Постанова від 01.11.2023 по справі 276/1359/23

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №276/1359/23 Головуючий у 1-й інст. Збаражський А. М.

Категорія 101 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №276/1359/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Хорошівська селищна рада Житомирського району Житомирської області про встановлення факту родинних відносин, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володарсько - Волинського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Збаражського А.М. в смт. Хорошів,

в с т а н о в и в :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив встановити факт родинних відносин, а саме факт того, що він є племінником ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно до складу якого входять дві земельні ділянки, а саме: земельна ділянка площею 2,0153 га, кадастровий номер: 1821155100:05:002:0087 та земельна ділянка площею 0,3253 га, кадастровий номер 1821155100:05:003:0421, що розташовані на території Хорошівської селищної ради Житомирської області. Стверджує, що він фактично прийняв спадщину після смерті тітки. Вказує, що він звертався до Хорошівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, проте 30.03.2023 він отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з тим, що відсутні документи, які б підтверджували родинні відносини з ОСОБА_2 . Зазначає, що відсутність вказаних документів, позбавляє його можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, а тому враховуючи вищевикладене просить задовольнити його заяву та встановити факт родинних відносин з ОСОБА_2 .

Рішенням Володарсько - Волинського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що ним не подано належних та допустимих доказів на підтвердження родинних відносин не відповідає дійсності, оскільки він використав всі можливості з метою пошуку доказів належності родинних відносин та подав до суду відповідні письмові докази. Враховуючи вищевикладене просить рішення Володарсько - Волинського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наведене підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 30.01.2007.

Відповідно до копій державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯА №883966 та серії ЯА №887961 від 29.07.2005, ОСОБА_2 на праві власності належали земельні ділянки розташовані на території Володарсько-Волинської селищної ради Володарсько-Волинського району Житомирської області, площами 2,0153 га та 0,3253 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

До майна померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 державним нотаріусом Володарсько-Волинської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу - 17.04.2007, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за №73368323 (номер у нотаріуса 114/2007).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.03.2023 №93/02-31, державним нотаріусом Хорошівської державної нотаріальної контори Коберник С.О. зазначено про відсутність підстав для видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні документи, які б підтверджували родинні відносини ОСОБА_1 і померлої ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що матір`ю ОСОБА_2 записано ОСОБА_3 , а матір`ю ОСОБА_4 - ОСОБА_5 . Відтак, вказані особи різняться як за прізвищем, так і за іменем по батькові. Доказів того, що ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_6 » суду не було надано. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про дату народження ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Інших належних і допустимих доказів, які б підтвердили родинні зв`язки заявником не було надано.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За змістом п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 (зі змінами) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

Верховний Суд України в листі від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначає, що заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: - спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; - особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; - інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).

При цьому, до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися такі документи та докази: 1) докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); 2) довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; 3) пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Виходячи з вимог діючого ЦК України поняттями «родичі», «родинні стосунки» охоплюється коло осіб, які пов`язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням.

Доказом родинних відносин спадкоємців зі спадкодавцем є зокрема свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії судових рішень, які набрали законної сили щодо встановлення факту родинних відносин.

Законодавство України не встановлює вичерпного переліку документів, які підтверджують родинні стосунки, а тому вони визначаються в кожному випадку окремо, в залежності від ступеня їх споріднення.

Встановлення факту родинних відносин може мати місце, якщо з певних причин зазначений факт не був зареєстрований органами Державної реєстрації актів цивільного стану, у реєстрації цього факту було відмовлено або помилка органу Державної реєстрації актів цивільного стану у актовому записі має настільки давнє походження, що її виправлення має потягнути за собою цілу низку виправлення в інших актових записах.

Тому суд повинен перевірити наявність причин, за яких неможливо отримати документ, що посвідчує цей факт, а потім наявність цього факту.

На підтвердження родинних відносин з померлою ОСОБА_2 заявником до суду надано копію свого свідоцтва про народження, копію запису про народження батька ОСОБА_4 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі мати записано ОСОБА_3 .

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 слідує, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі мати записано ОСОБА_7 , а в графі батько - ОСОБА_4 .

Як слідує із копії запису про народження №65 за 1924 рік, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , в графі запис про матір значиться - ОСОБА_5 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 слідує, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно довідки із Державного архіву Житомирської області від 02.05.2023 №П-1925/02-1 вказано, що у метричних книгах реєстрації народжень по церкві Св. Трійці м-ка Горошки Житомирського повіту Волинської губернії за 1873-1875 роки запису про народження ОСОБА_8 не виявлено.

Як слідує, із довідки Державного архіву Житомирської області від 07.07.2023 року №П-2967/02, у метричних книгах реєстрації шлюбів по церкві Покрова Пресвятої Богородиці с. Малі Горошки Житомирського повіту Волинської губернії за 1892-1904 роки запису про реєстрацію шлюбу ОСОБА_8 ) не виявлено.

З метою повного та всебічного розгляду справи, Житомирським апеляційним судом було зроблено запит до Державного архіву Житомирської області про надання інформації щодо реєстрації шлюбу між ОСОБА_3 ) та ОСОБА_9 у період з 1919 року по 1924 рік.

26 жовтня 2023 року на електронну адресу суду від Державного архіву Житомирської області надійшла відповідь, згідно з якої вбачається, що у Волинських загальногубернських книгах реєстрації шлюбів за 1921 - 1923 роки, у метричних книгах реєстрації шлюбів по православній парафії церкви Св. Трійці с. Малі Горошки і по Кутузівській волості Житомирського повіту Волинської губернії за 1919 рік, по Володарському району за 1923 рік та в книзі реєстрації актових записів про шлюб по Малогорошківській сільраді Кутузівського району за 1924 рік, що надійшла на зберігання до Державного архіву Житомирської області частково (з 10 серпня по 30 листопада) запису про шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_3 не виявлено.

Також зазначено, що метричні книги реєстрації шлюбів по православній парафії церкви Св. Трійці с. Малі Горошки Житомирського повіту Волинської губернії за 1920, 1921 роки, книга реєстрації записів про шлюб по с. Малі Горошки Житомирського повіту Волинської губернії за 1922 рік та книги реєстрації актових записів про шлюб по Малогорошківській сільраді Кутузівського району за 1923 рік на зберігання до Державного архіву Житомирської області не надходили, тому підтвердити шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_3 неможливо.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були братом та сестрою, і у свою чергу, що заявник є племінником ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тому, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Інших належних і допустимих доказів, які б підтвердили родинні зв`язки заявником не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами факту родинних відносин з померлою ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з яким у повній мірі погоджується колегія суддів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Володарсько - Волинського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 01 листопада 2023 року.

Головуючий

Судді