ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 520/274/22
адміністративне провадження № К/990/18479/23
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ТУРАНА» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 (суддя - Заічко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 (головуючий суддя - Ральченка І.М., судді: Катунов В.В., Чалий І.С.) у справі №520/274/22.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ТУРАНА» (далі - ТОВ «ТК «ТУРАНА») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області) від 16.12.2021 № 00299660707, від 16.12.2021 № 00299590707, від 31.01.2022 №00031280707, від 31.01.2022 №00031220707.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Харківській області звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у Харківській області посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.11.2020 у справі №520/9384/18, від 28.04.2020 у справі №826/15568/16, від 10.04.2020 у справі №808/954/17, від 06.03.2020 у справі №803/13/16, від 27.03.2018 у справі №826/1588/13-а, від 04.12.2019 у справі №826/15729/17, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17.
В обґрунтування доводів відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності; обрив ланцюга постачання товару; ненадання позивачем документального підтвердження перевірки ділової репутації, можливості виконання як цивільно-правових, так і податкових зобов`язань, платоспроможності ТОВ «Сільськогосподарська компанія «АРНІКА», ТОВ «КОМПАНІЯ АСТЕРІЯ «АГРО», ТОВ «МАКСІОПТ». Отже, ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ТУРАНА» діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності з метою зменшення бази оподаткування.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТК «ТУРАНА» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами проведеної перевірки складно акт № 20789/20-40-07-07-09/43356990 від 18.11.2021, в якому відображено висновки про порушення: пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2, абзаців 1, 2 пунктів 198.3, 198,6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України - завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за серпень 2021 року на суму 4981975 грн.; завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за серпень 2021 року на загальну суму 17699331 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДПС у Харківській області 16.12.2021 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 00299660707, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2021 у розмірі 4981975 грн. та накладено штраф 2490987,50 грн.;
№ 00299590707, яким зменшено на 17699331 грн. розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2021 року.
Також ГУ ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТК «ТУРАНА» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами цієї перевірки складно акт № 349/20-40-07-07-03/43356990 від 12.01.2022, в якому відображено висновки про порушення: пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2, абзаців 1, 2 пункту 198.3, пункту 198,6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4. статті 200, пунктів 201.1, 200.4, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України - завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2021 року на суму 30334552 грн.; завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за жовтень 2021 року на загальну суму 32762910 грн.
На підставі зазначеного акту Головним управлінням ДПС у Харківській області 31.01.2022 прийнято податкові повідомлення-рішення № 00031280707, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за жовтень 2021 року на суму 30334552 грн. та накладено штраф у розмірі 15167276,00 грн. та № 00031220707, яким зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ за жовтень 2021 року на суму 32762910 грн.
В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, яка наявна в інформаційних базах ДПС, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами; діяльність контрагентів носить ризиковий характер. Також вказує на відсутність необхідних ресурсів у підприємств, які не були безпосередніми постачальниками позивача та обрив ланцюга постачання у схемі руху товару та сум податку на додану вартість.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що надані позивачем документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства (матеріали справи містять договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо), а також враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, які фактично обґрунтовано лише відсутністю у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності та несвоєчасне звітування, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
гідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Як встановлено судами, у період, який перевірявся, позивач здійснював господарські операції з ТОВ «Сільськогосподарська компанія «АРНІКА», ТОВ «КОМПАНІЯ АСТЕРІЯ «АГРО», ТОВ «МАКСІОПТ».
Так, між позивачем та ТОВ «Сільськогосподарська компанія «АРНІКА» було укладено договір від 01.06.2021 № ВПП 01/06/21-ТА, за умовами якого постачальник поставляє у власність покупцеві, а покупець приймає на умовах і протягом дії цього Договору продукцію, з якісними показниками, вказаними у Додатку до цього договору.
З ТОВ «Сільськогосподарська компанія «АРНІКА» було договір поставки від 01.06.2021 № ВПЯ 01/06/21-ТА, за умовами якого постачальник поставляє у власність покупцеві, а покупець приймає на умовах і протягом дії цього договору продукцію, з якісними показниками, вказаними у додатку до цього договору.
Між позивачем та ТОВ «КОМПАНІЯ АСТЕРІЯ АГРО» укладено договір поставки від 01.06.2021 № ВПП 01/06/21-ТА, за умовами якого постачальник поставляє у власність покупцеві (позивач), а покупець приймає на умовах і протягом дії цього договору продукцію, з якісними показниками, вказаними у додатку до цього договору.
Також між позивачем та ТОВ «КОМПАНІЯ АСТЕРІЯ АГРО» укладено договір поставки продукції № ВПК 01/06/21-ТА від 01.06.2021, за умовами якого постачальник поставляє (продає) у власність покупцеві, а покупець приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом цієї цього договору продукцію, з якісними показниками, вказаними в додатку до цього договору.
Між ТОВ «ТК «ТУРАНА» та ТОВ «МАСІОПТ» укладено договір поставки продукції № ВПП 01/06/21-ТО від 01.06.2021, за умовами якого постачальник поставляє (продає) у власність покупцеві, а покупець приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом цієї цього договору продукцію, з якісними показниками, вказаними в додатку до цього договору.
Предметом зазначених договорів є поставка пшениці 2-го класу українського походження врожаю 2021 року, пшениці 3-го класу українського походження врожаю 2021 року, пшениці 4-го класу українського походження врожаю 2021 року, кукурудза українського походження, ненасіннєва, насипом, врожаю 2021 року, ячмінь українського походження врожаю 2021 року.
Додатками до вказаних договорів передбачено постачання продукції партіями на умовах CPT та/або DAP та/або DAТ ТОВ МСП «Ніка-Тера» та/або ТОВ «Компанія «Євровиєнгторг» та/або ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» та/або Миколаївський морський порт, Україна та/або Південний морський торговий термінал ТОВ «TIC-Зерно» та/або ТОВ М.В.КАРГО» та/або ТОВ «ІЗТ» в порту м. Черноморськ та/або Одеський морський торговий порт ТОВ «Бруклін-Київ» (базис поставки відповідно до Інкотермс 2010); на умовах CPT та /або DAТ ТОВ МСП «Ніка-Тера» та/або ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» та/або ТОВ «Компанія «Євровиєнгторг» та/або Південний морський торговий термінал ТОВ «TIC-Зерно» та/або «ТІС Міндобрива» та/або ТОВ «ІЗТ» та/або ТОВ «М.В.КАРГО» та/або ТОВ «НОВОЛОГ» та/або СП ТОВ «Трансбалктермінал» та/або Морський порт «Чорноморськ» (ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» та/або ТОВ «Бруклін-Київ» та/або ТОВ «БОРІВАЖ».
На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні щодо транспортування товару зернових культур вантажними автомобілями та залізничним транспортом з пункту навантаження: Кіровоградська обл., Петрівський р-н, с. Володимирівка в пункт розвантаження за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 58, СП ТОВ «ТрансБалкТермінал» та/або ТОВ «СП Рисоіл Термінал» Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28, м.Чорноморськ, МТП «Чорноморськ»; з пункту навантаження Миколаївська обл., Вознесенський р-н., с. Григорівське в пункт розвантаження за адресою: ТОВ «СП Рисоіл Термінал» Одеська обл., м.Чорноморськ, вул. Транспортна, 28 / м.Чорноморськ, МТП «Чорноморськ» та/або м. Одесса, Митна пл. 1, ППК-3, ТОВ «НОВОЛОГ» та/або ст. Жовтнева.
Доставка вантажу здійснювалась у зону митного контролю з метою подальшого відправлення вантажу за зовнішньоекономічним контрактом.
Так, ТОВ «ТК «ТУРАНА» (Позивачем) було укладено з іноземним суб`єктом господарювання, «AGRO BORD EOOD» (Bulgaria, City of Sofia 1220, Sofia District (Metropolis), Metropoliti) (АГРО ЕООД (Болгарія)) зовнішньоекономічний контракт № GSW-01/06/21-Т від 01.06.2021 року (далі - Контракт), що не заперечувалось відповідачем, про продаж зернових культур в кількості та по ціні, що обумовлені в підписаних сторонами Специфікаціях до такого контракту.
ТОВ «ТК «ТУРАНА» були належним чином виконані вимоги вище зазначеного міжнародного контракту, про що свідчать надані до перевірки документи, в тому числі відповідні інвойси та вантажні митні декларації.
Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «ТК «ТУРАНА» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Доводи відповідача про обрив ланцюга постачання цілком об`єктивно відхилено судами, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб та дослідження первинних документів.
Слід також зазначити, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не укладав господарські договори, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.
Відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.
Верховними Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій.
Як слідує у цій справі відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, яка обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.
Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі №520/274/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 31.10.2023 |
Оприлюднено | 02.11.2023 |
Номер документу | 114562329 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Хохуляк В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні