встановлено судом до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні на перевезення товару від постачальника, однак надані пояснення позивача не є достатньо обґрунтованими з урахуванням того, що у ТОВ "ЛОРКАН" відповідно до форми №20-ОПП відсутні складські приміщення та згідно ЄРПН не встановлено придбання послуг оренди складських приміщень. До перевірки не надано жодних документів щодо наявності у товариства обладнання, яке може завантажувати/розвантажувати товар та відповідного персоналу, який може провести таке завантаження та розвантажування. Згідно даних ЄРПН ТОВ "ЛОРКАН" не залучає сторонні організації для транспортування товару, складських приміщень. Платник податку не декларує наявність власних основних засобів та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності (навантаження товару, перевезення на склад покупця).

До того ж, суд апеляційної інстанції звертає окрему увагу, що у договорі поставки не зазначено також місце розвантаження товару (склад покупця) та місце навантаження (склад продавця).

Отже, на переконання судової колегії, такі недоліки в документації можуть свідчити про недостовірність даних, наведених у первинних документах, що не здатне у своїй сукупності підтвердити реальність господарської операції, а відтак виявлене порушення контролюючим органом слід вважати підтвердженим.

11 вересня 2017 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» (за договором: покупець) та ТОВ «АКРО-МЕТР» (за договором: постачальник) укладено договір поставки № 11/09, за яким постачальник зобов`язується систематично постачати і передавати у власність покупця товар згідно рахунків-фактури і видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах та порядку, передбачених договором.

Згідно пункту 2.1. договору, товар повинен відповідати стандарту якості, технічним умовам, іншій документації, яка висувається до якості товару. Покупець має право проводити контроль товару постачальника. Кількість, асортимент, ціна товару зазначається в рахунку-фактурі, що видається на кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору (п. 2.2. договору).

За змістом п. 3.1 договору поставки, постачальник зобов`язаний надати разом з товаром наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, зареєстрованої відповідно до п. 201.1 ПК України.

Відповідно до пункту 4.1. договору поставки товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості відповідно до даних, зазначених у накладній відвантаження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції робить висновок, що договором поставки чітко передбачено документальне підтвердження реального руху матеріальних цінностей за укладеним договором. Однак, з матеріалів справи слідує, що достатніх у своїй сукупності доказів для підтвердження реальності господарської операції позивачем не надано та до того ж не спростовано доводів відповідача про фіктивність діяльності вказаного контрагента. Крім того, судом під час розгляду справи не встановлено наявність достатніх основних засобів, технічних та трудових ресурсів у ТОВ «АКРО-МЕТР».

При цьому суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, процесуальне законодавство одночасно покладає обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Також колегією суддів враховується те, що посадовими особами контролюючого органу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» 16 січня 2020 року було вручено лист про надання пояснень та документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «АКРО-МЕТР», однак будь-яких пояснень та документів на запит податкового органу надано не було, про що складено акт від 18.02.2020 №196/14-29-05-01/31096185.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності цієї господарської операції є обґрунтованим та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги.

З матеріалів справи також встановлено, що 11 лютого 2019 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» (за договором: покупець) та ТОВ «АВТОТЕХСЕРВИС ЮГ» укладено договір № 11/02, за яким постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність замовника товар, згідно рахунків-фактур і видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах і в порядку, передбаченому договором.

За змістом пункту 2.1 договору, товар повинен відповідати по якості стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості товару. Постачальник несе відповідальність за якість товару. Покупець має право контролю товару у постачальника.

У пункті 2.2. договору передбачено, що кількість, асортиментний перелік, ціна товару вказується в рахунку-фактурі який видається на кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.2. договору поставки визначено, що постачальник зобов`язаний надати разом з товаром наступний пакет документів на відпущений товар: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, зареєстровану в ЄРПН згідно п.201.1 Податкового кодексу України.

Судова колегія звертає увагу на те, що переміщення матеріальних цінностей у спосіб поставки за своєю суттю є складною господарською операцією, яка не може бути формально підтверджена лише одним чи декількома документами, оскільки для передачі товару від одного контрагента до іншого відбувається низка господарських процесів: формування товару на відправку, його пакування, завантаження, перевезення, вивантаження, перевірка цілісності та кількості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції робить висновок, що договором поставки чітко передбачено документальне підтвердження реального руху матеріальних цінностей за укладеним договором. Однак, з матеріалів справи слідує, що достатніх у своїй сукупності доказів для підтвердження реальності господарської операції позивачем не надано та до того ж не спростовано доводів відповідача про фіктивність діяльності вказаного контрагента. Крім того, судом під час розгляду справи не встановлено наявність достатніх основних засобів, технічних та трудових ресурсів у ТОВ «АВТОТЕХСЕРВИС ЮГ».

При цьому суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, процесуальне законодавство одночасно покладає обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Також колегією суддів враховується те, що посадовими особами контролюючого органу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» 03 лютого 2020 року було вручено лист про надання пояснень та документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «АКРО-МЕТР», однак будь-яких пояснень та документів на запит податкового органу надано не було, про що складено акт від 18.02.2020 №196/14-29-05-01/31096185.

За таких обставин, судова колегія вважає, що у даному випадку реальність цієї господарської операції є сумнівною, а позивачем не доведено, що під час обрання контрагенту він діяв обачно та добросовісно. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції констатує, що у більшості випадків при наданні пояснень та додаткових документів контролюючому органу позивач проявив бездіяльність та не надав зокрема ґрунтовних доводів щодо неможливості надання відповідних документів у строк визначений податковим органом.

Також з матеріалів справи встановлено та фактично не заперечується позивачем, що під час проведення перевірки контролюючим органом аналізувалися господарські взаємовідносини ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» з ТОВ «ОЛІВІО ГРУП», ТОВ «ПЕЛІШОР», ТОВ «СУПЕР ТЕН» та на підтвердження здійснених господарських операцій позивач надав (що відображено в акті перевірки) лише податкові накладні № 4 від 20.09.2018 року, № 3 від 17.09.2018 року, № 7 від 16.07.2018 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що встановити реальність господарських операцій між суб`єктами господарювання не вбачається за можливим. До того ж, суд зважає на те, що контролюючим органом відображено інформацію щодо фіктивності діяльності вказаних контрагентів позивача, а на подані запити податкового органу від 16.01.2020 року, Товариством не надано будь-яких ґрунтовних пояснень щодо господарських операцій, про що свідчить акт 18.02.2020 №196/14-29-05-01/31096185.

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що суд першої інстанції не надав повноцінної оцінки спірним правовідносинам у цій частині, а позивач не довів реальність вказаних господарських операцій позаяк податкові накладні не здатні у повному обсязі розкрити суть господарських операцій та підтвердити реальний рух матеріальних активів.

З матеріалів справи також слідує, що між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» та ТОВ «БІЗНЕС-МАРІН» укладено договори про виконання ремонтних робіт № 1 від 30.11.2017 року, № 2 від 11.12.2017 року, № 1 від 29.01.2018 року, № 34 від 17.08.2018 року, № 03/12 від 03.12.2018 року.

Так, згідно укладених договорів замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту з використання витратних матеріалів виконавця в порядку, в строки та на умовах, визначених цими договорами.

Виконавець повинен надати Замовнику послуги, якість яких відповідає умовам діючої нормативної документації в галузі судноремонту, зокрема але не виключно «Положення про ремонт суден КНД 31.5.001-96» та «правил класифікаційних оглядів суден Регістра судноплавства України» та законодавству України.

За змістом пункту 2.2. договорів, якість матеріальних ресурсів, що використовується при наданні послуг, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості відповідно до вимог цього договору та законодавства України. Усі придбані матеріальні ресурси повинні бути новими та не мати зовнішніх та внутрішніх пошкоджень.

Якість матеріальних ресурсів, які використовуються при наданні послуг, повинна підтверджуватись у встановленому законодавством України порядку із наданням після підписання акту приймання судна з ремонту оригіналів або засвідчених належним чином копії відповідних документів (пункт 2.3. договору).

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами контролюючого органу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» 09 січня 2020 року було вручено лист про надання пояснень та документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «БІЗНЕС-МАРІН», однак будь-яких пояснень та документів на запит податкового органу надано не було, про що складено акт від 18.02.2020 №196/14-29-05-01/31096185.

Також судом враховується те, що за відомостями даних Єдиного реєстру податкових накладних за період листопад - грудень 2017 року, січень 2018 року - лютий 2019 року ТОВ «БІЗНЕС-МАРІН» (код ЄДРПОУ 39474517) закуповувало у контрагентів постачальників: кorepox, thinner, пасту для рук "Авто-майстер", шліфпапіри, щітки металеві, набори інструментів, питну воду, кутники, листи г/к, мережувачі подовжувачі, кухонні прилади, канцтовари, гайки, болти, труби, прокладки, арматуру, клапани, ДСП, акумулятори, змішувачі, перепустки, телекомунікаційні послуги, первісний огляд підприємства, послуги з використання системи електронних закупівель, послуга з реєстрації пропозиції на участь у закупівлі, послуги буксира, ремонт ПС-361, розробка проектної документації з підйому плавзасобу в/л "НАРЗАН", перевірка манометрів, акумуляторів тощо.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що реальність задекларованих господарських операцій із вказаним контрагентом позивача викликає обґрунтовані сумніви та позивачем не спростовано висновки контролюючого органу.

Окрім цього, з матеріалів справи слідує, що між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» (за договорами: покупець) та ТОВ "КВАДРУМ ЕЛІТ" (№ 15 від 30.05.2019 року), ТОВ "ТІАРА КОМПАНІ ГРУП" (№ 03/02-1 від 01 квітня 2019 року), ТОВ "ДУНАЙ-КРАФТ" (№ 12/м від 02.05.2019 року) укладено договори поставки, за якими постачальник зобов`язується протягом дії даного договору поставити покупцеві товар відповідної якості згідно заявки, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно видаткової накладної та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 3.1. договорів поставок, постачання товару здійснюється на умовах рахунку-фактури та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

За змістом пункту 3.2 договорів, перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладної уповноваженими представниками обох сторін, згідно якої товар відпускається покупцю. При виявленні невідповідності товару за кількістю та/або якістю умовам договору та іншим документам, які є невід`ємною частиною даного договору, покупець має право призупинити приймання товару.

У пункті 3.3. договорів поставки передбачено, що доставка товару здійснюється на умовах самовивозу покупцем або постачальником.

Судова колегія звертає увагу на те, що переміщення матеріальних цінностей у спосіб поставки за своєю суттю є складною господарською операцією, яка не може бути формально підтверджена лише одним чи декількома документами, оскільки для передачі товару від одного контрагента до іншого відбувається низка господарських процесів: формування товару на відправку, його пакування, завантаження, перевезення, вивантаження, перевірка цілісності та кількості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції робить висновок, що договором поставки чітко передбачено документальне підтвердження реального руху матеріальних цінностей за укладеним договором. Однак, з матеріалів справи слідує, що достатніх у своїй сукупності доказів для підтвердження реальності господарської операції позивачем не надано та до того ж не спростовано доводів відповідача про фіктивність діяльності вказаного контрагента. Крім того, судом під час розгляду справи не встановлено наявність достатніх основних засобів, технічних та трудових ресурсів у контрагентів.

При цьому суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, процесуальне законодавство одночасно покладає обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Також колегією суддів враховується те, що посадовими особами контролюючого органу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» 09 січня 2020 року було вручено лист про надання пояснень та документальне підтвердження щодо взаємовідносин з контрагентами, однак будь-яких пояснень та документів на запит податкового органу надано не було, про що складено акт від 18.02.2020 №196/14-29-05-01/31096185.

Додатково судова колегія зважає на те, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних за січень 2018 р. - вересень 2019 р. встановлено, що контрагент постачальник ТОВ «ДУНАЙ КРАФТ» (42019768) здійснював реалізацію товарів з номенклатурою відмінною від номенклатури придбання, а саме: придбавав у 2018 році переважно добрива, у 2019 році - цигарки, пиво, сидр, вода, безалкогольні напої, сік, цукерки, банан, алкогольні напої, продукти харчування.

Згідно баз даних ДФС України та поданої ТОВ «ДУНАЙ КРАФТ» (42019768) звітності балансова вартість основних засобів на кінець 2018 р. складає 0,0 тис. грн., запаси 0,00 тис. грн., інформація про наявні земельні ділянки, основні засоби, запаси відсутня (звітність не надавалась), що на думку колегії суддів свідчить про їх відсутність.

Отже, неможливо встановити виробника реалізованого товару підприємством ТОВ «ДУНАЙ КРАФТ» вищезазначеними контрагентами - покупцями та визначити ланцюг постачання товару від виробника до кінцевого споживача.

За таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апелянта в частині не підтвердження реальності проведених господарських операцій.

Крім того, з наявних в матеріалах справи суд апеляційної інстанції вважає непідтвердженими господарські операції позивача з ТОВ "ПРОКСІТЕХНОТОРГ" та ТОВ "КОМСНАБ ЛІДЕР", оскільки з наданих під час перевірки видаткових та податкових накладних достовірно встановити зміст, обсяг та характер господарської операції не можливо.

Знову ж таки, суд констатує той факт, що позивач на запити контролюючого органу про надання документів та пояснень відповіді у достатньому обсязі не надав та не навів належних мотивів, з яких реальність господарських операцій має вважатися підтвердженою.

Що ж до господарських взаємовідносин між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» та ТОВ «МАГНУМ», то судова колегія враховує, що 01 грудня 2017 року укладено договір № 01/22, за яким постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність замовника товар, згідно рахунків-фактур і видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах і в порядку, передбаченому договором.

Товар повинен відповідати по якості стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості товару. Постачальник несе відповідальність за якість товару. Покупець має право контролю товару у постачальника (пункт 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, кількість, асортиментний перелік, ціна товару вказується в рахунку-фактурі який видається на кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору.

За змістом розділу 3 договору поставки, постачальник зобов`язаний надати разом з товаром наступний пакет документів на відпущений Товар: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, зареєстровану в ЄРПН згідно п.201.1 Податкового кодексу України. Відпущення товару по неузгодженим цінам не допускається. Датою поставки вважається дата отримання Товару, вказана в накладній. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару.

Також матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «МАГНУМ» надає послуги, які за своєю суттю потребують наявності працівників з відповідним фахом та відповідних основних засобів, обладнання, інструментів, оренда або придбання яких не декларується. Однак, матеріали справи не містять доказів про наявність у ТОВ «МАГНУМ» відповідних ресурсів, що на думку апеляційного суду, виключає можливість проведення задекларованих господарських операцій. При цьому, судова колегія звертає увагу, що на запити податкового органу про надання пояснень та документів, позивач запит залишив без належного реагування, що деякою мірою вказує на недобросовісне виконання своїх податкових обов`язків.

19 квітня 2019 року та 07 травня 2019 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» (за договором: покупець) та ПП «ОД-ТОРГ» (за договором: постачальник) укладено договори поставки № 18, 24, за якими постачальник зобов`язується протягом дії даного договору поставити покупцеві товар відповідної якості згідно заявки, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно видаткової накладної та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 3.1. договорів поставок, постачання товару здійснюється на умовах рахунку-фактури та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

За змістом пункту 3.2 договорів, перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладної уповноваженими представниками обох сторін, згідно якої товар відпускається покупцю. При виявленні невідповідності товару за кількістю та/або якістю умовам договору та іншим документам, які є невід`ємною частиною даного договору, покупець має право призупинити приймання товару.

У пункті 3.3. договорів поставки передбачено, що доставка товару здійснюється на умовах самовивозу покупцем або постачальником.

Судова колегія звертає увагу на те, що переміщення матеріальних цінностей у спосіб поставки за своєю суттю є складною господарською операцією, яка не може бути формально підтверджена лише одним чи декількома документами, оскільки для передачі товару від одного контрагента до іншого відбувається низка господарських процесів: формування товару на відправку, його пакування, завантаження, перевезення, вивантаження, перевірка цілісності та кількості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції робить висновок, що договором поставки чітко передбачено документальне підтвердження реального руху матеріальних цінностей за укладеним договором. Однак, з матеріалів справи слідує, що достатніх у своїй сукупності доказів для підтвердження реальності господарської операції позивачем не надано та до того ж не спростовано доводів відповідача про фіктивність діяльності вказаного контрагента. Крім того, судом під час розгляду справи не встановлено наявність достатніх основних засобів, технічних та трудових ресурсів у контрагента позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, процесуальне законодавство одночасно покладає обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Отже, висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності проведених господарських операцій із цим контрагентом є обґрунтованим та підтверджено матеріалами справи.

Також колегія суддів вважає правильним висновок контролюючого органу про відсутність реальності господарської операції з ПП "ТРАЙГОН-ХЕРСОН-ПІВДЕНЬ", оскільки з наданих під час перевірки видаткових та податкових накладних достовірно встановити зміст, обсяг та характер господарської операції не можливо.

Щодо реальності господарської операції позивача з ТОВ "АЛЬ-ТРЕЙД-ЮГ" за договором поставки №77 від 01.10.2018 , то судова колегія звертає увагу, що згідно умов договору постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність замовника товар, згідно рахунків-фактур і видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах і в порядку, передбаченому договором.

Товар повинен відповідати по якості стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості товару. Постачальник несе відповідальність за якість товару. Покупець має право контролю товару у постачальника (пункт 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, кількість, асортиментний перелік, ціна товару вказується в рахунку-фактурі який видається на кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору.

При цьому, судом також встановлено, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних за період 2018-2019 роки року ТОВ «АЛЬ-ТРЕЙД-ЮГ» (код ЄДРПОУ 41715105) закуповувало у контрагентів-постачальників: мінеральні води, пиво, лікеро-горілчані вироби, газовані напої, одноразові стакани, охолоджувач МХД, ковбасні вироби, кисло-молочні вироби, курицю в розбірці та адгезійні добавки 20.12.2018 року в кількості 120 509 кг у 426 підприємств, які на обліку у м. Києві (відсутні основні фонди, трудові ресурси, складські приміщення, реалізують продукцію відмінну від придбаної), а реалізовувало протягом мінеральні води, пиво, лікеро-горілчані вироби, газовані напої, одноразові стакани, охолоджувач МХД, ковбасні вироби, кисло-молочні вироби, курицю в розбірці та адгезійні добавки 20.12.2018 року в кількості 113 770 кг на адресу ПП "БУДГАРАНТ-7" (код ЄДРПОУ 34390160), яке перебуває на обліку у м. Харків.

Таким чином, вищенаведені у сукупності обставини свідчать про відсутність здійснення операцій з придбання товару, зазначеного у документах виписаних ТОВ «АЛЬ-ТРЕЙД-ЮГ» на адресу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ - ЮГ».

Також судом апеляційної інстанції приймаються доводи апелянта, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «ОНІКС ПРО», оскільки матеріали справи не містять пояснень та документального підтвердження щодо наявності книг складського обліку із відповідним відображенням записів про оприбуткування ТМЦ виписаних у первинних документах на адресу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ», товарно-транспортних накладних на перевезення, сертифікатів відповідності, посвідчень якості, або інших документів, які б підтверджували якість та походження товару. Відсутність вказаних документів під час проведення перевірки позбавило можливості контролюючий орган надати оцінку проведеним господарським операціям, а відтак і визначитися щодо задекларованим податковим зобов`язанням.

Як вбачається із матеріалів перевірки позивача, для підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "БРОУН 2018" надано видаткові та податкові накладні, які навіть у своїй сукупності не розкривають та не можуть підтверджувати проведені господарські операції, їх характер та реальність проведення. До того ж, це унеможливлює встановлення наявності чи відсутності у контрагента достатніх основних засобів, технічних та трудових ресурсів.

При цьому суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, процесуальне законодавство одночасно покладає обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Отже, висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності проведених господарських операцій із цим контрагентом є обґрунтованим та підтверджено матеріалами справи.

01 вересня 2017 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ - ЮГ» та ТОВ "ЕКСЕЛІОН" укладено договір поставки № 7, за яким постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність замовника товар, згідно рахунків-фактур і видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах і в порядку, передбаченому договором.

За змістом пункту 2.1. договору товар повинен відповідати по якості стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості Товару. Постачальник несе відповідальність за якість товару. Покупець має право контролю Товару у Постачальника.

Кількість, асортиментний перелік, ціна товару вказується в рахунку-фактурі який видається на кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору (пункту 2.2. договору поставки).

Відповідно до пункту 3.2 договору поставки, постачальник зобов`язаний надати разом з товаром наступний пакет документів на відпущений товар: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, зареєстровану в ЄРПН згідно п.201.1 Податкового кодексу України.

Датою поставки вважається дата отримання товару, вказана в накладній. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (пункт 3.4, 3.5. договору поставки).

Таким чином, суд апеляційної інстанції робить висновок, що договором поставки чітко передбачено документальне підтвердження реального руху матеріальних цінностей за укладеним договором. Однак, з матеріалів справи слідує, що достатніх у своїй сукупності доказів для підтвердження реальності господарської операції позивачем не надано. Крім того, судом під час розгляду справи не встановлено наявність достатніх основних засобів, технічних та трудових ресурсів у контрагента позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, процесуальне законодавство одночасно покладає обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Отже, висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності проведених господарських операцій із цим контрагентом є обґрунтованим та підтверджено матеріалами справи.

14 листопада 2017 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» (за договором: замовник) та ТОВ «ЗЕ-ЛАЙТ» (за договором: виконавець) укладено договір надання послуг № 18 від 14.11.2017 року, за яким замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту суден з використанням витратних матеріалів виконавця в порядку, в строки та на умовах, визначених цим Договором. На кожне судно укладається окрема додаткова угода.

За змістом пункту 2.1. договору, виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам діючої нормативної документації в галузі судноремонту, зокрема але не виключно «Положення про ремонт суден КНД 31.5.001-96» та «Правил класифікаційних оглядів суден Регістра судноплавства України» та законодавству України.

Відповідно до пункту 2.2. договору, якість матеріальних ресурсів, що використовуються при наданні послуг, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості відповідно до вимог цього договору та законодавства України. Усі придбані матеріальні ресурси повинні бути новими та не мати зовнішніх та внутрішніх пошкоджень.

У пункті 2.3. договору передбачено, що якість матеріальних ресурсів, які використовуються при наданні Послуг, повинна підтверджуватись у встановленому законодавством України порядку із наданням після підписання акту приймання судна з ремонту оригіналів або засвідчених належних чином копій відповідних документів.

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна цього договору та номенклатура робіт по кожному судну вказується окремо в додаткових угодах. Ціна цього Договору включає:

- вартість надання послуг відповідно до умов цього договору;

- вартість матеріальних ресурсів, необхідних для надання послуг;

- вартість розробки та погодження технічної документації, необхідної для надання Послуг;

- інші витрати виконавця, необхідні для належного надання послуг за цим договором.

Остаточна вартість наданих послуг визначається на підставі підписаної сторонами виконавчої ремонтної відомості в межах виконавчої ремонтної відомості.

Згідно п.1 Додаткової угоди №1 від 15.11.2017 р., сторони домовились, що Замовник доручає Виконавцю виконати роботи по ремонту т/х «МНМС-101» згідно Попередньої ремонтної відомості до даної додаткової угоди.

Згідно п.2. Додаткової угоди №1 від 15.11.2017 р., на момент підписання даної додаткової угоди вартість робіт і матеріалів Виконавця згідно Попередньої ремонтної відомості складає 200000,00 грн. (двісті тисяч грн. 00 коп.) в тому числі ПДВ 33333,33 грн.

Згідно п.3 Термін виконання робіт 40 (сорок) календарних днів (у тому числі вихідні та святкові дні) з моменту підписання додаткової угоди.

Згідно п.1 Додаткової угоди №2 від 20.11.2017 р., сторони домовились, що Замовник доручає Виконавцю виконати роботи по ремонту в/б «Туман» згідно Попередньої ремонтної відомості до даної додаткової угоди.

Згідно п.2. Додаткової угоди №2 від 20.11.2017 р., на момент підписання даної додаткової угоди вартість робіт і матеріалів Виконавця згідно Попередньої ремонтної відомості складає 703256,00 грн. (сімсот три тисячі двісті п`ятдесят шість грн. 00 коп.) в тому числі ПДВ 117209,33 грн.

Згідно п.3 Термін виконання робіт 40 (сорок) календарних днів (у тому числі вихідні та святкові дні) з моменту підписання додаткової угоди.

03 лютого 2020 року посадовими особами контролюючого органу ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» вручено лист про надання пояснень та документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «ЗЕ-ЛАЙТ», однак будь-яких пояснень та документів на запит податкового органу надано не було, про що складено акт від 18.02.2020 №196/14-29-05-01/31096185.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази по взаємовідносинам ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» та ТОВ «ЗЕ-ЛАЙТ», судова колегія робить висновок, що матеріали справи не містять достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження реальності господарських операцій, про що контролюючим органом зроблено правильний висновок.

Як вбачається із матеріалів перевірки позивача, для підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "А-ОПТОРГСЕРВІС " надано видаткові та податкові накладні, які навіть у своїй сукупності не розкривають та не можуть підтверджувати проведені господарські операції, їх характер та реальність проведення. До того ж, це унеможливлює встановлення наявності чи відсутності у контрагента достатніх основних засобів, технічних та трудових ресурсів.

При цьому суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, процесуальне законодавство одночасно покладає обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Отже, висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності проведених господарських операцій із цим контрагентом є обґрунтованим та підтверджено матеріалами справи.

08 вересня 2017 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» (за договором: покупець) та ТОВ «ЮЖСТИЛЬ» (за договором: постачальник) укладено договір поставки, за яким постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність замовника товар, згідно рахунків-фактур і видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах і в порядку, передбаченому Договором.

Пунктом 2.1. договору товар повинен відповідати по якості стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості товару. Постачальник несе відповідальність за якість товару. Покупець має право контролю товару у постачальника.

У пункті 2.2. договору передбачено, що кількість, асортиментний перелік, ціна товару вказується в рахунку-фактурі який видається на кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору.

За положеннями пункту 3.2 договору, постачальник зобов`язаний надати разом з товаром наступний пакет документів на відпущений товар: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, зареєстровану в ЄРПН згідно п.201.1 Податкового кодексу України.

Відпущення Товару по неузгодженим цінам не допускається. Датою поставки вважається дата отримання товару, вказана в накладній. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (пункт 3.2-3.5).

Таким чином, суд апеляційної інстанції робить висновок, що договором поставки чітко передбачено документальне підтвердження реального руху матеріальних цінностей за укладеним договором. Однак, з матеріалів справи слідує, що достатніх у своїй сукупності доказів для підтвердження реальності господарської операції позивачем не надано. Крім того, судом під час розгляду справи не встановлено наявність достатніх основних засобів, технічних та трудових ресурсів у контрагента позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, процесуальне законодавство одночасно покладає обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Отже, висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності проведених господарських операцій із цим контрагентом є обґрунтованим та підтверджено матеріалами справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що 01.09.2019 позивач та ТОВ «УКРГРАНД 1» уклали договір поставки №18, за змістом аналогічний із іншим контрагентом ТОВ «ЮЖСТИЛЬ». Однак, судова колегія дослідивши матеріали справи вважає, що реальність господарських операцій у даному випадку також не підтверджена, а сам факт наявності договору не є беззаперечним доказом реального руху матеріальних актів.

Як вбачається із матеріалів перевірки позивача, для підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "ІНТІС" надано видаткові та податкові накладні, які навіть у своїй сукупності не розкривають та не можуть підтверджувати проведені господарські операції, їх характер та реальність проведення. До того ж, це унеможливлює встановлення наявності чи відсутності у контрагента достатніх основних засобів, технічних та трудових ресурсів.

При цьому суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, процесуальне законодавство одночасно покладає обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Отже, висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності проведених господарських операцій із цим контрагентом є обґрунтованим та підтверджено матеріалами справи.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, 30 січня 2018 року «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» укладено з ТОВ «АРТ ЗАВОД» договір № 30/РУ, 25 квітня 2018 року між тими ж сторонами укладено договір № 25/04 та 01 липня 2019 року укладено також договір поставки № 01-07.

Так, за двома першими договорами ТОВ «АРТ ЗАВОД» зобов`язалося на свій ризик та своїми силами виконати ремонтні роботи.

Пунктом 1.2. договорів передбачено, що виконавець зобов`язується у встановлений цим договором строк виконати роботи в обсязі за цінами, обумовленими в попередньому кошторису (попередній ремонтній відомості) додатку №1, який є невід`ємною частиною договору, якщо інше не буде погоджено додатковою угодою сторін.

За змістом пункту 3.2. договорів, роботи, які не зазначені у попередній ремонтній відомості, роботи, що випливають з результатів дефекації, та роботи, що заявлені на вимогу Класифікаційного товариства або замовника, письмово узгоджуються сторонами перед початком їх виконання із зазначенням вартості та термінів виконання. Обсяги та вартість додаткових робіт оформляються сторонами шляхом укладання додаткових угод, які є невід`ємною частиною договору.

Остаточна вартість ремонтних робіт визначається виходячи з фактично виконаного обсягу робіт за цінами, обумовленими в додатку №1 і додаткових угодах до цього договору, якщо такі виконувались, та оформляється виконавчою ремонтною відомістю.

Відповідно до пункту 3.5. договору замовник має право скасувати деякі з раніше заявлених ремонтних робіт повідомленням про це виконавця у строк не менше, ніж за 1 день до початку виконання таких робіт. В цьому випадку термін виконання робіт підлягає зменшенню пропорційно зменшенню вартості робіт, якщо інше не буде погоджено сторонами.

Розділом 4 договорів про виконання робіт передбачено, що оплата за ремонтні роботи здійснюється замовником на підставі рахунків виконавця в наступному порядку:

100% вартості, зазначеної у п.3.1. договору передоплата протягом 3 (трьох банківських днів з моменту підписання договору, але у будь-якому випадку не раніше виконання виконавцем умов п.8.1.8. договору.

Остаточний розрахунок за виконавчою ремонтною відомістю (з урахуванням платежу згідно п.п.4.1.1., 4.1.2. Договору), з підписанням акту прийому-передачі виконаних робіт.

За умови реєстрації виконавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових, відповідно до п.201.1. Податкового кодексу України.

Оцінивши надані суду докази та враховуючи умови укладених договорів, колегія суддів приходить висновку, що реальність господарських операцій у даному випадку є сумнівною та не свідчить про реальний рух матеріальних активів, а висновки контролюючого органу за встановлених обставин при проведенні перевірки є обґрунтованими та правильними.

При цьому, судова колегія враховує і ту обставину, що 13 січня 2020 року контролюючим органом надано було запит про надання пояснень та додаткових документів, однак у зв`язку із їх ненаданням контролюючим органом складено акт 18.02.2020 №196/14-29-05-01/31096185. При розгляді справи в суді позивачем не доведено, що ненадання документів було зумовлено об`єктивними підставами, а відтак суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку позивачем не належним чином дотримано вимоги щодо виконання своїх податкових обов`язків.

Також, 01 липня 2019 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ» та ПП «ФАЕРСТАР» укладено договір поставки № 25, за яким постачальник зобов`язується протягом дії даного договору поставити покупцеві товар відповідної якості згідно заявки, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно видаткової накладної та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється у національній грошовій одиниці у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури на протязі 30-ти робочих днів. У випадку виникнення у сторін зустрічних однорідних вимог, сторони проводять залік цих вимог відповідно до ст.601 ЦК України шляхом направлення листа, акту звірки взаєморозрахунків тощо.

За змістом п. 2.5. договору, загальна сума договору, дорівнює сумі підписаних Сторонами видаткових накладних.

Постачання Товару здійснюється на умовах рахунку-фактури та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладної уповноваженими представниками обох сторін, згідно якої товар відпускається покупцю. При виявленні невідповідності товару за кількістю та/або якістю умовам договору та іншим документам, які є невід`ємною частиною даного договору, покупець має право призупинити приймання товару (пункт 3.2. договору).

На підставі наявних в матеріалах справи доказів колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що реальність господарської операції у даному випадку є сумнівною, а складені первинні документи (зокрема, видаткові та податкові накладні) не здатні підтвердити факт проведення господарської операції, тобто є формальними первинним документами, які фактично не призвели до зміни майнових активів суб`єктів господарювання.

Враховуючи те, що позивач аналогічним чином наводить доводи про реальність господарських операцій з ТОВ "ПРИМАВЕРА ТРАСТ" та ТОВ "МОНГА", а аналіз умов договору свідчить про їх тотожність, то судова колегія також вважає, що підтверджень проведення господарських операцій у даному випадку також є сумнівною.

При цьому, судова колегія зазначає, що згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2022 року по справі № 420/19745/21 сформована правова позиція, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

За наведених обставин, судова колегія вважає, що контролюючий орган надав повну та об`єктивну оцінку проведеним господарським операціям та правомірно вважав, що доказів їх реальності недостатньо, а відтак правильним є висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення перевірки позивача контролюючим органом було досліджено господарську операцію з ТОВ "ИЗУМ-РУД" та під час проведення перевірки надано фактично податкові накладні, що очевидно не є достатнім для підтвердження господарської операції.

При цьому, судом враховується те, що згідно постанови Верховного Суду від 06 вересня 2022 року по справі № 160/2740/19, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару/надання послуг особою, яка ніколи не продавала товару/не надавала послуг, тощо).

На переконання колегії суддів надані позивачем докази не здатні підтвердити задекларовані господарські операції з ТОВ "ИЗУМ-РУД", а відтак за порушення вимог податкового законодавства контролюючий орган правомірно застосував відповідні санкції по відношенню до позивача.

Також з матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2018 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» та ТОВ «ВЕРТИ-КАЛЬ» укладено договір поставки № 01/02, за яким постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність замовника товар, згідно рахунків-фактур і видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах і в порядку, передбаченому Договором.

Пунктом 2.1. договору товар повинен відповідати по якості стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості товару. Постачальник несе відповідальність за якість товару. Покупець має право контролю товару у постачальника.

У пункті 2.2. договору передбачено, що кількість, асортиментний перелік, ціна товару вказується в рахунку-фактурі який видається на кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору.

За положеннями пункту 3.2 договору, постачальник зобов`язаний надати разом з товаром наступний пакет документів на відпущений товар: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, зареєстровану в ЄРПН згідно п.201.1 Податкового кодексу України.

Відпущення Товару по неузгодженим цінам не допускається. Датою поставки вважається дата отримання товару, вказана в накладній. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (пункт 3.2-3.5).

Таким чином, суд апеляційної інстанції робить висновок, що договором поставки чітко передбачено документальне підтвердження реального руху матеріальних цінностей за укладеним договором. Однак, з матеріалів справи слідує, що достатніх у своїй сукупності доказів для підтвердження реальності господарської операції позивачем не надано. Крім того, судом під час розгляду справи не встановлено наявність достатніх основних засобів, технічних та трудових ресурсів у контрагента позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, процесуальне законодавство одночасно покладає обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Отже, висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності проведених господарських операцій із цим контрагентом є обґрунтованим та підтверджено матеріалами справи.

Крім того, дослідивши надані докази по взаємовідносинам ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» з ПП «АГАТ-ВЕСТ» суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем безпідставно оформлено господарські взаємовідносини із цим контрагентом, оскільки факт придбання та фактичне використання яких у межах господарської діяльності, а також зв`язок з господарською діяльністю підприємства не встановлено та не підтверджено відповідними документами, які б свідчили про здійснення господарської операції.

Також позивачем не спростовано висновків контролюючого органу, що не вбачається за можливе встановлення ПП «АГАТ-ФЕСТ» товару відповідної номенклатури.

У даному випадку колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2022 року по справі № 820/1365/18, за якою визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Таким чином, судова колегія робить висновок, що надані позивачем документи по вказаному контрагенту не здатні підтвердити реальність господарських операцій, що є підставою для застосування негативних податкових наслідків для позивача як платника податків.

Що ж стосується таких контрагентів позивача як ПП "ГАББРО-ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 42376198), ПП "ДІНОЛЮКС" (код ЄДРПОУ 42290802), ПП "КВАРЦИТ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 42444189), ПП "НЕОТРАВЕРТИН" (код ЄДРПОУ 42376140), ПП "ОЛДМАРКЕТ" (код ЄДРПОУ 42358823), ПП "РОКЕТ- ОПТ" (код ЄДРПОУ 42358797), ПП "САТУРНСІТІ" (код ЄДРПОУ 42267250), ПП "СІЛВЕРФІШ" (код ЄДРПОУ 42290776), ПП "ЦИТРИН-ОПТ" (код ЄДРПОУ 42442637), ПП "ТОПАЗ-СТОУН" (код ЄДРПОУ 42441675), ПП "ТРІОБАЗАЛЬТ" (код ЄДРПОУ 42444173), то судова колегія зважає на те, що під час проведення перевірки позивачем на запити контролюючого органу додаткові пояснення та документи надано не було. При цьому, картки рахунку та податкові накладні не є документами, які у своїй сукупності дозволяють встановити наявність реальності господарських операцій. Тобто, за відсутність інших документів, контролюючий орган правомірно вважав недоведеним факт реальності господарських операції між вказаними суб`єктами господарювання. До того ж, це унеможливлює встановлення наявності чи відсутності у контрагента достатніх основних засобів, технічних та трудових ресурсів.

При цьому суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що покладений на суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, процесуальне законодавство одночасно покладає обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Отже, висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності проведених господарських операцій із цим контрагентом є обґрунтованим та підтверджено матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів звертає увагу, що надані стороною позивача докази у своїй сукупності свідчать про те, що виявлені контролюючим органом порушення мали місце, а на їх спростування позивачем не надано достатньо доказів (зокрема, відсутній висновок бухгалтерсько-економічної експертизи та належні первинні документи по вказаним контрагентам). При цьому, судом апеляційної інстанції було проведено ретельний аналіз наданої первинної документації та здійснено перевірку усіх доводів і заперечень в тому числі й тих, що мали місце під час проведення перевірки та відповідна інформація яких відображена в акті перевірки.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що у випадку коли господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.

Судова колегія зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає помилковими твердження суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягали задоволенню, оскільки матеріали справи висновки суду спростовують, а доводи апелянта знайшли своє підтвердження під час розгляду цієї справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, колегія суддів вважає, що позов задоволенню не підлягає, про що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок.

Відповідно до приписів ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко