Постанова

від 31.10.2023 по справі 910/8425/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2023 р. Справа№ 910/8425/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 31.10.2023 у справі №910/8435/23 в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023

у справі № 910/8425/23 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіттрейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе»

про стягнення 873 784,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати 416 095,30 грн., нарахованої за договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № А-00019/2021 від 28.04.2021, 3 % річних в сумі 26 609,06 грн., інфляційних втрат в сумі 145 659,97 грн. та пені в сумі 285 420,65 грн.

Крім того у позові позивач зазначив про те, що орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, виходячи з погодженого фіксованого розміру гонорару, складає 35 000,00 грн. та «гонорар успіху» (плата за досягнення позитивного результату) 5 % від стягнутої суми, а під час розгляду справи в суді першої інстанції подав до суду заяву про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 78 689,24 грн. (35 000,00 грн. - фіксований розмір гонорару та 43 689,24 грн. - «гонорар успіху»).

У відзиві на позов відповідач, з посиланням на те, що:

- позивачем при розрахунку штрафних санкцій (до яких позивачем фактично внесено пеню, 3 % річних та інфляційні втрати - примітка суду) не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГПК України щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями від дня, коли зобов`язання мало бути виконано;

- посилання позивача на те, що строк нарахування штрафних санкцій продовжений в силу положень п. 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» ГК України, згідно з якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, серед іншого, статтею 232 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, є безпідставними, оскільки суперечить висновкам Верховного Суду;

- за таких обставин надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично невірними, так як суперечить чинному законодавству, з огляду на що відповідачем проведено власні розрахунки вказаних позовних вимог;

- наявні підстави для зменшення штрафних санкцій, оскільки штрафні санкції є надмірно великими з сумою основного боргу, а відповідачем позивачу сплачено 60 % від загальної вартості послуг по спірному договору;

- позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу та доказів співмірності заявлених витрат,

просить врахувати позицію відповідача та зменшити суму штрафних санкцій, а також стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

У відповіді на відзив позивач зауважив на тому, що визначений положеннями ч. 6 ст. 232 ГПК України строк є продовженим до 30.06.2023 та на відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/8425/23 позов задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 416 095,30 грн. суми основного боргу, 26 609,06 грн. - 3% річних, 145 659,97 грн. - інфляційних втрат, 285 420,65 грн. - пені, 13 106,78 грн. - витрат по сплаті судового збору та 78 689,24 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті наданих позивачем за спірним договором послуг, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача як основного боргу, так і пені, 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення сумах.

Суд першої інстанції:

- не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що позивачем при розрахунку штрафних санкцій не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГПК України, зазначивши про те, що за приписом п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину;

- не знайшов підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, зазначивши про те, що будь-яких обставин, які мають істотне значення для зменшення розміру неустойки, відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено.

Крім того, суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 ГПК України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/8425/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 416 095,30 грн. основного боргу, 8 652,30 грн. 3% річних, 12 037,56 грн. інфляційних втрат, 46 242,58 грн. пені, в іншій частині позову відмовити.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, судом першої інстанції були неповно та неправильного встановлені обставини, які мають значення для справи, а також неправильно надано оцінку та досліджено надані позивачем докази.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023, справу № 910/8425/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8425/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/8425/23.

06.09.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/8425/23 та надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 8 792,04 грн. та довіреності або іншого документу, що посвідчує повноваження представника на представництво інтересів довірителя в Північному апеляційному господарському суді.

26.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання, до якого, зокрема, додані докази сплати судового збору та копія ордеру серії АЕ № 1164530 на представництво інтересів скаржника в Північному апеляційному господарському суді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/8425/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 31.10.2023 о 10:00 год.

02.10.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на ті ж самі обставини, що і у відповіді на відзив, та додатково зауваживши на відсутності підстав для зменшення присудженого судом першої інстанції розміру витрат на професійну правову допомогу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 30 000,00 грн., а відзиву на апеляційну скаргу позивачем додано відповідну заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доказами понесення таких витрат.

11.10.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

30.10.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому заявник, з посиланням на зайнятість представника в іншому судовому засадінні, просить відкласти судове засідання на іншу дату.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4390/23 від 30.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8425/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/8425/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р., задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Порадившись на місці, колегія суддів не зійшла підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання про відкладення з огляду на наступне.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Відтак, колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 31.10.2023 у цій справі уповноваженого представника відповідача та зауважує на тому, що він не був позбавлений права уповноважити іншого представника.

Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 31.10.2023 за відсутності уповноваженого представника відповідача. Відсутність представника відповідача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію відповідача викладено у апеляційній скарзі, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.

Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.

Станом на 31.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та відповідач в судове засідання представників не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні, з наступних підстав.

28.04.2021 позивач (орендодавець) та відповідач (орендар) уклали договір оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №А-00019/2021 (далі Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (техніка), орендар зобов`язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцю орендну плату за її використання.

Відповідно до п. 4.1 Договору, сторони домовилися, що оплата за цим договором здійснюється орендодавцем в національній валюті України в порядку, в розмірі та в строки, передбачені в додатках до цього договору.

Згідно п. 4.2 Договору, вартість договору визначається як загальна сума орендної плати, визначена у додатках до цього договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Якщо жодна зі сторін за тридцять календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про припинення дії договору, дія договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік (п. 10.1 Договору).

Сторонами укладено додаток №1 до Договору, у якому сторони погодили:

- найменування техніки, що передається в оренду - Трактор колісний Deutz-Fahr Agrotron X720, 2012 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_1 ;

- строки оренди - 28.04.2021-18.05.2021;

- що передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Техніка передається за адресою: Чернігівська область;

- техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі;

- орендна плата за договором складає 216,70 грн. без ПДВ за 1 га обробітку;

- виплата орендної плати проводиться протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право достроково сплатити орендну плату або здійснити попередню орендну плату на користь орендодавця.

Відповідно до акту приймання-передачі до Договору від 28.04.2021, позивач передав, а відповідач прийняв у користування трактор колісний Deutz-Fahr Agrotron X720, а згідно акту приймання-передачі повернення до договору від 18.05.2021 - відповідач передав, а позивач прийняв означений вище транспорт.

Окрім того, між сторонами було укладено акти надання послуг №1 від 05.05.2021 на загальну суму 65 010,00 грн. та №3 від 18.05.2021 на загальну суму 52 008,00 грн.

28.04.2021 сторонами укладено додаток №2 до договору, у якому сторони погодили:

- найменування техніки, що передається в оренду: трактор колісний Lamborghini R8.720 DCR, 2013 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_2 та сівалку Kverneland Optima TF Maxi, 2018 року випуску;

- строки оренди - 11.05.2021-18.05.2021;

- передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Техніка передається за адресою: Запорізька область;

- техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі;

- орендна плата за договором складає 800,00 грн. з ПДВ за 1 га обробітку;

- виплата орендної плати проводиться за кожні 500 га протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право достроково сплатити орендну плату або здійснити попередню орендну плату на користь орендодавця.

Відповідно до акту приймання-передачі до договору від 11.05.2021, позивач передав, а відповідач прийняв у користування трактор колісний Lamborghini R8.720 DCR та сівалку Kverneland Optima TF Maxi, а згідно акту приймання-передачі повернення до договору від 18.05.2021, відповідач передав, а позивач прийняв означені вище транспорт та сівалку.

Окрім того, між сторонами було укладено акт надання послуг №2 від 18.05.2021 на загальну суму 220 320,00 грн.

Також 19.05.2021 сторонами укладено додаток №3 до Договору, у якому сторони погодили:

- найменування техніки, що передається в оренду: трактор колісний Lamborghini R8.720 DCR, 2013 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_2 та сівалку Kverneland Optima TF Maxi, 2018 року випуску;

- строки оренди - 19.05.2021-24.05.2021;

- передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Техніка передається за адресою: Запорізька область;

- техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі;

- орендна плата за договором складає 800,00 грн. з ПДВ за 1 га обробітку;

- виплата орендної плати проводиться за кожні 500 га протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право достроково сплатити орендну плату або здійснити попередню орендну плату на користь орендодавця.

Відповідно до акту приймання-передачі до договору від 19.05.2021, позивач передав, а відповідач прийняв у користування трактор колісний Lamborghini R8.720 DCR та сівалку Kverneland Optima TF Maxi, а згідно акту приймання-передачі повернення від 24.05.2021 - відповідач передав, а позивач прийняв означені вище транспорт та сівалку.

Окрім того, між сторонами було укладено акт надання послуг №4 від 24.05.2021 на загальну суму 371 840,00 грн.

25.05.2021 між сторонами укладено додаток №4 до Договору, у якому сторони погодили:

- найменування техніки, що передається в оренду: трактор колісний Lamborghini R8.720 DCR, 2013 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_2 та сівалку Kverneland Optima TF Maxi, 2018 року випуску;

- строки оренди - 25.05.2021-28.05.2021;

- передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Техніка передається за адресою: Запорізька область;

- техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі;

- орендна плата за договором складає 800,04 грн. з ПДВ за 1 га обробітку;

- виплата орендної плати проводиться за кожні 500 га протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Орендар має право достроково сплатити орендну плату або здійснити попередню орендну плату на користь орендодавця.

Відповідно до акту приймання-передачі до договору від 25.05.2021, позивач передав, а відповідач прийняв у користування трактор колісний Lamborghini R8.720 DCR та сівалку Kverneland Optima TF Maxi, а з гідно акту приймання-передачі повернення до договору від 28.05.2021, відповідач передав, а позивач прийняв означені вище транспорт та сівалку.

Окрім того, між сторонами було укладено акт надання послуг №1 від 28.05.2021 на загальну суму 306 095,30 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що ним на виконання умов Договору відповідно до перелічених вище актів надано послуг на загальну суму 1 015 273,30 грн., які відповідачем оплачені частково на суму 599 178,00 грн., з огляду на що позивач просив стягнути з відповідача вартість неоплаченої частини послуг в сумі 416 095,30 грн., а також, нараховані за несвоєчасне виконання обов`язку по їх оплаті, 3 % річних в сумі 26 609,06 грн., інфляційні втрати в сумі 145 659,97 грн. та пеню в сумі 285 420,65 грн.

Відповідач, фактично визнавши заявлену до стягнення суму основного боргу, заперечив проти стягнення з нього пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Суд першої інстанції при розгляді позову:

- встановивши, що на виконання умов Договору позивач надав послуги на загальну суму 1 015 273,30 грн., проте відповідач обов`язок щодо оплати вказаних послуг товару виконав частково у розмірі 599 178,00 грн.;

- визнав доведеним, як факт несвоєчасного виконання відповідачем обов`язку щодо оплати наданих за Договором послуг, так і те, що, з огляду на вказані прострочення, позивач має право на стягнення основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення сумах;

- не знайшов підстав для зменшення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 416 095,30 грн. апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 416 095,30 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (п. 1 ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як слідує з матеріалів справи відповідач фактично не заперечує ані факт користування орендованою технікою, ані вартість наданих послуг, ані те, що такі послуги ним оплачені у повному обсязі не були.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із п. 9.5 Договору орендар несе наступну відповідальність за цим договором: у випадку прострочення по оплаті орендних платежів - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати отриманих за Договором послуг, позивач має право на стягнення вартості вказаного товару, а також, нарахованих за прострочення виконання обов`язку по його оплаті, пені, 3 % річних та інфляційних втрат у визначених позивачем сумах.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачем при розрахунку штрафних санкцій (до яких позивачем фактично внесено пеню, 3 % річних та інфляційні втрати - примітка суду) не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГПК України щодо обмеження строку нарахування пені шістьма місяцями від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та, з вказаного приводу зазначає, що, як вірно вказано позивачем та судом першої інстанції, за змістом положень п. 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, серед іншого, статтею 232 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину та що постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями) № 211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

До того ж, відповідачем не було враховано і те, що положення ч. 6 ст. 232 ГПК України стосуються лише штрафних санкцій, якими згідно з положеннями ч 1 ст. 230 ГК України є неустойка, штраф, пеня, а відтак вказані положення в будь-якому випадку не можуть бути застосовані у правовідносинах з нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Отже, , заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Водночас колегія суддів зазначає про те, що обставини у справі № 902/417/18 та справі № 910/8425/23 не є подібними, оскільки в них різні предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Так, у договорі, вимоги про стягнення основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за яким були предметом розгляду у справі № 902/417/18, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів, а загальна сума заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та відсотків річних майже в два рази перевищила суму основного боргу станом на дату звернення позивача до суду з позовом та який був сплачений відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі.

Саме з огляду на вказані обставини та враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

При цьому, у цій справі № 910/8425/23 сторони в Договорі не передбачили інший розмір відсотків річних, ніж той, який встановлений ЦК України.

В свою чергу висновок про відсутність підстав для зменшення відсотків річних, які обраховані, виходячи з розміру, встановленого ст. 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-г(927/1074/20).

Також колегія суддів приймає до уваги, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Так, заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

При цьому висновок Верховного Суду про можливість за певних умов зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунків відповідно до ст. 625 ЦК України, не стосується такого способу захисту майнового права та інтересу, як відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів як стягнення інфляційних втрат.

З огляду на вказані обставини колегія суддів зазначає про відсутність підстав для зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат.

Щодо можливості зменшення розміру неустойки колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

У обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру пені відповідач послався на те, що:

- штрафні санкції є надмірно великими з сумою основного боргу, а відповідачем позивачу сплачено 60 % від загальної вартості послуг по Договору;

- він добросовісно виконував покладені на нього Договором обов`язки сплативши більшу частину суми основного боргу, однак військова агресія Російської Федерації унеможливила сплату основного боргу.

Колегія зауважує на тому, що відповідачем до матеріалів справи не додано жодного доказу на підтвердження того, що військова агресія Російської Федерації унеможливила сплату основного боргу.

Слід окремо зауважити і на тому, що військова агресія Російської Федерації безумовно вплинула на матеріальне становище всіх учасників господарських правовідносин, а відтак, такі обставини однаковою мірою впливають як на відповідача, так і на позивача та, з огляду на вказане, на думку колегії суддів, не можуть свідчити про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій адже вказане ставить відповідача у більш привілейоване становище, ніж позивача.

Слід зазначити і про те, що обов`язок по оплаті основного боргу був відповідачем прострочений у травні - червні 2021 року тобто задовго до повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.

Отже, колегія суддів вважає, що підстави для зменшення розміру неустойки відсутні.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 26 609,06 грн., інфляційних втрат в сумі 145 659,97 грн. та пені в сумі 285 420,65 грн. підлягають задовольнянню у повному обсязі за розрахунками позивача. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог залишається без змін.

Щодо розподілу витрат позивача на правову допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи слідує, що у позові позивач зазначив про те, що орієнтовна сума витрат на професійну правничу договору в суді першої інстанції виходячи з погодженого фіксованого розміру гонорару складає 35 000,00 грн. та «гонорар успіху» (плата за досягнення позитивного результату) 5 % від стягнутої суми, а під час розгляду справи в суді першої інстанції подав до суду заяву про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 78 689,24 грн. (35 000,00 грн. - фіксований розмір гонорару та 43 689,24 грн. - «гонорар успіху»), та докази понесення таких витрат.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги № 03/05 від 03.05.2023, укладеного між позивачем та адвокатом Колісник Богданом Олеговичем з додатковою угодою від 16.05.2023, акту приймання-передачі наданих послуг від 13.07.2023 та опису наданих послуг.

У пунктах 1, 2 додаткової угоди від 16.05.2023 до договору про надання правової допомоги №03/05 від 03.05.2023, сторони погодили, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 35 000,00 грн., виходячи з погодженого фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з відповідача за Договором. Окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, позивач також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення (гонорар успіху) в розмірі 5% стягнутої рішенням суду суми.

В акті приймання-передачі наданих послуг від 13.07.2023 визначено, що адвокатом позивачу надано наступні послуги: ознайомлення з наявними документами; попередня консультація позивача з приводу заборгованості відповідача за Договором; підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви та представництва інтересів позивача в суді; підготовка первинних документів; складання (написання) позовної заяви з додатками; формування позовної заяви з додатками та направлення її відповідачу та до суду; підготовка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі та направлення її відповідачу та до суду. Крім того, окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, позивач зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості («гонорар успіху») в розмірі 5% стягнутої рішенням суду суми, що складає у даній справі 43 689,24 грн.

Колегія суддів зазначає про те, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також слід врахувати і те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом Колісник Богданом Олеговичем послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У суді першої інстанції відповідач заперечив проти розміру заявлених позивачем до стягнення витрат, зазначивши про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу та доказів співмірності заявлених витрат.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що вище докладно встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу та на тому, що, в силу положень ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України, саме відповідач, як сторона, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має доводити неспівмірність витрат, проте жодних обґрунтованих заперечень ним до суду першої інстанції подано не було.

У апеляційній скарзі апелянт додатково послався на те, що:

- для кваліфікованого юриста спір сторін є спором незначної складності та звичайним розрахунковим спором;

- виходячи з детального опису робіт адвокатом витрачено 13 годин, а відтак вартість однієї години роботи становить 2 700,00 грн.;

- час витрачений адвокатом на попередню консультацію, складання і подання позовної заяви до суду є надмірним.

Колегія суддів не може визнати доведеними вказані вище твердження відповідача та зауважує йому на тому, що:

- з матеріалів справи слідує, що за правову допомогу надану у цій справі сторонами погоджено фіксовану суму гонорару, що не суперечить, як положенням чинного законодавства, так і умовам договору про надання правової допомоги №03/05 від 03.05.2023;

- відповідачем фактично не вказано, в чому саме полягає невідповідність визначеної позивачем та адвокатом фіксованої суми гонорару 35 000,00 грн. вимогам чинного законодавства та обставинам справи, не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така не співмірність;

- відповідач не був позбавлений навести середній розмір ринкових цін на професійну правничу допомогу виходячи саме з фіксованого розміру гонорару та, виходячи з вказаного, доводити неспівмірність заявленої позивачем до стягнення суми, проте вказаного відповідачем зроблено не було.

Щодо «гонорару успіху» в сумі 43 689,24 грн. слід зазначити наступне.

Частинам 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.

Отже, при встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху», ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Колегія суддів зазначає, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро, як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Колегія суддів зазначає про те, що:

- за висновками Великої Палати Верховного Суду щодо можливості стягнення «гонорару успіху», які викладені у постанові від 12.05.2020 по справі № 904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність;

- предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, не потребують детального вивчення судової практики, адже категорія даного спору не відноситься до складної, спір стосується стягнення заборгованості за трьома додатками та не містить велику кількість документів, які необхідно було б вивчити при здійсненні підготовчої роботи;

- у спірному випадку адвокат за надану позивачу у цій справи правову допомогу отримав гонорар в сумі 35 000,00 грн.

- в свою чергу гонорар (винагорода) адвоката оплачується саме за надану ним правову допомогу, тобто надану послугу, однак в даному випадку, гонорар адвоката у випадку прийняття позитивного рішення на користь позивача (43 689,24 грн.) не є гонораром чи винагородою адвоката в розумінні умов укладеного між позивачем та адвокатам договору та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки для його отримання адвокатом не надається правова допомога (послуга);

За таких обставин колегія суддів вважає, що заявлені до стягнення витрати в сумі 43 689,24 грн. не відповідають вказаним вище критеріям, оскільки не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер, в свою чергу розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи становить 35 000,00 грн.. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За змістом ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мале місце порушення норм процесуального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/8425/23 підлягає зміні в частині розподілу судових витрат - стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 35 000,00 грн., в решті вимог про стягнення витрат на правову допомогу колегією суддів відмовляється. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/8425/23 залишається без змін.

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» задовольняється частково.

Враховуючи, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/8425/23 змінено в частині розподілу судових витрат та, що чинним законодавством не передбачено сплату судового збору за оскарження розподілу судових витрат, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Щодо витрат позивача на професійну справничу допомогу в суді апеляційної інстанції, слід зазначити наступне.

За приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п`яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 30 000,00 грн., а відзиву на апеляційну скаргу позивачем додано відповідну заяву про стягнення витрати на професійну правничу допомогу з доказами понесення таких витрат.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, окрім дослідженого вище, договору про надання правової допомоги № 03/05 від 03.05.2023, укладеного між позивачем та адвокатом Колісник Богданом Олеговичем, позивачем надано копії додаткової угоди № 2 від 28.09.2023 до вказаного договору, акту приймання-передачі наданих послуг від 29.09.2023 та опису наданих послуг.

У пункті 1 додаткової угоди № 2 від 28.09.2023 до договору про надання правової допомоги №03/05 від 03.05.2023, сторони погодили, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі № 910/8425/23 складає 30 000,00 грн., виходячи з погодженого фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з відповідача за Договором.

В акті приймання-передачі наданих послуг від 29.09.2023 визначено, що адвокатом позивачу надано наступні послуги: ознайомлення з апеляційною скаргою; попередня консультація позивача з приводу апеляційної скарги; підписання додаткової угоди щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу та представництва інтересів позивача в суді апеляційної інстанції; підготовка відзиву на апеляційну скаргу; підготовка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі, направлення даної заяви та відзиву на апеляційну скаргу відповідачу та до суду.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом Колісник Богданом Олеговичем послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.

Колегія суддів зазначає про те, що правова позиція позивача не змінювалась протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представництво його інтересів здійснювалось тим самим адвокатом, адвокат, який складав відзив на апеляційну скаргу був обізнаний з обставинами даної справи.

При цьому, судова колегія також враховує наявність сталої судової практики у справах з подібними правовідносинами.

Отже, правова позиція позивача є сформованою, а доказів додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин для написання відзиву на апеляційну скаргу у справі зі сталою правовою позицією позивача, не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Зважаючи на викладене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, беручи до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, зміст відзиву на апеляційну скаргу, який полягає у незмінності правової позиції, підтриманої адвокатом у суді першої інстанції, з огляду на принципи пропорційності та розумності, колегія суддів вважає, що справедливий і розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу для даної справи в суді апеляційної інстанції становить 20 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/8425/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/8425/23 змінити в частині розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/8425/23 залишити без змін.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/8425/23 у такій редакції:

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» (04210, м. Київ, вул. Оболонська Набережна, буд. 1, корпус 2, прим. 219/2, код ЄДРПОУ - 40351358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіттрейд» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 1-Л, кв. 39, код ЄДРПОУ - 40586365) 416 095 (чотириста шістнадцять тисяч дев`яносто п`ять) грн. 30 коп. - суми основного боргу, 26 609 (двадцять шість тисяч шістсот дев`ять) грн. 06 коп. - 3% річних, 145 659 (сто сорок п`ять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн. 97 коп. - інфляційних втрат, 285 420 (двісті вісімдесят п`ять тисяч чотириста двадцять) грн. 65 коп. - пені, 13 106 (тринадцять тисяч сто шість) грн. 78 коп. - витрат по сплаті судового збору та 35 000 (тридцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» (04210, м. Київ, вул. Оболонська Набережна, буд. 1, корпус 2, прим. 219/2, код ЄДРПОУ - 40351358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіттрейд» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 1-Л, кв. 39, код ЄДРПОУ - 40586365) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

6. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8425/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 01.11.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік