Постанова

від 30.10.2023 по справі 904/3501/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/3501/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів - Баранця О.М., Кондратової І.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області

в складі судді Загинайко Т.В.

від 13.04.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: Кощеєва І.М., Березкіної О.В. Чус О.В.

від 08.06.2023

за заявою Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради

про заміну боржника у наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2019 у справі № 904/3501/18

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"

до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради

про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за договором на фінансування субсидій,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хід розгляду справи та зміст заяви про заміну боржника

1. У 2018 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради (надалі - Відповідач) про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) трьох процентів річних у розмірі 575 357,09 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 825 625,79 грн.

2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2018 у справі № 904/3501/18 позов задоволено та стягнуто з Відповідача на користь Позивача три проценти річних у розмірі 575 357,09 грн, інфляційні у розмірі 1 825 625,79 грн, а також 36 014,74 грн судового збору.

3. Рішення суду першої інстанції набрало законної сили 28 грудня 2018 року. На його виконання Господарським судом Дніпропетровської області було видано відповідний наказ від 18.01.2019.

4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2022, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2022 у справі № 904/3501/18, сторону виконавчого провадження (боржника) у наказі від 18.01.2019 було замінено з Відповідача на Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (надалі - Заявник, Скаржник).

5. Заявник звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою від 31.03.2023 вх. № 15597/23, у якій просив замінити боржника у наказі від 18.01.2019 у справі № 904/3501/18 із Заявника на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області).

6. Заяву обґрунтовано тим, що:

- згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України" від 16.09.2022 р. № 1041 (надалі - Постанова № 1041) Пенсійний фонд України повинен забезпечити з 01 жовтня 2022 року виплату, а з 01 грудня 2022 року - призначення житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу;

- одночасно відповідно до Постанови № 1041 були внесені зміни у Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" від 21.10.1995 р. № 848 (надалі - Положення № 848 ). Так, пунктом 9 Положення № 848 передбачено, що з 01 грудня 2022 року призначення житлових субсидій здійснюється органами Пенсійного фонду;

- ураховуючи вищезазначені норми законодавства, у грудні 2022 року Заявником на адресу Пенсійного фонду був направлений акт приймання-передачі даних по рішенням суду, за якими здійснюються утримання Державною казначейською службою.

7. На переконання Заявника, передання функцій з призначення житлових субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення органам Пенсійного фонду України свідчить, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області є правонаступником окремих прав та обов`язків Заявника.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

8. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 904/3501/18, у задоволенні заяви Заявника про заміну боржника в наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2019 у справі № 904/3501/18 відмовлено.

9. Судові рішення мотивовані тим, що Положенням № 848 не передбачено виконання органами Пенсійного фонду України раніше ухвалених судових рішень, а тому з поданих матеріалів також не вбачається, що правонаступником Заявника у справі про стягнення процентів річних та інфляційних втрат за договором на фінансування субсидій може бути ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

10. 06 липня 2023 року Заявник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 904/3501/18, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким заяву задовольнити.

11. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, які мають значення для справи, неправильно застосували норми матеріального права та дійшли хибного висновку, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не є правонаступником Заявника.

12. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить Суд відмовити у її задоволенні та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

13. У відзиві, зокрема, зазначається, що:

- нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат у справі № 904/3501/18 обмежується періодом січень 2017 року - березень 2018 року. Разом із тим Постановою № 1041 на Пенсійний фонд України покладається забезпечення виплати субсидій та пільг з 01 жовтня 2022 року, а призначення субсидій та пільг - з 01 грудня 2022 року;

- Постанова № 1041 не покладає на органи Пенсійного фонду України обов`язок з виплати трьох процентів річних та інфляційних втрат, що були стягнуті судами за попередні періоди;

- копія акта приймання-передачі, складеного в односторонньому порядку Заявником, не може вважатися доказом переходу відповідних зобов`язань до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Крім того, пунктом 2 Постанови № 1041 визначено, що актами передаються та приймаються пакети документів, справи, а не зобов`язання.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

14. Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, перевірив у межах доводів та вимог Скаржника, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, дійшов наступних висновків.

15. Процесуальне правонаступництво регулюється статтею 52 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Вказана норма корелюється зі статтею 334 ГПК України та частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якими у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

16. Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу, починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13 та від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17.

17. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 зазначено, що на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. У такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

18. У постанові від 18.01.2022 у справі № 34/425 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відповідно до частини першої статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку в правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

19. Верховний Суд неодноразово зазначав про існування універсального та сингулярного правонаступництва (постанови Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 925/436/22, від 12.08.2021 у справі № 910/4288/20).

20. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17).

21. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

22. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України (частина друга статті 509 Кодексу).

23. Верховний Суд зазначає, що внаслідок певної дії чи події сторону в зобов`язанні можливо замінити на іншу особу, яка є її правонаступником, або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків.

24. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідне підтвердження факту вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

25. Окремим, особливим видом правонаступництва є публічне правонаступництво. Під ним розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.

26. У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

27. Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можливо виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом [на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)] сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другого відповідача суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із таким суб`єктом.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19.

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірних правовідносинах Позивач є стягувачем, а Скаржник - боржником. На стадії судового провадження з виконання рішення суду Скаржник вправі заявляти про заміну боржника на підставах та у порядку, визначених ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

29. Як на підставу здійснення правонаступництва Скаржник посилається на Постанову № 1041 та Положення № 848, згідно з якими на Пенсійний фонд України покладається з 01 жовтня 2022 року виплата, а з 01 грудня 2022 року - призначення субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу.

30. Суд констатує, що 01 жовтня відбулося компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво, за якого до Пенсійного фонду України перейшли функції з виплати, а з 01 грудня 2022 року - з призначення субсидій і пільг у відповідній сфері. Правонаступництво не було пов`язано з припиненням діяльності Скаржника, а зумовлено зменшенням обсягу його адміністративної компетенції та передання її у цій частині до органів Пенсійного фонду України.

31. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що з Положення № 848 не вбачається можливість виконання органами Пенсійного фонду України раніше прийнятих судових рішень, а тому з поданих матеріалів також не вбачається, що правонаступником Скаржника у справі про стягнення процентів річних та інфляційних втрат за договором на фінансування субсидій може бути ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

32. Верховний Суд звертає увагу, що Постанова № 1041 та Положення № 848 не покладають на органи Пенсійного фонду України обов`язок з виплати трьох процентів річних та інфляційних втрат, що були стягнуті судами за попередні періоди. Регулятивний вплив Постанови № 1041 та Положення № 848 обмежується виплатою (з 01 жовтня 2022 року) та призначенням (з 01 грудня 2022 року) житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу.

33. Отже, обсяг адміністративної компетенції, що перейшов від Скаржника до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, не охоплюється вимогами, за якими здійснюється стягнення на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2019 у справі № 904/3501/18.

34. Оскільки перехід обов`язку з виплати трьох процентів річних та інфляційних втрат, що були стягнуті судами за попередні періоди, до органів Пенсійного фонду України не відбувся, це свідчить про відсутність матеріального правонаступництва у цій частині та, як наслідок, унеможливлює процесуальне правонаступництво у справі шляхом заміни боржника із Скаржника на ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

35. З огляду на встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

37. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

38. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

39. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2023 у справі № 904/3501/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

І. Кондратова