Постанова

від 26.10.2023 по справі 460/9747/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/9747/23 пров. № А/857/16573/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Довгополова О.М., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судового засіданняЄршової Ю.С.,

представника позивачаШевчук Г.Є.,

представника відповідачаЮхименко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельне підприємство «Агропереробка» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року у справі № 460/9747/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельне підприємство «Агропереробка» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (рішення суду першої інстанції прийнято суддею Борискін С.А. в м. Рівне Рівненської області 08.06.2023 о 10:25 год., повний текст судового рішення складено 19.06.2023), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельне підприємство «Агропереробка» (далі ТОВ ВТП «Агропереробка», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2023 № 223417000705.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що фактична перевірка в магазині товариства здійснена без належних правових підстав та з порушенням визначеної законодавством процедури призначення, а саме зазначає, що Наказ від 07.02.2023 № 180-п про проведення фактичної перевірки та лист Державної податкової служби України (далі також ДПС України) від 30.11.2022 № 15392/7/99-00-07-04-02/07 щодо активізації контрольно-перевірочної роботи щодо господарських об`єктів, у яких у графі для коду УКТ ЗЕД та/або назві товару відсутні коди УКТ ЗЕД, що відносяться до тютюнових виробів та алкогольних напоїв відповідно, містять лише загальну інформацію як щодо виду можливого порушення, так і щодо кола порушників, відповідно вищевказані підстави для проведення перевірки є протиправними.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Представник позивача в режимі відеоконференції наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в режимі відеоконференції просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Листом від 30.11.2022 № 15392/7/99-00-07-04-02/07 Державна податкова служба України зобов`язала відповідача активізувати контрольно-перевірочну роботу щодо господарських об`єктів, у яких у графі для коду УКТ ЗЕД та/або назві товару відсутні коди УКТ ЗЕД, що відносяться до тютюнових виробів та алкогольних напоїв відповідно.

07.02.2023 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято наказ № 180-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ ВТП «Агропереробка», яким на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2, керуючись статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктом 80.8 статті 80, пунктом 82.3 статті 82 Податкового кодексу України (далі також ПК України) наказано провести фактичну перевірку в магазині за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Велика Омеляна, вул. Я. Гашека, буд. 120, де здійснює господарську діяльність ТОВ ВТП «Агропереробка» з 10.02.2023 терміном 10 діб, з метою перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свiдоцтв, ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Період діяльності що перевіряється згідно з статтею 102 ПК України.

У період з 13.02.2023 по 17.02.2023 ГУ ДПС у Рівненській області, на підставі зазначеного наказу та направлень від 08.02.2023 №№ 218/ж3/17-00-07-05-15, 216/ж3/17-00-07-05-15 проведено фактичну перевірку магазину ТОВ ВТП «Агропереробка» за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Велика Омеляна, вул. Я. Гашека, буд. 120.

Факт отримання стороною позивача наказу та направлень на проведення перевірки не є спірним в межах даної справи.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт (довідку) фактичної перевірки від 17.02.2023 (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що у магазині не забезпечено використання режиму попереднього програмування кодів товарних під категорій згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, а саме: 23.12.2022 без зазначення коду УКТ ЗЕД для підакцизних товарів було реалізовано коньяк «Старовірменський» в кількості 3 шт. по ціні 315 грн. за одну штуку згідно фіскального чеку від 23.12.2022 № 56.

Крім того, за результатами аналізу фіскальних чеків із СОДД РРО вибірковим методом проаналізовано та встановлено, що в магазині через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 3000270545 при здійсненні розрахункових операцій протягом 2022 року та 2023 року при реалізації алкогольних напоїв, що маркуються відповідними марками акцизного податку, у фіскальних чеках реєстратора розрахункових операцій не забезпечено відображення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 322655,03 грн. (згідно додатків).

Таким чином, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі також Закон № 265/95-ВР), наказу Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)».

Перевірка здійснювалася в присутності продавця ОСОБА_1 та головного бухгалтера Довгого Д.П., які, ознайомившись з Актом перевірки, відмовилися його підписувати та отримувати, про що складено Акт відмови від підписання та отримання акта фактичної перевірки.

Позивачем після отримання рекомендованим поштовим відправленням зазначеного Акта перевірки, 07.03.2023 подано заперечення, за результатами розгляду яких податковий орган залишив без змін висновки, викладені в Акті перевірки.

На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення від 24.03.2023 № 223417000705, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 327755,03 грн. на підставі пунктів 1, 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що фактичною перевіркою магазину позивача встановлено, що у даному магазині не забезпечено використання режиму попереднього програмування кодів товарних під категорій згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення, регламентовано статтею 80 ПК України.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

З матеріалів справи встановлено, що як підставу для проведення фактичної перевірки, в наказі про проведення фактичної перевірки позивача від 07.02.2023 № 180-п, виданому ГУ ДПС у Рівненській області, визначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без наведення фактичних підстав для його застосування щодо зазначеного платника податків.

За приписами пункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган обмежився лише посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом, зокрема в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5229/20-а.

Колегія суддів зазначає, що у наказі від 07.02.2023 №180-п відповідач жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки, передбачених підпунктами 80.2.2 та 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки.

Посилання у рішенні суду першої інстанції на те, що доповідна записка від 07.02.2023 № 439/17-00-07-05-10 є обґрунтованою підставою для видачі наказу, жодним чином не підтверджується.

Відповідно до змісту даної записки, така містить тільки покликання на лист Державної податкової служби України від 30.11.2022№ 15392/7/99-00-07-04-02-07.

Відповідно до вказаного листа, Державна податкова служба України зобов`язала відповідача активізувати контрольно-перевірочну роботу щодо господарських об`єктів, у яких у графі для коду УКТ ЗЕД та/або назві товару відсутні коди УКТ ЗЕД, що відносяться до тютюнових виробів та алкогольних напоїв відповідно.

Проаналізувавши наведену доповідну записку та лист ДПС України, колегія зазначає, що такі не містить доказів чи виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів.

Тому, колегія суддів вважає, що вищенаведена доповідна записка та лист ДПС України не можуть бути обґрунтованою причиною правомірності наказу, оскільки у них відсутня інформація, про конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

У постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 640/21528/19 Верховний Суд зазначив, що інформація (в цьому випадку доповідна записка) на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 820/4894/18, від 11 вересня 2020 року у справі № 640/21536/19.

У наказі відповідача, який став підставою проведення перевірки, в результаті якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача та не зазначено, що вказана в наказі перевірка здійснюється з метою припинення порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Наказ взагалі не містить обґрунтування жодної з можливих підстав перевірки, визначеної підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

При цьому, суд звертає також увагу на те, що згідно з умовою, визначеною у пункті 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

Отже, умовою, яка надає право реалізувати контролюючому органу право на проведення фактичної перевірки є зокрема обставина наявності у наказі інформації щодо періоду діяльності, який буде перевірятися.

Разом з тим, з встановлених у справі та підтверджених її матеріалами обставин вбачається, що в наказі про проведення фактичної перевірки зазначено період діяльності позивача, який буде перевірятися «згідно статті 102 ПКУ», що внаслідок своєї неконкретності не відповідає обов`язковим вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Відсутність конкретизації періоду господарської діяльності позивача, який буде перевірятися також створює у позивача відчуття правової невизначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього. Зазначені обставини зумовлюють висновок про те, що спірний наказ не відповідає положенням ПК України щодо його змісту.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 826/14478/17.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково вважав, що окремі дефекти наказу про призначення податкової перевірки, зокрема, відсутність або неповнота інформації, відомостей та інших даних щодо її організації і здійснення, у спірному випадку (за умови дослідження і встановлення судом при розгляді справи про наявність таких підстав) не можуть слугувати єдиною, самостійною і як наслідок достатньою підставою для визнання наказів і оскаржуваних рішень протиправними.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки видання наказу про проведення податкової перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій, недотримання якого спростовує доводи податкового органу щодо правомірності наказу.

Відповідно до висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2020 року по справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, наявність порушення при призначенні та/або проведенні перевірки може бути покладено в підстави позову про скасування податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення, якщо таке було прийнято за результатами перевірки.

До зазначено висновку, колегія суддів дійшла на підставі висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 18 травня 2018 року у справі № 813/3977/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 820/4895/18, від 5 березня 2019 року у справі № 820/4893/18, від 9 вересня 2020 року у справі № 640/21536/19, позаяк при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування такої Верховним Судом, як це передбачено приписами частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, копії направлень та наказу на проведення перевірки були отримані представником позивача 10.04.2023, всупереч підпункту 80.2 статті 80 ПК України, яким передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання про відсутність у наказі підстав для проведення фактичної перевірки, а також періоду господарської діяльності ТОВ ВТП «Агропереробка», за який має бути здійснена фактична перевірка, що тягне за собою неправомірність прийняття відповідачем наказу про проведення перевірки позивача та, як наслідок, незаконність проведеної на його підставі перевірки.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 вересня 2020 року (справа № 520/8836/18) констатував, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом (у разі визнання незаконним факту призначення й проведення перевірки), не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

З урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і при цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, колегія суддів вважає, що встановлені судом обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й були прийняті спірні в цій справі податкові повідомлення рішення, є достатніми для висновку про їх протиправність.

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваних податкових повідомлень рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

У розрізі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки наказ відповідача від 07.02.2023 № 180-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ ВТП «Агропереробка» виданий з порушенням вимог ПК України, то фактична перевірка, здійснена на підставі такого наказу, не може вважатись законною, внаслідок чого є протиправним і податкове повідомлення-рішення від 24.03.2023 № 223417000705.

Висновок суду першої інстанції, що відповідач, видавши наказ від 07.02.2023 № 180-п про проведення перевірки стосовно позивача та провівши перевірку, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені ПК України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, не відповідає правильному застосуванню вище наведених норм матеріального права.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні спору по суті, у зв`язку з чим висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції у справі, що розглядається не дав належної оцінки встановленим обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12290,82 гривні за подання позовної заяви та апеляційної скарги, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.04.2023 № 12761 на суму 4916,23 грн (а.с. 10) та платіжною інструкцією від 08.09.2023 № 16161 на суму 7374,49 грн (а.с. 105).

Керуючись статтями 139, 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельне підприємство «Агропереробка» задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року у справі № 460/9747/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельне підприємство «Агропереробка» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2023 № 223417000705, прийняте Головним управлінням ДПС у Рівненській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельне підприємство «Агропереробка» понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 12290,82 (дванадцять тисяч двісті дев`яносто) гривень 82 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. М. Довгополов В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 30.10.2023