Рішення

від 19.10.2023 по справі 910/11823/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2023Справа № 910/11823/23

За позовомАкціонерного товариства "Київська виробнича компанія "РАПІД"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фопіел"простягнення 473 981,47 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Алексєєв О.А.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Київська виробнича компанія "РАПІД" (далі також - позивач, АТ «КВК «РАПІД») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОПІЕЛ" (далі також - відповідач, ТОВ «ФОПІЕЛ») про стягнення 473 981,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, які виникли за договорами-заявками про надання послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 19.10.2023.

Безпосередньо в судовому засіданні 19.10.2023 представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову та надав усні пояснення по суті спору.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 19.10.2023 не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвали суду були надіслані за адресою відповідача, яка вказана у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, суд зауважує, що ухвали суду у даній справі були офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 19.10.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між AT "КВК "РАПІД" та ТОВ "ФОПІЕЛ" було укладено договори-заявки про надання послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом:

- від 04.01.2022 №0028-0585;

- від 05.01.2022 №0028-0588;

- від 12.01.2022 №0028-0590;

- від 24.01.2022 №0028-0608;

- від 28.01.2022 №0028-0619;

- від 28.01.2022 №0028-0618;

- від 07.02.2022 №0028-0622.

Відповідно до умов договорів-заявок AT "КВК "РАПІД" (як перевізник) приймає на себе зобов`язання перевезти вантаж, своїми або що належить третім особам автотранспортом за маршрутом визначеним в договорі-заявці, а ТОВ "ФОПІЕЛ" (як замовник) зобов`язується оплатити послуги перевізника.

Відповідно до пункту 5.1 договору-заявки, вартість перевезення зазначено у пункті 2.9 договору-заявки.

Згідно з пунктом 2.10 договору-заявки, оплата здійснюється протягом 14 банківських днів (за договором-заявкою № 0028-0588 від 05.01.2022 10 банківських днів) з моменту отримання замовником оригіналів документів зазначених в пункті 5.2 договору-заявки (ЦМР, рахунок-фактура, Акт виконаних робіт).

Як стверджує позивач, на виконання договору-заявки від 04.01.2022 № 0028-0585 ним було перевезено вантаж (макулатура) до місця призначення - DE-25348, Stadtstrasse, 20, Gluckstadt, Germany, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (ЦМР) від 06.01.2022.

В подальшому відповідачу на поштову адресу, вказану в договорі-заявці від 04.01.2022 № 0028-0585 було направлено оригінали документів: ЦМР від 06.01.2022, рахунок від 11.01.2022 № РК000022, Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 11.01.2022 № РА000000091, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 28.01.2022.

На виконання договору-заявки від 05.01.2022 № 0028-0588 позивачем було перевезено вантаж (макулатура) до місця призначення - DE-25348, Stadtstrasse, 20, Gluckstadt, Germany, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (ЦМР) від 12.01.2022.

В подальшому відповідачу на поштову адресу, вказану в договорі-заявці від 05.01.2022 №0028-0588 було направлено оригінали документів: ЦМР від 12.01.2022, рахунок від 20.01.2022 №РК000082, Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 20.01.2022 №РА000000296, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 07.02.2022.

На виконання договору-заявки від 12.01.2022 №0028-0590 позивачем було перевезено вантаж (макулатура) до місця призначення - DE-25348, Stadtstrasse, 20, Gluckstadt, Germany, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (ЦМР) від 14.01.2022.

В подальшому відповідачу на поштову адресу, вказану в договорі-заявці від 12.01.2022 №0028-0590 було направлено оригінали документів: ЦМР від 14.01.2022, рахунок від 20.01.2022 №РК000099, Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 20.01.2022 №РА000000261, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 07.02.2022.

На виконання договору-заявки від 24.01.2022 №0028-0608 позивачем було перевезено вантаж (макулатура) до місця призначення - DE-25348, Stadtstrasse, 20, Gluckstadt, Germany, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (ЦМР) від 28.01.2022.

В подальшому відповідачу на поштову адресу, вказану в договорі-заявці від 24.01.2022 № 0028-0608 було направлено оригінали документів: ЦМР від 28.01.2022, рахунок від 07.02.2022 №РК000212, Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 07.02.2022 №РА000001056, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.02.2022.

На виконання договору-заявки від 28.01.2022 №0028-0619 позивачем було перевезено вантаж (макулатура) до місця призначення - DE-25348, Stadtstrasse, 20, Gluckstadt, Germany, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (ЦМР) від 04.02.2022 №1247173.

В подальшому відповідачу на поштову адресу, вказану в договорі-заявці від 28.01.2022 № 0028-0619 було направлено оригінали документів: ЦМР від 04.02.2022 № 1247173, рахунок від 14.02.2022 № РК000270, Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 14.02.2022 № РА000001139, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.02.2022.

На виконання договору-заявки від 28.01.2022 № 0028-0618 позивачем було перевезено вантаж (макулатура) до місця призначення - DE-25348, Stadtstrasse, 20, Gluckstadt, Germany, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (ЦМР) від 03.02.2022 №1247108.

В подальшому відповідачу на поштову адресу, вказану в договорі-заявці від 28.01.2022 № 0028-0618 було направлено оригінали документів: ЦМР від 03.02.2022 №1247108, рахунок від 15.02.2022 №РК000254, Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 15.02.2022 №РА000001138, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.02.2022.

На виконання договору-заявки від 07.02.2022 № 0028-0622 позивачем було перевезено вантаж (макулатура) до місця призначення - DE-25348, Stadtstrasse, 20, Gluckstadt, Germany, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (ЦМР) від 11.02.2022 №1247189.

В подальшому відповідачу на поштову адресу, вказану в договорі-заявці від 07.02.2022 № 0028-0622 було направлено оригінали документів: ЦМР від 11.02.2022 №1247189, рахунок від 18.02.2022 №РК000321, Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 18.02.2022 №РА000001141, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.02.2022.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як наголошує позивач, що на момент виставлення рахунків, у відповідача існувала поточна дебіторська заборгованість, з урахуванням якої та часткової оплати боргу, загальна заборгованість перед позивачем складає 473 981,47 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, викладених у позовній заяві обставин не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону є міжнародним перевезенням вантажів.

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів, яка підписана в м. Женеві 19.05.1956.

Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (далі-Конвенція) закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції.

Відповідно до ст. 1 Конвенції остання застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як зазначалось судом вище, на підтвердження факту здійснення перевезення вантажу згідно з договорами-заявками позивачем були надані копії міжнародних товарно-транспортних накладних (ЦМР), рахунків, актів виконаних робіт (наданих послуг).

Таким чином, враховуючи зазначені приписи чинного законодавства, положення договорів-заявок, надані позивачем документи є належними та допустимими доказами надання перевізником послуг з міжнародного перевезення вантажу, зміст яких, зокрема, наявність відмітки про доставку вантажу та отримання його вантажоотримувачем на вказаній ЦМР, дають суду підстави стверджувати про виконання перевізником обов`язків з прийняття вантажу до перевезення та належної передачі вантажу вантажоотримувачу (замовнику).

При цьому, як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з міжнародного перевезення вантажу з боку замовника відсутні.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів на спростування обставин, викладених у позові та відсутності заборгованості у розмірі 473 981,47 грн відповідачем суду не надано.

Крім того, на підтвердження своїх доводів позивачем долучено до справи Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період 2022.

Суд наголошує, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо (зокрема не може засвідчувати факт належного, або неналежного виконання зобов`язань з перевезення), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Таким чином, акти звірки є суто бухгалтерськими документами за якими бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов`язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Надані позивачем первинні документи підтверджують факт виконання позивачем обов`язків перевізника та прийняття відповідних послуг відповідачем.

Отже, суд встановив, що відповідач, в порушення вищезазначених норм законодавства та умов договорів-заявок, не здійснив повної оплати наданих послуг, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 473 981,47 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Київська виробнича компанія "РАПІД" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фопіел" (02068, м. Київ, проспект Бажана Миколи, 1-М, офіс 17; код ЄДРПОУ 44117078) на користь Акціонерного товариства "Київська виробнича компанія "РАПІД" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 7; код ЄДРПОУ 05475156) заборгованість в розмірі 473 981,47 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 109,73 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко