Постанова

від 31.10.2023 по справі 701/325/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1601/23Головуючий по 1 інстанціїНомер провадження 22-ц/821/1602/23 Справа №701/325/23 Категорія: 301030300 Костенко А. І. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіНовіков О.М., Сіренко Ю.В.секретарМатюха В.І.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Амельчишин О.В. на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 02.08.2023 (повний текст складено 02.08.2023, суддя в суді першої інстанції Костенко А.І.) до якої включено заперечення щодо ухвали цього ж суду від 06.07.2023 про відмову в призначенні судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності та поділ земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

у квітні 2023 року ОСОБА_1 , діючи через адвоката Заболотнього В.М. звернувся до суду з позовом, яким просив виділити йому 1 / 2 частку земельної ділянки, площею 4,1238 га, кадастровий номер 7123155100:02:001:0129, позначену синім кольором на варіанті 3 схеми можливого поділу земельної ділянки відповідно до висновку експерта ЧВ КНДІСЕ №452/23-23 від 29.03.2023, припинивши за позивачем право спільної часткової власності на вказану земельну ділянку. Також просив стягнути з відповідача на його користь 1073,60 грн. судового збору, 14400 грн. витрат на проведення експертизи та 10 000 витрат на правову допомогу.

В обґрунтування вказав, що рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 22.10.2018, що набрало законної сили 21.11.2018, за позивачем ОСОБА_1 визнано в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на 1 / 2 частку земельної ділянки, площею 4,1238 га, кадастровий №7123155100:02:001:0129, розташованої в адміністративних межах Маньківської селищної ради. На підставі вказаного рішення суду 03.12.2018 за позивачем зареєстровано право власності на 1 / 2 частку земельної ділянки (спільна часткова власність) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 29356907. Право власності на іншу 1 / 2 частину земельної ділянки зареєстровано за рідною сестрою позивача відповідачем ОСОБА_2 . Маючи намір самостійно розпоряджатись своїм майном, позивач виявив бажання здійснити поділ спірної земельної ділянки. З метою здійснення поділу земельної ділянки та зважаючи на необхідність нотаріально засвідченої згоди на це з боку іншого співвласника, ОСОБА_1 05.01.2022 та 27.12.2022 звернувся із відповідними листом до відповідача. Відповіді на такі звернення не надійшло, що обумовило звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 06.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо авторства підпису на поштовому повідомленні про вручення відповідачу відправлення з пропозицією в досудовому порядку поділити спільну земельну ділянку.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 02.08.2023 позовні вимоги задоволено частково та виділено позивачу в натурі 1 / 2 частку земельної ділянки, площею 4,1238 га, з кадастровим номером 7123155100:02:001:0129, яка розташована в адміністративних межах Маньківської селищної ради Маньківського району Черкаської області, що становить площу 2,0619 га, позначену синім кольором на варіанті 3 схеми можливого поділу земельної ділянки відповідно до висновку експерта ЧВ КНДІСЕ № 425/23-23 від 29.03.2023, припинивши за позивачем право спільної часткової власності на вказану земельну ділянку. Стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат на проведення експертизи 14400 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що за наявності спору між співвласниками земельної ділянки про її поділ в натурі, вказане питання має вирішуватися судом з урахуванням наявного висновку експертизи з дотриманням розміру часток співвласників.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача адвокат Амельчишин О.В. 31.08.2023 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог, які відхилити. Також скаржник просить скасувати ухвалу суду від 06.07.2023 про відмову в призначенні судової почеркознавчої експертизи.

В обґрунтування вказано на те, що відповідач не отримувала від позивача пропозицій про поділ спільного майна, адже вказані позивачем поштові відправлення їй не вручалися. Відповідач не створювала позивачу перешкод у поділі земельної ділянки. Відповідач не порушувала прав позивача щодо його майна. Суд не зазначив, що відповідач подавала клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення справжності її підпису на поштовому повідомленні та необґрунтовано відхилив відповідне клопотання ухвалою від 06.07.2023. Відповідач у судовому засіданні не заперечувала щодо поділу земельної ділянки, однак позивач заперечив щодо вирішення такого питання у позасудовому порядку. За таких обставин у справі відсутній предмет спору та провадження має бути закрито. Витрати позивача на проведення експертизи не є судовими витратами, адже у експертному висновку відсутня вказівка на його виготовлення для суду. Висновок експерта від 29.03.2023 є недопустимим доказом, оскільки в ньому не вказано, що його виготовлено для подання до суду. Позовна заява мала бути залишена без руху, адже в ній не вказані ціна позову та твердження позивача про відсутність аналогічних спорів в інших справах. Суд необґрунтовано послався на практику ВС та ЄСПЛ, яка не стосується правовідносин сторін у цій справі.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона позивача ОСОБА_1 просить суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суд першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 22.10.2018, що набрало законної сили 21.11.2018, за ОСОБА_1 визнано в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на 1 / 2 частину земельної ділянки, площею 4,1238 га, кадастровий номер 7123155100:02:001:0129, розташованої в адміністративних межах Маньківської селищної ради.

На підставі вказаного рішення суду 03.12.2018 за позивачем зареєстровано право власності на 1 / 2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 7123155100:02:001:0129 (спільна часткова власність) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 29356907.

Право власності на іншу 1 / 2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 7123155100:02:001:0129 зареєстровано за рідною сестрою позивача відповідачем ОСОБА_2 .

З метою здійснення поділу земельної ділянки та зважаючи на необхідність нотаріально засвідченої згоди на це з боку іншого співвласника, позивач ОСОБА_1 05.01.2022 та 27.12.2022 звернувся із відповідними листами до відповідача, відповіді на які не отримував.

З метою вивчення можливості поділу земельної ділянки з варіантами такого поділу, позивач звернувся із заявою до Черкаського відділення КНДІСЕ для проведення відповідного експертного дослідження.

Відповідно до висновку експерта за № 452/23-23 від 29.03.2023 надано три можливі варіанти поділу спірної земельної ділянки.

Згідно ВАРІАНТУ 1можливого поділу земельної ділянки співвласнику 1 можливо виділити частину земельної ділянки площею 2,0619 га (на плані - синій колір) в межах: від т. 2 до т. 3 - 138,39 м; від т. 3 до т. 4 - 101,21 м; від т. 4 до т. 5 - 3,74 м; від т. 5 до т. 6 - 89,71 м; від т. 6 до т. 7 - 98,13 м; від т. 7 до т. 2 - 169,15 м.

Співвласнику 2 можливо виділити частину земельної ділянки загальною площею 2,0619 га (на плані червоний колір), яка розташована в межах: від т. 1 до т. 2 - 138,40 м; від т. 2 до т. 7 - 169,15 м; від т. 7 до т. 8 - 64,85 м; від т. 8 до т. 9 - 34,95 м; від т. 9 до т. 1 - 192,18 м.

Відповідно доВАРІАНТУ 2можливого поділу земельної ділянки співвласнику 1 можливо виділити частину земельної ділянки площею 2,0619 га (на плані - синій колір) в межах: від т. 2 до т. 3 - 182,02 м; від т. 3 до т. 4 - 101,21 м; від т. 4 до т. 5 - 3,74 м; від т. 5 до т. 6 - 89,71 м; від т. 6 до т. 7 - 52,25 м; від т. 7 до т. 2 - 155,77 м.

Співвласнику 2 можливо виділити частину земельної ділянки загальною площею 2,0619 га (на плані червоний колір), яка розташована в межах: від т. 1 до т. 2 - 94,77 м; від т. 2 до т. 7 - 155,77 м; від т. 7 до т. 8 - 110,73 м; від т. 8 до т. 9 - 34,95 м; від т. 9 до т. 1 - 192,18 м.

Відповідно доВАРІАНТУ 3можливого поділу земельної ділянки співвласнику 1 можливо виділити частину земельної ділянки площею 2,0619 га (на плані - синій колір) в межах: від т. 2 до т. 3 - 171,11 м; від т. 3 до т. 4 - 101,21 м; від т. 4 до т. 5 - 3,74 м; від т. 5 до т. 6 - 89,71 м; від т. 6 до т. 7 - 62,95 м; від т. 7 до т. 2 - 169,15 м.

Співвласнику 2 можливо виділити частину земельної ділянки загальною площею 2,0619 га (на плані червоний колір), яка розташована в межах: від т. 1 до т. 2 - 105,68 м; від т. 2 до т. 7 - 154,42 м; від т. 7 до т. 8 - 100,04 м; від т. 8 до т. 9 - 34,95 м; від т. 9 до т. 1 - 192,18 м.

Правовідносини, які виникли між сторонами справи на підставі вищенаведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Устатті 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях316,317,319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно ізстаттею 355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно достатті 356 ЦК Українивласність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (як у даній справі).

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 358 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною третьоюстатті 358 ЦК Українипередбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень частин першої, другоїстатті 367 ЦК Українимайно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третястатті 364 ЦК України).

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Так частиною першоюстатті 86 ЗК Українипередбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до частин першої, третьоїстатті 88 ЗК Україниволодіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки ізскладу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

При вирішенні спору про поділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядку користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Зазначені правові висновки відображено в постанові ВС від 23.03.2023 у справі №686/1404/19.

За обставин даної справи співвласники земельної ділянки сторони у справі, не досягли згоди щодо її поділу в натурі, на чому наполягає позивач, відтак, відповідний спір має вирішуватися по суті судом.

При цьому не можна погодитися з посиланнями скаржника на те, що відповідач не створювала позивачу перешкод у поділі земельної ділянки та не порушувала прав позивача щодо його майна, адже такі обставини за відсутності згоди між співвласниками щодо поділу спільного майна не є перешкодою для вирішення відповідного спору у судовому порядку. Неможливість добровільного поділу спільної земельної ділянки вбачається, зокрема, з наявності заперечень відповідача проти заявлених у справі позовних вимог, а також з відсутності волі обох сторін щодо мирного врегулювання спірних питань, зокрема, у спосіб укладення мирової угоди щодо позовних вимог у справі, або договору про поділ спільної земельної ділянки з послідуючим закриттям провадження у даній справі з посиланням на відсутність предмету спору.

Зазначені обставини свідчать про те, що доводи скаржника про неотримання нею поштових повідомлень позивача з пропозиціями розподілу майна не свідчать про неможливість вирішення спору по суті за рішенням суду.

З цих же підстав не призначення судом почеркознавчої експертизи згідно ухвали від 06.07.2023 (заперечення щодо якої включено до апеляційної скарги на рішення у справі) для встановлення авторства підпису на поштовому повідомленні про вручення відповідачу пропозицій про поділ земельної ділянки, на чому наголошується в поданій апеляційній скарзі, не впливають на правильність рішення суду у справі, адже не стосуються предмету доказування у спорі про поділ спільного майна.

За відсутності позасудового врегулювання співвласниками спірних питань щодо поділу спільної земельної ділянки, доводи скаржника про відсутність предмету спору є необґрунтованими.

Апеляційний суд відхиляє також доводи скаржника про те, що висновок експерта від 29.03.2023 є недопустимим доказом, оскільки в ньому не вказано, що його виготовлено для подання до суду, оскільки вказаний доказ стосується предмету доказування у справі, є таким, що ґрунтується на наявних у справі документах щодо конфігурації спільної земельної ділянки, а також враховує розмір часток співвласників у праві власності на спільну земельну ділянку.

Клопотань про призначення додаткових чи повторних експертиз щодо питання, яке вирішене експертом у висновку від 29.03.2023 сторони суду не подавали.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно погодився з доводами позивача про необхідність розподілу спільної земельної ділянки саме за третім варіантом, запропонованим експертом, адже цей варіант передбачає збереження рівності часток співвласників після поділу майна та забезпечує геометрично найпростіший поділ земельної ділянки за прямими лініями, що свідчить про його найменшу складність для сторін при фактичній реалізації.

Мають бути відхилені посилання скаржника на те, що позовна заява мала бути залишена без руху, так як в ній не вказані ціна позову та твердження позивача про відсутність аналогічних спорів в інших справах, адже занадто формалізований підхід до вирішення питання про дотримання стороною процедури звернення до суду порушить право на доступ до правосуддя, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційний суд оцінює критично посилання скаржника на те, що витрати позивача на проведення експертизи не є судовими витратами, адже в експертному висновку відсутня вказівка на його виготовлення для суду, з урахуванням такого.

Згідно приписів частин 1 3 статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Далі, відповідно до положень.2 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Частинами 6, 7 статті 139 ЦПК України передбачено, що розмір витратна підготовкуекспертного висновкуна замовленнясторони,проведення експертизивстановлюється судомна підставідоговорів,рахунків таінших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відтак, процесуальне законодавство передбачає, що висновок експерта може виготовлятися як за замовленням сторони у справі, так і за ухвалою суду (ч.3 ст.102 ЦПК України) та не пов`язує можливість відшкодування витрат на проведення експертизи з її призначенням виключно судом, адже в ч.6 ст.139 ЦПК України окремо регламентується питання обґрунтування розміру витрат на проведення експертного дослідження саме за замовленням сторони, як у даному випадку.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 02.08.2023 у даній справі слід залишити без змін, а подану представником відповідача апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог у справі та відхиленням вимог апеляційної скарги судові витрати скаржника по сплаті судового збору слід залишити за ним, а витрати позивача на правову допомогу, розмір яких сторона апелянта оспорює з підстав неспівмірності їх складності справи та наданому обсягу допомоги і суд частково погоджується з такою позицією, тому вважає, що такі витрати, які підтверджуються наданими доказами, що їх понесено за виготовлення відзиву та участь представника в судовому засіданні, мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу на рішення від 02.08.2023 та ухвалу від 06.07.2023 Маньківського районного суду Черкаської області про відмову в призначенні судової почеркознавчої експертизи відхилити.

Ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 06.07.2023 про відмову в призначенні судової почеркознавчої експертизи у даній справі залишити без змін.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 02.08.2023 у даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн. витрат на правову допомогу при апеляційному перегляді справи.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 01.11.2023.

Суддя-доповідач

Судді