Постанова

від 31.10.2023 по справі 420/12499/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/12499/23Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Дата і місце ухвалення 31.07.2023р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А.І.

Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСФОРТ до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови № 355986 від 17.04.2023 року про застосування адміністративно господарського штрафу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСФОРТ звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови № 355986 від 17.04.2023 року про застосування адміністративно господарського штрафу в розмірі 17 000 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 року позов товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСФОРТ задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт посилався на те, що у зв`язку з необладнанням транспортного засобу позивача тахографом та за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, на підставі якого виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. При цьому, як вказує апелянт, підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» слугувала відсутність на час проведення перевірки встановленого тахографа на транспортному засобі, а також відсутність належним чином оформленого протоколу перевірки та адаптації до тахографа до транспортного засобу, який повинен знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам.

На думку апелянта, п. 6.3 Положення № 340 про можливість використання індивідуальної контрольної книжки водія, стосується інших транспортних засобів, які не згадуються у пункті 6.1 Положення № 340.

Таким чином, як вважає апелянт, ведення водієм індивідуальної контрольної книжки не замінює обов`язок автомобільного перевізника використовувати для цього перевезення лише автомобіль, що обладнаний тахографом, а водія - мати відповідні документи, які підтверджують його використання.

З огляду на викладене апелянт вважає, що постанова про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу є правомірною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.

У зв`язку з вказаним апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТРАНСФОРТ».

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.03.2023 року посадовими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 02.03.2023 року № 000420 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, була проведена рейдова перевірка транспортних засобів.

Під час рейдової перевірки був зупинений транспортний засіб марки МАЗ 533605/МАЗ 837810, днз НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

В ході здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами Укртрансбезпеки було встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність на момент проведення перевірки документів, передбачених статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт. При проведенні перевірки встановлено факт здійснення перевезення вантажу транспортним засобом, повна маса якого, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію ТЗ складає 16,5 тон, що не обладнаний тахографом, у водія відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, наявність якого передбачена Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 року.

На підставі матеріалів перевірки 17.04.2023 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області прийнято постанову № 355986 про застосування до ТОВ ТРАНСФОРТ адміністративно-господарського штрафу за порушенням законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач оскаржив її до суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб належний позивачеві не був обладнаний тахографом, у зв`язку з чим у позивача був відсутній обов`язок забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій не був наділений обов`язком мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, оскільки згідно з п. 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3). З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що у представників Укртрансбезпеки не було підстав вимагати при проведені перевірки зазначених вище документів.

Суд першої інстанції також врахував, що на момент здійснення перевірки у водія була наявна індивідуальна контрольна книжка водія, яка також була долучена позивачем до позовної заяви, яка є належним документом для обліку робочого часу та часу відпочинку водія, в силу п. 6.3 Положення №340.

Зважаючи на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №355986 від 17.04.2023 року прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством України, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III), який згідно ст. 3 цього Закону регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону №2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Відповідно до приписів пп. 1 п. 4 зазначеного Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з п. 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567 (далі Порядок № 1567).

Пунктом 14 Порядку №1567 визначено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пунктів 20-21 Порядку №1567, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно п. 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26 та 27 Порядку № 1567 встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

За положеннями абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Згідно частин 1 та 2 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону №2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішнього перевезення вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, а тому до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених ст.48 Закону №2344 віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.

Згідно з положеннями ст.49 Закону №2344 водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 року (далі - Інструкція №385) встановлено Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водії.

Пунктом 2.1 Інструкції №385 передбачено, що виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами ЄУТР.

Згідно з положеннями п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: - забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; - своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; - використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; - має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; - у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); - у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Пунктом 3.6 Інструкції №385 передбачено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які, зокрема, дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа.

Таким чином положеннями Інструкції №385 передбачено, що у разі використання тахографа, водій зобов`язаний мати, зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Згідно з п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

З аналізу наведених приписів законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу саме у разі обладнання транспортного засобу тахографом. В свою чергу у випадку, коли транспортний засіб не обладнаний тахографом водій повинен мати при собі індивідуальну контрольну книжку водія.

З матеріалів справи вбачається, що позивача було притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності саме за ненадання водієм під час проведення рейдової перевірки протоколу про перевірку та адаптацію тахографа.

Як вбачається з акту перевірки, у графі, яка передбачає пояснення водія про причини порушень, водієм ОСОБА_1 вказано: «тахографа нема є інд. книга».

Листом від 10.04.2023 року вих. № 10 ТОВ «ТРАНСФОРТ» повідомило Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про те, що автомобіль МАЗ 533605 НОМЕР_1 не обладнаний тахографом, заводом виробником встановлено лише спідометр. Також повідомлено, що контроль обліку праці та відпочинку водіїв здійснюється за індивідуальною книжкою.

Відсутність тахографа у автомобілі МАЗ 533605 НОМЕР_1 , перевірка якого здійснювалась під час проведення рейдової перевірки, також не заперечується відповідачем у справі.

Враховуючи зазначені обставини, відповідно до вимог п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, водій, який керував транспортним засобом, повинен був вести та мати при собі індивідуальну контрольну книжку водія.

Про наявність такої книжки було вказано водієм у своїх поясненнях, зазначених в акті перевірки від 06.03.2023 року, однак дана обставина не була врахована посадовою особою Укртрансбезпеки під час проведення перевірки, що призвело до безпідставного висновку про допущення порушення законодавства про транспорт.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в силу положень чинного законодавства у позивача був відсутній обов`язок забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а у водія був відсутній обов`язок мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, що виключає можливість притягнення ТОВ «ТРАНСФОРТ» до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді штрафу за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Колегія суддів вважає необґрунтованими та не приймає до уваги посилання апелянта на те, що зважаючи на масу автомобіля встановлення тахографа є обов`язком, а не правом позивача, а ведення водієм індивідуальної контрольної книжки не замінює обов`язок автомобільного перевізника використовувати для перевезення лише автомобіль, що обладнаний тахографом, а водія мати відповідні документи, які підтверджують його використання.

Так колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Однак при цьому пунктом 6.3 вказаного Положення передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Тобто цим положенням допускаються випадку не обладнання транспортних засобів, без зазначення будь-яких виключень, тахографом. У такому випадку передбачено інший вид обліку робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, а саме ведення індивідуальної контрольної книжки водія.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідальність згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» настає саме за відсутність на момент проведення перевірки документів, передбачених законодавством, для здійснення перевезень.

Таким чином ненадання протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу може бути підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу лише у разі наявності обов`язку мати такі документи, а саме у разі обладнання транспортного засобу тахографом. Оскільки в даному випадку у зв`язку з не обладнанням транспортного засобу тахографом у позивача такий обов`язок не виник, підстави для застосування до товариства штрафу були відсутні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Зважаючи на зазначене за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Частиною 1статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

Зважаючи на залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 31.10.2023 року.

Суддя-доповідач О.В. Лук`янчукСудді І.Г. Ступакова А.І. Бітов