Рішення

від 01.11.2023 по справі 580/3933/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року справа № 580/3933/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каліновської А.В.,

секретаря судового засідання Шапошник Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області (далі відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України, щодо невиплати належного розміру суддівської винагороди за період з 01.04.2023 по 30.04.2023;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, Державної судової адміністрації України недоплачену суддівську винагороду за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 включно у сумі 96624,00 грн.

Також позивач просить, зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Черкаській області, Державну судову адміністрацію України подати у п`ятнадцятиденний строк звіт про виконання судового рішення та допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).

Ухвалою від 03.10.2023 суд здійснив перехід із спрощеного провадження до загального та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 24.10.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є суддею Канівського міськрайонного суду Черкаської області та з 24.02.2022 мобілізований до лав Збройних Сил України. Однак, починаючи з 19.07.2022 суддівська винагорода позивачу не виплачується у зв`язку з набранням чинності з 19.07.2022 Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин. На думку позивача, до спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, який є спеціальним щодо встановлення (визначення) розміру суддівської винагороди. Також звертає увагу на те, що рішенням Ради суддів України № 24 від 05.08.2022 затверджені окремі рекомендації організації роботи судів та суддів в умовах воєнного стану, в якому зазначено, що суддівська винагорода виплачується якщо суддя увільнений від виконання обов`язків з відправленням правосуддя у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період або не здійснює правосуддя з незалежних від нього причин. Вважає, що нарахування та виплата суддівської винагороди повинна проводитись в повному обсязі. Також позивач щодо визначення розміру суддівської винагороди зазначив, що відповідно Закону України Про судоустрій і статус суддів базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків. За розрахунком позивача, належна йому за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 включно в сумі 96624,00 грн (80520 грн окладу та 16104 грн доплата за вислугу років 20%).

Представник Територіального управління державної судової адміністрації України у Черкаській області подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що проходження суддею військової служби в Збройних Силах України до випадків за наявності яких за суддею, який не здійснює правосуддя зберігаються доплати до посадового окладу не віднесено. Канівський міськрайонний суд Черкаської області не припиняв свою роботу зі здійснення правосуддя з початку повномасштабної агресії Російської Федерації. Крім того зазначено, що збереження роботодавцем заробітної плати працівникам, які були прийнятті (призвані) на військову службу до дня набрання чинності Законом № 2352-ІХ слід припинити, із збереженням лише місця роботи (посади). Також зазначено, що позивач, не здійснюючи правосуддя, не має права на отримання саме суддівської винагороди, оскільки отримує грошове забезпечення як військовослужбовець ЗСУ. Крім того, за ним зберігається посада судді, що і є дотриманням конституційних гарантій незалежності судді, у зв`язку із чим дії Територіального управління щодо позивача є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідач 2 у встановлений судом строк відзив на позов не подав.

Позивач та представник відповідача 1 подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Відповідач 2 про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, однак свого представника до суду не направив, причини неявки суду не сповістив.

В силу положень ст. 205 КАС України підстав для відкладення не вбачається.

Відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Указом Президента України 265/2020 від 02.07.2020 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області.

В подальшому, наказом Канівського міськрайонного суду від 13.07.2020 № 61-о встановлено ОСОБА_1 з 09.07.2020 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до вимог Указу Президента України Про загальну мобілізацію від 24.02.2022 № 69/2022 ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації.

Наказом Канівського міськрайонного суду від 25.02.2022 №2-а увільнено суддю Канівського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 від роботи з 25.02.2022 у зв`язку з зарахуванням до складу Сил територіальної оборони Збройних Сил України та добровольчих формувань територіальних громад із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня звільнення з військової служби.

19.07.2022 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 р. №2352-ІХ, яким у частині третій статті 119 Кодексу законів про працю України слова зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток замінено словами зберігаються місце роботи і посада.

У вересні 2022 року позивач звернувся із заявами до відповідачів, в яких просив повідомити причини невиплати суддівської винагороди та здійснити виплату суддівської винагороди у відповідності до вимог Закону України Про судоустрій і статус суддів та рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 24.

Листом від 11.10.2022 № 04-1460/22 Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області повідомило, що Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих акті України щодо оптимізації трудових відносин внесено зміни до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, якими передбачається виключення положення щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі укладення нового контракту на проходження військової служби, особливого періоду на строк до його закінчення або до дня звільнення. Збереження роботодавцем заробітної плати працівникам, які були прийнятті (призвані) на військову службу до дня набрання чинності Законом № 2352-ІХ слід припинити, із збереженням лише місця роботи (посади). Зазначено, що відповідно до статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів суддівська винагорода виплачується суддям які здійснюють правосуддя. Відповідно до наказу голови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25.02.2022 № 2-а Про увільнення судді ОСОБА_1 від роботи у зв`язку зі зарахуванням до складу Сил територіальної оборони ЗСУ та добровольчих формувань територіальних громад позивача увільнено від роботи з 25.02.2022 із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку. Отже, в період з 25.02.2022 по 18.07.2022 включно, позивачу не виплачувалася суддівська винагорода, але зберігалася середня заробітна плата. Повідомлено також, що з 19.07.2022 призупинено збереження середнього заробітку в період проходження військової служби.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо не виплати належного розміру суддівської винагороди за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 включно, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає наступне.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402 суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

З огляду на п. 1 ч. 3 ст. 135 Закону № 1402 базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402 до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.

З огляду на ч. 9 ст. 135 Закону № 1402 обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

З аналізу ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону № 1402 суд встановив, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України Про судоустрій і статус суддів, що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону № 1402 забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 вказано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

У рішенні від 04.12.2018 р. № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

У рішенні від 11.03.2020 р. № 4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19) Конституційний Суд України висловив позицію, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.

Суд наголошує на тому, що Закон № 1402 передбачає вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди і перебування судді на військовій службі під час мобілізації не є таким випадком.

Частина 10 статті 135 Закону № 1402 встановлює, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2022 у справі № 990/4/22 (провадження № 11-105заі22) сформувала висновок, що під час здійснення правосуддя існують випадки, коли за певних умов суддя не може здійснювати правосуддя. Такі випадки поділяються на дві категорії.

До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, при проведенні кваліфікаційного оцінювання та застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя.

Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, припинення роботи суду у зв`язку з військовими діями, стихійним лихом, нездійснення суддею правосуддя у разі ліквідації, реорганізації суду, перебуванням судді у відряджені, тимчасова непрацездатність, перебування у різного роду відпустках (основна, додаткова, соціальна), у зв`язку з мобілізацією відповідно до вимог Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Невід`ємним елементом статусу суддів, зокрема, є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення. У більшості випадків, коли суддя не здійснює правосуддя (окрім випадків застосування до судді дисциплінарного стягнення), йому (судді) виплачується суддівська винагорода. Отримання від держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди, нерозривно пов`язує цю особу з її статусом судді.

У рішенні Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 вказано, що якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Таким чином, питання обрахунку, розміру та виплати суддівської винагороди регулюється виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-ІХ.

Зважаючи на те, що суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 не здійснює правосуддя внаслідок проходженням військової служби під час мобілізації у Збройних Силах України, разом з тим виконує конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, беручи до уваги конституційні гарантії незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів над іншими нормами законодавства України, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає виплата суддівської винагороди у повному обсязі.

Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-ІХ, яким у частині третій статті 119 Кодексу законів про працю України слова зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток замінено словами зберігаються місце роботи і посада набрав чинності 19.07.2022, тому виплата суддівської винагороди позивача має бути здійснена з цієї дати.

Позовну вимогу про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області та Державної судової адміністрації України недоплаченої суддівської винагороди за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 в сумі 96624 грн 00 коп., суд вважає передчасною, оскільки стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені, натомість відповідач не здійснював нарахування суддівської винагороди позивачеві за спірний період, вважаючи, що позивач не має права на суддівську винагороду, оскільки не здійснює правосуддя внаслідок проходженням військової служби під час мобілізації у Збройних Силах України, як і не вирішував питання яку розрахункову величину, слід застосувати для нарахування суддівської винагороди позивача.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 01.04.2023 по 30.04.2023.

Позовні вимоги щодо стягнення суддівської винагороди, звернені до ДСА України, задоволенню не підлягають, оскільки вказаний суб`єкт владних повноважень не здійснював нарахування та виплату суддівської винагороди позивачеві.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Щодо вимоги позивача встановити контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення у адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, що може використовуватись залежно від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що рішення суду в даній справі буде відповідачем тривалий час не виконано, у зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права, а тому суд доходить висновку, що підстави для встановлення контролю за виконанням рішення суду відсутні.

Щодо вимоги про допуск рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, негайне виконання в межах сум платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача.

Оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача-1 здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди, а не стягнення грошових сум, негайне виконання не застосовується.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України Про судовий збір та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.04.2023 по 30.04.2023.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, код ЄДРПОУ 26261092) нарахувати та виплатити судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівську винагороду з 01.04.2023 по 30.04.2023 включно з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА