Рішення

від 17.10.2023 по справі 907/614/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"17" жовтня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/614/22

За позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго, м. Київ

з участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватного акціонерного товариства Закарпаттяобленерго, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача Відділу освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, с. Рокосово Хустського району Закарпатської області

про стягнення 2 484 073,86 грн, в тому числі 1 829 567,73 грн заборгованості за поставлену електроенергію, 262 590,38 грн пені, 154 983,36 грн інфляційних нарахувань та 236 932,39 грн 15% річних,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Нагібіна І.В.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

Третьої особи не з`явилася

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго, м. Київ заявлено позов до відповідача Відділу освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, с. Рокосово Хустського району Закарпатської області про стягнення 2 484 073,86 грн, в тому числі 1 829 567,73 грн заборгованості за поставлену електроенергію, 262 590,38 грн пені, 154 983,36 грн інфляційних нарахувань та 236 932,39 грн 15% річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.09.2022 відкрито провадження у справі №907/614/22 в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство Закарпаттяобленерго, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, призначено підготовче засідання на 18.10.2022. Явку уповноважених представників учасників спору у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено залученій третій особі строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали.

Ухвалами суду від 18.10.2022, 16.11.2022, 08.12.2022, 07.02.2023, 15.03.2023, 13.04.2023 та 16.05.2023 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 07.02.2023 витребувано у відповідача звіти про покази засобів обліку за січень лютий 2021 року, які подавалися відповідачем до ПрАТ Закарпаттяобленерго; зобов`язано позивача подати суду читабельні копії звітів про фактичний корисний відпуск електроенергії виключно відповідачу за період січень лютий 2021 року, а також письмові пояснення із обґрунтуванням збільшення показників фактичного корисного відпуску електричної енергії відповідачу від показників лічильників із застосуванням розрахункових коефіцієнтів, втрат ЛЕП і підстав віднесення відповідних витрат на відповідача. Встановлено сторонам строк на подання суду витребуваних доказів та письмових обґрунтувань до 10.03.2023.

Ухвалою суду від 16.05.2023 зобов`язано третю особу Приватне акціонерне товариство Закарпаттяобленерго у строк до 31.05.2023 подати господарському суду письмові пояснення із обґрунтуванням збільшення показників фактичного корисного відпуску електричної енергії відповідачу від показників лічильників із застосуванням розрахункових коефіцієнтів, втрат ЛЕП і підстав віднесення відповідних витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2023 закрито підготовче провадження у справі №907/614/22 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 29.08.2023. Явка уповноважених представників сторін визнана судом на власний розсуд.

Ухвалою суду від 29.08.2023 судове засідання у справі №907/614/22 відкладалось із підстав, наведених в ухвалі суду.

Представник позивача через підсистему Електронний суд подала клопотання б/н від 17.10.2023 (вх. №02.3.1-02/7275/23 від 17.10.2023), яким просить розгляд справи здійснити за її відсутності; заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, на виклик суду впродовж розгляду даної справи жодного разу не з`явився.

Третя особа через канцелярію суду подала заяву №154-25/7364 від 02.11.2022 (вх. №02.3.1-02/5897/22 від 02.11.2022), якою просить розглянути справу без участі її уповноваженого представника.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 29.08.2023 явка учасників справи в судове засідання 17.10.2023 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача, відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої протягом січня лютого 2021 року електричної енергії, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 1 829 567,73 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 262 590,38 грн пені, 154 983,36 грн інфляційних нарахувань та 236 932,39 грн 15% річних.

ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА ТА ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Відповідач на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву №02-221 від 14.11.2022 (вх. №02.3.1-02/6316/22 від 18.11.2022), в якому зазначає про те, що в період реорганізації Міжгірської та Іршавської РДА перехід майнових прав та обов`язків в порядку правонаступництва протягом січня травня не був завершений, а передача закладів та установ освіти й культури територіальним громадам із державної власності безпосередньо відбулася в січні 2021 року, що, у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав у Відділу освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області укладати будь-які договори на постачання електроенергії у вищевказані заклади освіти.

Як вказує відповідач, правонаступництво щодо всіх зобов`язань, прав та обов`язків Відділу освіти Міжгірської та Іршавської РДА після їх реорганізації шляхом приєднання перейшло до Відділу освіти Хустської РДА лише 24.05.2021, водночас відповідно до передавальних актів, всі активи та пасиви передані правонаступнику з нульовими показами, і вказане, у свою чергу, свідчить про те, що відповідач не мав ані прав, ані повноважень на укладення Договору з позивачем, а відтак, не міг сплачувати вартість електроенергії на підставі виставлених рахунків.

Покликаючись на приписи Бюджетного кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, відповідач наголошує на тому, що всі видатки, пов`язані з фінансуванням закладів освіти (в т.ч. на погашення заборгованості за енергоносії) у 2021 році повинні здійснюватися з бюджету громади, з огляду на що вважає заявлені позивачем вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа письмово висловленої позиції по суті спірних правовідносин не надала, водночас її представником, на виконання вимог ухвали суду від 16.05.2023, подано через канцелярію суду письмові пояснення №05-2023/90 від 31.05.2023 (вх. №02.3.1-02/4029/23 від 31.05.2023), в яких, зокрема, зазначено про те, що 01.01.2019 Відділ освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області приєднався за заявою-приєднання до умов Публічного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, опублікованого на веб-сайті оператора системи розподілу ПрАТ Закарпаттяобленерго.

За твердженням представника третьої особи, із Додаткової угоди від 21.10.2015 до Договору про постачання електричною енергією №15-0021 від 18.04.2005, укладеного між Публічним акціонерним товариством Закарпаттяобленерго, яке в подальшому перейменоване на ПрАТ Закарпаттяобленерго, та Відділом освіти Хустської РДА Закарпатської області, вбачається, що в переліку об`єктів споживача, які живляться електроенергією від мереж оператора системи розподілу зазначено найменування об`єктів із відповідною потужністю, даними приладів обліку по кожному з таких об`єктів, місце установки приладів обліку із зазначенням класу напруги та типу споживача (втратний чи безвтратний).

Представник третьої особи звертає увагу на те, що відповідно до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, 21 точка комерційного обліку (ТКО) Відділу освіти Хустської РДА облаштована лічильником електричної енергії не на межі розподілу, із огляду на що при розрахунку фактичного споживання електричної енергії по цим ТКО обраховуються втрати електричної енергії в елементах електричних мереж між точкою вимірювання та межею розподілу.

За твердженням представника третьої особи, нарахування фактичного обсягу споживання електричної енергії споживачем було виконано по 90 точках комерційного обліку (ТКО) Відділу освіти Хустської РДА, з яких: - 69 ТКО нарахування проведено згідно з показами приладів обліку; - 21 ТКО нарахування проведено згідно з показами приладів обліку із додаванням втрат електричної енергії в мережах споживача. Крім того, як вказує представник третьої особи, 8 ТКО споживача є такими, до складу вузла обліку яких входять лічильники електричної енергії та трансформатори струму. Обсяг споживання електричної енергії таких ТКО визначається на підставі показів приладів обліку з урахуванням відповідного коефіцієнту трансформації (різниця між показами на кінець та на початок періоду множиться на коефіцієнт трансформації).

Представник третьої особи зазначає, що фактичний обсяг споживання електричної енергії відповідачем за розрахунковий період січня 2021 року склав 212 975 кВт*год, а за розрахунковий період лютого 2021 року 193 834 кВт*год, у підтвердження чого надає копію супровідного листа ПрАТ Закарпаттяобленерго №154-25/900/1 від 08.02.2021, надісланого на адресу позивача, про направлення звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника останньої надії ДПЗД Укрінтеренерго за січень 2021 року та витяг із відповідного звіту, а також копію супровідного листа ПрАТ Закарпаттяобленерго №154-25/1543 від 05.03.2021, надісланого на адресу позивача, про направлення звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника останньої надії ДПЗД Укрінтеренерго за лютий 2021 року, а також витяг із відповідного звіту по 90 точках комерційного обліку відповідача.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

В надісланих на адресу суду поясненнях №02-35 від 21.02.2023 (вх. №02.3.1-02/1357/23 від 24.02.2023) відповідачем, серед іншого, зазначено про те, що подання звітів про покази засобів обліку за січень лютий 2021 року належало до компетенції територіальних громад, відтак, Відділом освіти Хустської РДА такі не подавались у зв`язку з відсутністю на те законних підстав. Крім того, відповідач наголошує, що ПрАТ Закарпаттяобленерго протягом січня лютого 2021 року не надсилало до Хустської районної державної адміністрації акти звірки показників електричної енергії станом на 31.12.2021 та не повідомляло про заборгованість, яка виникла у Відділу освіти колишнього Міжгірського та Іршавського районів.

Представник позивача через підсистему Електронний суд подала пояснення по справі б/н від 09.03.2023 (вх. №02.3.1-02/1761/23 від 09.03.2023), в яких, серед іншого, зазначає про те, що оскільки Відділом освіти Хустської районної державної адміністрації укладено Договір розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу ПрАТ Закарпаттяобленерго, на території ліцензованої діяльності якого і знаходиться відповідач, та враховуючи, що відносини сторін цього Договору, в тому числі всі витрати та порядок розрахунку втрат електроенергії, вже врегульовані в Договорі розподілу, підписаному його обома сторонами, позивач не може піддавати сумніву включені витрати в ЛЕП (кВт*год) та розрахунковий коефіцієнт (К=К(ТС)х(ТН)) в фактичний обсяг корисного відпуску електричної енергії по ТКОЕЕ (кВт*год) та вважає підтвердженими підстави віднесення відповідних витрат на відповідача.

У поданих через підсистему Електронний суд додаткових поясненнях по справі б/н від 10.04.2023 (вх. №02.3.1-02/2602/23 від 10.04.2023; аналогічні за змістом пояснення надійшли на адресу суду 04.05.2023 та 25.05.2023) представник позивача вказує на те, що в Заяві-приєднанні відповідача до умов Договору розподілу електричної енергії зазначені ЕІС-коди точок розподілу споживача Відділу освіти, молоді та спорту Хустської РДА; дата підписання відповідачем Заяви-приєднання 20.11.2018. Відповідно, за твердженням позивача, у Звіті щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника останньої надії ДПЗД Укрінтеренерго, які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПрАТ Закарпаттяобленерго за січень-лютий 2021 року, зазначені ЕІС-коди точок розподілу, які належать саме відповідачу ще з моменту підписання ним вищезгаданої Заяви-приєднання.

За таких обставин, представник позивача вважає хибними й необґрунтованими твердження відповідача про те, він не мав ні прав, ні повноважень щодо укладення Договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії та погашення заборгованості, яка виникла під час реорганізації Міжгірської та Іршавської районних державних адміністрацій.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України Про ринок електричної енергії.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, як, зокрема, про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Згідно із п. 1.2.9. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі ПРРЕЕ), постачальник останньої надії здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії, зміст якого визначається постачальником останньої надії на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Водночас п. 66 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії встановлено, що постачальник останньої надії визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Частиною 2 ст. 64 вищевказаного Закону передбачено, що визначення постачальника останньої надії здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго визначено постачальником останньої надії на період із 01 січня 2019 року до 31 грудня 2023 року.

Положеннями пунктів 6.2.3., 6.2.4. ПРРЕЕ встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником останньої надії вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Початком постачання електричної енергії постачальником останньої надії є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2. та 6.2.3. цієї глави. Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника останньої надії в термін протягом наступного робочого дня про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника останньої надії, не пізніше дати такого переходу.

Згідно із ч. 11 ст. 64 Закону України Про ринок електричної енергії, постачальник останньої надії має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник останньої надії зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

На виконання вказаних вимог Закону України Про ринок електричної енергії, позивачем Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго в мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua розміщено: - порядок приєднання до умов Договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії; - Договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії; - Додаток №1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії Комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії.

Зважаючи на вищевикладені обставини, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (постачальником, позивачем у справі), яке виконує функції постачальника останньої надії, діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) №1344 від 06.11.2018 та розпорядження Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018, та Відділом освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (споживачем, відповідачем у справі) було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії (далі Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника останньої надії та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України Про ринок електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018.

За цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція) (п. 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Згідно із п. 3.1. Договору, постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2. цієї глави.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється.

За змістом п. 3.6., 3.7. Договору, початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ. У разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником останньої надії вважаються прийнятими споживачем.

Відповідно до п. 5.1. Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником останньої надії, яка є додатком до цього Договору (далі комерційна пропозиція).

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п. 5.2. Договору).

За умовами п. 5.8. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 5.9. Договору).

Згідно із п. 5.10. Договору, оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

На підставі п. 5.11. Договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Пунктом 13.1. Договору визначено, що цей Договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

Додатком №1 до Договору є комерційна пропозиція для постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії №3 від 07.06.2019, пунктом 4.1. якої встановлено, що споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Згідно із п. 4.2. комерційної пропозиції, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом) (п. 4.3. комерційної пропозиції).

Відповідно до п. 4.4. комерційної пропозиції, Акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі Акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника. У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому споживач або постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини. До усунення розбіжностей сторони керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

Пунктом 6.1. комерційної пропозиції визначено, що за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

Згідно із п. 7.4. комерційної пропозиції, споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи листа Приватного акціонерного товариства Закарпаттяобленерго №154-25/112 від 11.01.2021, останнім, як оператором системи розподілу, повідомлено позивача про переведення із січня 2021 року для постачання електричної енергії постачальником останньої надії ДПЗД Укрінтеренерго споживачів, серед яких, зокрема, Відділ освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області.

Судом встановлено, що на підставі Звітів щодо фактичного (корисного) відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника останньої надії за січень 2021 року (лист ПрАТ Закарпаттяобленерго №154-25/900/1 від 08.02.2021) та за лютий 2021 року (лист ПрАТ Закарпаттяобленерго №154-25/1543 від 05.03.2021) позивачем сформовано та надіслано на адресу відповідача:

- рахунок №000040652034/06/О01/13552 від 23.02.2021 та акт купівлі-продажу електроенергії №007735 від 31.01.2021, відповідно до яких, за даними оператора системи розподілу, обсяг споживання відповідачем електричної енергії в січні 2021 року склав 212 975 кВт*год, що у вартісному еквіваленті становить суму 988 041,29 грн;

- рахунок №000040652034/06/О02/17111 від 22.03.2021 та акт купівлі-продажу електроенергії №011290 від 28.02.2021, згідно з якими, на підставі даних оператора системи розподілу, обсяг споживання відповідачем електричної енергії в лютому 2021 року склав 193 834 кВт*год, що у вартісному еквіваленті становить суму 841 526,44 грн.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, вищевказані рахунки та акти купівлі-продажу електроенергії за січень лютий 2021 року отримані Відділом освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області 26.03.2021 та 23.04.2021 відповідно.

Несплата відповідачем вартості поставленої позивачем, як постачальником останньої надії, електричної енергії за розрахунковий період січень лютий 2021 року на загальну суму 1 829 567,73 грн зумовила підстави для звернення останнього до суду з позовом про стягнення заборгованості в означеному розмірі у примусовому порядку. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язань зі здійснення оплати вартості спожитої протягом січня лютого 2021 року електричної енергії, позивачем нараховано останньому 262 590,38 грн пені, 154 983,36 грн інфляційних нарахувань та 236 932,39 грн 15% річних.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, станом на момент розгляду наявного спору по суті його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України).

Приписами частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч. 1 6 ст. 56 Закону України Про ринок електричної енергії, постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. У разі покладення на електропостачальника зобов`язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника останньої надії ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника останньої надії визначаються відповідно до цього Закону. Покладення зобов`язань з надання універсальних послуг та/або постачання останньої надії не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами. Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку на добу наперед, внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту. Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

Постачальник останньої надії надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку (ч. 1 ст. 64 Закону України Про ринок електричної енергії).

За приписами ч. 4 ст. 64 Закону України Про ринок електричної енергії, постачальник останньої надії призначається на строк до трьох років.

Постачальник останньої надії здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник останньої надії оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті (ч. 6 ст. 64 Закону України Про ринок електричної енергії).

Відповідно до ч. 8 ст. 64 Закону України Про ринок електричної енергії, постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

За змістом п. 1.2.15. ПРРЕЕ, укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.

Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Із огляду на вищенаведені законодавчі положення, суд доходить до висновку про те, що між сторонами у справі з початком фактичного постачання позивачем електричної енергії відповідачу укладено договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника останньої надії та комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, які розроблені з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України Про ринок електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, а відтак, твердження відповідача щодо неукладеності між сторонами вищевказаного Договору є безпідставними та необґрунтованими.

Суд зазначає, що факт укладення публічного договору постачання електричної енергії постачальника останньої надії, згідно з нормами чинного законодавства, пов`язується із початком фактичного постачання електричної енергії споживачу постачальником останньої надії (за наявності нормативно визначених для цього умов та з віднесенням оператором системи розподілу такого споживача до портфоліо постачальника останньої надії), а не з датою повідомлення споживача про укладення відповідного договору.

Водночас у розумінні п. 3.4.1. ПРРЕЕ, постачальник останньої надії повідомляє споживача про умови постачання, ціну на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника шляхом оприлюднення зазначеної у цьому пункті інформації на своєму офіційному вебсайті.

За матеріалами справи судом встановлено, що нарахування позивачем заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію відбувалося на підставі одержаних від оператора системи розподілу ПрАТ Закарпаттяобленерго Звітів про фактичний (корисний) відпуск електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника останньої надії за січень 2021 року та лютий 2021 року, відповідно до яких обсяг споживання відповідачем електричної енергії в січні 2021 року склав 212 975 кВт*год, що у вартісному еквіваленті становить суму 988 041,29 грн, а в лютому 2021 року 193 834 кВт*год, що у вартісному еквіваленті становить суму 841 526,44 грн.

Крім того, визначені обсяги електричної енергії оператором розподільної системи ПрАТ Закарпаттяобленерго сформовано із застосуванням до різних об`єктів споживання відповідача розрахункових коефіцієнтів (К=К(ТС)хК(ТН)), що відповідає колонці 24 звітів ПрАТ Закарпаттяобленерго про фактичний (корисний) відпуск електричної енергії за точками комерційного обліку відповідача в січні-лютому 2021 року та вбачається з Додаткової угоди б/н від 21.10.2015 до Договору про постачання електричної енергії №15-0021, укладеного 18.04.2005 між ПрАТ Закарпаттяобленерго та відповідачем у справі.

Позиція відповідача стосовно того, що правонаступниками, розпорядниками й особами, відповідальними за майнові права і обов`язки закладів освіти, є територіальні громади, утворені на території Хустського району, на яких і покладався обов`язок зі сплати вартості спожитої електричної енергії, спростовується наявним у матеріалах справи повідомленням оператора системи розподілу електричної енергії ПрАТ Закарпаттяобленерго, за яким споживачем у спірних правовідносинах в розумінні Закону України Про ринок електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії є Відділ освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області за присвоєними відповідним точкам споживання (точкам обліку електроенергії) ЕІС-кодами, які оператором віднесені на відповідача у справі.

В матеріалах справи відсутні відомості та документальні докази у підтвердження факту звернення Відділу освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області до ПрАТ Закарпаттяобленерго, як оператора системи розподілу електричної енергії, щодо внесення змін до укладеного між ними Договору розподілу електричної енергії у зв`язку з безоплатною передачею у комунальну власність територіальних громад майна закладів й установ освіти і культури з метою відображення означених даних оператором системи розподілу у звітності, що подавалась ним постачальнику останньої надії.

Не заслуговують на увагу також і доводи відповідача про відсутність у нього бюджетних асигнувань для погашення заборгованості, що є предметом спору в даній справі, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Водночас відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у пункті 48 рішення від 30.11.2004 у справі Бакалов проти України та в пункті 40 рішення від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17, №925/974/17, від 01.07.2019 у справі №910/4377/18 та від 08.07.2019 у справі №910/4375/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №927/291/17.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України Про ринок електричної енергії, електропостачальники мають право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Згідно із п. 4.12., 4.19. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: - протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; - протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; - в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції). За взаємною згодою сторін виставлення платіжних документів та їх оплата можуть здійснюватися рідше ніж раз на місяць, якщо оплата виконується за довший розрахунковий період або споживання протягом конкретного розрахункового періоду нижче певного рівня або дорівнює нулю, або частіше ніж раз на місяць, якщо сторонам необхідно забезпечити рівномірне перерахування значних сум коштів протягом розрахункового періоду. Така згода, якщо вона не була передбачена під час укладення договору, оформлюється додатковою угодою до договору.

Матеріалами справи підтверджується направлення Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго на юридичну адресу відповідача вул. Центральна, будинок 90, с. Рокосово, Хустський район, Закарпатська область, 90410 рахунків №000040652034/06/О01/13552 від 23.02.2021 та №000040652034/06/О02/17111 від 22.03.2021, а також актів купівлі-продажу електроенергії №007735 від 31.01.2021, №011290 від 28.02.2021, отримання їх відповідачем 26.03.2021 та 23.04.2021 відповідно, а відтак, враховуючи приписи пункту 5.10. укладеного між сторонами Договору, пункту 4.3. Комерційної пропозиції, строк оплати для відповідача електричної енергії за січень лютий 2021 року є таким, що настав.

Із огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про те, що факт поставки позивачем електричної енергії відповідачу у спірний період підтверджений документально та не спростований останнім належними і допустимими доказами.

Підпунктом 2 пункту 5.5.5. ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав, допустивши заборгованість перед позивачем, як постачальником останньої надії, за поставлену електричну енергію у період із січня 2021 року по лютий 2021 року у розмірі 1 829 567,73 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 1 829 567,73 грн заборгованості за поставлену електроенергію суд визнає документально доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

На підставі п. 5.11. Договору та п. 6.1.комерційної пропозиції позивач просить стягнути з відповідача суму 262 590,38 грн пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Статею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.11. Договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

У свою чергу, пунктом 6.1. комерційної пропозиції визначено, що за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку позивача, за неналежне виконання договірних умов ним нараховано відповідачу суму 262 590,38 грн пені, в тому числі 146 690,29 грн пені за період із 02.04.2021 по 23.02.2022 та 115 900,09 грн пені за період із 30.04.2021 по 23.02.2022.

Водночас як встановлено судом попередньо, пунктом 5.10. Договору та пунктом 4.1. комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 передбачено, що строк оплати вартості спожитої відповідачем електричної енергії становить 5 банківських (робочих) днів із моменту отримання рахунку.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги наявні в матеріалах справи копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, із яких вбачається, що рахунок №000040652034/06/О01/13552 від 23.02.2021 за січень 2021 року отримано відповідачем 26.03.2021, а рахунок №000040652034/06/О02/17111 від 22.03.2021 за лютий 2021 року 23.04.2021, суд зазначає, що строк сплати відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію за січень 2021 року настав із 03.04.2021, а за лютий 2021 року з 01.05.2021.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН перерахунок заявленої до стягнення пені у межах відповідних боргових періодів, суд встановив, що обґрунтованим та підставним є нарахування позивачем пені у розмірі 261 892,65 грн, у тому числі 146 338,39 грн пені за період із 03.04.2021 по 23.02.2022 та 115 554,26 грн пені за період із 01.05.2021 по 23.02.2022. У стягненні решти заявленої до стягнення суми пені належить відмовити у зв`язку з невірним визначенням позивачем початку строку її нарахування по кожному з боргових періодів.

Крім того, за прострочення оплати вартості поставленої електричної енергії позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 154 983,36 грн інфляційних нарахувань та 236 932,39 грн 15% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 15% річних у межах вищезазначених боргових періодів, суд встановив, що сума 154 983,36 грн інфляційних нарахувань обчислена позивачем вірно й підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі. Що ж стосується суми заявлених до стягнення 15% річних, суд зазначає, що обґрунтованим і підставним є нарахування таких у розмірі 236 180,51 грн. У задоволенні решти суми заявлених до стягнення 15% річних належить відмовити у зв`язку з невірним визначенням позивачем початку строку їх нарахування по кожному з боргових періодів.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 1 829 567,73 грн заборгованості за поставлену електроенергію, 261 892,65 грн пені, 154 983,36 грн інфляційних нарахувань та 236 180,51 грн 15% річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 37 239,37 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, вул. Центральна, будинок 90, с. Рокосово, Хустський район, Закарпатська область, 90410 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40652034) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго, вул. Кирилівська, будинок 85, м. Київ, 04080 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 19480600) суму 2 482 624,25 грн (Два мільйони чотириста вісімдесят дві тисячі шістсот двадцять чотири гривні 25 коп), у тому числі 1 829 567,73 грн (Один мільйон вісімсот двадцять дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят сім гривень 73 коп) заборгованості за поставлену електроенергію, 261 892,65 грн (Двісті шістдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто дві гривні 65 коп) пені, 154 983,36 грн (Сто п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят три гривні 36 коп) інфляційних нарахувань та 236 180,51 грн (Двісті тридцять шість тисяч сто вісімдесят гривень 51 коп) 15% річних а також 37 239,37 грн (Тридцять сім тисяч двісті тридцять дев`ять гривень 37 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 01.11.2023.

Суддя Пригара Л.І.