Рішення

від 15.08.2023 по справі 376/1893/23

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1893/23

Провадження № 2/376/893/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2023 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: Головуючого судді - Коваленка О.М.,

за участю секретаря - Щур Л.А.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі суду м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно,

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить встановити факт належності ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу, а саме: Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 06.10.1988, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Сквирської районної ради народних депутатів № 253 28.12.1987 про оформлення права власності, зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за № 1 за реєстром № 90 на ім`я ОСОБА_7 ; визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 61,1 кв. м та житловою площею 48,1 кв. м в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимогиобґрунтовані тим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 03.08.1987.

За змістом статті 525 Цивільного кодексу Української РСР1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений встатті 21 цього кодексу.

Відповідно, після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 06.10.1988, зареєстроване за № 90.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України)Цивільний кодекс Українизастосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01.01.2004. Пленум Верховного Суду України у пункті 1постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правиламиЦивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правилаЦивільного кодексу Української РСР1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинностіЦивільного кодексу Україниі строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Частиною 1статті 524 ЦК УРСР(1963 року) визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно з частиною 1статті 549 ЦК УРСР(1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно, ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_2 від 20.01.2012) та який являється сином ОСОБА_6 (Свідоцтво про народження № НОМЕР_3 від 01.01.1939) прийняв спадщину після смерті матері шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується Довідкою Сквирської міської ради б/н від 26.08.2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивачки ОСОБА_8 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 20.01.2012.

Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 2,7971 га, кадастровий номер 322408 3200:03:010:0010 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ № 146 634, та житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 06.10.1988, зареєстроване за № 90.

Заповіту ОСОБА_8 не залишив.

Спадкоємцями за законом, після смерті ОСОБА_8 , є позивач по справі, яка є йому дружиною, що підтверджується Свідоцтвом про одруження Серії НОМЕР_4 від 24.11.1968, а також відповідачі, які являються померлому доньками: ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_5 від 13.02.1970 та Свідоцтвом про укладення шлюбу Серії НОМЕР_6 від 20.05.1989; ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_7 від 02.08.1972 року та Свідоцтвом про одруження Серії НОМЕР_8 від 18.03.2004 року; ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_9 від 23.03.1977; ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_10 від 10.05.1983 та Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_11 від 24.10.2017.

Після смерті свого чоловіка позивачка частково оформила спадщину, а саме: право власності на земельну ділянку площею 2,7971 га, кадастровий номер 322408 3200:03:010:0010 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини в шестимісячний строк, після закінчення якого 30.11.2013 їй було видано нотаріусом Свідоцтво про право на спадщину за законом (Свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.11.2013, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 23820572 від 04.07.2014). Відповідачі у справі в шестимісячний строк після смерті ОСОБА_8 подавали нотаріусу заяви про відмови від прийняття спадщини. Щодо житлового будинку, то позивачу відомо, що відповідачі не оформляли свої частки, на які вони мають право як спадкоємці.

Оформити решту спадщини після смерті чоловіка, а саме: право власності на житловий будинок, у нотаріуса позивач не може, оскільки не має підтверджень того, що її чоловік прийняв спадщину після смерті своєї матері, а також в правовстановлюючому документі на житловий будинок та в Свідоцтві про смерть містяться розбіжності в імені спадкодавця: « ОСОБА_9 » та « ОСОБА_10 ».

Іншим чином захистити свої права та інтереси, окрім як звернутися до суду з даним позовом позивач не може, тому просить заявлені вимоги задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засіданні не з`явилась, її представник адвокат Сікорська Ольга Миколаївна подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити (а. с. 45).

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в підготовче судове засідання не з`явились, до суду звернулися із заявами про розгляд справи за їхньої відсутності, позов визнають у повному обсязі, заперечень не мають (а. с. 41-44).

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки відповідачі визнали позов у повному обсязі і таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також на підставі вимог ст. ст. 200,206,211,247 ЦПК України суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та ухвалення рішення в підготовчому засіданні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно достатті 41 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогамист.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Частиною 1 статті 524 ЦК УРСР (1963 року) визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За змістом статті 525 ЦК УРСР (1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений встатті 21 цього кодексу.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 03.08.1987, актовий запис № 22 (а.с.22).

Після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 06.10.1988, зареєстроване за № 90 (а. с. 19-21).

ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_2 від 20.01.2012) та який являється сином ОСОБА_6 (Свідоцтво про народження № НОМЕР_3 від 01.01.1939) прийняв спадщину після смерті матері шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується Довідкою Сквирської міської ради б/н від 26.08.2022 (а.с.30).

ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивачки ОСОБА_8 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 20.01.2012, актовий запис № 1 (а. с. 26).

Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 2,7971 га, кадастровий номер 3224083200:03:010:0010 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ № 146634, та житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 06.10.1988, зареєстроване за № 90.

Заповіту ОСОБА_8 не залишив.

Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з вимогами ст. 1261 ЦК України спадкоємцями за законом, після смерті ОСОБА_8 , є позивач по справі, яка являється йому дружиною, що підтверджується копією Свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_4 від 24.11.1968, а також відповідачі, які являються померлому доньками:

ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_5 від 13.02.1970 та копією Свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_6 від 20.05.1989;

ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_7 від 02.08.1972 та копією Свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_8 від 18.03.2004;

ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_9 від 23.03.1977;

ОСОБА_5 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_10 від 10.05.1983 та копією Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_11 від 24.10.2017 (а. с. 14,15-18) та відмовилися від належних їм часток у спадщині, що підтверджується копією Спадкової справи № 260/2012 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 (а. с. 46-60).

Після смерті свого чоловіка позивачка частково оформила спадщину, а саме: право власності на земельну ділянку площею 2,7971 га, кадастровий номер 3224083200:03:010:0010 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини в шестимісячний строк, після закінчення якого 30.11.2013 їй було видано нотаріусом Свідоцтво про право на спадщину за законом від 30.11.2013 (а. с. 27), Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 23820572 від 04.07.2014 (а. с. 28). Відповідачі у справі в шестимісячний строк після смерті ОСОБА_8 подавали нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини. Щодо житлового будинку, то позивачу відомо, що відповідачі не оформляли свої частки, на які вони мають право як спадкоємці.

Оформити решту спадщини після смерті чоловіка, а саме: право власності на житловий будинок, у нотаріуса позивач не може, оскільки не має підтверджень того, що її чоловік прийняв спадщину після смерті своєї матері, а також в правовстановлюючому документі на житловий будинок та в Свідоцтві про смерть містяться розбіжності в імені спадкодавця: « ОСОБА_9 » та « ОСОБА_10 », тому нотаріус роз`яснив їй процедуру вирішення даного питання у судовому порядку та надав лист № 464/02-14 від 25.08.2021 року (а.с. 29).

Пунктом 6 частини 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

На підставівимог ст.315ЦПК Українисуд встановлюєфакт належності ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 06.10.1988, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Сквирської районної ради народних депутатів № 253 28.12.1987 про оформлення права власності, зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за № 1 за реєстром № 90 на ім`я ОСОБА_7 .

Як передбачено частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.

Згідно з вимогами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістомст.1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно дост.1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із пунктом 23Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Суд, на підставі викладеного, дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом, прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_8 шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини, оформити спадщину не може, оскільки у спадкоємця відсутні документи необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, іншим чином захистити свої права та інтереси, окрім як звернутися до суду з даним позовом позивач не може, тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 58 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76,81,178,200, 206, 211,247,263-265, 268, 315,351,352,354 ЦПК України, ст. ст. 16,1216, 1217, 1218, 1268,1297 ЦК України, п. п. 1, 23Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", п. 24 Постанови Пленум Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суд

Ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 провстановлення юридичного фактута визнанняправа власностіна спадковемайно задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 06.10.1988, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Сквирської районної ради народних депутатів № 253 28.12.1987 про оформлення права власності, зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за № 1 за реєстром № 90 на ім`я ОСОБА_7 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_12 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 61,1 кв.м, житловою площею 48,1 кв.м, у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанціїпротягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко