Рішення

від 01.11.2023 по справі 910/13272/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2023Справа № 910/13272/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даріяфарма», м. Київ

про стягнення 5 040,65 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармако» (далі - ТзОВ «Фармако»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даріяфарма» (далі - ТзОВ «Даріяфарма»/відповідач) про стягнення 5 040,65 грн - заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки №ПК/435 від 01.10.2014.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.08.2023 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

21.09.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про відстрочку виконання рішення, у випадку задоволення позову, а також клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

У поданому відзиві на позовну заяву ТзОВ «Даріяфарма» заперечує проти задоволення позову, мотивуючи тим, що внаслідок виникнення форс-мажорних обставин строк оплати поставленого позивачем товару не настав. Крім того, відповідач зазначає, що примусове стягнення з нього вартості поставлених позивачем лікарських товарів, які втрачено внаслідок збройної агресії Російської Федерації, не відповідає принципу справедливості, а ТзОВ «Фармако» також повинно взяти на себе тягар втрати поставлених товарів. Клопотання про відстрочення виконання рішення суду в даній справі на один рік від дати його ухвалення відповідач обґрунтовує потенційною неплатоспроможністю ТзОВ «Даріяфарма» та можливою зупинкою роботи підприємства відповідача, яке має стратегічно важливе значення для життєзабезпечення населення у постраждалих регіонах країни.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.09.2023 у задоволенні клопотання ТзОВ «Даріяфарма» про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовив.

28.09.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ТзОВ «Фармако» наведено заперечення на доводи відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармако» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Даріяфарма» (далі - покупець) укладено договір поставки №ПК/435, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Вказаний правочин, а також протокол розбіжностей та додаткові угоди до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору (тут і далі з урахуванням протоколу розбіжностей) поставка товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент товару в яких визначається сторонами шляхом оформлення замовлень відповідно до умов, викладених у розділі 3 («Умови поставки товару») цього договору. Загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару.

Датою поставки товару є дата отримання відповідної партії товару покупцем. Місцем поставки є місце поставки товару, вказане покупцем у замовленні на поставку відповідної партії товару. Доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця (пункти 3.7, 3.8 договору).

За умовами пункту 4.1 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцеві та підписання ним видаткової накладної на товар.

Пунктами 6.1-6.3 цього договору передбачено, що оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому, порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається постачальником при поданні замовлення на поставку покупцем. При здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому, перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов`язковим. При здійсненні покупцем оплати товару за цим договором шляхом попередньої оплати, така оплата має бути здійснена протягом 2 банківських днів з дня отримання покупцем рахунку-фактури.

Відповідно до пункту 6.6 договору, якщо постачальником здійснюється дві та більше поставок товару на користь покупця, грошові суми, що отримує постачальник від покупця за цим договором, покривають заборгованість покупця перед постачальником в порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (самої ранньої дати кінцевого строку оплати, який зазначений у видаткових накладних), яку зобов`язаний здійснити покупець за цим договором, за видатковими накладними в порядку зростання дати кінцевого строку оплати грошових сум за видатковими накладними на товар, який постачався, незалежно від того, що вказано покупцем в призначенні платежу при здійсненні оплати.

У пункті 9.1 Договору сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дій непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, контролювати чи запобігти виникненню яких, використовуючи розумні засоби застереження, вони не змогли), а саме: війни, військових дій, блокади, пожеж, землетрусів, повені, а також інших обставин подібного роду, які знаходяться поза межами розумного контролю сторін та які впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим Договором, строки виконання таких зобов`язань продовжуються на строк строку дії вказаних обставин, якщо вони значною мірою впливають на виконання в належний строк всього Договору чи тієї його окремої частини, яка підлягає виконанню після настання форс-мажорних обставин.

Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промислової палатою України (пункт 9.2 Договору).

Пунктом 9.3 договору встановлено, що обидві сторони цього договору зобов`язані терміново в письмовій формі повідомити одна одну про початок та кінець дії форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим договором.

За умовами пункту 12.7 договору, з урахуванням додаткової угоди №2 від 21.12.2018, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за один місяць до закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах, які передбачені договором.

Крім того, 31.12.2020 року між ТзОВ «Фармако» та ТзОВ «Даріяфарма» укладено угоду про використання електронних документів із застосуванням ЕЦП/ЕП, за умовами якої сторони погодилися з метою та у зв`язку із виконанням своїх зобов`язань за будь-якими договорами, які укладені між сторонами або які будуть укладені в майбутньому, здійснювати електронний обмін документами за допомогою телекомунікаційних каналів зв`язку та/або електронних носіях, підписаними ЕЦП/ЕП в порядку, обумовленому цією Угодою.

За умовами пункту 2.2 угоди електронний обмін документами здійснюється в рамках виставлення та отримання актів зміни вартості раніше поставленого товару, видаткових накладних. За згодою сторін перелік документів може бути змінений.

У пункті 2.4 угоди сторони визнали, що отримання документів в електронному вигляді та підписані ЕЦП/ЕП в порядку, визначеному цією угодою, еквівалентні отриманню документів на паперовому носії і є необхідною та достатньою умовою, яка дозволяє встановити, що електронний документ походить від сторони, що його направила.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 31.03.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за наведеним вище договором складала 10 221,52 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звіряння.

У подальшому, у період з 03.04.2023 по 09.05.2023 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 144 068,28 грн.

ТзОВ «Даріяфарма» за поставлений товар розрахувалося в сумі 149 249,15 грн, внаслідок чого залишилась непогашена заборгованість в сумі 5 040,65 грн (10 221,52 грн + 144 068,28 грн - 149 249,15 грн), що підтверджується підписаним сторонами актом звіряння від 30.06.2023 та не заперечується відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву.

За таких обставин, ТзОВ «Фармако» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ТзОВ «Даріяфарма» заборгованості за поставлений товар в сумі 5 040,65 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Отже, судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № ПК/435 від 01.10.2014 з урахуванням протоколу розбіжностей та додаткових угод до нього, відповідно до якого позивач поставляв, а відповідач приймав товар.

Судом також встановлено, що ТзОВ «Даріяфарма» здійснювало оплату за поставлений товар з порушенням порядку, передбаченого договором та не у повному обсязі, внаслідок чого станом на день звернення позивача до суду з цим позовом утворилась заборгованість в сумі 5 040,65 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується ТзОВ «Даріяфарма» у відзиві на позовну заяву.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктами 6.1-6.3 цього договору передбачено, що оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому, порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається постачальником при поданні замовлення на поставку покупцем. При здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому, перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов`язковим. При здійсненні покупцем оплати товару за цим договором шляхом попередньої оплати, така оплата має бути здійснена протягом 2 банківських днів з дня отримання покупцем рахунку-фактури.

З поданих позивачем видаткових накладних, по яким наявна заборгованість за поставлений товар, вбачається, що по видатковій накладній № 422532_0 від 08.05.2023 датою оплати зазначено 23.05.2023, по видатковим накладним № 422533_4 та №422533_0 від 09.05.2023 - датою оплати є 24.05.2023, тобто відповідачем прострочено виконання зобов`язання зі своєчасної оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору поставки № ПК/435 від 01.10.2014 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 5 040,65 грн.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи ТзОВ «Даріяфарма» з посиланням на настання форс-мажорних обставин у зв`язку із введенням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, з огляду на таке.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

Так, Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 15.11.2023.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Так, у пункті 9.1 договору сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дій непереборної сили, яка не залежить від волі сторін, контролювати чи запобігти виникненню яких, використовуючи розумні засоби застереження, вони не змогли), а саме: війни, військових дій, блокади, пожеж, землетрусів, повені, а також інших обставин подібного роду, які знаходяться поза межами розумного контролю сторін та які впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим Договором, строки виконання таких зобов`язань продовжуються на строк строку дії вказаних обставин, якщо вони значною мірою впливають на виконання в належний строк всього Договору чи тієї його окремої частини, яка підлягає виконанню після настання форс-мажорних обставин.

Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промислової палатою України (пункт 9.2 договору).

Разом із тим, відповідачем до матеріалів справи не долучено відповідного документу, виданого Торгово-промисловою палатою України, який би підтверджував наявність форс-мажорних обставин та неможливість виконання ТзОВ «Даріяфарма» грошових зобов`язань за договором.

Більше того, пунктом 9.3 договору узгоджено, що обидві сторони цього договору зобов`язані терміново в письмовій формі повідомити одна одну про початок та кінець дії форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань за цим договором.

Однак, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем ТзОВ «Фармако» про початок та кінець дії форс-мажорних обставин, тоді як направлення на адресу позивача копії відзиву на позовну заяву не може бути прийнято судом в якості належного доказу термінового повідомлення постачальника про форс-мажорні обставини.

Крім того, відповідачем не доведено, що вказані ним форс-мажорні обставини, що фактично виникли задовго до поставки товару та настання строку його оплати, значною мірою вплинули на виконання умов договору у зазначений у видаткових накладних строк.

За вказаних обставин, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Даріяфарма» про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 5 040,65 грн обґрунтованими, відповідно підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Щодо заяви ТзОВ «Даріяфарма» про відстрочення виконання рішення суду на один рік, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року в справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція викладена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 року в справі № 18-рп/2012, від 25.04.2012 року в справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 року в справі № 16-рп/2009.

За приписами частин 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до положень ст. 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відтак, саме на заявника у контексті приписів статей 74, 76-79 ГПК України покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав.

Натомість відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наведених ним обставин неможливості виконання рішення суду, а посилання на скрутне фінансове становище не є тими виключними обставинами, які давали б достатні підстави для відстрочення виконання судового рішення. У той же час, надані відповідачем довідки банківських установ про наявність рахунку і залишок коштів не свідчать про відсутність у ТзОВ «Даріяфарма» достатньої суми грошових коштів, у тому числі на інших банківських рахунках чи в касі підприємства, для повного погашення спірної заборгованості, яка не є значною.

Судом також враховані майнові інтереси позивача та взято до уваги, що надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на даний час підстави для відстрочення виконання рішення у справі відсутні, а тому відмовляє у задоволенні заяви відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Даріяфарма» (04112, місто Київ, вулиця Теліги Олени, будинок 4, ідентифікаційний код 38562570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Балукова, будинок 21; ідентифікаційний код 20037376) 5 040 (п`ять тисяч сорок) грн 65 коп. - заборгованості та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Даріяфарма» про відстрочення виконання рішення суду - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук