Рішення

від 19.10.2023 по справі 916/2595/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2595/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Акрабова О.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЙН ХАНТЕРС (03189, м. Київ, вул. Здановської Юлії, буд. 73 Д, офіс №1, № 2; код ЄДРПОУ 42820301);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ + (67562, Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Ветеранів, буд. 5; ЄДРПОУ 39056181);

про стягнення 87958,33 грн.

1. Суть спору.

ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх.№ 3008/23 від 16.06.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ +, в якій просить суд стягнути із відповідача вартість кондиціонерів в розмірі 53 958,33 грн, та упущену вигоду в розмірі 34 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснювалось перешкоджання у користуванні приміщенням у дозволений договором оренди № 04/11 від 04.11.2019 строк, а також відповідачем здійснилось привласнення чужого майна - кондиціонерів Olmo OSН-24LD7W та GREE GWН24KG-K3DNA5G/GWH24KG.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2023 було відкрито провадження у справі №916/2595/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.07.2023.

20.07.2023 до суду від ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС надійшло клопотання про проведення судового засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 24751/23).

У судовому засіданні 26.07.2023 судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 28.08.2023.

07.08.2023 до суду від ТОВ МЕРКУРІЙ + надійшов відзив на позов (вх. № 26815/23).

24.08.2023 до суду від ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС надійшло клопотання про проведення судового засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 28981/23).

28.08.2023 до суду від ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС надійшла відповідь на відзив (вх. № 29209/23).

У судовому засіданні 28.08.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.09.2023. При цьому, судом було встановлено строк для надання заперечень до суду до 01.09.2023.

31.08.2023 до суду від ТОВ МЕРКУРІЙ + надійшли заперечення (вх. № 29832/23).

08.09.2023 від ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС до суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 30959/23).

11.09.2023 до суду від ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС надійшло клопотання про залучення представника (вх. № 31259/23).

У судовому засіданні 11.09.2023 суд оголосив протокольну ухвалу, в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі № 916/2595/23 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 02.10.2023.

15.09.2023 до суду від ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС надійшло клопотання про залучення представника (вх. № 31933/23).

02.10.2023 від ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС до суду надійшло клопотання про залучення представника (вх. № 34284/23).

У судовому засіданні 02.10.2023 суд дійшов висновку, що спір по справі №916/2595/23 розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, в зв`язку з чим судом було оголошено перерву у розгляді справи до 19.10.2023.

18.10.2023 до суду від представника позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та розгляд справи в режимі відеоконференції (вх. № 36993/23) та заява про вступ у справу у якості представника (вх. № 37037/23).

У судовому засіданні 19.10.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи за вх. № 36993/23.

В судове засідання, призначене на 19.10.2023, з`явився представник відповідача, який заперечував проти позовних вимог.

У судовому 19.10.2023 засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЙН ХАНТЕРС.

Позивач зазначає, що між ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС (позивач або орендар) та ТОВ МЕРКУРІЙ + (відповідач або орендодавець) укладено Договір оренди №04/11 від 04 листопада 2019, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар - прийняти у тимчасове оплачуване користування частину нежитлової будівлі літ. «А», що знаходиться за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Крижанівка, вул. Семена Палія (Дніпропетровська дорога), буд. 99Б, загальною площею 174 кв.м. (Об`єкт оренди або Приміщення).

Позивач повідомляє, що 01 березня 2022 р. сторони встановили строк користування приміщенням до 31 травня 2021 року включно, про що підписали відповідну угоду.

Так, позивач звертає увагу суду, що за умовами Розділу 4 Договору «Умови передачі і повернення Об`єкту оренди» орендар повертає орендодавцю об`єкт оренди в день закінчення строку дії Договору, тобто 31 травня 2023р.

Згідно тверджень позивача, 24 квітня 2021 року ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС придбало та за власний рахунок встановило в приміщенні два кондиціонери (Обладнання):

-Olmo OSII-24LD7W, балансова вартість якого на дату подання позовної заяви становить 21 875,00 грн;

-GREE GWH24KG-K3DNA5G/GWH24KG, балансова вартість якого на дату подання позовної заяви становить 32 083,33 грн.

Позивач наголошує, що оскільки 2021 орендар придбав та встановив в приміщенні 2 кондиціонери, 30 травня 2023 р. останній викликав спеціаліста для демонтажу встановленого обладнання.

Однак, згідно тверджень позивача, представник ТОВ МЕРКУРІЙ + самовільно заблокував вхід до об`єкту оренди, чим унеможливив допуск у приміщення працівників орендаря та спеціалістів для демонтажу кондиціонерів.

Також позивач додає, що ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС у відповідь на такі протиправні дії відповідача 31 травня 2023 р. направив на поштову адресу останнього цінним листом з описом-вкладення, Вимогу про усунення перешкод у користуванні приміщенням від 30.05.2023, вих. №30-05/ПК. Позивач повідомляє, що оскільки, місцезнаходження позивача в м. Київ, а ТОВ МЕРКУРІЙ + у м. Одеса, позивачем додатково було направлено скан-копію вимоги відповідачеві у телеграм.

Позивач зазначає, що по спливу строку оренди позивач змушений був підписати Акт №3 прийому-передачі від 31 травня 2023 про повернення приміщення та надати його відповідачеві задля уникнення безпідставного нарахування зі сторони орендодавця штрафних санкцій за невчасне повернення.

При цьому, позивач наголошує, що оскільки кондиціонери являються віддільними поліпшеннями, а їх вилучення не завдасть шкоди приміщенню, а отже не знизить його ринкову вартість, встановлену в договорі. Таким чином, на думку позивача, в силу п.4.5. Договору оренди підлягають демонтуванню та поверненню власнику - позивачеві.

Так позивач зазначає, що ТОВ «МЕРКУРІЙ +» виявився недобросовісним орендодавцем, він навмисно залишив майно ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС у приміщенні для подальшої здачі об`єкта в оренду з більшою вигодою для себе.

Водночас позивач зазначає, що оскільки в орендованому приміщенні знаходився магазин Okwine, в якому здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями (відповідно до Додатку №2-1 до Договору оренди №04/1 І від 04 листопада 2019р), тютюновими виробами та продовольчими товарами, незаконні дії представника Відповідача 30 та 31 травня 2023 з блокування входу до приміщення позбавили ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС можливого отриманого прибутку за 30 та 31 травня 2023р. через неможливість здійснювати роздрібну торгівлю.

Таким чином, на думку позивача, орієнтовний прибуток, який він міг би отримати 30 та 31 гривня склав 34 000,00 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що в наданих ним бухгалтерських довідках, що по суті є амортизаційними відомостями по основним засобам Товариства, зазначена бухгалтерська операція, а саме: введення в експлуатацію; вартість для обчислення амортизації; та накопичене зношення. Тобто, даний документ вважається первинним в розумінні Закону про бухоблік.

Твердження відповідача що «набуття права власності на кондиціонери позивачем під сумнівом» , на думку позивача, є безпідставним, оскільки приміщення в орендне користування передавалось на підставі Акту прийому-передачі №2 від 01 березня 2020 року, при цьому, в акті не містилось інформації щодо наявності техніки, яка передається разом з приміщенням. Відповідно, під час користуванням приміщеннями позивачем були встановлені кондиціонери, бухгалтерські довідки щодо яких підтверджують цей факт.

Окрім цього, позивач стверджує, що сам факт наявності цих кондиціонерів в орендованому позивачем приміщенні відповідачем не оспорюється; позови щодо визнання права власності/ користування чи іншим чином факт встановлення/монтажу та відповідачем чи третіми особами не заявлялися.

В свою чергу, на думку позивача, твердження відповідача, що факт місцезнаходження кондиціонерів позивачем не підтверджується жодними доказами, є безпідставним, бо позивачу було заблоковано доступ до приміщення, а тому ні зробити фотофіксацію ні демонтувати зазначені кондиціонери у позивача об`єктивно немає змоги. Позивач не володіє інформацією про подальшу долю кондиціонерів, тому звернувся з позовом про компенсацію вартості кондиціонерів та упущеної вигоди через незаконні дії відповідача.

Щодо упущеної вигоди позивач зазначає, що магазин позивача, який розташовувався в приміщені відповідача, був частиною однієї з найбільших мереж виномаркетів «OKWINE» в Україні, з середньою добовою виручкою 15 000-18 000 грн. Через незаконні дії відповідача, позивач змушений був покинути орендоване приміщення на 2 робочі дні раніше запланованого, через що недоодержав прибуток в середньому 17 000 грн за день. Сума упущеної вигоди вирахувана із розрахунку середнього арифметичного за кілька днів роботи магазину в травні 2023 року (місяць, коли договір оренди був припинений), що підтверджується z звітами.

Стосовно способу захисту порушених прав позивач наголошує, що стягнення вартості кондиціонерів позивачем визначено як єдиний ефективний спосіб по тій причині що відповідачем було відмовлено позивачу у доступі для демонтажу належних позивачу кондиціонерів. Вимога від 30 травня 2023 року №30- 05/ПК надати доступ була проігнорована відповідачем, тому підстав вважати що доступ буде надано через судовий порядок у позивача немає, оскільки характер взаємовідносин із відповідачем виключає можливість збереження кондиціонерів у тому стані, які їх залишив позивач на момент підписання Акту приймання-передачі приміщення №3.

3.2. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ +.

На думку відповідача, позивачем не надано доказів на підтвердження приналежності кондиціонерів ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС, оскільки разом із позовною заявою до суду позивачем було подано копію бухгалтерської довідки підписаної директором ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС на підтвердження приналежності кондиціонерів позивачу. Проте, даний документ не є первинним документом, що підтверджує право власності на товар.

Відповідач наголошує, що бухгалтерські довідки, складені в разі закриття операційних рахунків обліку доходів і витрат, не належать до первинних документів, оскільки тут не фіксуються відомості про господарську операцію (операцію, що призводить до зміни у структурі активів і зобов`язань та/або у власному капіталі підприємства). У цьому випадку бухгалтерська довідка має лише інформаційний характер.

Відповідач зауважує, що надані бухгалтерські довідки не містять відомостей про продавця кондиціонерів та його підпис, не містять заводського номеру та дати випуску (побудови), що дають змогу ідентифікувати його серед інших, також у бухгалтерських довідках відсутня дата їх складання. Будь-яких інших первинних документів на підтвердження права власності на кондиціонери (договори купівлі-продажу, товарні чеки, видаткові накладні, тощо) позивачем не надано, що ставить під сумнів набуття права власності на вищезазначені кондиціонери. Позивачем навіть не надано інвентарний опис або балансову довідку, що свідчило б про перебування кондиціонерів на балансі ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС.

Крім того, відповідач звертає увагу суду, що в тексті вимоги від 30 травня 2023 року № 30-05/ПК, яка була направлена на адресу відповідача 31 травня 2023 року, зазначено іншу марку кондиціонера, а саме, Inverter замість Olmo OSH-24LD7W, що на думку відповідача, свідчить, що позивачем надано суду та відповідачу недостовірну інформацію взагалі щодо дійсного існування цих кондиціонерів.

Щодо твердження позивача, що майно ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС досі знаходиться у частині нежитлової будівлі літ. «А», за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Семена Палія (Дніпропетровська дорога), буд. 99 Б, загальною площею 174 кв. м., що належить ТОВ МЕРКУРІЙ +, відповідач зазначає, що 31 травня 2023 року між ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС та ТОВ МЕРКУРІЙ + було підписано Акт № 3 прийому-передачі з орендного користування, згідно з яким Орендар передав, а Орендодавець оглянув, перевірив та прийняв з орендного користування частину нежитлової будівлі літ. «А», що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Семена Палія (Дніпропетровська дорога), буд. 99 Б, загальною площею 174 кв. м.

Згідно даного Акту відбулася передача орендарем орендодавцю об`єкту оренди з орендного користування та завершилось нарахування орендодавцем орендарю орендної плати за користування об`єктом оренди згідно Договору оренди № 04/11 від 04 листопада 2019 року.

Відповідач звертає увагу суду, що відповідно до п. 6 Акту №3 станом на 31.05.2023 сторони не мали претензій одна до одної.

На думку відповідача, факт знаходження кондиціонерів, що нібито, належать позивачу, в частині нежитлової будівлі літ. «А», що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Семена Палія (Дніпропетровська дорога), буд. 99 Б, загальною площею 174 кв. м. не підтверджується жодними доказами. Тобто, підписавши вищезазначений акт позивач підтвердив звільнення нежитлового приміщення, яке передбачає, крім всього, також звільнення від майна, що знаходилось в ньому, без жодних претензій та зауважень до відповідача та за взаємною згодою.

Відповідач зазначає, що будь-яких доказів, які б спростовували даний факт (фотофіксація, акт огляду, тощо) позивачем разом із позовом не надано, а також позивачем не надано підтверджуючих документів, що на момент звернення до суду вартість кондиціонерів становить 53 958, 33 грн.

Водночас відповідач зауважує, що розмір збитків, понесений нібито ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС в результаті блокування входу до будівлі 31.05.2023 року співробітниками ТОВ МЕРКУРІЙ + у розмірі 34 000,00 грн. не підтверджується ніякими доказами, тому вимоги про стягнення упущеної вигоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано жодного належного, достовірного та допустимого доказу існування упущеної вигоди (можливого отриманого прибутку за 30 та 31 травня 2023 року через неможливість здійснювати роздрібну торгівлю) внаслідок нібито незаконних дій відповідача.

При цьому відповідач зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, а саме, заявлено вимоги про компенсацію вартості кондиціонерів, у той час, як належним способом захисту, у разі дійсно порушеного права власності, було б - витребування майна з чужого незаконного володіння.

У запереченнях відповідач повторно стверджує, що кондиціонери, вартість яких намагається стягнути позивач з відповідача були відсутні у орендованому приміщенні, на момент повернення приміщення орендарем орендодавцю за договором.

При цьому, відповідач звертає увагу, що факт нібито незаконних дій відповідача по відношенню до позивача щодо нібито перешкоджання у використанні приміщення за цільовим призначенням та надання можливості для проведення робіт з демонтажу кондиціонерів, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами та ґрунтується на припущеннях.

4. Обставини справи, встановлені судом:

04.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ + (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВАЙН ХАНТЕРС (орендар) було укладено Договір оренди №04/11, відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування частину нежитлової будівлі літ. «А», що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Дніпропетровська дорога, 996, загальною площею 174,00 кв. м., іменоване далі за текстом «Об`єкт оренди», у відповідності з Додатком № 3-1 до даного Договору («Технічна специфікація об`єкту оренди» - погоджується сторонами не пізніше моменту прийому-передачі об`єкта оренди орендарю по Акту № 2).

План розміщення об`єкта оренди наведений у Додатку № 1-1 до даного Договору, що є його невід`ємною частиною.

Сторони домовилися, що при прийомі-передачі об`єкта оренди по Акту № 2 у порядку, передбаченому ст. 4 даного Договору, після виконання орендарем опоряджувальних робіт, його фактична площа може бути уточнена шляхом обмірювання по внутрішньому периметру конструкцій, що огороджують об`єкт оренди. При цьому площа об`єкта оренди не буде підлягати зменшенню за рахунок встановлених орендарем стін, внутрішніх перегородок і перекриттів.

У п. 1.2. Договору сторони погодили, що об`єкт оренди може використовуватися орендарем винятково для здійснення діяльності обумовленої сторонами в Додатку № 2-1 до даного Договору («Цільове призначення об`єкта оренди»), а саме - з метою розміщення в ньому магазину роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та іншими продовольчими товарами.

Згідно п. 3.1. Договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку оренди.

Відповідно до п. 3.2. Договору, строк оренди 35 місяців з дати підписання Акту прийому-передачі в орендне користування (Акт№ 2).

Положеннями п. 4.2. Договору передбачено, що орендар повертає орендодавцю об`єкт оренди в день закінчення строку дії даного Договору або дострокового припинення даного Договору.

У п. 4.3. Договору сторони погодили, щоповернення об`єкту оренди оформлюється Акту прийому-передачі з орендного користування (Акт № 3), який складається в 2 (двох) примірниках та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками).

Згідно п. 4.4. Договору, у випадку не передачі орендарем орендодавцю об`єкту оренди в день закінчення строку дії даного Договору або дострокового припинення даного Договору, орендодавець вправі звільнити Об`єкт оренди від майна орендаря, що знаходиться в ньому, та передати об`єкт оренди в користування третім особам. Майно орендаря зберігається орендодавцем протягом 15 днів з дня припинення даного Договору. По закінченні вказаного п`ятнадцятиденного строку, Орендодавець має право від свого імені реалізувати вказане майно за ціною на 50 % нижче ринкової вартості, визначеної згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професіональної оціночної діяльності в Україні». Кошти, отримані від реалізації майна Орендаря, зменшені на:

суму винагороди за оцінку вищевказаного майна;

суму винагороди за реалізацію вищевказаного майна в розмірі 10 % коштів, отриманих від реалізації майна Орендаря;

суму грошових зобов`язань, в яких Орендодавець є кредитором, а Орендар боржником: перераховуються Орендарю - згідно його письмового запиту.

Відповідно до п. 4.5. Договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт оренди в стані не гіршому за той, в якому об`єкт оренди був переданий орендарю по Акту № 2, з врахуванням нормального зносу і положень відносно поліпшень об`єкту оренди. Перед поверненням об`єкту оренди, орендар зобов`язаний за свій рахунок демонтувати всі зроблені ним поліпшення, віддільні без шкоди для Об`єкту оренди. Всі поліпшення, що не можуть бути відокремленими без шкоди для об`єкта оренди, в тому числі поліпшення, погоджені з орендодавцем, є власністю орендодавця та не компенсуються орендарю. Орендар також ні при яких умовах не буде співвласником об`єкта оренди.

У випадку самовільного звільнення орендарем об`єкту оренди без узгодження з орендодавцем або відмови орендаря підписати Акт № 3 факт передачі об`єкту оренди підтверджується актом про звільнення приміщення, складеним комісією у складі представників орендодавця, охорони будівлі ТЦ та незалежної особи. Даний акт є підставою для припинення нарахування орендної плати. Дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем оренди (п. 4.7. Договору).

Згідно п. 9.3. Договору, орендар має право на дострокове припинення даного Договору за умови письмового повідомлення орендодавця про припинення даного Договору за 3 місяці до дати такого припинення, при цьому Орендна плата, сплачена орендодавцеві за останній календарний місяць оренди.

Відповідно до п. 9.4. Договору, орендодавець має право на дострокове припинення даного Договору за умови письмового повідомлення орендаря про припинення даного Договору за 3 місяці до дати такого припинення.

У п. 12.4. Договору сторони погодили, що орендодавець не відшкодовує орендареві витрат на проведені орендарем (у т. числі й за згодою орендодавця) поліпшення об`єкта оренди.

У Додатку № 2-1 від 04.11.2019 до Договору оренди № 04/11 від 04.11.2019 сторони визначили цільове використання об`єкта оренди.

На виконання умов даного договору 01.03.2020 між сторонами було укладено акт №2 прийому-передачі в орендне користування, із якого вбачається, що ТОВ МЕРКУРІЙ + (орендодавець) та ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС (орендар) уклали цей акт про наступне:

1. Орендодавець передав, а орендар належним чином оглянув, перевірив та прийняв частину нежитлової будівлі літ. «А», що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Дніпропетровська дорога, 996, загальною площею 174,00 кв.м., іменоване далі за текстом «Об`єкт оренди».

2. Орендодавець передає орендарю об`єкт оренди в придатному стані для використання згідно умов Договору оренди № 04/11 від 04 листопада 2019 року, надалі - «Договір оренди».

3. Орендар не має претензій до стану Об`єкта оренди та підтверджує підписанням даного Акту можливість використання Об`єкту оренди згідно умовам Договору оренди.

4. Сторони за взаємною згодою вирішили, що з 01 березня 2020 року за даним Актом відбувається передача Орендарю Об`єкту оренди в орендне користування та починається нарахування Орендодавцем орендної плати за користування Об`єктом оренди.

Положеннями Додаткової угоди від 01.03.2022 до Договору оренди № 04/11 від 04.11.2019, окрім іншого, сторони погодили, що орендар має право користування приміщенням по 31 травня 2023 року включно.

Як встановлено судом, 31.05.2023 між ТОВ МЕРКУРІЙ + (орендодавець) та ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС (орендар) було укладено Акт № 3 прийому-передачі в орендне користування, згідно якого:

1. Орендар передав, а орендодавець належним чином оглянув, перевірив та прийняв з орендного користування частину нежитлової будівлі літ. «А», що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Семена Палія (Дніпропетровська дорога), 996, загальною площею 174,00 кв. м., іменоване далі за текстом «Об`єкт оренди».

2. Орендодавець не мас претензій до стану Об`єкта оренди.

3. Сторони за взаємною згодою вирішили, що з 31 травня 2023 року за даним Актом відбувається передача орендарем орендодавцю об`єкту оренди з орендного користування та завершується нарахування орендодавцем орендарю орендної плати за користування об`єктом оренди згідно Договору оренди №04/11 від 04 листопада 2019 року.

4. Даний Акт вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

5. Даний Акт складений у двох примірниках, по одному для кожної із сторін.

6. Сторони не мають претензій одна до одної.

Між тим, згідно тверджень позивача, саме позбавлення доступу до приміщення нежитлової будівлі літ. «А», що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Семена Палія (Дніпропетровська дорога), 99 Б, загальною площею 174,00 кв.м., 30 та 31 травня 2023 року, зокрема, для демонтажу кондиціонерів, і стало підставою для звернення до суду із позовними вимогами про стягнення із відповідача вартості кондиціонерів в розмірі 53 958,33 грн та упущеної вигоди в розмірі 34 000,00 грн.

5. Позиція суду.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частин першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За загальним правилом під час укладання господарських договорів діє принцип диспозитивності, який передбачає перш за все свободу волевиявлення сторін щодо укладення договорів.

Однак, у випадках, передбачених законом, реалізація абсолютного права на свободу волевиявлення щодо укладення господарського договору може бути обмежена іншим суб`єктивним правом вимагати укладення такого договору.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України).

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Як вбачається судом із матеріалів справи, сторонами на виконання умов договору, у зв`язку із закінчення строку на який Договір оренди №04/11, з урахуванням положень Додаткової угоди від 01.03.2022, було укладено, 31.05.2023 підписано Акт № 3 прийому-передачі в орендне користування, за яким ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС (орендар) повернув, а ТОВ МЕРКУРІЙ + (орендодавець) прийняв частину нежитлової будівлі літ. «А», що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Семена Палія (Дніпропетровська дорога), 996, загальною площею 174,00 кв. м., іменоване далі за текстом «Об`єкт оренди».

Водночас у п. 6 даного акту ТОВ МЕРКУРІЙ + та ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС погодили, що сторони не мають претензій одна до одної.

Проте, предметом даного позову, зокрема, є вимога про стягнення із відповідача вартості кондиціонерів в розмірі 53 958,33 грн, оскільки 30 та 31 травня 2023 ТОВ МЕРКУРІЙ +, неправомірно позбавили позивача можливості самостійно демонтувати кондиціонери Olmo OSН-24LD7W та GREE GWН24KG-K3DNA5G/GWH24KG.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Положеннями ч. 1. ст. 767 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Згідно ч. 1-3 ст. 778 Цивільного кодексу України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за найм речі.

Положеннями ч. 1. ст. 785. Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Належність доказів передбачена статтею 76 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якої належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлена допустимість доказів, у відповідності до якої обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження здійснення ТОВ МЕРКУРІЙ + неправомірних дій, які унеможливили 30 та 31 травня 2023 року доступ у орендоване приміщення працівників орендаря, позивачем надано лише вимогу про усунення перешкод у користуванні приміщенням за вих. № 30-05/ПК від 30.05.2023 із доказами її надіслання на адресу відповідача 31.05.2023.

При цьому суд зауважує, що інших доказів про перешкоджання відповідачем доступу до орендованого позивачем приміщення матеріали справи не містять.

За таких обставин, з огляду на наявність в матеріалах справи підписаного акту № 3 від 31.05.2023, згідно якого сторони не мають претензій одна до одної, з урахуванням відсутності в матеріалах справи інших доказів на підтвердження вчинення відповідачем протиправних дій, а також враховуючи твердження відповідача про невчинення ним жодних дій, які б унеможливили допуск у орендоване приміщення працівників позивача, суд доходить висновку про недоведення позивачем здійснення ТОВ МЕРКУРІЙ + неправомірних дій, які унеможливили 30 та 31 травня 2023 року доступу у орендоване приміщення працівників орендаря та неможливості демонтувати здійснені поліпшення.

Щодо стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ + вартості кондиціонерів в розмірі 53 958,33 грн, суд зазначає таке:

31 травня 2023 року між ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС та ТОВ МЕРКУРІЙ + було підписано Акт №3 прийому-передачі з орендного користування, згідно з яким Орендар передав, а Орендодавець оглянув, перевірив та прийняв з орендного користування частину нежитлової будівлі літ. «А», що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Семена Палія (Дніпропетровська дорога), буд. 99 Б, загальною площею 174 кв. м.

Згідно даного Акту відбулася передача орендарем орендодавцю об`єкту оренди з орендного користування та завершилось нарахування орендодавцем орендарю орендної плати за користування об`єктом оренди згідно Договору оренди № 04/11 від 04 листопада 2019 року.

Відповідно до п. 6 Акту №3, станом на 31.05.2023, сторони не мали претензій одна до одної.

На підтвердження наявності у власності позивача кондиціонерів Olmo OSН-24LD7W та GREE GWН24KG-K3DNA5G/GWH24KG ТОВ ВАЙН ХАНТЕРС додано до матеріалів справи бухгалтерські довідки (т. 1 а.с. 25, 26) та акт наданих послуг № 122 від 16.08.2021 щодо монтажу кондиціонерів з виїздом в с. Крижанівка, у кількості 2 шт.

Між тим, позивачем до матеріалів справи не додано жодних доказів, на підтвердження звернення до наймодавця або надання згоди ним на поліпшення об`єкту оренди шляхом розміщення в приміщенні кондиціонерів. Крім того документального підтвердження факту знаходження кондиціонерів, що належать позивачу в об`єкті оренди: в частині нежитлової будівлі літ. «А», що знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Семена Палія (Дніпропетровська дорога), буд. 99 Б, загальною площею 174 кв. м., під час дії договору та, зокрема, станом на момент підписання Акту №3 прийому-передачі з орендного користування від 31.05.2023, матеріали справи не містять.

Водночас на спростування вищезазначеної обставини в матеріалах справи міститься підписаний сторонами Акт №3 прийому-передачі з орендного користування від 31.05.2023, у якому позивач підтвердив звільнення нежитлового приміщення, яке передбачає, виконання обов`язку, передбаченого п. 4.5 Договору щодо звільнення від майна, що знаходилось в ньому, без жодних претензій та зауважень з боку сторін.

При цьому, твердження позивача, що він був змушений підписати Акт повернення приміщення з орендного користування задля уникнення нарахування зі сторони орендодавця штрафних санкцій за невчасне повернення приміщення, судом не приймаються до уваги оскільки позивач не був позбавлений можливості зазначити у такому акті про наявність недемонтованого обладнання, що належить позивачу, між тим сторони зазначили про відсутність претензій одна до одної.

За таких обставин суд вважає безпідставними та такими що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ + вартості кондиціонерів в розмірі 53 958,33 грн.

Щодо стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ + упущеної вигоди в розмірі 34 000,00 грн, суд зазначає таке:

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України).

Частиною третьою статті 147 ГК України передбачено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

За приписами ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч.2, 3, 4 ст.623).

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

Системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання. (Висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач визначив підставою звернення до суду дії відповідача, які полягали у протиправній поведінці, яка унеможливив допуск у приміщення працівників орендаря.

Однак, як вже встановлено судом, позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження вчинення ТОВ МЕРКУРІЙ + неправомірних дій, які унеможливили 30 та 31 травня 2023 року доступ у орендоване приміщення працівників орендаря, отже позивачем не доведено наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення у вигляді протиправної поведінки.

Крім того, враховуючи положення ч.4 ст.623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Згідно з в приписами ч.3 ст.623 ЦК України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін.

Однак як у даному випадку, позивачем на підтвердження розміру упущеної вигоди позивачем до матеріалів справи додано копії z звітів: 09.05.2023 на суму 16 977,50 грн, 19.05.2023 на суму 19 427,30 грн, 16.05.2023 на суму 15 228,00 грн, що у свою чергу не є підтвердженням наявності та розміру понесених збитків, відповідно до вищенаведених приписів законодавства.

Отже, позивачем фактично не доведено ні протиправної поведінки відповідача, ні наявності та розміру понесених збитків, так само як і причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Окрім того, як уже зазначалось, відповідно до норм чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, обов`язковою умовою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є доведеність тих обставин, що позивачем (кредитором) дійсно вжито певних заходів щодо одержання таких доходів, як це передбачено ч.4 ст.623 ЦК України.

Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Окрім того, позивач у цій справі повинен був не лише довести протиправність поведінки відповідача, наявність збитків у вигляді втраченого доходу та зв`язок між ними, але й надати докази, які б підтверджували реальну, а не абстрактну (гіпотетичну) можливість отримання такої суми доходів, які позивачем було визначено як утрачену вигоду, а також довести, що кредитором вжиті усі можливі заходи щодо одержання доходу.

З огляду на вищевикладене, господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ + упущеної вигоди в розмірі 34 000,00 грн, в зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно п.2 ч.1, ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2.Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 30 жовтня 2023 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська