Постанова

від 25.10.2023 по справі 910/6722/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р. Справа №910/6722/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Луцюк А.В.

представники:

ОСОБА_1 (особисто)

від позивача-1: ОСОБА_1

від відповідача: Михалевич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 (повний текст рішення складено 14.09.2023)

у справі №910/6722/23 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінто Сателіт"

2) ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 215 757,24 грн та 45 552,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінто Сателіт" (далі - ТОВ "Кінто Сателіт") та ОСОБА_1 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") про стягнення 215 757,24 грн та 45 552,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення норм законодавства, не виконав належним чином зобов`язання з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед ТОВ "Кінто Сателіт" у розмірі 215 757,24 грн та перед ОСОБА_1 у розмірі 45 552,62 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 у справі №910/6722/23 позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Укpнaфта" на користь ТОВ "Кінто Сателіт" частину чистого прибутку у розмірі 153 754,27 грн, три проценти річних в сумі 8 302,73 грн, інфляційні втрати у розмірі 53 700,24 грн та судовий збір в сумі 2 589,09 грн.

Стягнуто з ПАТ "Укpнaфта" на користь ОСОБА_1 частину чистого прибутку у розмірі 32 461,99 грн, три проценти річних в сумі 1 752,95 грн, інфляційні втрати у розмірі 11 337,68 грн та судовий збір в сумі 2 147,20 грн.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивачів, дійшов висновку, що вони здійснені правильно, база нарахування є обґрунтованою. При цьому, відповідачем не надано доказів сплати позивачам грошових коштів у розмірі 153 754,27 грн та 32 461,99 грн, або будь-яких інших доказів, в підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявлених в позові сум коштів, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення заборгованості у розмірі 153 754,27 грн та 32 461,99 грн. Також, місцевий господарський суд зазначив, що наданий позивачами розрахунок компенсаційних виплат є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Кінто Сателіт" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 53 700,24 грн і трьох процентів річних у розмірі 8 302,73 грн, та ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат у розмірі 11 337,68 грн та трьох процентів річних в сумі 1 752,95 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Укрнафта" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 у справі №910/6722/23 та відмовити у задоволені позивних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ПАТ "Укрнафта" посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято без повного та належного врахування доводів відповідача по справі, без обґрунтування причин їх не прийняття чи відхилення судом, що як наслідок, призвело до порушення норм процесуального права та порядку застосування норм матеріального права при ухваленні рішення у справі.

Так, за доводами скаржника, акціонери мають право отримувати матеріальне (грошове) благо від діяльності товариства у формі дивідендів. Жодних інших виплат, крім дивідендів, за результатами розподілу чистого прибутку товариства чинним законодавством на користь акціонерів не передбачено та не врегульовано. Поняття дивідендів і чистого прибутку не є тотожними (посилається на норми статей 113, 116, 152, 158 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закон України "Про акціонерні товариства" як спеціальний закон, що встановлює спосіб і порядок управління акціонерним товариством, розподіл прибутку, отримання дивідендів тощо).

Апелянт зазначає, що прийняття рішення про розподіл прибутку і виплату дивідендів є виключною компетенцією загальних зборів ПАТ "Укрнафта". Тоді як зі змісту рішення загальних зборів ПАТ "Укрнафта" від 18.05.2021 не вбачається волевиявлення товариства на розподіл дивідендів між акціонерами.

При цьому, скаржник вказує, що загальними зборами товариства прийнято рішення про розподіл прибутку ПАТ "Укрнафта" в порядку, встановленому статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", тобто в контексті виконання своїх податкових зобов`язань, а не для здійснення виплат на користь акціонерів.

Апелянт посилається на висновок Верховного Суду в постанові від 25.01.2023 №676/47/21 про незастосування нормативно-правового акту (закон, постанова і т.д.), положення якого не узгоджуються або суперечать ЦК України, як універсальному кодифікованому акту у сфері цивільних правовідносин; пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів (стаття 4 ЦК України); невідповідність норми статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України" положенням Закону України "Про акціонерні товариства" та ЦК України.

Окрім цього, скаржник зазначив, що до предмету регулювання законів про державний бюджет не відноситься питання управління господарським товариством. Закон про Держаний бюджет України затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного року (посилається на статті 2, 40 Бюджетного кодексу України). Законом про державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, змінювати обсяг прав, передбачених законами України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами (посилається рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-п/2008 та від 27.02.2020 №3-рп/2020). Апелянт вважає, що суд не дотримався частини 6 статті 11 ГПК України, застосувавши статтю 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", а не норми Конституції України як норми прямої дії, яким суперечить закон. При цьому апелянт не зазначає норму Конституції України, яка суперечить статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України".

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

11 жовтня 2023 року, через систему "Електронний суд", ТОВ "Кінто Сателіт" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Так, у своєму відзиві позивач, зокрема зазначає, що на ПАТ "Укрнафта" поширюється дія статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020, який є спеціальним законом щодо норм Закону України "Про акціонерні товариства", і визначає направлення частини чистого прибутку за 2020 рік в розмірі не менше 90% на виплату всім учасникам товариства в один строк та в однаковому розмірі пропорційно частці в статутному капіталі, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.

Також, позивач зауважує, що відповідно до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №910/9326/22 (пункт 5.22) доводи скаржника про те, що ні стаття 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", а ні інший закон, не врегульовує порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку є необґрунтованими з огляду на те, що такий порядок встановлений рішенням загальних зборів від 18.05.2021 №31 та статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" у справі №910/6722/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6722/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ПАТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 у справі №910/6722/23 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/6722/23.

5 жовтня 2023 року до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6722/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6722/23. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, заперечень, клопотань та письмових пояснень - до 20.10.2023. Справу №910/6722/23 призначено до розгляду на 25.10.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 25.10.2023 представники сторін з`явилися.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивачів заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 №57 шляхом перетворення державного підприємства "Виробниче об`єднання "Укрнафта" у відкрите акціонерне товариство, відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 №210/93.

Рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип і назву товариства з відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на ПАТ "Укрнафта".

Згідно з пунктом 3.1 статуту ПАТ "Укрнафта" акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції, відповідно до положень цього статуту та вимог чинного законодавства України.

Статутний капітал ПАТ "Укрнафта" становить 13 557 127,50 грн і поділений на 54 228 510 шт. простих іменних акцій.

Відповідно до загальнодоступних джерел, що не заперечується відповідачем, Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%) належить 27 114 256 акцій відповідача ПАТ "Укрнафта", тобто 50% плюс 1 акція.

Тобто, відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%.

18 травня 2021 року відбулися загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта", скликані відповідно до рішення його наглядової ради від 25.03.2021.

Прийняті загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" рішення оформлені протоколом №31, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

За результатами цих загальних зборів вирішено, зокрема, питання №13 порядку денного: "Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів Товариства".

По питанню №13 порядку денного, загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийнято рішення: "Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з встановленими місцевим господарським судом обставинами, що ТОВ "Кінто Сателіт" та ОСОБА_1 є акціонерами ПАТ "Укрнафта", які володіють 2 170 шт. та 490 шт. простих електронних іменних акцій відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2021, 02.12.2021 та 03.04.2023 позивачі звертались до відповідача з вимогою про усунення порушень, що спричинило невиплату частини чистого прибутку за 2020 рік та запитом щодо надання інформації.

У відповідь на запити відповідач листами від 09.12.2021 №01/01/08/03-02/03/325, від 15.12.2021 №01/01/08/03-02/04/344 надав запитувані позивачами документи та повідомив, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не містить дійсного механізму практичної реалізації норми статей 21 вказаного Закону, серед іншого, не врегульованим залишається питання складання переліку осіб, які мають право на отримання частини чистого прибутку та порядку проведення розрахунку належного розміру частини чистого прибутку. З огляду на зазначене, запитувана інформація щодо частини чистого прибутку за 2020 рік з об`єктивних причин у відповідача відсутня.

Відповідь на претензії від 03.04.2023, станом на дату подання позову, не отримана, грошові кошти на вказані в претензіях реквізити не перераховано.

Представник позивачів звертався з адвокатським запитом від 21.01.2022 №1 до ПАТ "Національний депозитарій України" з проханням підтвердити/спростувати інформацію щодо перерахування ПАТ "Укрнафта" дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік на користь акціонерів через депозитарну систему.

Листом від 28.01.2022 №53/09-2 ПАТ "Національний депозитарій України" повідомило, що через депозитарну систему України не здійснювалась виплата акціонерам ПАТ "Укрнафта" дивідендів за 2018 та за 2020 роки, як це передбачено пунктом 5 розділу І Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженим рішенням НКЦПФР від 12.04.2016 №391.

Депозитарною установою, з якою позивачами укладено договір про обслуговування рахунку в цінних паперах та на якому обліковуються акції ПАТ "Укрнафта" є ТОВ "Кінто, Лтд".

4 квітня 2023 року позивач звернувся до депозитарної установи про надання інформації про виплату акціонерам частини чистого прибутку за 2020 рік за акціями ПАТ "Укрнафта" через депозитарну систему.

Листом від 04.04.2023 №20 ТОВ "Кінто Лтд" повідомило, що не отримувало від Центрального депозитарію ні розпоряджень про виплату дивідендів особам, які мають право на отримання частини чистого прибутку за 2020 рік за акціями ПАТ "Укрнафта", ні грошових коштів для здійснення виплати акціонерам ПАТ "Укрнафта" частини чистого прибутку за 2020 рік.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою, позивачі стверджують, що станом на день подання позову граничний строк для виплати частини чистого прибутку за 2020 рік (01.07.2021) минув, але відповідач свого обов`язку не виконав, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед ТОВ "Кінто Сателіт" у розмірі 215 757,24 грн, з яких: 153 754,27 грн - основний борг, 53 700,24 грн - інфляційні втрати, 8 302,73 грн - три проценти річних, та перед ОСОБА_1 у розмірі 45 552,62 грн, з яких: 32 461,99 грн - основний борг, 11 337,68 грн - інфляційні втрати, 1 752,95 грн - три проценти річних.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що загальними зборами ПАТ "Укрнафта" від 18.05.2021 рішення про виплату дивідендів та їх розмір не приймалось. Враховуючи, що дивіденди за своєю суттю є частиною чистого прибутку, підстав для стягнення відповідних коштів на підставі рішення суду не виникає. Посилання позивачів на приписи статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік", як на підставу для виплати їм частини чистого припуску є неправомірними, оскільки, приписи зазначеної статті не відповідають Конституції України, Закону України "Про акціонерні товариства" та іншим спеціальним нормативним актам.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (частина 4 статті 11 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина 1 статті 255 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Пунктами 12, 15, 27 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів, з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Відповідно до частин 2, 3 наведеної статті, виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Пунктом 6.18 статуту ПАТ "Укрнафта" визначено, що дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватись пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.

18 травня 2021 року Загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" по питанню №13 порядку денного прийнято рішення: "Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити, відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Згідно з пунктом 12 частини 2 статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства, з урахуванням вимог, передбачених законом.

Відповідно до абзаців 2, 3 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

На суму несвоєчасно сплачених коштів (частини чистого прибутку) до державного бюджету контролюючими органами нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.

Таким чином, вказаним законом України передбачено, що господарські товариства, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку.

Отже, право вимагати сплати частини чистого прибутку мають акціонери (учасники) господарського товариства, які обліковуються в реєстрі акціонерів (учасників) станом на кінець робочого дня 1 липня.

З наведених положень чинного законодавства України слідує, що прийняття рішення про виплату дивідендів віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства, які на власний розсуд мають право як здійснити таку виплату, так і відмовитись від її здійснення.

Тобто, саме загальні збори ПАТ "Укрнафта", в межах наданих їм повноважень, прийняли рішення від 18.05.2021 про розподіл прибутку за підсумками 2020 року, визначивши спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

З огляду на вказане, акціонери ПАТ "Укрнафта" мають право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних їм акцій, виходячи із суми коштів у розмірі 1 921 167 072,00 грн, що розрахована відповідачем в рахунок погашення грошового зобов`язання по сплаті частини чистого прибутку за 2020 рік до державного бюджету, на підставі абзацу 2 статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік".

Зокрема, 26.05.2021 на підставі та на виконання рішення Загальних зборів акціонерів від 18.05.2021 (протокол №31 від 18.05.2021) та рішення правління ПАТ "Укрнафта" від 20.05.2021 (протокол №6/1 від 20.05.2021), позивач склав та направив поштовим повідомленням на адресу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2020 рік, на підставі якого задекларовано до сплати 1 921 167 072,00 грн частини чистого прибутку, розрахованого на пакет акцій НАК "Нафтогаз України" в статутному фонді ПАТ "Укрнафта".

Відтак, відповідач визначив частину чистого прибутку за 2020 рік, що підлягає сплаті на частку НАК "Нафтогаз України" до державного бюджету з розрахунку 90% чистого прибутку за 2020 рік (мінімальний розмір, визначений абзацом 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік").

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №640/18646/21 встановлено, що зобов`язання по виплаті частини чистого прибутку за 2020 рік акціонеру НАК "Нафтогаз України" було виконано шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з податку на прибуток.

Таким чином, частка чистого прибутку за 2020 рік, належна до виплати на одну акцію, складає 70,8545 грн (1 921 167 072,00 грн/27 114 256 акцій, що належить НАК "Нафтогаз України" в статутному капіталі ПАТ "Укрнафта").

Доводи апелянта, що акціонери мають право отримувати матеріальне (грошове) благо від діяльності товариства у форма дивідендів, тоді як інших виплат, зокрема, частини чистого прибутку за результатами розподілу чистого прибутку товариства чинним законодавством на користь акціонерів не передбачено та не врегульовано, суд апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи через наступне.

Так, порядок розподілу прибутку здійснюється з урахуванням вимог, передбачених законом (пункт 12 частини 2 статті 33 Закону "Про акціонерні товариства", підпункт 16 пункту 9.1.6 статуту ПАТ "Укрнафта").

Тоді як чистий прибуток, одержаний після здійснення розрахунків, визначених пунктом 8.1 статуту, залишається у повному розпорядженні Товариства, яке відповідно до статуту на власний розсуд та у своїх інтересах і інтересах акціонерів, визначає напрями його використання, як-то: розширення виробництва, виплата дивідендів (частки прибутку) та інше (пункт 8.2 статуту ПАТ "Укрнафта"). Розподіл прибутку здійснюється за рішенням загальних зборів у розмірах, порядку і на цілі у відповідності до норм чинного законодавства та статуту (пункт 8.3 статуту ПАТ "Укрнафта").

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що аналіз вищевказаних норм ЦК України, Закону України "Про акціонерні товариства" та положень статуту ПАТ "Укрнафта", свідчить, серед іншого, про право акціонера брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати частину чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності товариства за звітній період (рік).

При цьому, позиція апелянта, що спеціальний закон, який регулює порядок розподілу чистого прибутку ПАТ "Укрнафта" є Закон України "Про акціонерні товариства" є помилковою, оскільки особливий порядок розподілу прибутку і збитків для таких товариств як ПАТ "Укрнафта" (господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків) регулюється частиною 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та Законом України про державний бюджет на відповідний рік, зокрема, статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Спеціальні норми передбачають імперативний обов`язок ПАТ "Укрнафта" приймати рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним періодом, а в разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів до 1 травня, сплачувати до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним періодом.

Таким чином, вказаним законом України передбачено, що господарські товариства, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку.

З наявних в матеріалах справи виписок про стан рахунку в цінних паперах вбачається, ТОВ "Кінто Сателіт" та ОСОБА_1 є акціонерами ПАТ "Укрнафта", які володіють 2 170 шт. та 490 шт. простих електронних іменних акцій відповідно.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наданим позивачем розрахунком частини чистого прибутку за 2020 рік, що підлягає стягненню з ПАТ "Укрнафта", а саме:

- 153 754,27 грн - частина чистого прибутку (ТОВ "Кінто Сателіт") за 2020 рік, розрахунок яких здійснено наступним чином - 2 170 шт. х 70,8545 грн/шт. = 153 754,27 грн;

- 32 461,99 грн - частина чистого прибутку ( ОСОБА_1 ) за 2020 рік, розрахунок яких здійснено наступним чином - (490 шт. х 70,8545 грн/шт.) - 5% (ПДФО) - 1,5% (військ.збір) = 32 461,99 грн.

Доводи скаржника про те, що а ні стаття 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", а ні інший закон, не врегульовує порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку є необґрунтованими з огляду на те, що такий порядок встановлений рішенням загальних зборів від 18.05.2021 №31 та статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо порушення судами вимог частини 6 статті 11 ГПК України, оскільки суди не звернулися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо неконституційності статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Колегія суддів враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі №3-313/2019 при визнанні таким, що не відповідає Конституції України абзацу 8 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" щодо отримання державою частини чистого прибутку господарської організації державного сектора економіки, у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів, неконституційною є саме та ситуація, коли відповідна частина прибутку акціонерного товариства сплачується тільки державі, але не сплачується "іншим учасникам товариства". У рішенні зазначено, що нормативне регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційними, оскільки визначаючи правові основи управління об`єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування частини чистого прибутку на користь таких учасників, у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів.

Посилання на висновки Верховного Суду у справах №676/47/21 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки правовідносини у зазначеній справі та у справі, що переглядається, не є подібними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №910/9326/22.

Також, ТОВ "Кінто Сателіт" просило стягнути 53 700,24 грн інфляційних втрат за період з липня 2021 року по березень 2023 року, та 8 302,73 грн трьох процентів річних за період з 02.07.2021 по 19.04.2023, нарахованих на суму 153 754,27 грн.

ОСОБА_1 заявлено до стягнення 11 337,68 грн інфляційних втрат за період з липня 2021 року по березень 2023 року, та 1 752,95 грн трьох процентів річних за період з 02.07.2021 по 19.04.2023, нарахованих на суму 32 461,99 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачами розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, погоджується з судом першої інстанції, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Кінто Сателіт" та ОСОБА_1 про стягнення вищенаведених компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Кінто Сателіт" та ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні статті 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 у справі №910/6722/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПАТ "Укрнафта" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Щодо заявлених ТОВ "Кінто Сателіт" до стягнення з ПАТ "Укрнафта" витрат на правничу допомогу апеляційний суд відзначає таке.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн заявником надано договір про надання правової допомоги від 02.12.2021 №223-АО/2021, укладений між ТОВ "Кінто Сателіт" (попередня назва "Мережа фондових магазинів Плюс") (замовник) та Адвокатським об`єднанням "Інтеракціо" (виконавець), за умовами якого виконавець зобов`язується надавати правову допомогу замовнику на підставах, в порядку і обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити її у встановленому цим договором порядку.

Згідно з пунктом 5.1 договору виконавець надає правову допомогу за цим договором оплатно відповідно до тарифів, зазначених у додатку №1 та розрахунках. На вимогу замовника виконавець складає та надає розрахунки витрат на надання правової допомоги по справі, в тому числі по окремій інстанції.

Виконані роботи оплачуються не пізніше 3 робочих днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Виконавець має право на оплату правової допомоги авансом поетапно (досудове врегулювання, представництво інтересів в першій, апеляційній, касаційній інстанції) (пункт 5.2 договору).

Відповідно до ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 21.07.2022 серії АІ №1213083, виданим Адвокатським об`єднанням "Інтеракціо", адвокат ОСОБА_1 надає допомогу ТОВ "Кінто Сателіт", зокрема, у Північному апеляційному господарському суді.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Частинами 1, 2 статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Так, до відзиву на апеляційну скаргу адвокат надав розрахунок витрат на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

У наданому розрахунку витрат на надання правової допомоги, що є актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по апеляційній інстанції по справі №910/6722/23 до договору про надання правової допомоги №223-АО/2021 від 02.12.2021 та додаткової угоди від 21.07.2022, вказано наступний перелік наданих послуг: складання і одання відзиву на апеляційну скаргу - 2 000,00 грн (1 документ); участь в судовому засіданні - 2 000,00 грн (1 судодень).

Відповідач жодних заперечень про розмір витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції не надав.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача-1 в частині покладення на відповідача 4 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 у справі №910/6722/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 у справі №910/6722/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь Приватного акціонерного товариства "Кінто Сателіт" (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 25-Б; ідентифікаційний код 26126465) витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва

6. Матеріали справи №910/6722/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 01.11.2023.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов