Постанова

від 17.10.2023 по справі 297/2039/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 297/2039/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 жовтня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Куштана Б.П., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Великобийганської сільської ради Берегівського району на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2022 року, ухвалене головуючим суддею Ільтьо І.І., в справі за позовом Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області до Великобийганської сільської ради Берегівського району, ОСОБА_1 , третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України про визнання недійсним рішення та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку

встановив:

У серпні 2021 року Берегівська окружна прокуратура звернулася до суду в інтересах держави, в особі Головного управління держгеокадастру в Закарпатській області з позовом до Великобийганської сільської ради Берегівського району, ОСОБА_1 , третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України про визнання недійсним рішення Астейської сільської ради № 228 від 04.08.2015, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1456 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0055 у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позову зазначає, що 23.02.2015 рішенням Астейської сільської ради Берегівського району № 58 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою, а 04.08.2015 рішенням Астейської сільської ради Берегівського району № 228 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1456 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:005 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 .

Однак, вказана земельна ділянка передана з суттєвим порушенням земельного законодавста. Так, встановлено, що на підставі державного акту на право постійного користування землею І-ЗК №000413 у користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва, який в подальшому реорганізований в Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію Національної академії аграрних наук України, на території Берегівського району перебуває земельна ділянка площею 3166,8 га.

Відповідно до ч. 3 п. 3.3 Статуту Дослідної станції, землі дослідних полів відносяться до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається за виключенням випадків, визначених законом. Вилучення земельних ділянок здійснюється лише за погодженням Президії Академії відповідно до ЗК України та Порядку володіння та користування земельними ділянками Науковими установами та організаціями НААН України.

Вважає, що рішення Астейською сільською радою було прийнято в порушення ст. 84, 149, 150 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», оскільки, оспорювана земельна ділянка сільськогосподарського призначення не будучи вилучена з постійного користування Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України, передана у приватну власність фізичній особі ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджено висновком земельно-технічної експертизи № 15/221 від 27.11.2020.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2022 року позов задоволено.

Визнано недійсним рішення Астейської сільської ради №228 від 04.08.2015, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1456 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0055 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 .

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 749271521204) та у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1456 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0055, вартістю 521903,20 грн, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Стягнуто пропорційно з Великобийганської сільської ради та ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4540,00 грн.

В апеляційній скарзі Великобийганська сільська рада Берегівського району просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Вказує, що прокурором жодним чином не обґрунтовано повноваження головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, тобто щодо оскаржуваного рішення Астейської сільської ради № 228 від 04.08.2015 та земельної ділянки за кадастровим номером 2120480100:10:001:0055, відсутнє будь-яке посилання на нормативно правові акти, які надавали Держгеокадастру виступати уповноваженим органом, оскільки, вони не є власниками земельної ділянки право власності на яке оскаржується, не є користувачами та розпорядниками. Тобто, прокурором при зверненні до суду з позовом, невірно визначено позивача.

Та як вбачається з кримінального провадження № 42017070000000306 від 23.08.2017 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 367 КК України, яке закрито у зв`язку з закінченням строків давності, кримінальним правопорушенням завдано збитки Закарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції НААН, а не Головному управлінню Держгеокадастру в Закарпатській області.

КПК України надано повноваження потерпілому заявляти позовні заяви які повинні відповідати вимогам ЦПК України. Однак, Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН з позовною заявою не зверталась. Останнє може свідчити про відсутність у них вимоги щодо повернення земельної ділянки.

Зазначає, що в Астейської сільської ради була відсутня будь-яка інформація, що передана у власність земельна ділянка є земельною ділянкою, яка надана у користування Закарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції НААН. У підтвердження Астейською сільською радою було розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміну) меж населеного пункту с. Астей, яке затверджено Закарпатською обласною радою 13.12.2011 рішення № 372.

При розробленні вказаного проекту було погоджено межі населеного пункту а саме підписано суміжними землекористувачами акт погодження меж. Вказаний акт було підписано і Закарпатським інститутом АПВ в особі Баляна А.В. Згідно з межами (щодо спірної землі), землі інституту не включались у межі с. Астей.

Крім того, на підставі вказаних меж розроблено Генеральний план населеного пункту, яким передбачено житлову забудову та його затверджено 11.10.2013 рішенням № 127. При розробленні вказаного плану, отримано інформацію з Держкомзему у Берегівському районі щодо земель які використовує інститут спірна земельна ділянка не була віднесена до таких земель (додаток № 6-7 лист Держкомзему № 6239 від 16.11.2012 щодо вилучення земель від Закарпатського інституту АПВ НААН та лист № 6891 від 17.12.2012 про межі землекористування Закарпатського інституту АПВ НААН, який був доданий до відзиву на позовну заяву).

Також, як видно із державного акту на право постійного користування серії І-ЗК № 000413 такий видано Закарпатському інституту Агропромислового виробництва с. В. Бакта (додаток позивача № 6). Відповідно до якого з користування інституту у продовж 2001-2005 років вилучено ряд територій.

Крім того, всупереч вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією НААН України не оформлено речові права на вказані землі з межами на які йде посилання у позовній заяві. Необхідно звернути увагу суду на те, що висновок експерта від 27.11.2020 № 15/221 грунтується виключно на матеріалах обміру ТОВ «Експер». На підставі яких нормативно-правових актів і в якості кого залучено ТОВ «Експерт», не додано жодного договору на виконання робіт, не вказано що використовував ТОВ «Експерт» для своїх обмірів які дані, звідки їх отримали. Крім того, відповідно до публічної кадастрової карти земельна ділянка кадастровим №2120480100:10:001:0122 є землями Закарпатської державної сільськогосподарською дослідною станцією НААН України та внесені до кадастру з 27.02.2017.

Берегівська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення сду. Вважає, що суд дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог з підстав, наведених в позові і апелянтом не наведено доводів, які б спростовували такий висновок суду.

В дане судове засідання Великобийганська сільська рада Берегівського району, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України не з`явились не дивлячись на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлялись апеляційним судом у відповідності до вимог цивільно-процесуального законодавства.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.05.2023, ОСОБА_1 повідомлений про день, місце і час судового розгляду.

За правилами пункту 2 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.

Довідкою Закарпатського апеляційного суду від 19.05.2023 року підтверджено доставку "Судової повістки про виклик до суду" у формі електронного листа надісланого Великобийганській сільській раді Берегівського району на її електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а.с. 245, та надіслано третій особі без самостійних вимог на предмет спору Закарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції Національної академії аграрних наук України на її електронну адресу: insbakta@ukr.net, а.с. 246.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей апеляційного процесу, та зважуючи на те що сторони надали усі докази, які вважали за потрібне надати суду, тож такі у їх сукупності дозволяють суду вирішити заявлені позовні вимоги. Наведене на думку колегії суддів з приводу розгляду справи за відсутності позивача не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.

А звідси, колегія суддів вважає що згідно приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка Великобийганської сільської ради Берегівського району, ОСОБА_1 , третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, за наступних доводів.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

А ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Астейською сільською радою в порушення приписів частини 3 статті 142, статей 149, 150 ЗК України без врахування тієї обставини, що компетентним органом не приймалось рішення про припинення права користування спірною земельною ділянкою, незаконно прийнято рішення № 228 від 04.08.2015 року про Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1456 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0055 у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції за наступних доводів.

У ході апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що 04.08.2015 рішенням Астейської сільської ради №228 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1456 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0055 у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 .

07 жовтня 2015 року державним реєстратором Берегівського районного управління юстиції Никоряк Д.І. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується інформаційною довідкою № 264561400 від 06.07.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно довідки ТОВ «Ріалті О» ринкова вартість 1 квадратного метра земельної ділянки для житлової та громадської забудови на території с. Астей Берегівського району складає 358,45 грн., таким чином вартість вказаної земельної ділянки складає 521 903,20 грн.

На підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ЗК № 000413 у користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва, який в подальшому реорганізований в Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію Національної академії аграрних наук України, на території Берегівського району перебуває земельна ділянка площею 3166,8 га.

Згідно ч. 3 п. 33 статуту Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, землі дослідних полів відносяться до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається за виключенням випадків, визначених законом. Вилучення земельних ділянок здійснюється лише за погодженням Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України та Порядку володіння та користування земельними ділянками Науковими установами та організаціями НААН України.

Як зазначено у висновку земельно-технічної експертизи від 27.11.2020 року за № 15/221 проведеної судовим експертом Закарпатського НДЕКЦ МВС Матьовка Є.І., за результатами топографо-геодезичного знімання в с.Астей, контур № НОМЕР_1 , урочище "Культурне пасовище" Берегівського району, Закарпатської області встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 2120480100:10:001:0055 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Астей Берегівського району, частково накладається на земельну ділянку в межах контуру 140 площею 0,0257 га.

Звертаючись у суд з позовними вимогами про про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, керівник Берегівської окружної прокуратури посилався на те, що Астейська сілька рада незаконно передала в приватну власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку, яка перебувала у державній власності та відносилась до категорії земель сільськогосподарського призначення, особливо цінних земель. Надання такої земельної ділянки у власність відбулося у порушення процедури зміни цільового призначення, передбаченої земельним законодавством. З врахуванням зазначеного, державна реєстрація права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2120480100:10:001:0055 за ОСОБА_1 підлягає скасуванню, оскільки така здійснена незаконно.

Відтак, колегія суддів погоджується з такими вимогами, оскільки такі відповідають обставинам справи та вимогам норм матеріального права.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Також у ч. 1 ст. 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. А як передбачено пунктом 10 частини 2 цієї статті, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 5 ст. 116 ЦК України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні громадян або юридичних осіб, провадиться лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно із ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У відповідності до п. "в" ч. 1 ст. 150 ЗК України землі, надані в постійне користування НВАО «Масандра» та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів відносяться до особливо цінних земель.

Пунктом 2 ст. 150 ЗК України встановлено, що припинення права - постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Згідно п. 3 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно частин 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Однак, у порушення вимог ст. ст. 84, 149, 150 Земельного Кодексу України та статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», земельна ділянка сільськогосподарського призначення не будучи вилучена з постійного користування, передана у приватну власність фізичній особі ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказане порушення вимог законодавства підтверджено також висновком земельно-технічної експертизи № 15/221 від 27.11.2020.

Відповідно до ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі житлової та громадської забудови та сільськогосподарського призначення.

Однак, у порушення вимог ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, у приватну власність ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення передано земельну ділянку з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови без розроблення проекту землеустрою зміни цільового призначення земель.

Оскільки, 30.11.2020 року утворено Великобийганську об`єднану територіальну громаду, до складу якої увійшла Астейська сільська рада, то згідно ч. 3 ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» Великобийганська сільська рада являється правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися. Таким чином позов підставно подано до Великобийганської сільської ради, Берегівського району.

Щодо наявності в Берегівської окружної прокуратури підстав для звернення до суду.

Як зазначено в статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та пункті 81 Правового висновку Великої палати Верховного Суду у справі 912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Тож, перед зверненням Берегівської окружної прокуратури з позовом, було повідомлено Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області про порушення вимог земельного законодавства України при передачі у власність вказаної земельної ділянки і листом головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 08.07.2021 повідомило, що не вживало заходів щодо звернення до суду з позовною заявою про повернення земельних ділянок державі у звязку з тим, що в них відсутні кошти на сплату судового збору, про що було зазначено в позовній заяві.

Оскільки у відповіді головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області не було зазначено, що вони вживають заходів щодо отримання коштів на сплату судового збору і що ними буде подано позов до суду, а також враховуючи те, що оспрюване рішення прийнято в 2015 році, щоб не закінчились строки давності звернення до суду та щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, ситуація потребувала негайного звернення прокуратури до суду з вказаним позовом.

Надаючи більше часу головному управлінню Держгеокадастру в Закарпатській області на реагування призвело б до ситуації, коли прокуратура не могла б вжити відповідних заходів, які б реально могли усунути порушення інтересів держави у зв`язку з відсутністю в головного управління коштів для сплати судового збору.

Крім того, 01.04.2021 прокуратура повідомила про вказані порушення Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію НААН, однак листом від 22.04.2021 вони повідомили, що у зв`язку з відсутністю коштів вони не взмозі подати позовну заяву.

Зазначене стверджує наявність в Берегівської окружної прокуратури підстав для звернення з позовом в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області.

Щодо повноважень головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області

Згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

У частині 4 статті 122 ЗК України зазначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Та абзацом 2 частини 1 статті 188 ЗК України передбачено, що державний

контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Так пунктом 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (далі - Положення) встановлено, що одним з основних завдань Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері земельних відносин, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Крім того, Держгеокадастр здійснює моніторинг земельних відносин та проводить перевірки всіх суб`єктів на предмет дотримання ними вимог земельного законодавства України. Тобто чинним законодавством встановлено, що органом, який здійснює контроль за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог нормативних актів під час передачі земельних ділянок в оренду є Держгеокадастр, тому прокурор Берегівської окружної прокуратури підставно звернувся з позовом в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області.

Відповідно до Положення, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Відповідно до статті 28 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Відповідно до статті 10 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та пункту 5-1 Положення, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

За цих обставин, доводи Великобийганської сільської ради, Берегівського району з приводу того, що відсутні підтвердження на наявність повноважень головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області на здійснення функцій державного нагляду (контроль) за дотриманням земельного законодавства є безпідставними.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/926/19.

Щодо перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України.

За матеріалами справи, ухвалою Берегівського районного суду від 01.02.2021 у справі №297/85/21 встановлено, що за результатами розгляду кримінального провадження №42017070000000306 по обвинуваченню ОСОБА_2 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.367 КК України, вказане кримінальне провадження - закрито у зв`язку із закінченням строків давності та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Водночас, судом констатовано, що в ході досудового розслідування встановлено наступні факти, які вказують на те, що ОСОБА_2 перебуваючи на посаді начальника Держземагенства у Берегівському районі Закарпатської області, всупереч вимог статей 92, 118, 142, 186-1 ЗК України (в редакції від 06.06.2015), Законів України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», Закону України «Про землеустрій», Положення про Державний фонд документації із землеустрою, Положення про Управління (Відділ) Держземагенства у районі, не перевіривши у визначеному законом порядку та не порівнявши наявні матеріали проектів відведення земельних ділянок у приватну власність громадян із наявним в Управлінні фондом документації із землеустрою, а також Державним Актом на право постійного користування землею І-ЗК № 000413 від 29.03.1996, виданого Закарпатському інституту агропромислового виробництва с. В. Бакта, (останнім правонаступником якого є Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України) для ведення сільськогосподарського виробництва, у тому числі в межах населеного пункту села Астей, Берегівського району, Закарпатської області (ділянка № НОМЕР_2 контур НОМЕР_1 (урочище « Культурне пасовище »), протягом червня-серпня 2015 року, безпідставно скріпила своїми підписами та відтисками печатки Управління:

- висновки Управління Держземагенства у Берегівському районі за результатами розгляду проектів відведення земельних ділянок у власність громадян ОСОБА_3 за №19-702-0,4-3347/2-15, ОСОБА_4 за№ 19-702-0,4-3345/2-15, ОСОБА_5 за № 19-702-0,4-3344/2-15, ОСОБА_6 за № 19-702-0,4-3362/2-15, ОСОБА_1 за № 19-702-0,4-3411/2-15, ОСОБА_7 за № 19-702-0,4-3414/2-15, ОСОБА_8 за № 19-702-0,4-3699/2-15, ОСОБА_9 за № 19-702-0,4-3701/2-15, ОСОБА_10 за № 19-702-0,4-3700/2-15, ОСОБА_11 за № 19-702-0,4-3809/2-15, ОСОБА_12 за № 19-702-0,4-3357/2-15, ОСОБА_13 № 19-702-0,4-3355/2-15 та ОСОБА_14 № 19-702-0,4-3412/2-15 про віднесення земельних ділянок до земель житлової та громадської забудови, а також, про те, що цільове призначення земельної ділянки не змінюється;

- кадастрові плани земельних ділянок у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Астей, Берегівського району, Закарпатської області громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , на яких графічно, в системах координат зображено місце розташування земельних ділянок, у які внесено відомості про віднесення земельної ділянки до земель відведених для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- експлікацію земельних угідь у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Астей, Берегівського району, Закарпатської області громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , на яких графічно, в системах координат, зображено місце розташування земельних ділянок, у які внесено відомості про віднесення земельної ділянки до земель відведених для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Як наслідок, упродовж липня - вересня 2015 року Астейською сільською радою Берегівського району Закарпатської області, з урахуванням позитивних висновків територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, а саме, Управління Держземагентства у Берегівському районі Закарпатської області, які скріплені підписами ОСОБА_2 та відтисками печатки Управління, та які є невід`ємною частиною проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, вказані проекти відведення земельних ділянок за кадастровими номерами 2120480100:10:001:0060,2120480100:10:001:0110,2120480100:10:001:0111,2120480100:10:001:0077,2120480100:10:001:0057,2120480100:10:001:0156,2120480100:10:001:0112,2120480100:10:001:0113,2120480100:10:001:0055,2120480100:10:001:0061,2120480100:10:001:0163,2120480100:10:001:00597 затверджено та передано земельні ділянки у приватну власність вказаних громадян.

В судовому засіданні було заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності.

Отже, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу обставин, що виключають кримінальне провадження або наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Закриття даного кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності та звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України відноситься до нереабілітуючих підстав - тобто таких, які не знімають підозру, але звільняють від кримінальної відповідальності.

В п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" зазначено, що "…звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України…" Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України.

Таким чином, ухвалою Берегівського районного суду від 01.02.2021 закрито кримінальне провадження з нереабілітуючих ознак, що, відповідно не перешкоджає вирішенню питання цивільно-правової відповідальності шляхом усунення наслідків злочину та поновлення порушених прав та охоронюваних державних і громадських інтересів.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

Ба більше, у ході розслідування кримінального провадження №42017070000000306 старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області Сингаєвською М.І. було призначено 30.10.2020 земельно-технічну експертизу, яку було доручено провести експерту Матьовка Є.І., який має свідоцтво експерта за №16573 на проведення земельно-технічної експертизи і зареєстрований на сайті Міністерства юстицію України в реєстрі атестованих судових експертів та був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта. У відповідності до висновку земельно-технічної експертизи від 27.11.2020 року за № 15/221 проведеної судовим експертом Закарпатського НДЕКЦ МВС Матьовка Є.І., за результатами топографо-геодезичного знімання в с.Астей, контур № НОМЕР_1 , урочище "Культурне пасовище" Берегівського району, Закарпатської області встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 2120480100:10:001:0055 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Астей Берегівського району, частково накладається на земельну ділянку в межах контуру 140 площею 0,0257 га.

Відтак, висновок Управління Держземагентства у Берегівському районі Закарпатської області від 24.06.2015 за № 19-702-0,4-3411/2-15 з розгляду проекту відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , який складено та підписано ОСОБА_2 не відповідає вище наведеним обставинам, а тому й проект землеустрою не відповідає вимогам земельного законодавства.

Щодо посилань Великобийганської сільської ради з приводу того, що Астейською сільською радою прийнято оспорюване рішення згідно норм законодавства України.

За змістом частини 2 статті 150 ЗК України (у редакції на час прийняття рішення сільською радою) вбачається, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

В свою чергу, статтею 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» встановлено, що вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Однак, компетентним органом рішення на вилучення у Національної академії наук України та національних галузевих академій наук земельної ділянки, яка перебувала в користуванні останньої не приймалось.

А звідси, Астейською сільською радою не враховано положень частини третьої статті 142, статей 149, 150 ЗК України, якими встановлено порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою, оскільки компетентним органом не приймалось рішення (з урахуванням юридичного статусу землекористувача, положень його правовстановлюючих документів, а також категорії земель) про припинення права користування спірною земельною ділянкою.

Той факт, що при розробленні спірного проекту землеустрою було погоджено межі населеного пункту, а саме підписано акт погодження меж суміжними землекористувачами, в тому числі і Закарпатським інститутом агропромислового виробництва, на підставі якого розроблено генеральний план населеного пункту с. Астей не слугує підставою для твердження, що зазначені документи були складені за дотримання вищенаведених норм земельного законодавства, тому є законними.

Щодо строку звернення до суду з позовом.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, частина 1 статті 261 ЦК України.

За змістом цієї норми, для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма частини 1 статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, отже, обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Так, Берегівській окружній прокуратурі стало відомо про наявність вказаних порушень лише 27.11.2020, а саме після складення висновку експерта №15/221, яка була призначена під час досудового розслідування кримінального провадження №42017070000000306 від 23.08.2017 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, згідно якого встановлено, що вказана земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку площею 1,0283 га, яка відповідно до державного акту на право постійного користування серії І-ЗК №000413 від 29.03.1996 перебувала у користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва Берегівського району, тому початок перебігу позовної давності слід обраховувати від дня коли стало відомо останній, а саме з 27.11.2020.

Враховуючи те, що Берегівська окружна прокуратура та Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області не були сторонами оспорюваного рішення, то про вище вказані порушення не могли знати та про обставини, які стали підставою для звернення до суду. Оскільки, прокуратура дізналася лише після отримання висновку експерта 27.11.2020, а головне управління після повідомлення його прокуратурою 06.07.2021, тому початок перебігу позовної давності слід обраховувати від дня, коли про це стало відомо останній Головному управлінню Держгеокадастру в Закарпатській області, а саме починаючи з 06 липня 2021 року.

З позовом до суду в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, Берегівська окружна прокуратура звернулась 26 серпня 2021 року, тому не пропустила трьох річний строк позовної давності, оскільки на час прийняття спірного рішення органом місцевого самоврядування, позивач не міг знати про допущені останнім порушення вимог земельного законодавства.

Посилання Великобийганської сільської ради на ту обставину, що Національна академія аграрних наук України відмовилась від спірної земельної ділянки, яка була вилучена з державного акту серії І-ЗК №000413 Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, слід вважати неспроможним з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що вилучення спірної земельної ділянки було здійснено за згодою Президії Національної академії аграрних наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права, тому не мають правового значення у спірних правовідносинах.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява N 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування чи зміни оскаржуваного рішення, і висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити на підставі приписів статті 375 ЦПК України, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статті 368, пункту 1 частини 1 статті 374, статей 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Великобийганської сільської ради Берегівського району, залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2022 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 30 жовтня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: