Постанова

від 31.10.2023 по справі 260/392/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 260/392/23

провадження № К/990/25337/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою адвоката Шкорки Ігоря Михайловича - представника позивача ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року (в складі колегії суддів: судді-доповідача - Кушнерика М.П., суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І.) у справі №260/392/23,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди повернуто особі, яка її подала.

2. Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 за підписом свого представника подав апеляційну скаргу, яка ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023 була повернута скаржнику.

3. Представник ОСОБА_1 - адвокат Шкорка Ігор Михайлович (далі також - представник позивача, Шкорка І.М.) вдруге звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.01.2023.

4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2023 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шкорки Ігоря Михайловича на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 260/392/23 повернуто скаржнику.

5. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга підписана адвокатом Шкоркою І.М., а долучений ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АО № 1069521 не містить обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням, а саме - номер посвідчення адвоката України, що вказує на дефектність та виключає в даному випадку можливість посилання на ордер як на документ, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги.

6. Посилаючись на зміст рішення Ради адвокатів України № 98 від 20.09.2019 «Про затвердження роз`яснення щодо заповнення обов`язкових реквізитів ордеру на надання правової допомоги», суд апеляційної інстанції вказував, що Рада адвокатів України також вважає за необхідне вказувати в ордері на надання правової допомоги такий обов`язковий реквізит як номер посвідчення адвоката України, та інформацію стосовно того ким та коли воно видане.

7. А тому, враховуючи, що до апеляційної скарги не додано належним чином оформлених документів, які б підтверджували волевиявлення ОСОБА_1 на надання повноважень адвокату Шкорці І.М. щодо його представництва у суді та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду, та які могли б надати можливість суду перевірити обсяг наданих повноважень, суд апеляційної інстанції вважав, що апеляційна скарга підлягає поверненню, як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

8. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, адвокат Шкорка І.М. - представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2023 та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Скаржник також просить дослідити копію посвідчення адвоката від 02.03.2012, видане Закарпатською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на ім`я Шкорка І.М. без присвоєння йому номера.

9. Представник позивача звертає увагу, що згідно Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №21/734, яке було йому видано згідно Закону України «Про адвокатуру» (прийнятого від 12.19.1992) зазначено що воно видане 23.03.2012 на підставі рішення Закарпатської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 23.02.2012 №10/7; крім того, Закарпатська обласна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури 02.03.2012 видала посвідчення адвоката (у формі книжечки) без номера, у якому робилося тільки посилання на підставі чого було видано це посвідчення, а саме на Свідоцтво № НОМЕР_1 та рішення № 10/7 від 23.02.2012; Закарпатська обласна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, видаючи дане посвідчення, не зазначала згідно порядку, чинного на такий момент, номерів посвідченню адвоката тощо.

10. Представник позивача також зазначає, що Восьмий апеляційний адміністративний суд в оскаржуваній ухвалі, обґрунтовуючи необхідність обов`язковості зазначення номера посвідчення адвоката, робить посилання на Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та рішення Ради адвокатів України № 98 від 20.09.2019 «Про затвердження роз`яснення щодо заповнення обов`язкових реквізитів ордеру на надання правової допомоги», які на момент видачі йому посвідчення адвоката (02.03.2012) не діяли. В контексті наведеного, скаржник вважає, що зазначене рішення Ради адвокатів України не може застосовуватися до форми раніше виданих посвідчень адвоката, які видавалися без відповідних номерів.

11. Таким чином, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково виніс оскаржувану ухвалу, не з`ясувавши всіх обставин справи, а тому, оскільки позивач виконав обов`язкові вимоги до апеляційної скарги, то підстав для визнання скарги не поданою та її повернення не було законним; надмірні вимоги суду не відповідають закону та не були обов`язковими для позивача.

12. До Верховного Суду від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні касаційної скарги адвоката Шкорки І.М. - представника позивача ОСОБА_1 відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Касаційна скарга адвоката Шкорки І.М. - представника позивача ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 19 липня 2023 року.

14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Єресько, Л.О., Мартинюк Н.М.

15. Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Шкорки Ігоря Михайловича - представника позивача ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі №260/392/23.

16. Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

19. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

20. Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

21. Як видно із матеріалів справи, вдруге подана апеляційна скарга на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 підписана адвокатом Шкоркою І.М. і до якої було долучено ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АО № 1069521.

22. Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (далі - Положення) встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

23. Відповідно до пункту 2 Положення ордер на надання правової допомоги (далі також - ордер) - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.

24. Відповідно до пунктів 3-5 Положення в Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1). Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

25. Згідно з пунктом 6 Положення бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.

26. Пункт 12 Положення визначає реквізити, які містить ордер, а саме:

12.1. Серію, порядковий номер ордера;

12.2. Прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога;

12.3. Посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа;

12.4. Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо);

12.5. Прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане;

12.6. Ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об`єднання та його місцезнаходження);

12.7. Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, яке видає ордер;

12.8. Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги;

12.9. Дату видачі ордера;

12.10. Підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»);

12.11. Підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі «Адвокат»);

12.12. Підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням. Під час дії воєнного стану на території України реквізити, передбачені цим підпунктом, можуть оформлятись у відповідності до п. 10 цього Положення;

12.13. Двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ;

12.14. Реквізити 12.1, 12.5, 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці.

27. Як видно із матеріалів справи, спірний ордер сформований (згенерований) згідно Положення і містить підпис адвоката тощо. Водночас, у графі «Посвідчення адвоката №» зазначено дату видачі такого посвідчення без його номеру.

28. Вказане стало підставою для повернення апеляційної скарги, оскільки, як зазначав суд апеляційної інстанції, до апеляційної скарги не додано належним чином оформлених документів, які б підтверджували волевиявлення ОСОБА_1 на надання повноважень адвокату Шкорці І.М. щодо його представництва у суді та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду, та які могли б надати можливість суду перевірити обсяг наданих повноважень.

29. Верховний Суд такі висновки вважає помилковими та такими, що зроблені із застосування надмірного формалізму.

30. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишився той факт, що в спірному ордері, поряд з іншим, зазначені реквізити свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності (№ 21/734 від 23.02.2012, видане Закарпатською обласною ВКДА на підставі рішення № 10/7 від 23.02.2012), а також двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ.

31. Окрім того, копія відповідного свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності була надана до апеляційної скарги.

32. Верховний Суд зауважує, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

33. Частини 1-2 статті 55 Конституції України регламентують, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

34. Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

35. При вирішенні справи Верховний Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

36. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист тощо.

37. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право (частина 3 статті 5 КАС України).

38. Відповідно до частин 5, 6 статті 5 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

39. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

40. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

41. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

42. Верховний Суд враховує, що повернення позовної заяви (апеляційної скарги) не перешкоджає повторному зверненні особи до суду. Проте, згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

43. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

44. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

45. Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову (апеляційної скарги) з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

46. Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

47. «Право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99), та Україна, як держава-учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

48. Натомість, безпідставне повернення чи то позовної заяви, чи то апеляційної скарги, не може мати легітимного підґрунтя у демократичному суспільстві.

49. Верховний Суд приймає доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної не враховано, що посвідчення адвоката Шкорки І.М. від 02.03.2012 могло бути видане без присвоєння номеру та ще до прийняття Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI та Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції.

50. А тому, посилання суду апеляційної інстанції на рішення Ради адвокатів України № 98 від 20 вересня 2019 року «Про затвердження роз`яснення щодо заповнення обов`язкових реквізитів ордеру на надання правової допомоги» без надання оцінки наведеним обставинам є помилковим.

51. Окрім того, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

52. Як видно із матеріалів справи, підставою для повернення позовної заяви ОСОБА_1 слугувало зазначення в ордері у рядку «назва органу, у якому надається правова допомога» - «у судах всіх інстанцій, Головному управлінні держгеокадастру у Закарпатській області тощо». Суд першої інстанції вважав, що такий ордер не є належним документом, який може підтвердити повноваження адвоката Шкорки І.М. на представництво інтересів ОСОБА_1 .

53. Не погоджуючись із таким судовим рішенням позивач вперше звернувся із апеляційною скаргою до Восьмого апеляційного адміністративного суду, яка (апеляційна скарга) була повернута з підстав того, що спірний ордер не підписано адвокатом та не посвідчений печаткою.

54. Звертаючись до суду апеляційної інстанції вдруге, усунувши недоліки спірного ордеру в частині відсутності підпису адвокату, Восьмий апеляційний адміністративний суд повторно повернув апеляційну скаргу представника позивача з мотивів, зазначених в оскаржуваній ухвалі.

55. Верховний Суд не надає правової оцінки правомірності повернення позовної заяви та первинно поданої апеляційної скарги, однак критично оцінює дії суду апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної ухвали, які жодним чином не направлені на реалізацію тих функцій і повноважень, які поставлені перед органами судової влади в Україні, зокрема щодо захисту прав, свобод та інтересів людини та відправлення судочинства.

56. Із врахуванням наведеного вище, колегія суддів Верховного Суду вважає, що «дефектність» спірного ордеру в частині відсутності номеру посвідчення адвоката не може слугувати об`єктивною підставою вважати, що до апеляційної скарги не додано належним чином оформлених документів, які б підтверджували волевиявлення ОСОБА_1 на надання повноважень адвокату Шкорці І.М. щодо його представництва у суді та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду, а відтак не могло бути підставою для повернення апеляційної скарги на підставі пункт 1 частини 4 статті 298 КАС України. Поряд з цим, така обставина існувала і під час звернення до суду апеляційної скарги із апеляційною скаргою вперше.

57. Більше того, у разі наявності об`єктивних сумнівів щодо легітимності повноважень адвоката Шкорки І.М., суд апеляційної інстанції не був обмежений у перевірці наявності права на здійснення адвокатської діяльності зокрема, шляхом сканування QR-коду, який міститься у правому верхньому куті спірного ордеру.

58. Підсумовуючи наведене, трактуючи норми процесуального закону із надмірним формалізмом, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу особи до правосуддя.

59. А тому, касаційна скарга є обґрунтованою, а оскаржувана ухвала є незаконною і підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

60. Щодо вимог касаційної скарги про дослідження копії посвідчення адвоката від 02.03.2012, виданого Закарпатською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на ім`я Шкорка І.М. без присвоєння йому номера, Верховний Суд, з урахуванням наведених вище висновків зазначає, що такому документу може бути надана оцінка судом апеляційної інстанції під час повторного вирішення питання про прийнятність до розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Шкорки І.М. на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 про повернення позовної заяви у справі № 260/392/23.

61. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

62. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

63. Враховуючи викладене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 2, 5, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката Шкорки Ігоря Михайловича - представника позивача ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі №260/392/23 скасувати.

3. Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Л.О. Єресько

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду