Рішення

від 03.05.2023 по справі 760/25338/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/25338/21

2/760/5997/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.,

секретар судового засідання - Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У вересні 2021 року представник позивача КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на користь підприємства заборгованість за отриману від ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» теплову енергію до 01.05.2018 у розмірі 39985, 15 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 31822, 12 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 5537, 05 грн., 3% річних у розмірі 2625, 98 грн. нараховані за прострочення зобов`язання з оплати за теплову енергію отриману до 01.05.2018 року; а також судовий збір у розмірі 2270, 00 грн.

В обґрунтування позову вказав, що 11.10.2018 р. між ПАТ «Київенерго» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18, відповідно до яких ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло права грошової вимоги до боржника з оплати спожитої до 01.05.2018 р. теплової енергії. Перелік договорів, споживачів та сум грошових зобов`язань, право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору.

Відповідно до п. 1820 Додатку №1 Договору цесії позивач прийняв право вимоги до відповідача заборгованості за спожиту до 01.05.2018 року теплову енергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 31822, 12 грн., яка на день подачі позову до суду не змінилася, та прийняв право вимоги будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги.

Позивач вказує, що співвласником нежитлового приміщення загальною площею 103 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , є ТОВ «СВ-Інвест ЛТД» (код ЄДРПОУ 42707577).

Згідно інформації з ЄДРПОУ, співзасновником ТОВ «СВ-Інвест ЛТД» є відповідач, ОСОБА_1 .

Постачальник належним чином здійснював постачання теплової енергії до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, відповідач не здійснював оплату за отриману теплову енергію, в результаті чого за період з листопада 2015 року по липень 2021 року включно утворилася заборгованість,яка станом на дату укладання договору цесії становила 31822, 12 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з виниклою у відповідача заборгованістю, позивач просить в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнути з нього 5537, 05 грн. інфляційних витрат та 2625, 98 грн. 3% річних.

Оскільки відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 29.01.2021 року зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 06.10.2021 року відкрито позовне провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.11.2022 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Вказав, що дійсно з 15 грудня 2006 року по січень 2019 року був співвласником 1/2 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

З 2008 по 2015 роки послуги з централізованого гарячого водопостачання та централізованого опалення у приміщенні надавалися КП «БАТИЇВСЬКЕ». З 15.06.2015 року вказані послуги почало надавати ПАТ «КИЇВЕНЕРГО». Оскільки приміщення було відключене від централізованого гарячого водопостачання на момент початку надання послуг ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» то 07.07.2015 року СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» у складі комісії було проведено обстеження приміщення та складено акт обстеження №1-07/644 від 07.07.2015 р., згідно якого встановлено, що централізоване ГВП у приміщенні відсутнє (заглушка), окрім цього працівниками вищезазначеної установи замінена пломба КП «БАТИЇВСЬКЕ» на власну пломбу №021976361. Тому, відповідач не отримував (не споживав) послуги з централізованого гарячого водопостачання у приміщенні, починаючи з 15.08.2013 року та не повинен сплачувати за гаряче водопостачання.

Вважає, що на день подачі позивачем позовної заяви строки позовної давності щодо стягнення заборгованості за період з листопада 2015 року по травень 2018 року, сплив. Відтак, до позовних вимог підлягає застосуванню строк позовної давності.

23.01.2023 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Вказав, що за Договором цесії №601-18 від 11.10.2018 року позивач прийняв право вимоги до відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 31822, 12 грн. та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії.

Повідомлення про заміну кредитора і наявну заборгованість направлено відповідачу за адресою м. Київ, вул. Нововокзальна, буд. 21, що свідчить про його обізнаність про заміну постачальника теплової енергії та про наявну заборгованість, проте заборгованість не погасив. Заявлені до стягнення позивачем інфляційні втрати та три відсотки річних є законними та обґрунтованими, що підтверджується розрахунком інфляційної складової боргу та 3% річних.

Підставою для виникнення у відповідача зобов`язань з оплати за отриману теплову енергію без укладення договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг/ постачання товарної продукції, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.

Щодо застосування строків позовної давності послався на п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки визначені ст. 257 ЦК України (строк позовної давності), продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином, починаючи з 12 березня 2020 року і по сьогоднішній день на території України встановлено і діє карантин з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19). Строки позовної давності було подовжено згідно рішень Уряду до спливу строку позовної давності, а, тому позовна заява позивача у даній справі була подана у межах строку позовної давності. Отже, строк позовної давності не може бути застосований до нарахувань, які знаходяться в періоді з березня 2017 року по квітень 2018 року, оскільки 3-річний строк по даним зобов`язанням не сплив.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у раніше поданих заявах по суті справи.

У судовому засіданні відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у раніше поданих заявах по суті справи та застосувати до позовних вимог строки позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За договором купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченим 15.12.2006 року приватним нотаріусом Київського МНО Мінюковою-Кручиною Т.П., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули у власність в рівних частинах нежилі приміщення площею 103, 00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №269614346 від 09.08.2021 року, співвласником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 103 кв.м. є:

-товариство з обмеженою відповідальністю «СВ-ІНВЕСТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 42707577) - 1/2 частка.

За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Обов`язок споживача здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію визначено ст.19 Закону України «Про теплопостачання».

Згідно з п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ України 21 липня 2005 р. №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата вноситься не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим.

Так, за змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною другою ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною другою ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

До того ж, слід зазначити, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг. Відповідне позиція викладене у постанові КГС від 21.04.2020 року у справі № 910/7968/19.

Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення ст. 530 ЦК України визначають, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Недотримання вимог сторонами призводить до порушення зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Як встановлено з Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 №601-18 ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступлено на користь Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» право вимоги заборгованості станом на 01.05.2018 року у розмірі 31822, 12 грн. за договором №9854002-02 до споживачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно розрахунку основного боргу за теплову енергію за період діяльності АТ «К.ЕНЕРГО» по особовому рахунку № НОМЕР_1 , у споживачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обліковується заборгованість за період з листопада 2015 року по на липень 2021 року у розмірі 31822, 12 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

У зв`язку з виниклою заборгованістю по о/р №9854002-02 по оплаті теплової енергії, позивач в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував за період з 01.10.2018 року по 31.07.2021 року інфляційну складову боргу у сумі 5537, 05 грн. та 3% річних у сумі 2625, 98 грн.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

В ході розгляду справи встановлено, що нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності відповідача ОСОБА_1 та особи, яка не є учасником справи - ОСОБА_2 .

Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем обов`язку з оплати платежів за спожиту теплову енергію, заборгованість відповідача відповідно до части у його праві власності на об`єкт нерухомого майна становить 15911, 06 грн.

Вирішуючи заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності суд виходить з наступного.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який діє і на даний момент.

Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.

Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відтак, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а розрахунки доведеними позивачем, та приходить до висновку про задоволення позовних вимог в межах строків позовної давності та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 7504 грн. за період з березня 2017 року по 01.05.2018 року (15008,08:2).

За правилами ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин, з відповідача на користь позивача в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають стягненню збитки від інфляції у сумі 1568,35 грн.:

з 01/10/2018 до 31/07/2021 = 7504 x 1, 20900230 - 7504 = 1568,35 грн.

та 3% річних у сумі 637, 73 грн.

з 01.10.2018 до 31.12.2019 = 7504 x 3 % x 457 : 365 : 100 = 281,86 грн.;

з 01/01/2020 до 31/12/2020 = 7504 x 3 % x 366 : 366 : 100 = 225,12 грн.;

з 01/01/2021 до 31/07/2021 = 7504 x 3 % x 212 : 365 : 100 = 130,75 грн.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 544, 80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 257, 258, 261, 266, 360, 509, 541, 625, 638, 642, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 89, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (адреса: м. Київ, вул. площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість в розмірі 7504 грн., 637,73 грн. 3% річних; інфляційні витрати 1568,35 грн. та судовий збір у розмірі 544, 80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Кушнір