Ухвала

від 01.11.2023 по справі 638/13362/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/13362/23

Провадження № 2-н/643/1579/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у видачі судового наказу

01.11.2023 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Семенова Я.Ю., розглянувши заяву Товариства співвласників багатоквартирного будинку «Усадьба» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -

у с т а н о в и в :

Товариство співвласників багатоквартирного будинку «Усадьба» звернулося до Московського районного суду м. Харкова із заявою про видачу судового наказу, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 94114,46 гривень.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2023 року заяву Товариства співвласників багатоквартирного будинку «Усадьба» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій направлено до Московського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 жовтня 2023 року, справа №638/13362/23 надійшла до провадження судді Московського районного суду м. Харкова Семенової Я.Ю.

Суд, розглянувши заяву Товариства співвласників багатоквартирного будинку «Усадьба» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, доходить висновку про таке.

Положеннями ст. 125 Конституції України гарантовано, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Правилами ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 162 Цивільного процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України визначено виключну підсудність справ.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна і стосуються будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2020 року у справі №910/10647/18 (провадження № 12-175гс19) дійшла, зокрема таких висновків:

- нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення;

- майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав;

- виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У п. 7.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 вказано, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

У зв`язку з цим, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном (п. 7.23. вищевказаної постанови).

у Постанові від 10 квітня 2019 року по справі №638/1988/17, провадження №61-30812св18 Верховний Суд дійшов висновку, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Тому позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

З поданої Товариством співвласників багатоквартирного будинку «Усадьба» заяви, вбачається, що заявник просить видати судовий наказ про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надавалися відповідачу за адресою АДРЕСА_1 , що за адміністративно-територіальним поділом не відноситься до Салтівського району м. Харкова.

З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17.

Правилами ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Предметом заяви про видачу судового наказу у цій справі є зобов`язання, які виникають з надання житлово-комунальних послуг, що надаються за місцезнаходженням нерухового майна.

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України та викладені вище правові позиції Верховного Суду, суд доходить висновку про те, що подана Товариством співвласників багатоквартирного будинку «Усадьба» заява не підсудна Московському районному суду м. Харкова, позаяк заборгованість виникла за оплату житлово-комунальних послуг, що надавалися за адресою АДРЕСА_1 , яка знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Московського районного суду м. Харкова.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

Згідно ч. 2 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що заява про видачу судового наказу подана з порушенням правил підсудності, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу.

У відповідності до ч. 1 ст. 166 Цивільного процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст. 30, 165, 258-261, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Відмовити Товариству співвласників багатоквартирного будинку «Усадьба» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Роз`яснити, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. п. 1, 2, 8, 9 ч. 1ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленомурозділом ІІ «Наказне провадження» ЦПК України, після усунення її недоліків.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя: Я.Ю. Семенова