Рішення

від 01.11.2023 по справі 910/12491/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2023Справа № 910/12491/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРИСФЕН ТРЕЙДІНГ" (пр-т. Олександра Поля, 103, каб. 211, м. Дніпро, 49000)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 20 848,06 грн,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРИСФЕН ТРЕЙДІНГ" до ОСОБА_1 про стягнення 20 848,06 грн, обґрунтована неналежним виконанням умов договору поставки товару № 5299 від 21.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.08.2023 до суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 09.08.2023.

Суд, дослідивши подані матеріали, встановив, що позивачем було усунуто недоліки, визначені в ухвалі суду від 09.08.2023, у встановлений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи предмет та підстави позову, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб, суд дійшов висновку, що справа підлягає одноособовому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12491/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Судом було враховано, що ОСОБА_1 з 25.07.2022 припинила статус фізичної особи-підприємця, про що було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Попри наведе, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 09.10.2019 у справі №127/23144/18 зазначила, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права та обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Відтак втрата відповідачем у спірних правовідносинах статусу фізичної особи-підприємця на час звернення позивача до суду з позовом не впливає на належність спору до господарської юрисдикції.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №591/7326/19, від 05.10.2022 у справі №705/7334/16-ц, від 16.08.2022 у справі №904/1760/21 та від 29.06.2022 у справі №265/129/20.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 28.08.2023 направлено на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, ухвала суду від 28.08.2023 була надіслана ОСОБА_1 28.08.2023 на адресу, яка була вказана у позовній заяві - АДРЕСА_2 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.

Однак, поштове відправлення з трекінг-номером 0105494972340 не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 03.10.2023 у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 30.09.2023 на відповідному конверті.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відтак згідно приписів п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 28.08.2023 є такою, що вручена ОСОБА_1 30.09.2023 (день проставлення у довідці відділення поштового зв`язку відмітки про причини повернення поштового відправлення).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Отже, зважаючи на належне повідомлення відповідача про розгляд справи №910/12491/23, достатність у відповідача часу для реалізації своїх прав щодо участі у даній справі шляхом надання відзиву на позовну заяву та сплив розумного строку для розгляду даної справи, суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

21.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Борисфен Трейдінг» (постачальник) та Фізичною особою-підприємця Кравченко Оленою Віталіївною (покупець) укладено договір поставки товару №5299 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався в порядку і терміни, встановлені цим договором, поставити та передати у власність покупцеві товар у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених в цьому договорі.

Найменування, асортимент, вартість і кількість товару, що поставляється за цим договором, вказуються в специфікаціях та/або накладних на товар, які складені на підставі заявок покупця на поставку товару (п.1.2 договору).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що покупець зобов`язаний здійснити оплату за придбаний товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару покупцеві. Відстрочення оплати вартості товару, надане покупцеві згідно цього договору, а також попередня оплата товару, що поставляється за цим договором, у разі її здійснення покупцем, не є комерційним кредитом.

Оплата здійснюється покупцем в наступному порядку:

в першу чергу здійснюється оплата вартості товару, який був поставлений на підставі першої за часом накладною, після чого послідовно здійснюється оплата кожної наступної накладної за товар. При оплаті за поставлений товар покупець зобов`язаний в призначені платежу платіжного документу зазначати дату та номер договору поставки.

У випадку, якщо в призначені платежу платіжного документу покупцем буде вказано, що оплата здійснюється за товар по конкретній накладній, то пріоритет мають положення абзацу першого цього пункту договору.

У випадку не зазначення покупцем в призначені платіжного документу дати та номер договору поставки, за яким здійснюється оплата, або у випадку зазначення, що оплата здійснюється за товар по конкретній накладній покупець повинен сплатити постачальнику штраф в розмірі 1000 грн. за кожний випадок такого порушення. (п. 2.3 договору).

За умовами п.10.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021. У випадку, якщо не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору, жодна із сторін не направить на адресу іншої сторони повідомлення про необхідність припинення договору, то строк дії договору вважається одноразово продовженим на один календарний рік( п. 10.2 договору).

Оскільки після закінчення строку дії договору 31.12.2021 ні одна із сторін не заяви про його припинення, договір вважається продовженим на один рік.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача боргу у розмірі 28 848, 06 грн..

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Також з аналізу умов Договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування, асортимент товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов`язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, у видаткових накладних.

Крім того, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за двадцять календарних днів до закінчення Договору однією із сторін іншої сторони про припинення/розірвання Договору, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим на 2022 рік у відповідності до п. 10.2 Договору.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач стверджує, що ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 29 463,30 грн. згідно видаткової накладної №181586 від 30.12.2021 товар вартістю 5 231,64 грн., згідно видаткової накладної №181590 від 30.12.2021 товар вартістю 158,76 грн., згідно видаткової накладної №181593 від 30.12.2021 товар вартістю 3 366,30 грн., згідно видаткової накладної №181585 від 30.12.2021 товар вартістю 1 882,44 грн., згідно видаткової накладної №79302 від 27.01.2022 товар вартістю 12 912,78 грн., згідно видаткової накладної №79318 від 21.01.2022 товар вартістю 2 528,82 грн., згідно видаткової накладної №79301 від 21.01.2022 товар вартістю 2 661,90 грн., згідно видаткової накладної №116932 від 27.01.2022 товар вартістю 720,66 грн.

Натомість відповідач оплатив вартість товару частково в сумі 8 615,24 грн., у зв"язку з чим виник борг в сумі 20 848,06 грн.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками дослідження наявних в матеріалах справи доказів, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується постачання позивачем відповідачу товару на загальну суму 29 463,30 грн. згідно видаткової накладної №181586 від 30.12.2021 товар вартістю 5 231,64 грн., згідно видаткової накладної №181590 від 30.12.2021 товар вартістю 158,76 грн., згідно видаткової накладної №181593 від 30.12.2021 товар вартістю 3 366,30 грн., згідно видаткової накладної №181585 від 30.12.2021 товар вартістю 1 882,44 грн., згідно видаткової накладної №79302 від 27.01.2022 товар вартістю 12 912,78 грн., згідно видаткової накладної №79318 від 21.01.2022 товар вартістю 2 528,82 грн., згідно видаткової накладної №79301 від 21.01.2022 товар вартістю 2 661,90 грн., згідно видаткової накладної №116932 від 27.01.2022 товар вартістю 720,66 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що покупець зобов`язаний здійснити оплату за придбаний товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару покупцеві. Відстрочення оплати вартості товару, надане покупцеві згідно цього договору, а також попередня оплата товару, що поставляється за цим договором, у разі її здійснення покупцем, не є комерційним кредитом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору в частині оплати вартості отриманого товару, а тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 848,06 грн.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару, тому суд, керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРИСФЕН ТРЕЙДІНГ" про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 20 848,06 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відтак, судовий збір покладається на відповідача, з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРИСФЕН ТРЕЙДІНГ" задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , , Ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРИСФЕН ТРЕЙДІНГ" (49000, місто Дніпро, пр. Олександра Поля, 103, ка. 211, ідентифікаційний код юридичної особи 40485815) основний борг в сумі 20 848 грн. 06 коп., судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01.11.2023 року.

СуддяТ.Ю. Трофименко