Рішення

від 30.10.2023 по справі 120/10247/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 жовтня 2023 р. Справа № 120/10247/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

до: Приватного підприємства "Павлівка" (вул. Миру, 207, с. Павлівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22436)

про: накладення арешту на кошти та інші цінності

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - позивач) з позовною заявою до Приватного підприємства "Павлівка" (далі - відповідач) про зупинення видаткових операцій на рахунках відповідача шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за відповідачем рахується податкова заборгованість, яка складається з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% - 582 065,84 грн., в тому числі основного платежу 582 065,84 грн., штрафної санкції - 0,00 грн., пені - 0,00 грн.; з єдиного податку на додану вартість - 70 147,51 грн., в тому числі основного платежу - 61 890,00 грн., штрафної санкції - 8 257,51 грн., пені - 0,00 грн. Позивач зауважує, що податковий борг відповідача виник 31.01.2023 року та підтверджується податковою вимогою №0000053-1307-0232 від 04.04.2023 року, самостійно поданою відповідачем податковою декларацією платника єдиного податку четвертої групи №9036340464 від 21.02.2022 року, № 9028825252 від 20.02.2023 року, самостійно поданою податковою декларацією з податку на додану вартість №9300487938 від 20.01.2023 року, декларацією з податку на додану вартість №9028884887 від 20.02.2023 року, податковим повідомленням-рішенням №0019160409 від 20.02.2023 року, податковим повідомленням-рішенням №0067710409 від 10.05.2023 року, самостійно поданою податковою декларацією з податку на додану вартість №9116435858 від 19.05.2023 року. Позивач вказує, що у зв`язку з несплатою відповідачем податкового боргу у визначені строки, ним 04.04.2023 року прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності відповідача. 05.05.2023 року податковим керуючим складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Наведене зумовило позивача, на підставі пп.20.1.32 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 17.07.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дана ухвала отримана відповідачем 03.08.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався, відтак в силу приписів КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Відповідач є платником податків та зборів, передбачених Податковим кодексом України (далі - ПК України), та перебуває на податковому обліку у відповідача.

Згідно довідки щодо розрахунку суми боргу у відповідача станом 07.07.2023 року наявний податковий борг зі сплати єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% - 582 065,84 грн., в тому числі основного платежу 582 065,84 грн.; єдиного податку на додану вартість - 70 147,51 грн., в тому числі основного платежу - 61 890,00 грн., штрафної санкції - 8 257,51 грн.

Зазначена заборгованість утворилась у зв`язку з несплатою відповідачем самостійно задекларованих сум податкових зобов`язань, а також нарахування позивачеві штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість відповідно до податкових повідомлень-рішень № 0019160409 від 20.02.2023 року та № 0067710409 від 10.05.2023 року.

Вказані податкові повідомлення-рішення надсилались відповідачеві у встановленому законом порядку. Доказів їх оскарження не надано.

У зв`язку з несплатою податкового боргу контролюючим органом 04.04.2023 року прийнято рішення № 268/02-32-13-07-22 про опис майна відповідача в податкову заставу.

Позивачем надіслано відповідачеві лист від 04.04.2023 року зі змісту якого, контролюючий орган зобов`язав відповідача підготувати та надати перелік ліквідного майна в розрізі найменувань (разом з документами, які підтверджують право власності на дане майно та його залишкову балансову вартість) для забезпечення здійснення опису майна в податкову заставу.

Вказаний лист та рішення від 04.04.2023 року надсилались відповідачу у встановленому законом порядку, однак останній відмовився від їх отримання, що підтверджується матеріалами справи.

05.05.2023 року податковим керуючим складено акт відмови відповідача від опису майна в податкову заставу у зв`язку із ненаданням відповідачем документів необхідних для такого опису.

Наведене зумовило позивача звернутися до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Право податкового органу на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено п. п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Норма п. п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України надає повноваження органу ДПС на звернення до суду та визначає підстави для накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п. 88.1 ст. 88 ПК України).

П. 89.1 ст. 89 ПК України визначено, що право податкової застави виникає:

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

- у випадку, визначеному в п. 100.11 ст. 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Відповідно до п. 89.2 цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права, і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

П. 89.3 ст. 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

При цьому, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу (п. 89.4 ст. 89 ПК України).

Водночас, контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом (п.п. 20.1.32 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що у разі не подання платника податків документів, необхідних для опису майна, контролюючий орган наділений правом звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності, заборони відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

На виконання вимог ст. 89 ПК України позивачем 04.04.2023 року прийнято рішення № 268/02-32-13-07-22 про опис майна відповідача в податкову заставу та надіслано відповідачеві відповідний лист щодо виділення майна в податкову заставу, у якому просив підготувати та надати перелік ліквідного майна в розрізі найменувань (разом з документами, які підтверджують право власності на дане майно та його залишкову балансову вартість) для забезпечення здійснення опису майна в податкову заставу.

05.05.2023 року податковим керуючим складено акт відмови відповідача від опису майна в податкову заставу, в якому зафіксовано що відповідач за наявності законодавчих підстав не надав документи, необхідні для такого опису.

Відтак, оскільки відповідачем не надано запитуваних позивачем документів для проведення опису майна в податкову заставу, позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовом щодо зупинення видаткових операцій на рахунках відповідача шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Відтак, з огляду на те, що обставини, наведені позивачем у адміністративному позові, знайшли підтвердження в ході судового розгляду, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Приписами ч. 2 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем сплачено лише судовий збір в розмірі 2 684 грн. та не зазначено про інші витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, то підстави для вирішення питання щодо стягнення судових витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області до Приватного підприємства "Павлівка" про накладення арешту на кошти та інші цінності задовольнити.

Зупинити видаткові операції на рахунках Приватного підприємства "Павлівка" шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках, відкритих в установах банків, в межах суми податкового боргу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Відповідач: Приватне підприємство "Павлівка" (вул. Миру, 207, с. павлівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22436, код ЄДРПОУ 36657911)

Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2023 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна