Постанова

від 31.10.2023 по справі 910/6442/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2023 р. Справа№ 910/6442/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

розглянувши в письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2023

у справі № 910/6442/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом на стороні позивача:

1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_3 ,

3) ОСОБА_4 ,

4) ОСОБА_5 ,

5) ОСОБА_6 ,

6) ОСОБА_3 ,

7) ОСОБА_7 ,

8) ОСОБА_8 ,

9) ОСОБА_9

про визнання професійною помилкою дії (бездіяльності) уповноважених осіб Фонду,

у справі № 910/6442/23

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) ОСОБА_10

2) ОСОБА_11 ,

3) ОСОБА_12 ,

4) ОСОБА_13 ,

5) ОСОБА_14 ,

6) ОСОБА_15 ,

7) ОСОБА_16 ,

8) ОСОБА_5 ,

9) ОСОБА_8 ,

10) ОСОБА_9 ,

11) ОСОБА_4 ,

12) ОСОБА_2 ,

13) ОСОБА_3 ,

14) ОСОБА_3 ,

15) ОСОБА_6 ,

16) ОСОБА_1 ,

17) ОСОБА_7 ,

18) ОСОБА_17 ,

19) ОСОБА_18 ,

20) ОСОБА_19 ,

21) ОСОБА_20 ,

22) ОСОБА_21 ,

23) ОСОБА_22 ,

24) ОСОБА_23

про стягнення 210 853 703, 74 грн,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі, позивач або ФГВФО) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 про солідарне стягнення з відповідачів заподіяної шкоди вкладникам та кредиторам ПАТ Банк «Контракт» на загальну суму 210 853 703,74 грн в залежності від вчинених зазначеними особами дій (кредитування товариства, придбання/відчуження облігацій), які згідно доводів позивача є протиправними та недобросовісними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 позовну заяву ФГВФО прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 18.12.2023.

10.08.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання професійною помилкою дії (бездіяльності) уповноважених осіб ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Контракт» - Шкурка Віктора Михайловича, Коваленка Олександра Володимировича та Білої Ірини Володимирівни , які діяли від імені ФГВФО, відносно управління активами ПАТ «Банк «Контракт».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6442/23 зустрічну позовну ОСОБА_1 від 10.08.2023 та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.

Приймаючи названу ухвалу, суд дійшов висновку, що заявлені зустрічні позовні вимоги не є пов`язаними з первісними позовними вимогами, ґрунтуються на різних підставах, а задоволення зустрічного позову жодним чином не вплине на повне або часткове задоволення первісних позовних вимог, що фактично виключає доцільність їх спільного розгляду.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 30.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суд міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6442/23 та направити справу №910/6442/23 до Господарського суд міста Києва для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

За доводами скаржника, поданий ОСОБА_1 зустрічний позов безпосередньо пов`язаний з первісним позовом ФГВФО, відповідає всім передбаченим чинним законодавством вимогам до зустрічного позову, а оцінка дій ФГВФО/уповноважених осіб ФГВФО під час виведення Банку з ринку є необхідною та безпосередньо впливає на наявність та розмір шкоди, яку нібито заподіяно колишніми посадовими особами Банку.

У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суд міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6442/23, яке мотивоване тим, що оскаржувана ухвала була оголошена без виклику представників сторін та отримана апелянтом 23.08.2023.

Також в апеляційній скарзі викладене клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6442/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6442/23 (матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6442/23), відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6442/23 до надходження матеріалів оскарження з Господарського суду міста Києва.

14.09.2023 матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6442/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Відповідно до частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6442/23 залишено без руху, роз`яснено ОСОБА_1 , що протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали особа має право усунути недоліки, а саме надати докази направлення копії апеляційної скарги ОСОБА_8 листом з описом вкладення.

25.09.2023 на виконання вимог зазначеної ухвали скаржник подав до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій зазначив, що місцем проживання фізичної особи ОСОБА_8 є АДРЕСА_1 , тобто тимчасово окупована територія. АТ «Укрпошта» припинила приймання й доставку поштових відправлень на території Донецької та Луганської областей. Інші засоби зв`язку відсутні. Відтак, апелянт позбавлений можливості направити копію апеляційної скарги ОСОБА_8 та навіть потенційно виконати вимоги статті 258 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник просив врахувати наведені доводи та відкрити апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6442/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6442/23, відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про розгляд апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6442/23 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки скаржником оскаржується ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви (пункт 6 частина 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України), роз`яснено та встановлено учасникам справи строк на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, заперечення на відзив, пояснення щодо апеляційної скарги, заяви, клопотання.

09.10.2023 від представника ОСОБА_4 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення щодо поданої апеляційної скарги, в яких третя особа-11 погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 та просить скасувати оскаржуваному ухвалу суду. За доводами третьої особи-11 вимоги первісного та зустрічного позовів є взаємопов`язаними, встановлення обставин правомірності чи помилковості дій уповноважених осіб ФГВФО під час виведення банку з ринку та його ліквідації є ефективним способом захисту та вимогою, яку доцільно розглядати в одному провадженні зі спором про відшкодування шкоди в порядку, встановленому статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

11.10.2023 від ФГВФО через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому Фонд просив залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу суду без змін.

У відзиві ФГВФО зазначив, що погоджується із висновками суду першої інстанції про непов`язаність первісного та зустрічного позовів, що і стало підставою для повернення зустрічного позову заявнику.

Крім того, ФГВФО зазначає, що первісний позов ґрунтується на діях (бездіяльності) посадових осіб Банку в період до введення Фондом тимчасово адміністрації та початку процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (ліквідації), в той час як зустрічний позов охоплює період вже після початку ліквідації ПАТ БАНК «Контракт». У зв?язку з цим, докази, подані Фондом до позову, та докази, які додані (або будуть додані) до зустрічного позову ОСОБА_1 , є абсолютно різними. Також позов Фонду носить матеріальний характер та заявлений в інтересах неплатоспроможного банку, а позовні вимоги зустрічного позову є нематеріальними та, хоч і пред`явлені до Фонду, але стосуються дискреційних повноважень уповноважених осіб Фонду на ліквідацію ПАТ Банк «Контракт», яким Фонд делегував частину своїх повноважень і які діяли самостійно як керівники окремої юридичної особи (неплатоспроможного банку). Крім того, поняття «професійна помилка» взагалі відсутнє в законодавстві України та відсутній правовий механізм її визнання судом. Загалом позовна вимога зустрічної позовної заяви сформована абстрактно та неконкретизовано.

Також у відзиві на апеляційну скаргу ФГВФО просив суд розгляд апеляційної скарги здійснити у судовому засіданні з викликом учасників справи.

Стосовно клопотання Фонду про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з викликом учасників справи, колегія суддів зазначає, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 судом було відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Фонд у відзиві (окрім посилань на те, що справа не є простою) не вказав, а колегією суддів не встановлено, що обставини справи, з огляду на предмет апеляційного оскарження (ухвалу суду про повернення зустрічної позовної заяви), вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (у редакції станом на дату подання апеляційної скарги, відкриття апеляційного провадження та направлення учасникам справи копії ухвали суду від 29.09.2023) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів вчинення судом усіх належних дій задля повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (списку розсилки поштової кореспонденції, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових повернень, витягів із сайту Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень), закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, а також строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду (частина 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Суд, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву позивача на неї та пояснень третьої особи-11, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку, що оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо її подання.

Зустрічний позов - це позов, який подає відповідач до позивача у тому самому судовому процесі задля захисту проти первісних позовних вимог.

Метою пред`явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом, колегія суддів керується наступним.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

У постанові від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 (провадження №12-13гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

У пунктах 43, 44 постанови від 20.03.2019 у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду висловила у постановах №916/3245/17 від 13.03.2019, №916/542/18 від 12.06.2019.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, предметом первісного позову є вимога Фонду про солідарне стягнення з посадових осіб ПАТ Банк «Контракт», в тому числі з ОСОБА_1 , шкоди, яка заподіяна Банку та його кредиторам рішеннями та діями таких осіб.

Водночас, згідно вимог зустрічного позову ОСОБА_1 , позивач просить суд визнати професійною помилкою дії (бездіяльність) уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк «Контракт» - Шкурка В.М., Коваленка О.В. та Білої І.В. , які діяли від імені Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відносно управління активами ПАТ Банк «Контракт», а саме:

- бездокументарними дисконтними іменними облігаціями (серії А) Товариства з обмежено відповідальністю «Глибочиця» (ідентифікаційний код: 16484951), міжнародний ідентифікаційний номер (код: ISIN): UA4000145932, у кількості 8 155 штук, з датою їх погашення до 30.01.2019;

- бездокументарними дисконтними іменними облігаціями (серії А) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Реставрація» (ідентифікаційний код: 38864820), міжнародний ідентифікаційний номер (код: ISIN): UA4000187314, у кількості 30 000 штук, з датою їх погашення 28.02.2021;

- правами вимоги до ОСОБА_26 за Договором купівлі-продажу цінних паперів №ДД-08-03/15 від 31.08.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством Банк «Контракт» (продавець) та ОСОБА_27 (покупець), які призвели до заподіяння шкоди ПАТ Банк «Контракт» у загальному розмірі 60 613 285,66 грн.

З огляду на вказане, місцевим господарським судом вірно встановлено, що предмет первісного та зустрічного позову різний.

Окрім цього, первісний та зустрічний позови спрямовані на розгляд різних правовідносин, які хоч і є дотичними, але не взаємопов`язаними.

Матеріально-правовою підставою первісного позову є доведення обставин того, що дії та рішення посадових осіб ПАТ Банк «Контракт» мали ознаки деліктності, не мали жодної користі для інвесторів, мали високий ризик дефолту та були вчинені на шкоду кредиторам Банку, а набуті в результаті таких дій та рішень активи були реалізовані в ході ліквідаційної процедури Банку за нижчою ціною ніж їх номінальна вартість.

Натомість підставами зустрічного позову є доведення до суду того, що дії уповноважених осіб Фонду відносно управління активами Банку, є професійною помилкою, яка призвела до заподіяння шкоди.

Таким чином, підстави та предмет позову за первісним позовом та за зустрічним позовом є різними, позовні вимоги ґрунтуються на різних правових підставах, вони не є взаємопов`язаними.

При цьому, колегія суддів відмічає, що підтвердження судом того, що дії уповноважених осіб Фонду є професійною помилкою, за своєю суттю є встановленням певного факту.

У постанові від 14.05.2019 у справі №910/7631/18 Верховний Суд зазначив, що вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в межах господарського судочинства, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 2, статті 20 Господарського процесуального кодексу України до повноважень господарського суду не належать повноваження щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 вказала на те, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Водночас, з огляду на наявність презумпції вини заподіювача шкоди у деліктних правовідносинах, які є підставою первісного позову, спростування такої вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Подібна правова позиція щодо спростування презумпції вини заподіювача шкоди викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 23.01.2018 у справі №686/20040/2012, від 06.02.2018 у справі №334/9899/14-ц.

Таким, чином зазначені в зустрічному позові аргументи в частині перевірки дотримання правомірності дій усіх осіб, які виконували фідуціарні обов`язки перед вкладниками Банку, в тому числі, уповноважених осіб Фонду, та встановлення вини таких осіб у заподіяній Банку шкоді, колегія суддів вважає таким, що можуть бути викладені в запереченнях на позовну заяву та підлягають дослідженню в межах розгляду первісного позову.

З огляду на вказане, твердження скаржника про те, що задоволення зустрічного позову шляхом визнання дій уповноважених осіб Фонду професійною помилкою виключає задоволення первісного позову, не є обґрунтованою підставою для прийняття до розгляду поданого зустрічного позову.

Відповідно до приписів частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

Таким чином, перевіряючи наявність чи відсутність підстав для спільного розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 з первісним позовом, суд першої інстанції обґрунтовано послався на положення частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для його повернення заявнику.

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують встановлених судом обставин та висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 про повернення зустрічної позовної необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6442/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6442/23 залишити без змін.

Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/6442/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко