Рішення

від 27.10.2023 по справі 920/1002/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.2023м. СумиСправа № 920/1002/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А., розглянувши без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/1002/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Ейрена-К (40016, м. Суми, пр-т. Свободи, буд. 19, код ЄДРПОУ 41852835)

до відповідачаФізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 70930 грн 10 коп.

1. Короткий зміст позовних вимог, заперечень проти позову та хід розгляду справи.

1.1. 23.08.2023 позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 70930 грн 10 коп., в тому числі: 50247 грн 97 коп. борг, 4800 грн 00 коп. штраф, 2512 грн 13 коп. 3% річних, 13370 грн 00 коп. інфляційні втрати, нараховані на підставі договору оренди № 0103/2021-04 від 01.03.2021; витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн 00 коп.

1.2. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023, справу призначено судді Жерьобкіній Є.А.

1.3. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.08.2023 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) має статус фізичної особи-підприємця з 08.06.2006.

1.4. Ухвалою від 28.08.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1002/23, суд визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. 7 ст. 252 ГПК України). Позивачу надав семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України. Відповідачу надав семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України. Заяви, клопотання і заперечення подаються сторонами в письмовій формі.

1.5. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у порядку ст. 165 ГПК України. Ухвала про відкриття провадження у цій справі, що була направлена на адресу відповідача, повернулася на адресу суду 04.09.2023.

Суд повторно направив вказану ухвалу на адресу відповідача 20.09.2023 та поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою на поштовому конверті «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (Постанова Верховного Суду № 755/17944/18 (61-185вс23) від 10.05.2023).

1.6. Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

2.1. Між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди № 0103/2021-04 від 01.03.2021(далі-Договір), згідно якого позивач передає, відповідач приймає в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 922,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (п. 1.1. Договору).

2.2. Факт передачі вказаного приміщення підтверджується Актом приймання-передачі частини нежитлового приміщення № 1 від 01.03.2021.

2.3. Згідно п. 4.1. Договору строк договору обчислюється з 01.03.2021 та триває по 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань.

Додатковою угодою № 1 до Договору від 30.11.2021 було продовжено строк договору до 28.02.2022.

2.4. 28.02.2023 сторонами Договору складено Акт № 2 приймання-передачі частини нежитлового приміщення (повернення).

2.5. Згідно п. 3.3 Договору Орендар зобов`язаний вчасно і в повному обсязі сплачувати плату за користування об`єктом оренди та здійснювати відшкодування експлуатаційних та комунальних платежів відповідно до умов Договору .

2.6. Згідно п. 5.2., 5.3., 5.4., 5.5. Договору розмір щомісячної орендної плати за користування об`єктом оренди становить 12000 грн 00 коп. Плата за користування об`єктом оренди проводиться орендарем шляхом 100% сплати на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10-го чиста місяця, що підлягає сплаті на підставі отриманого від орендодавця рахунка-фактури. Вартість спожитих комунальних послуг не входить до орендної плати. Орендодавець надає додатково орендарю послуги з організації складу: опалення приміщення, доступ до електромережі, освітлення об`єкту оренди, місць, загального користування та прилеглої території, постачання холодної води, організацію охорони будівлі, де розташований склад. Вартість послуг з організації складу розраховується як сума спожитої електроенергії, води, вартість водовідведення, опалення, утримання будинку та прибудинкової території, вивіз сміття, підготовка системи опалення до опалювального сезону, технічне обслуговування інженерних мереж, планові заходи згідно нормативних вимог про обслуговування електромереж та інші послуги без отримання яких, використання об`єкту оренди відповідно до умов даного договору є неможливим. Вартість послуг розраховується на підставі показників лічильника або у разі відсутності лічильників, пропорційно площі об`єкту оренди. Не пізніше 10 числа кожного місяця орендодавець надає орендарю Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за фактичну оренду, податкову накладну та інші документи (в тому числі розрахунок спожитих комунальних послуг за даними показників лічильників), пов`язані з наданням послуг оренди за попередній місяць оформлені належним чином.

2.7. Додатковою угодою № 1 до Договору від 30.11.2021 на період з 01.12.2021 по 28.02.2022 щомісячна орендна плата за користування об`єктом оренди зменшується на 50% та становить 6000 грн 00 коп.

2.8. Відповідач отримав від позивача послуги з організації роботи складів у листопаді, грудні 2021, січні, лютому 2022, що підтверджено актами надання послуг:

№ 166 від 31.12.2021 на суму 18624 грн 50 коп. (заборгованість 17281 грн 77 коп);

№ 14 від 31.01.2022 на суму 18181 грн 67 коп. (заборгованість 18181 грн 67 коп.);

№ 29 від 28.02.2022 на суму 5574 грн 00 коп. (заборгованість 5574 грн 00 коп.);

№ 35 від 28.02.2022 на суму 9237 грн 53 коп. (заборгованість 9237 грн 53 коп.).

Загальна заборгованість по відшкодуванню експлуатаційних та комунальних платежів (послуг з організації складів) склала 50274 грн 97 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача 50247 грн 97 коп.

Позивач направив відповідачу 01.02.2023 претензію про наявність заборгованості в розмірі 50274 грн 97 коп. та необхідність її погашення. Проте, відповіді на претензію не подано.

2.9. Відповідно до п. 8.1. Договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань Сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства і цим Договором.

Відповідно до п. 8.2. Договору якщо прострочення щодо сплати орендної плати або відшкодування витрат орендодавця щодо оплати комунальних послуг триває понад 30 (тридцять) календарних днів орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві штраф у розмірі 20 % від розміру орендної плати, встановленої у п.5.2., за кожен випадок прострочення.

Враховуючи несплату відповідачем наявної заборгованості, позивачем нараховано штраф за актами надання послуг (листопад, грудень 2021, січень, лютий 2022) у розмірі 4800 грн 00 коп. (6000 грн 00 коп. * 20%) * 4).

2.10. Позивачем нараховано на суму заборгованості 50247 грн 97 коп., за період з 01.03.2022 до 01.07.2023, 13370 грн 00 коп. інфляційних та 2512 грн 13 коп. 3% річних.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 70930 грн 10 коп.

3. Мотиви, якими керувався суд, застосоване ним законодавство та висновки за наслідками розгляду справи.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів, правочинів, інших юридичних фактів.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статтей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що за умовами укладеного між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) договору оренди № 0103/2021-04 від 01.03.2021, орендодавець надає додатково орендарю послуги з організації складу: опалення приміщення, доступ до електромережі, освітлення об`єкту оренди, місць, загального користування та прилеглої території, постачання холодної води, організацію охорони будівлі, де розташований склад. Вартість послуг з організації складу розраховується як сума спожитої електроенергії, води, вартість водовідведення, опалення, утримання будинку та прибудинкової території, вивіз сміття, підготовка системи опалення до опалювального сезону, технічне обслуговування інженерних мереж, планові заходи згідно нормативних вимог про обслуговування електромереж та інші послуги без отримання яких, використання об`єкту оренди відповідно до умов даного договору є неможливим. Вартість послуг розраховується на підставі показників лічильника або у разі відсутності лічильників, пропорційно площі об`єкту оренди.

Наявними у справі доказами підтверджено, що відповідач отримав від позивача послуги з організації роботи складів у листопаді, грудні 2021, січні, лютому 2022, що підтверджено актами надання послуг, на суму 50274 грн 97 коп.

Проте, порушуючи передбачені договором умови, відповідач взяті зобов`язання щодо своєчасної повної оплати отриманих послуг не виконав, заперечень проти позову чи доказів оплати суду не подав.

Таким чином, сума заборгованості відповідача за отримані послуги за договором оренди складає 50274 грн 97 коп. В свою чергу, позивач просить суд стягнути з відповідача 50247 грн 97 коп. заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу за невідшкодовані експлуатаційні та комунальні платежі за договором оренди в розмірі 50247 грн 97 коп.

Суд встановив, що позивачем, у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати послуг, нараховано штраф у розмірі 20 % від розміру орендної плати, встановленої у п.5.2., за кожен випадок прострочення, в розмірі 4800 грн 00 коп.; 13370 грн 00 коп. інфляційних та 2512 грн 13 коп. 3% річних, за період з 01.03.2022 до 01.07.2023.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 8.2. Договору якщо прострочення щодо сплати орендної плати або відшкодування витрат орендодавця щодо оплати комунальних послуг триває понад 30 (тридцять) календарних днів орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві штраф у розмірі 20 % від розміру орендної плати, встановленої у п.5.2., за кожен випадок прострочення.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення сплати відшкодування витрат орендодавця щодо оплати комунальних послуг понад 30 календарних днів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4800 грн 00 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг, перевіривши за допомогою Юридичного калькулятора розрахунок позивача, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 13370 грн 00 коп. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши за допомогою Юридичного калькулятора розрахунок 3 % річних, суд встановив, що розрахунок є арифметично невірним, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині в розмірі 2015 грн 43 коп., в іншій частині позовних вимог щодо 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення з ФОП ОСОБА_1 15000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Судом встановлено, що згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у позовній заяві, розмір витрат позивача на правову допомогу в даній справі склав 15000 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду

На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 15000 грн 00 коп. позивачем надано копію укладеного між ним та адвокатом Іващенком Олександром Миколайовичем договору про надання правової допомоги від 16.08.2022 № 1, копію звіту про обсяг наданих послуг № 1 від 22.08.2023, копію платіжної інструкції № 173 від 16.08.2023 про сплату позивачем адвокату 15000 грн 00 коп. за надання послуг по договору про надання правової допомоги № 1 від 16.08.2023, згідно рахунка № 1 від 16.08.2023.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено копії виданого адвокату Іващенку Олександру Миколайовичу ордеру від 17.08.2023 року серії ВМ № 1040283 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 20.06.2023 року № 8 серії СМ № 000782.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової допомоги № 1 від 16.08.2023 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу по стягненню заборгованості з ФОП ОСОБА_1 по договору оренди № 0103/2021-04 від 01.03.2021, передбаченому даним Договором.

Згідно розділу 4. договору про надання правової допомоги № 1 від 16.08.2023 правову допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в розмірі 15000 грн 00 коп. Оплата здійснюєтся протягом десяти календарних днів з дня підписання даного договору. За результатами надання правової допомоги адвокатом складається звіт про обсяг наданих послуг, що підписується сторонами. Сума вказана в п. 4.1. даного Договору є гонораром адвоката за надання правової допомоги та поверненню не підлягає.

Згідно звіту про обсяг наданих послуг № 1 від 22.08.2023, в рамках договору про надання правової допомоги № 1 ві 16.08.2023, адвокат надав такий обсяг послуг:

надання консультацій щодо судової практики, перспективи справи, докуменів необхідних для підготовки позовної заяви 2000 грн 00 коп.;

підготовка позовної заяви 5000 грн 00 коп.;

супроводження судової справи в суді першої (за наявності апеляційної, касаційної) інстанції, незалежно від кількості судових засідань, та незалежно від кількості процесуальних документів, які будуть підготовлені в ході супроводження справи адвокатом - 8000 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та конкретної ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 року в справі № 914/359/18, від 06.03.2019 року в справі № 922/1163/18 та інших.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.

Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України від 23.01.2014, Горковлюк та Кагановський проти України від 04.10.2018).

В кожній конкретній справі суд оцінює розмір витрат на правничу допомогу у сукупності з іншими критеріями (зокрема, розумність, необхідність, чи були вони фактично понесені). Критерій розумності у спірному випадку оцінюється у співвідношенні із виконаною роботою, обставинами справи, тощо. Суд не вбачає розумної потреби у таких витратах для цієї справи, не вважає, що вони відповідають критерію необхідності.

Суд звертає увагу, що дана справа не є складною, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги ґрунтуються на стандартних документах про надання послуг, позовна заява не містить складних розрахунків.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на вищевикладене, специфіку справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, враховуючи судову практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 920/1002/23 є необгрунтовано завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення позивачем судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 15000 грн 00 коп., тому суд дійшов висновку, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн 00 коп.

Зокрема, суд задовольняє вимогу про стягнення вартості підготовки позовної заяви 5000 грн 00 коп., оскільки вказані витрати безпосередньо відносяться до розгляду справи № 920/1002/23.

Керуючись ст. 2, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ейрена-К (40016, м. Суми, пр-т. Свободи, буд. 19, код ЄДРПОУ 41852835) 50247 грн 97 коп. боргу, 4800 грн 00 коп. штрафу, 2015 грн 43 коп. 3% річних, 13370 грн 00 коп. інфляційних втрат; 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору; 5000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане суддею 01.11.2023.

СуддяЄ.А. Жерьобкіна