Рішення

від 31.10.2023 по справі 342/872/23

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/872/23

Провадження № 2/342/429/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

з участю секретаря судового засідання Малик Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Бундзяк Уляна Максимівна, до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину житлового будинку з господарським будівлями і спорудами,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що у державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори С.В. Капріян заведена спадкова справа після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . До спадкового майна входить будинковолодіння АДРЕСА_1 . Право власності на дане майно підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок від 13.10.1989, згідно якого жилий будинок з господарськими будівлями, спорудами належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 . Вивчивши надані позивачем документи, нотаріус 29 листопада 2022 року видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 1147/02-31, оскільки спадкове господарство зареєстровано, як колгоспний двір, що позбавляє нотаріуса можливості визначити конкретний розмір частки спадкодавця в ньому.

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Станом на 15 квітня 1991 року в спадковому господарстві проживали та були зареєстрованими: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач все своє життя допомагав батькам у побуті та веденні господарства. Разом неодноразово проводили як поточний, так і капітальний ремонти житла й господарських споруд. Після смерті батьків позивач фактично вступив в управління спадщиною та отримав відповідні правовстановлюючі документи на майно, належне мамі. Однак, на сьогоднішній день не може належним чином реалізувати своє спадкове право за законом на будинковолодіння через обставини, вказані в постанові нотаріуса.

Ухвалою суду від 25.07.2023 відкрито провадження у даній справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Бундзяк У.М., скориставшись правом, передбаченим ч.1 ст.193 ЦПК України, 23.08.2023 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 та просить визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Зустрічний позов мотивований тим, що станом на 15 квітня 1991 року (час припинення існування колгоспних дворів) в спадковому господарстві проживали та були зареєстрованими: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому кожному члену даного колгоспного двору належить по 1/2 частці господарства. Позивач за зустрічним позовом теж є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батьків, отже йому та відповідачу за зустрічним позовом належить по 1/2 частині будинковолодіння АДРЕСА_1 , як спадкоємцям першої черги за законом.

Ухвалою суду від 12 вересня 2023 р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 10.10.2023 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Позивач-відповідач ОСОБА_1 28.09.2023 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_1 - адвокат Бундзяк У.М. 03.10.2023 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі відповідача-позивача, вимоги зустрічної позовної заяви підтримує в повному обсязі.

Дії учасників справи не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст.5 Цивільного кодексу України (у редакції 2003 року) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Із копії свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 13 жовтня 1989 р., виданого виконкомом Городенківської районної Ради народних депутатів на підставі рішення цього ж виконкому № 141 від 09 серпня 1989 р., вбачається, що в цілому жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 .

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди у період видачі вищезгаданого свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок (з 31.01.1966 по 19.01.1996) регулювалась підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 р. і втратила чинність від 19.01.1996 на підставі наказу Держитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 р. № 56.

Зазначена інструкція передбачала державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом ч.1 ст.120, ст.121, ч.1, ч.2 ст.123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності; володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору; частка члена колгоспного двору в майні двору визначається, зокрема, при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Копією витягу з погосподарської книги Тишківської сільської ради за 1991-1995 роки, виданою Тишківським старостинським округом Городенківської міської ради, стверджується, що суспільна група господарства, розташованого по АДРЕСА_2 , - «колгоспники».

Оскільки право власності на майно колишнього колгоспного двору, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 набуте до 15 квітня 1991 року, тому спір щодо даного майна вирішується за нормами, що регулювали власність цього двору.

Станом на 15.04.1991 у житловому будинку (колгоспному дворі) по АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживали: голова сім`ї, голова колгоспного двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що стверджується довідкою № 21-253, виданою 25.09.2023 Тишківським старостинським округом Городенківської міської ради на підставі по господарської книги № 1 за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.1 ст.120 ЦК України (в редакції 1963 року, яка діяла на час виникнення колгоспних дворів) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Частки всіх членів колгоспного двору є рівними (ст.123 цього ж Кодексу).

Згідно ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Зі змісту ч.2 ст. 370 ЦК України вбачається, що у разі виділу частки із майна, що є в спільній сумісній власності, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

З наведеного слідує, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/2 кожному.

Голова колгоспного двору ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 57 років у с. Тишківці Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 2 від 08 січня 2001 р., що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 08.01.2001 Тишківською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Оскільки ОСОБА_3 помер до 01.01.2004, застосовується Цивільний кодекс УРСР 1963 р. Згідно ст. 524 згаданого кодексу спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом; спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Згідно ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Відповідно до ст.525 згаданого кодексу часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 ; разом ним були зареєстровані: дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що стверджується копією довідки № 21-214, виданої 19.10.2022 Тишківським старостинським округом Городенківської міської ради на підставі по господарської книги № 1 за 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 .

Те, що ОСОБА_3 , 1943 р.н., та ОСОБА_5 , 1948 р.н., були подружжям свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 30 січня 1967 р. Тишківською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 2 від 21 січня 1967 р. в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу.

Позивач-відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , запис за № 11 від 15 березня 1969 р. в книзі записів актів громадянського стану про народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 15 березня 1969 р. Тишківською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області.

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 20 травня 1972 р. Тишківською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області, вбачається, що відповідач-позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , також є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , запис за № 14 від 20 травня 1972 р. в книзі реєстрації актів про народження.

ОСОБА_3 заповіту не вчиняв. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його дружина - ОСОБА_4 та сини: позивач-відповідач ОСОБА_1 та відповідач-позивач ОСОБА_1 , які в рівних частках прийняли спадщину, оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Інших спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст. 1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Із копії спадкової справи № 206/2007, наданої суду Городенківською державною нотаріальною конторою, вбачається, що відповідач-позивач ОСОБА_1 , прийнявши спадщину, як спадкоємець першої черги за законом, 10.03.2007 подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно батька ОСОБА_3 . Йому 10.03.2007 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 497, на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) розміром 93,796 в умовних кадастрових гектарах без визначення межі цієї частки в натурі, яка належала померлому на підставі сертифікату серії НОМЕР_7 .

Позивач-відповідач ОСОБА_1 , прийнявши спадщину, як спадкоємець першої черги за законом, 25.10.2022 також подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва на спадщину за законом на спадкове майно батька ОСОБА_3 .

Дружина спадкодавця ОСОБА_4 , прийнявши спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, до нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно спадкодавця не зверталася.

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_3 входить також 1/2 (3/6) частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) району Івано-Франківської області, що належала йому як члену колишнього колгоспного двору.

Враховуючи вищенаведене, дружина спадкодавця ОСОБА_4 , позивач-відповідач ОСОБА_1 та відповідач-позивач ОСОБА_1 , як спадкоємці першої черги за законом, в рівних частках успадкували вищезгадану частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що становить по 1/6 частці, однак документи на дані частки спадкового майна не оформили.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_11 у віці 71 рік у с. Тишківці Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 10 від 06 квітня 2020 р., що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого 06.04.2020 виконавчим комітетом Тишківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області. Внаслідок її смерті відкрилася спадщина.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно з ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, визначено ч.1 ст.1267 ЦК України.

За ст. ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Ч.1 ст.1270 згаданого кодексу визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ) була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_1 ; разом нею були зареєстровані: син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , внучка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , що стверджується копією довідки № 21-268, виданої 07.12.2022 Тишківським старостинським округом Городенківської міської ради на підставі по господарської книги № 6 за 2016-2022 роки, особовий рахунок № 00-0340-1.

ОСОБА_4 заповіту не вчиняла, що стверджується копією Інформаційної довідки № 61371799 зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), сформованої 20.08.2020 приватним нотаріусом Стефурак Н.Я. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є її сини: позивач-відповідач ОСОБА_1 та відповідач-позивач ОСОБА_1 . Інших спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 судом не встановлено.

Із копії спадкової справи № 125/2020, наданої суду приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Стефурак Н.Я., вбачається, що позивач-відповідач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 , оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та у строк, визначений ч.1 ст.1270 ЦК України, подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини (20.08.2020). Копією Витягу № 61371859 про реєстрацію в Спадковому реєстрі, виданого 20.08.2020 приватним нотаріусом Стефурак Н.Я., підтверджується, що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 66292903 (номер у нотаріуса 125/2020), спадкодавець - ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Прийнявши спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , позивач-відповідач ОСОБА_1 13.10.2022 подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно матері. Йому 13.10.2022 приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Стефурак Н.Я. видано чотири свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за № 2022, № 2023, № 2024 та за № 2025, на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Тишківської сільської ради Коломийського (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) Івано-Франківської області, площами: 0,1300 га, кадастровий номер 2621686201:02:004:0044; 0,14983 га, кадастровий номер 2621686200:07:003:0093; 0,2925 га, кадастровий номер 2621686200:06:002:0127; 1,2397 га, кадастровий номер 2621686200:06:002:0043, що належали померлій на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки серії: ІФ № 082506, ІФ № 082429, ІФ № 081628 та ІФ № 082121.

Відповідач-позивач ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем першої черги за законом, спадщину після смерті матері ОСОБА_4 не прийняв, оскільки не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та у строк, визначений ч.1 ст.1270 ЦК України, не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_4 входить також 4/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , 3/6 (1/2) частки якого належала їй, як члену колишнього колгоспного двору, а 1/6 частки успадкована нею після смерті чоловіка ОСОБА_3 , як спадкоємцем першої черги за законом, однак документи на дану частку спадкового майна ОСОБА_4 не оформила.

Враховуючи вищенаведене, позивач-відповідач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, успадкував після смерті матері вищезгадану частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, однак документи не оформив.

Підставою звернення позивача-відповідача ОСОБА_1 до суду стало те, що постановою державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області № 1147/02-31 від 29 листопада 2022 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_15 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , з посиланням на те, що вищезгадане господарство, головою якого був ОСОБА_3 , відносилось до колгоспного двору, кожному з членів колгоспного двору, які проживали станом на 15 квітня 1991 року, належить відповідна частка житлового будинку, проте частки в спадковому господарстві між членами бувшого колгоспного двору не визначені.

З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого 16.11.2022, вбачається, що житловий будинок споруджено в 1926 р., господарські будівлі та споруди - в 1980, 1991 роках. Ринкова вартість даного житлового будинку з надвірними спорудами станом на 05.07.2023 становить 92400 грн, що стверджується копією звіту про вартість майна, складеного ЕТ-ВО «Придністров`я».

За вищезгаданим господарством закріплено земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га, що стверджується копією довідки № 21-267, виданої 07.12.2022 Тишківським старостинським округом Городенківської міської ради згідно по господарської книги № 6 за 2016-2022 роки, особовий рахунок № НОМЕР_9 .

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 348556316, сформованої 29.09.2023, вбачається, що відомості про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутні.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Тобто, за вказаною нормою права вимога про визнання права власності може бути пред`явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Досліджені судом докази підтверджують, що ОСОБА_3 , як голові колгоспного двору, 13.10.1989 був виданий документ, що посвідчував його право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Однак, даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав йому та його дружині ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 3/6 (1/2) кожному, як членам колишнього колгоспного двору.

ОСОБА_4 , позивач-відповідач ОСОБА_1 та відповідач-позивач ОСОБА_1 , як спадкоємці першої черги за законом, успадкували після смерті ОСОБА_3 по 1/6 частці житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Як спадкоємець першої черги за законом, позивач-відповідач ОСОБА_1 успадкував після смерті матері ОСОБА_4 4/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , 3/6 (1/2) частки якого належала їй, як члену колишнього колгоспного двору, а 1/6 частки успадкована нею після смерті чоловіка ОСОБА_3 , як спадкоємцем першої черги за законом.

Отже, позивач-відповідач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом після смерті батька та матері, фактично став власником 5/6 часток вищезгаданого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, однак, через те, що спадковий житловий будинок відносився до колгоспного двору і частки між членами бувшого колгоспного двору у ньому не визначені, немає можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкові частки нерухомого майна.

Крім того, відповідач-позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом після смерті батька, фактично став власником 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінивши зібрані у справі докази, суд не знаходить підстав для визнання за позивачем-відповідачем ОСОБА_1 права власності на спадковий житловий будинок в цілому та визнання за відповідачем-позивачем ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку спадкового житлового будинку, та приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом та часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом з підстав та в обсязі, наведеному в мотивувальній частині рішення.

На підставі ст.ст. 112, 120, 121, 123, 524-526, 529, 548, 549, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 316, 317, 325, 328, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1258-1261, 1267-1270, 1273, 1275, 1296-1297 ЦК України (2003 р.), керуючись 76, 81, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за закономзадовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , право власності на 5/6 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Бундзяк Уляна Максимівна, до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину житлового будинку з господарським будівлями і спорудамизадовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , право власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- позивач-відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ;

- відповідач-позивач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 ;

- представник відповідача-позивача ОСОБА_7 , адреса робочого місця адвоката: вул. Героїв Євромайдану, 6, м. Городенка, Коломийський район, Івано-Франківська область.

Повний текст судового рішення складено 31.10.2023.

Суддя: Андріюк І.Г.