Рішення

від 30.10.2023 по справі 904/4613/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2023м. ДніпроСправа № 904/4613/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Таранової Вікторії Миколаївни, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ-ГРУПП", с. Новоолександрівка(пн), Дніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлових приміщень у розмірі 11 038,38 грн.

Представники:

Від позивача: Олійник Я. Л., ордер серія АЕ № 1141378 22.08.2023, адвокат

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Фізична особа-підприємець Таранова Вікторія Миколаївна звернулася до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ-ГРУПП" про стягнення заборгованості за договором № 01/11-22 суборенди нежитлових приміщень від 01.11.2022 у розмірі 11 038,38 грн., з яких:

- 10 000,00 грн. - основний борг;

- 977,56 грн. - пеня;

- 60,82 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 25.09.2023.

25.09.2023 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Назаренко Н.Г. з 18.09.2023 по 29.09.2023 у відпустці.

25.09.2023 від позивача надійшла заява про долучення документів, в якій він просив долучити уточнену позовну заяву до матеріалів справи, у зв`язку з допущеною опискою.

Ухвалою від 02.10.2023 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 16.10.2023.

16.10.2023 сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивач направив заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Також від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії договору оренди № 02 від 01.04.2023.

Ухвалою від 16.10.2023 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 30.10.2023.

30.10.2023 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, на виконання ухвали від 16.10.2023 надав для долучення до матеріалів справи документи.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Відзиву на позов не надав.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

30.10.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором суборенди нежитлових приміщень №01/11-22 від 01.11.2022 в частині своєчасної оплати суборендних платежів.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.

Ухвала від 28.08.2023, направлена на адресу відповідача, повернулися до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, в разі, коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Отже, у разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору суборенди, наявність заборгованості за договором, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою «Флоріт» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Тарановою Вікторією Миколаївною (орендар) укладено договір № 02 оренди нежитлового приміщення від 01.04.2022, згідно п. 1.1. в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що визначене у цьому договорі (надалі іменується «приміщення, що орендується», та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Приміщення, що орендується, розташоване на другому поверсі будівлі за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка, Територія Новоолександрівської сільської ради, Комплекс будівель та споруд № 817 літ. А, загальною площею 120,00 кв. м. (п. 1.2. договору оренди).

Підпунктом 5.3.3 пункту 5.3. договору оренди передбачено, що орендар має право здавати майно в суборенду без письмової згоди орендодавця.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2022, а в частині виконання зобов`язань орендаря до повного їх виконання. (п. 9.1. договору оренди).

Пунктом 9.7. договору оренди передбачено, що, в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору, не менше як за один місяць до закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

Між Фізичною особою-підприємцем Тарановою Вікторією Миколаївною (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МВ-ГРУПП" (суборендар) укладено договір суборенди № 01/11-22 суборенди нежитлових приміщень від 01.11.2022, п. 1.1. якого передбачено, що, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендар зобов`язується передати суборендарю у строкове платне користування, а суборендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що визначене у цьому договорі (надалі іменується - приміщення) та зобов`язується сплачувати орендареві орендну плату.

Приміщення розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка, територія Новоолександрівської сільської ради, Комплекс будівель та споруд № 187 літ.А площею 99,2 кв.м. (п. 1.2. договору).

Згідно п. 1.3. договору право на приміщення належить орендарю на підставі договорів оренди № 02 від 01.04.2022.

Орендар передає суборендарю за Актом приймання-передачі приміщень. Першим днем суборенди вважається день підписання акту приймання-передачі приміщень.(п.3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, строк суборенди приміщення складає 1 рік з моменту підписання сторонами договору.

Розмір місячної орендної плати за узгодженням сторін становить 10 000,00 грн. без ПДВ. (п. 5.1. договору).

Орендна плата за приміщення та електроенергію, водопостачання та водовідведення сплачується суборендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендаря не пізніше 5 числа поточного місяця на підставі виставлених орендарем рахунків. (п. 5.4. договору).

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.10.2023, а в частині виконання зобов`язань суборендаря до повного їх виконання.

В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору, не менше як за один місяць до закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим договором. (п. 10.7. договору).

Позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка, територія Новоолександрівської сільської ради, Комплекс будівель та споруд № 187 літ.А площею 99,2 кв.м., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.11.2022.

В період з листопада 2022 по 2021 по червень 2023 відповідач користувався орендованим приміщенням, внаслідок чого позивач нарахував йому орендну плату в розмірі 80 000,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі робіт (надання послуг): № ОУ-01 від 30.11.2022 на суму 10 000,00 грн., № ОУ-02 від 31.12.2022 на суму 10 000,00 грн., № ОУ-01 від 31.01.2023 на суму 10 000,00 грн., № ОУ-02 від 28.02.2023 на суму 10 000,00 грн., № ОУ-03 від 31.03.2023 на суму 10 000,00 грн., № ОУ-04 від 30.04.2023 на суму 10 000,00 грн., № ОУ-05 від 31.05.2023 на суму 10 000,00 грн., № ОУ-06 від 30.06.2023 на суму 10 000,00 грн.

Акти приймання-передачі робіт (надання послуг) за період з листопада 2022 по квітень 2023 підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень.

Акти приймання-передачі робіт (надання послуг) за період травень 2023-червень 2023 відповідачем не підписані.

Позивач також виставив відповідачу наступні рахунки-фактури: № СФ-0000039 від 01.11.2022 на суму 20 000,00 грн., № СФ-0000061 від 31.12.2022 на суму 10 000,00 грн., № СФ-0000005 від 31.01.2023 на суму 10 000,00 грн., № СФ-0000011 від 28.02.2023 на суму 10 000,00 грн., № СФ-0000017 від 31.03.2023 на суму 10 000,00 грн., № СФ-0000023 від 30.04.2023 на суму 10 000,00 грн., № СФ-0000036 від 31.05.2023 на суму 10 000,00 грн.

Також позивач зазначає, що відповідач звільнив орендоване приміщення без підписання акту приймання-передачі приміщення,без участі позивача, додаткову угоду про розірвання договору також не було укладено.

Відповідач частково сплатив заборгованість з орендної плати в розмірі 70 000,00 грн, про що свідчать банківські виписки (а.с. 81-84).

Таким чином, заборгованість за спірним договором становить 10 000,00 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором піднайму (суборенди), який підпадає під правове регулювання Глави 58 статей 759-797 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України. За змістом частини 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

У силу статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (стаття 763 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості в розмірі 10 000,00 грн. від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Правомірність нарахування пені.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування орендної плати суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 977,56 грн. за період з 06.06.2023 по 18.08.2023.

При перевірці розрахунку, суд виявив арифметичну помилку у визначенні суми пені, тому вимога підлягає частковому задоволенню в розмірі 977,53 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 0,03 грн. слід відмовити

Правомірність нарахування 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 60,82 грн. за період з 06.06.2023 по 18.08.2023.

Суд, перевіривши правильність розрахунку 3% річних, помилок не виявив, тому позовна вимога підлягає задоволенню в сумі 60,82 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 10 000,00 грн, 3% річних у розмірі 60,82 грн., пені в розмірі 977,53 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 0,03 грн. слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця Таранової Вікторії Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ-ГРУПП" про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлових приміщень у розмірі 11 038,38 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ-ГРУПП" (52070, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка (пн), комплекс будівель та споруд, 187А, ідентифікаційний код 35986198) на користь Фізичної особи-підприємця Таранової Вікторії Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість з орендної плати в розмірі 10 000,00 грн., пеню в розмірі 977,53 грн., 3% річних у розмірі 60,82 грн., судовий збір у розмірі в розмірі 2683,99 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.11.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко