ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3052/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ", м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство "Тиск", м. Харків про розірвання договору та стягнення 150 967,79 грн без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ" (Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області 11 липня 2023 року із позовною заявою про:
- розірвання договору №ТПП00000818 від 13.09.2021 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство "Тиск" на поставку компресорної установки ВK 30PSMA-10;
- стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство "Тиск" суми сплаченої за товар в розмірі 150967,79 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00грн.
Суд своєю ухвалою від 13.07.2023 залишив позов ТОВ "Компанія "ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ" без руху, установити Позивачу строк п`ять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання - доказів сплати судового збору у встановленому порядку або звільнення чи зменшення згідно чинного законодавства.
28 липня 2023 року до суду надійшло клопотання (вх. №19998) про усунення недоліків, де надано у якості доказів платіжне доручення №55135 від 21.07.2023 про сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн за подання позову.
Як встановлено судом, вищезазначене клопотання було направлено через відділення поштового зв`язку 24.07.2023. Таким чином вбачається, що Позивач усунув недоліки, які призвели до залишення позову без руху.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 року відкрито провадження у справі, призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення Відповідача про розгляд справи; в розумінні п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, копія ухвали від 02.08.2023 вважається врученою Відповідачу, про що також свідчить наявний підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення та роздруківка з сайту "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) стосовно відстеження відправлення рекомендованого повідомлення за трекінг номером 6102272550459 (Рекомендоване повідомлення про вручення ф.119), де встановлено, що судові документи отримано 09.08.2023.
Так, станом на момент складання повного тексту, Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.08.2023.
Суд, своєю ухвалою повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, висновки експертів, клопотання, заяви та пояснення можуть бути подані до суду в строк до 29.08.2023р.
Враховуючи вищевказане суд вважає, що Відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. У той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Слід зазначити, що судом було вжито заходів щодо належного повідомлення Відповідача про рух позовної заяви, шляхом направлення копії ухвал засобами поштового зв`язку на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.
Відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.
Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань у даній справі з боку відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу Відповідача копії ухвал у справі, свідчить про незацікавленість останнього у її своєчасному розгляді.
Суд приймає до уваги, що сторонам створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення Відповідача стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень проти позову (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
А також судом повідомлено, що у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.
Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно з ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.
13 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТИСК» (Відповідач) було укладений договір №ТПП00000818 (надалі - Договір). Умовами, якого встановлено, що Позивач зобов`язується поставити компресорне обладнання та комплектуючі вироби до нього (далі разом - Товар), комплектність відповідно до Технічної специфікації, кількість та ціна яких вказана у Рахунках-фактурах до Договору та рахунках на сплату, а Відповідач зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар.
З Технічної специфікації до Договору від 13.09.2021 року вбачається, що поставляється Компресорна установка ВК 30PSMA-10, вартість якої становить 150967,79 грн.
Так, Позивач вказує, що зазначена Компресорна установка була поставлена та отримана Позивачем, що підтверджується видатковою накладною №594 від 20.10.2021 року та 26 жовтня 2021 року був здійснений запуск обладнання в роботу.
Так, між сторонами було узгоджено 6 розділом гарантій зобов`язання. За умовами п.6.1 Договору Постачальник гарантує якість Товару, що поставляється згідно цього Договору, протягом 60 місяців з моменту вводу в експлуатацію обладнання та підписання актів вводу в експлуатацію Постачальником. У випадку виявлення в період гарантійного строку неякісного (дефектного) Товару й/або виходу з ладу товару, фіксування виявлених у період гарантійного строку дефектів (в тому числі прихованих) проводиться в наступному порядку: - Покупець у письмовій формі повідомляє про це Постачальника із зазначенням Товару, дати виявлення й характер виявлених дефектів або несправності; - уповноважений представник Постачальника зобов`язаний прибути в місце експлуатації (зберігання) Товару, вказане Покупцем, для складання відповідного Акту протягом 1-ого (одного) робочого дня з моменту одержання письмового повідомлення Покупця; - при неявці або відмові від прибуття представника Постачальника за викликом Покупця, перевірка та складання Акту, проводиться Покупцем за участю комісії співробітників Покупця. (п.6.2 Договору).
Згідно п.6.4 Договору ремонт або заміна Товару в період гарантійного строку підтверджується відповідним Актом.
Від початку використання компресорної установки Позивач звертався до Відповідача для проведення поточного обслуговування та проведення ремонтних робіт, зокрема, представники Відповідача здійснювали ремонт Компресорної установки ВК 30PSMA-10 за місцезнаходженням Позивача 09 листопада 2021 року, 29 листопада 2021 року, 01 грудня 2021 року, що підтверджується відповідними актами. В результаті постійних ремонтних випадків 13 грудня 2021 року Відповідачем було здійснено заміну компресорної установки на підмінне обладнання, що підтверджується Актом приймання-передачі від 13.12.2021 року. Після здійснення ремонтних робіт 11.01.2022 року Відповідачем було повернуто Компресорну установку ВК 30PSMA-10 та Сторонами було підписано відповідний Акт приймання-передачі. Позивач посилається на те, що Відповідачем було здійснено монтаж відповідно до інструкції по експлуатації, випробувано та здійснено запуск, на підтвердження відповідності складений Акт відповідності компресора вимогам паспорта заводу виробника від 11.01.2022 року.
21 червня 2022 року Відповідачем здійснено поточне технічне обслуговування Компресорної установки ВК 30PSMA-10. Однак, 19 травня 2023 року Компресорна установка ВК 30PSMA-10 самозайнялась та була повністю знищена. 24 травня 2023 року Позивач звернувся із листом №24/05/1-23 щодо виконання гарантійних зобов`язань за договором з проханням виконати вимоги п.п.6.1-6.6 Договору та здійснити заміну компресора або повернути кошти за Товар.
Представник Відповідача не з`явився для обстеження згорівшого обладнання, у зв`язку з чим Позивачем було створено комісію, якою складено акт про виявлені дефекти від 26.05.2023 року.
В свою чергу, Відповідач листом №1-30/05-23 від 30.05.2023 року повідомив про відмову в гарантійному обслуговуванню у зв`язку із ненаданням підтверджень гарантійного випадку.
На думку Позивача така відмова Відповідача є незаконною та такою, що порушує права Позивача, як Покупця за Договором.
У зв`язку з неявкою представників Відповідача 26 травня 2023 року Позивачем було складено Акт про виявлені дефекти Компресорної установки ВК 30PSMA-10, а саме: несправність внутрішніх вузлів обладнання, що спричинило самозаймання, тобто на вказаний дефект розповсюджується гарантійні зобов`язання Відповідача щодо ремонту або відшкодування вартості Товару.
Для фіксації підстав та результатів пожежі Позивачем було викликано працівників Державної служби надзвичайних ситуацій, працівниками якої складено Акт про пожежу від 21.06.2023 року, в якому зазначено, що пожежа виникла 19 травня 2023 року о 18 год. 50 хв. за адресою пр. Слобожанський, 29Б в приміщенні, власником якого є ТОВ «НВФ «Асоціація «Метридоза», орендарем на даний час є ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи».
Згідно вказаного Акту місцем виникнення пожежі є компресор в компресорному приміщенні, що в подальшому спричинило значного знищення майна Позивача.
Так, п.6.6 Договору передбачено виключні обставини які виключають обов`язок Відповідача здійснювати гарантійний ремонт або заміну Товару, а саме: постачальник не несе відповідальності за дефекти або вихід із ладу Товару в період гарантійного строку (гарантійні зобов`язання Покупця виключаються/припиняються) у випадках: - порушення Покупцем вимог по експлуатації Товару; - використання Покупцем Товару не за призначенням; - внесення Покупцем змін у конструктивні елементи Товару без узгодження із заводом-виробником.
Позивач вважає, що підстави, які виключають обов`язок Постачальника по здійсненню гарантійного ремонту, заміні або поверненню сплачених грошових коштів за Товар, відсутні.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
В статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої та шостої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з частинами першою та другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Поряд з тим в силу статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, як вбачається з матеріалів наданих Позивачем та не спростованих Відповідачем, 20 жовтня 2021 року Компресорна установка ВК 30PSMA-10 була поставлена Відповідачем та отримана Позивачем, що підтверджується видатковою накладною №594 від 20.10.2021 року. Тобто в цій частині Договору Відповідач виконав свої зобов`язання.
Стосовно здійснення Відповідачем своїх ообов`язків в частині гарантійного ремонту, заміні або поверненню сплачених грошових коштів за Товар, останній відмовився від своїх обов`язків передбачених умовами Договору.
Заперечень чи пояснень по справі Відповідач щодо таких вимог викладених в позові надано не було.
Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).
У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №537/4905/15-ц).
Отже, в силу положень статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Так, відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості; постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення оплаченої суми.
Частинами першою, другою статті 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Статтями 675, 678, 679, 680 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості у момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
При цьому в силу положень частини першої статті 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту.
Так, продавець несе відповідальність за недоліки товару, якщо вони виникли до його передання покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.12.2019 у справі №904/5002/18, від 30.04.2020 у справі №904/8794/17, від 09.06.2022 №904/974/21, від 06.12.2022 №925/1429/21 від 02.02.2023 у справі №916/604/21.
Суд зазначає, що відповідно до положень частини першої статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Згідно з частинами першою та другою статті 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Частиною першою статті 269 ГК України передбачено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статті 674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Крім того згідно зі статтею 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках. Обов`язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки. Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.
Суд зазначає, що Сторони Договору передбачили гарантійні зобов`язання, а також встановили, що Постачальник гарантує якість Товару, що поставляється згідно цього Договору протягом 60 місяців з моменту вводу в експлуатацію обладнання та підписання актів вводу в експлуатацію Постачальником.
Як вбачається з наявного матеріалах справі Акту від 21 червня 2022 року, Відповідачем здійснено поточне технічне обслуговування Компресорної установки ВК 30PSMA-10 серійний №509 дата випуску - 10/21.
Після виходу з ладу Товару (19.10.2023) представник Відповідача не з`явився після направленого Позивачем листа №24/05/1-23 від 24.05.2023, тим самим не виконуючи вимоги Договором, що передбачені п.п.6.1-6.6.
Таким чином, з огляду на умови Договору та встановлене судом обставини, у даному випадку презюмується, що Постачальник передав Товар неналежної якості, а також останнім не доведено існування обставин які спростовуються такі твердження.
Застосування положень частини другої статті 678 ЦК України призюмується з тим, що спірний товар має приховані недоліки необхідним є, по-перше, здійснення звичайної для даного виду продукції перевірки, а, по-друге, їх виявлення під час використання (зберігання) та доведення цього факту належними та допустимими доказами.
У відповідності до ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Згідно з ч. 3 ст. 680 ЦК України якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.
Стаття 269 ГК України визначає, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу. Стандартами, технічними умовами або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами. Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами або договором. Гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчислюється від дня виготовлення товару. Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб. Постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором. Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2023 Позивач звернувся до Відповідача із Вимогою, у якій просив виконати гарантійні зобов`язань передбаченими п.п.6.1-6.6 Договору та здійснити заміну компресора або повернути кошти за Товар. У відповідь на яку, Відповідач зазначив, листом №1-30/05-23 від 30.05.2023 року, про відмову в гарантійному обслуговуванню у зв`язку із ненаданням підтверджень гарантійного випадку.
Суд вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
У зв`язку з викладеним, суд також зазначає, що за приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Таким чином, цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.
Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.
Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Розірвати договір №ТПП00000818 від 13.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ» (проспект Слобожанський, будинок 29, кімната 416, місто Дніпро, 49083, код ЄДРПОУ 36495890) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТИСК» (провулок Микитинський, будинок 28/1, місто Харків, 61001, код ЄДРПОУ 42890583) на поставку Компресорної установки ВК 30PSMA-10.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТИСК» (провулок Микитинський, будинок 28/1, місто Харків, 61001, код ЄДРПОУ 42890583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ» (проспект Слобожанський, будинок 29, кімната 416, місто Дніпро, 49083, код ЄДРПОУ 36495890) сплачену за товар суму 150967,79 грн, а також суму судового збору в розмірі 2684,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено "30" жовтня 2023 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
СуддяІ.П. Жигалкін
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 30.10.2023 |
Оприлюднено | 02.11.2023 |
Номер документу | 114578750 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Жигалкін І.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні