Постанова

від 31.10.2023 по справі 120/2888/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2888/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар П.А.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

31 жовтня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2023 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Немирівської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення 34 сесії 8 скликання Немирівської міської ради Вінницької області від 09.02.2023 №1448 "Про відмову продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_1 ".

Також, позивач просив зобов`язати Немирівську міську раду Вінницької області на черговій сесії міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2022 про надання дозволу на викуп у власність з розстрочкою платежу до п`яти років земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 41,8478 га кадастровий номер 0523084400:01:001:0575 та площею 8,1522 га кадастровий номер 0523084400:02:001:05556, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2023 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної аргументації відсутності домовленості сторін.

05.10.2023 на адресу суду, від позивача, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі та зазначає, що твердження відповідача, що продаж земельних ділянок має здійснюватись за експертною оцінкою суперечить вимогам законодавства. Також, позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 користується земельним ділянками для ведення селянського (фермерського) господарства площею 41,8478 га та 8,1522 га, кадастрові номера 0523084400:01:001:0575 та 0523084400:02:001:0556, які знаходяться у його користуванні позивача на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданий Немирівською районною Радою народних депутатів від 24.12.2001 серії ІІІ-ВН №014586.

08.02.2022 позивач звернувся з письмовою заявою до Немирівської міської ради Вінницької області про надання у власність шляхом викупу за нормативною грошовою оцінкою з розстрочкою платежу терміном на 5 років земельні ділянки, що знаходяться у його постійному користуванні кадастрові номера 0523084400:01:001:0575 та 0523084400:02:001:0556. До заяві додано: копію акту про право постійного користування землею від 24.12.2001 серії ІІІ-ВН №014586, копія витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (два примірники), копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копія витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, копія паспорту та ідентифікаційного номера позивача.

04.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням бути присутнім на сесії Немирівської міської ради з правом виступу.

Рішенням 34 сесії 8 скликання Немирівської міської ради від 09.02.2023 за №1448 відмовлено позивачу у продажі земельних ділянкою за нормативно-грошовою оцінкою у зв`язку із відсутністю домовленостей сторін (ст. 632 ЦК України) та невідповідністю вимогам ст. 201 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав до суду відповідний позов.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на викуп спірних земельних ділянок стала:

- відсутність домовленостей сторін (ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України);

- невідповідність вимогам ст. 201 Земельного кодексу України (нормативно-грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо, а експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок).

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що оскаржуване рішення не містить підстав відмови у викупі земельних ділянок, що передбачені частиною 5 статті 128 Земельного кодексу України, в той час як такі підстави є вичерпними.

Також, в порушення п. 6-1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення), відповідачем до прийняття оскаржуваного рішення не перевірено чи громадянин України, що здійснює купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення відповідно до цього пункту, відповідає вимогам, визначеним цим Кодексом до набувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які, зокрема, встановлюються статтею 130 Земельного кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу відповідача, що посилання на відсутній домовленості сторін відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, а також на невідповідність вимогам ст. 201 Земельного кодексу України свідчить про те, що оскаржуване рішення прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", Законом України "Про місцеве самоврядування".

Розглядаючи заяву позивача від 08.02.2022, відповідачем упущено та не досліджено положення п. 6-1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України. Вказане свідчить про прийняття відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, немотивованого, протиправного рішення № 1448 від 09.02.2023, а тому таке підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо викупу земельних ділянок за кадастровим номером 0523084400:01:001:0575 та 0523084400:02:001:0556, суд першої інстанції зазначив, що у межах даної справи відповідач використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, втім не вказав конкретної підстави відмови визначеної ч. 5 ст. 128 Земельного кодексу України, також не перевірив заяву на відповідність вимогам пункту 6-1 розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Немирівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2022 про надання дозволу на викуп у власність для ведення фермерського господарства за нормативною грошовою оцінкою з розстрочкою платежу терміном у 5 років земельні ділянки площею 41,8478 га та 8,1522 га, кадастрові номера 0523084400:01:001:0575 та 0523084400:02:001:0556, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч.1, 2 ст.11 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як передбачено ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (ст. 2 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Статтею 128 ЗК України встановлений порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам.

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень (ч.1 ст.128 ЗК України).

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу. г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави. (ч.2 ст.128 ЗК України).

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови (ч. 3 ст. 128 ЗК України).

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, здійснюється відповідно до порядку, визначеного частиною першою цієї статті (ч. 6 ст. 128 ЗК України).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) разом з договором купівлі-продажу є підставою для державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (ч. 7 ст. 128 ЗК України).

Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб`єктами господарювання, які є суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Ціна земельної ділянки площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд визначається за нормативною грошовою оцінкою, вказаною в технічній документації. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки (ч.8 ст.128 ЗК України).

Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.

Згідно з ч.5 ст.128 Земельного кодексу України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами у справі, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на викуп спірних земельних ділянок стала:

- відсутність домовленостей сторін (ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України);

- невідповідність вимогам ст. 201 Земельного кодексу України (нормативно-грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо, а експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок).

Разом з цим, як вірно зазначив суд першої інстанції, оскаржуване рішення не містить підстав відмови у викупі земельних ділянок, що передбачені частиною 5 статті 128 Земельного кодексу України, в той час як такі підстави є вичерпними.

Щодо доводів в частині експертної оцінки, колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 3.1, 3.4 Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 09.01.2003 №2, результати роботи з оцінки оформляються у вигляді письмового документа - звіту про оцінку, що містить висновок про вартість об`єкта оцінки, розкриває зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки земельних ділянок. Термін чинності звіту становить один рік з дати оцінки.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначає Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про оцінку земель" експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов`язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту.

Згідно з ст.5 ЗУ "Про оцінку земель" залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів; грошова оцінка земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Як передбачено ч.4 ст.13 ЗУ "Про оцінку земель" органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, а також особам, які відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється вимагати подання звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки, якщо обов`язковість такої оцінки не встановлена законом.

Згідно з ст.15 ЗУ "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Підставами для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки є договір, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом, а також рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЗУ "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Згідно з ч.1 ст.22 ЗУ "Про оцінку земель" звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок підлягають рецензуванню.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЗУ "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

З наведених норм законодавства вбачається, що замовником виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності з метою її викупу громадянами, як власниками нерухомого майна, яке на них розташовується, так і особами, яким належить право постійного користування може бути виключно орган місцевого самоврядування з урахуванням укладення договору заінтересованими особами. Виконавцями послуг з експертної грошової оцінки земельних ділянок можуть бути виключно суб`єкти господарювання, які є суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до вимог Закону України «Про оцінку земель» та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні».

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що в даному питанні, суд не надає оцінку саме експертній оцінці (хто її має проводити і чи має вона здійснюватись), а надає оцінку саме правомірності прийнятого рішення. І як вже зазначалось судом вище, оскаржуване рішення не містить підстав відмови у викупі земельних ділянок, що передбачені частиною 5 статті 128 Земельного кодексу України, в той час як такі підстави є вичерпними.

Також, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В свою чергу, інших доводів апеляційна скарга не містить.

Відповідно до п. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задовлення адміністративного позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.